субота, 27 грудня 2008 р.

Поломані квіти


Назва в оригіналі:Broken Flowers
Рік: 2005
imdb
КиноПоиск.Ru

Стрічку я переглянув в деякій мірі випадково. Фільм довго очікував своєї долі в мене на комп’ютері, і від видалення його врятувала лише наявність прізвища Біла Мюррея в перших кадрах. І справді, як взагалі можна проігнорувати фільм, в якому грає головна зірка неймовірного «Дня сурка»?!
Є своя цікавість в перегляді картини, про яку до цього не чув абсолютно нічого. Біла Мюррея і Шерон Стоун я, звичайно, в титрах помітив, але на цьому «попередній збір інформації» і завершився.
Визнаю, з враженнями після перегляду не можу точно визначитись і досі. По-перше – оригінально (і це не зважаючи на те, що сюжет був написаний за 2 тижні), по-друге – іронічно, а по третє – сумно… Мабуть, все-таки печаль – це основний супутник цієї картини.
Чесно кажучи, важко навіть визначити жанр фільму. Життєва драма? Іронічна комедія? А може справжній детектив? Занадто багато знаків запитань… Що ж кінцівка фільму для глядача збільшить їхню кількість на порядок.
Не можу не звернути увагу на гру Білла Мюррея. Він не виділяється великою кількістю діалогів та не намагається підкорити глядача широким букетом емоцій. Більше того, на протязі більшої частини фільму головний герой просто … сидить чи то за кермом, чи то на власному дивані. Сидить і мовчить. І найдивовижніше те, що при цьому відчуваєш – зіграти ТАК, зміг би далеко не кожен...
Вже після перегляду, я заради інтересу вирішив поцікавитись в інтернеті, що за стрічку я, власне кажучи, подивився.
«…Переможець гран-прі Каннського кінофестивалю 2005 року… Культовий режисер фільму Джим Джармуш…Чергова геніальна роль Біла Мюррея…» І це зовсім не заголовки жовтої преси! А ще, незважаючи на доволі обмежений прокат, стрічка зуміла зібрати непогану касу при скромному бюджеті.
До «Поломаних квітів»Джим Джармуш не знімав «велике кіно» майже 5 років. Схоже, що глядач таки скучив за ним…
Оцінка:7/10

пʼятниця, 26 грудня 2008 р.

Пропащі шахраї


Назва в оригіналі:Ca$h
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru
Черговий фільм про чергових шахраїв. Черговий? Тема для стрічки вибрана справді безсмертна. Сюжети можуть повторюватись, режисери «зичити» один в одного цілі епізоди, але обман в суспільстві житиме завжди. Ця тематика завжди була і буде справжньою житницею для сценаристів.
Французьке кіно завжди було щедрим на імпозантних авантюристів. Достатньо згадати неперевершеного Жана-Поля Бельмондо. Тому не берусь порівнювати цю стрічку з еталонами жанру. Можливо, тому, що знаю на чию користь буде це порівняння.
На перший погляд (він же остаточний) «Пропащі шахраї» - це легке, «літнє» кіно, не обтяжене модними нині глобальними проблемами. Без претензії на щось видатне. Я б навіть сказав, класичний представник «середнього класу в кінематографі» :)
Приємно знову було побачити Жана Рено. Не можу пригадати жодної стрічки за його участю, коли б гра цього актора розчарувала. І ніби вже є ціле покоління нових французьких акторів, але все-одно при словосполученні «сучасний французький актор» першим згадується саме Рено.
Ну, а повертаючись до фільму…Його основна особливість – це постійний обман. Інколи персонажів стрічки, інколи глядачів. Спочатку це подобається, потім трохи набридає. До того ж розв’язка фільму зовсім не вражає своєю витонченістю. Більше того, навіть дещо розчаровує. Воно й не дивно, адже насправді виявляється… Хоча ні, залишу інтригу для тих, хто ще не дивився цю картини.
Незважаючи на сьогоднішні процеси глобалізації, які торкаються і кінематографу, при перегляді відчуваєш, що «Пропащі шахраї» - саме французький фільм. В першу чергу це стосується малопомітних дрібниць, які не надто кидаються в очі. Але, зрештою, саме завдяки ним безпомилково відчуваєш, що ось цей чи інший епізоди зняті саме французькою камерою…
Не надто люблю популярний штамп «подивитись – і забути», але ця стрічка повністю підпадає під нього. Є трохи вільного часу? Тоді вперед до екранів. Легкий гумор, загадковий фінал, французький шарм – що ще потрібно, щоб ненадовго втекти від звичної буденності?
Оцінка: 6/10

вівторок, 23 грудня 2008 р.

Касабланка


Назва в оригіналі: Casablanca
Рік: 1942
imdb
КиноПоиск.Ru

Писати рецензію на «Касабланку» в 2008 році? Звучить навіть дещо кумедно. Сказати, що це кінокласика – мабуть не сказати нічого. Один з найвідоміших голлівудських фільмів епохи 30-40 років…Мабуть, коректніше буде, якщо я просто поділюсь власними враженнями про стрічку, оскільки головну рецензію – рецензію часом вона вже пройшла.
Переглядати «вікові» фільми – доволі незвичне заняття. Якщо порівнювати з літературою, то це ніби читати знайому книгу на іншій мові. Сказане, в повній мірі стосується «Вікна в двір», про яке я писав недавно. Що вже тоді казати про «Касабланку», яка більш ніж на десять років старша за творіння Хічкока?!
Те, що фільм – чи не з іншої епохи, відчуваєш постійно. Навіть коли дійство по-справжньому затягує, все-одно десь на межі свідомості продовжуєш тримати вік стрічки. Це просте спостереження, але аж ніяк не недолік.
Не можу не навести кумедний факт про «Касабланку» - в середині 80-х років її сценарій під іншою назвою був розісланий в провідні голлівудські кіностудії. Більшість з них не впізнала «Касабланку», більше того – вони повернули сценарій з ремаркою, що він занадто слабкий і навряд чи може розраховувати на успіх при екранізації.
Важко дати однозначну відповіді, що саме в свій час зробило «Касабланку» настільки відомою і популярною. Для цього потрібно, принаймні, порівняти її з іншими картинами тієї епохи, переглянувши їх хоча б з десяток. Такої можливості в мене немає. Проте є можливість в іншому - поділитись враженнями про цю картину з точки зору людини 21 століття :)
А взагалі, заради об’єктивності, можна спробувати відкинути весь ореол і легендарність та дивитись «Касабланку», як звичайне рядове кіно. Можливо для глядача, який дивиться її вперше – це буде найбільш правильно. Не скажу, що мені повністю вдалась вищезгадана методика, але…
Зрештою, фільм справив досить приємне враження. Хвилююча та пристрасна драма, дія якої навряд чи залишить когось байдужим. Скажу навіть більше, деякі епізоди, попри туман часу, який потрохи ховає від нас ті часи, і сьогодні сприймаються із справжнім захоплення. Мова, звичайно ж, перш за все про сцену, коли відвідувачі ресторану, незалежно від національності починають співати «Марсельєзу»…
Безумовно, в кожної людини свої смаки, але гадаю, той, хто присвятить один вечір перегляду цієї картини, не пожалкує.
P.S. Взагалі, цікаво порівняти, як проходять випробування часом шедеври з різних галузей мистецтва. Наприклад, літератури і кіно. Тобто порівняти книгу та фільм, скажімо, з 30-х чи 40-х років. Не знаю чому, але поки що представники літератури старіють значно повільніше…
Оцінка: 8/10

понеділок, 22 грудня 2008 р.

Вічне сяяння чистого розуму


Назва в оригіналі:Eternal Sunshine of the Spotless Mind
Рік: 2004
imdb
КиноПоиск.Ru

Нечасто побачиш Джима Керрі в ТАКОМУ кіно. Це, звичайно, не арт-хаус чистої води, але щось дуже близьке. За час своєї кіно кар’єри актору часто закидали відсутність справжнього таланту – мовляв, тільки «серйозне» кіно може стати справедливим тестом на це. Я з такою тезою абсолютно не згідний. Щоб змусити людей сміятись – навіть так, як це робить Керрі - потрібно володіти зовсім не пересічною акторською майстерністю.
Незважаючи на велику відстань, яка відділяє «Вічне сяяння чистого розуму» від «масового» кіно, стрічка зібрала достатньо велику касу. В мене існують два пояснення цьому феномену – 1) Широкий загал раптом відчув сильну потребу в зовсім «іншому» кіно 2) Глядачі просто пішли на черговий фільм, в якому знялась головна кінозірка з «Маски» та «Брюса Всемогутнього». Кожен може обрати собі з цих пояснень те, яке йому до вподоби.
В мене фільм залишив неоднозначні враження – ніби і непогано, але я не можу назвати цю стрічку картиною, яка мені однозначно сподобалась. Безсумнівно чудовий сценарій (його навіть відзначили Оскаром в 2005 році). Те, що очікує на глядача в кінці – справді достойний сюрприз. Імпонує також гра акторів, які попри свій зірковий статус дійсно віддаються ролі на всі сто. Варто також відзначити теплу атмосферу стрічки, незважаючи на доволі складні пристрасті, які розгортаються на екрані.
Тепер відповідь на питання «Що саме не сподобалось?». Перший (і основний) чинник – це надзвичайно важкі для сприйняття забіги по спогадам героя Джима Керрі. Потрібно мати певну силу волі, щоб спокійно спостерігати за таким «видовищем». Інколи на підсвідомому рівні просто виникає відчуття, що дивишся якийсь безкінечний сон не зовсім адекватної людини. Одним словом, при цікавій задумці, зняли це … занадто оригінально. Щодо другої причини, то вона більш суб’єктивна, оскільки я категорично не сприйняв образ Клементини. В мене навіть склалась думка, що слова, якими вона себе характеризує на початку картини, не такі вже й далекі від істини…
Підводячи підсумки, ловлю себе на думці, що фільм, незважаючи на наведені мінуси, все-таки залишив по собі позитивне враження. Але от перед переглядом наступної картини по сценарію Чарлі Кауфмана, я візьму певну паузу :)
На останок - маленький прикол. В титрах фільму я абсолютно байдуже пропустив ім’я Кейт Уінслет. «Потрапила людина в зіркову компанію, але могли підібрати і когось іншого», - ось і все. Яке ж було моє здивування, коли я дізнався, що Кейт – головна зірка (ну, з Леонардо Ді Капріо, звичайно) одного з найвідоміших фільмів 90-х років. Мова звичайно йде про «Титанік». Цей фільм я дивився досить давно, та й те – без надмірного захвату. Недивно, що так і не запам’ятав там актрису на прізвище Уінслет.
Оцінка:7/10

неділя, 21 грудня 2008 р.

Небезпечний Бангкок


Назва в оригіналі: Bangkok Dangerous
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

В кінці цього літа в світовому прокаті гучно провалились одразу два фільми за участю відомих та харизматичних голлівудських акторів. Можна багато розмірковувати про сторонні чинники, які стали цьому виною, а можна просто задати собі одне просте питання. Можливо, слабкі касові збори в цьому випадку якраз і відображають кінематографічну цінність цих стрічок?
Про «Вавилон Н. Е.» з Віном Дізелем, гадаю, ще буде можливість поговорити, а сьогодні більш детально зупинимось на стрічці за участю Ніколаса Кейджа. Останнім часом справи в актора йдуть доволі кепсько – картини за його участю все частіше розчаровують. В одному із своїх інтерв’ю, Кейдж навіть заявив, що через відсутність хороших пропозицій в цікавих проектах, він роздумує над тим, щоб полишити кінематограф. Гадаю, це перебільшення, але… Дуже б не хотілось, щоб Кейдж повторив долю Жана Клода Ван Дамма і Дольфа Лунгрена – справжніх зірок 90-х, які пізніше потроху скотились до участі в малобюджетних та низькоякісних проектах.
Але повернемось до героя огляду. Стрічка є рімейком на фільм 1999 року. Режисерами як тоді, так і зараз стали брати Панг. Тільки от цього разу на головну роль взяли голлівудського актора, та й сценарій довелось дещо «адаптувати».
В результаті, глядач отримав звичайнісінький посередній бойовик з певними претензіями на драму. Набір класичних штампів про найманого вбивцю, абсолютна передбачуваність, фінальна перестрілка від якої віє духом «касетних» бойовиків початку 90 років. До всіх мінусів я хотів додати ще й нелогічну кінцівку, але передумав - зрештою, тільки вона не дозволяє назвати фільм повністю вторинним.
Незважаючи на фінансову невдачу картини, сама тенденція зйомок східного кіно, повністю адаптованого на західного глядача є доволі неординарною і, можливо, при більш старанному підході матиме успіх.
Дотепно, але підчас дії фільму, його автори не забувають активно піарити Бангкок, як своєрідну туристичну перлину. Тут вам і незабутня місцева кухня, і привітні місцеві жителі і навіть добрі слони на вулицях. Підхід цілком зрозумілий і виправданий. Гадаю, зовсім не рідкі були випадки, коли глядачі виходили з кінотеатру зневажливо відгукуючись про стрічку і одночасно беручи Таїланд на замітку, як «місце куди можна поїхати наступної відпустки».
Зла іронія долі полягає в тому, що всього через кілька місяців після прем’єри стрічки, в Таїланді почались громадянські заворушення. Гадаю, у багатьох все ще стоять перед очима телекадри з десятками тисяч туристів, які не могли покинути країну. Бангкок і справді став небезпечним.
Оцінка:6/10

пʼятниця, 19 грудня 2008 р.

ВАЛЛ·І


Назва в оригіналі:WALL·E
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru
Прекрасний мультфільм! Просто не вистачає слів та думок, щоб достойно описати цей безсумнівний шедевр. Якщо хтось ще його не бачив, то не варто витрачати час на мій огляд. Потрібно просто знайти диск/касету/файл і .. подивитись. Просто переглянувши його, можна отримати заряд позитивної енергії на кілька днів.
Якщо трохи відкинути океан позитивних емоції і проаналізувати, звідки вони взялись, починаєш розуміти яка величезна праця вкладена в мультфільм. Кожна сцена продумана до дрібниць, кожен другий кадр можна хоч зараз вішати в рамку як еталонний зразок комп’ютерної анімації.
(Мульт)Фільм чудово виконаний на технологічному рівні – в мене навіть з’явилась ідея якось переглянути мультик на BluRay носії. Судячи з тих скріншотів, що я бачив – деталізація там просто неймовірна. Але які б ідеальні не були технології, яка красива б не була «обгортка», «Валл-і» не отримав би і половини своєї популярності якби не його «начинка» - власне сама суть цього мультфільму.
Багато сучасних повнометражних мультфільмів знімаються виключно для дитячої аудиторії. Простенький сюжет, невибагливий гумор, яскрава блискуча картинка – ось і вся візитна карточка подібних стрічок. Назвати цільову аудиторію «Валл-і» набагато складніше. Це і мила історія для дітей, і глибокі питання, які відкриваються в мультику перед дорослими, і просто енциклопедія посилань на шедеври світового кінематографа для кіногурманів. Гумор… Над гумором із задоволенням посміються всі. «Валл-і» - це мультфільм для всіх.
Хотілось би детальніше поговорити про згадані вище «кіноцитати». Приємним сюрпризом було побачити тонкі та іронічні посилання на інші стрічки. Чого лише варті реверанси в сторону Стенлі Кубрика та його «Космічної одіссеї 2001». Це і помічник капітана робот-автопілот з «червоним оком», і шедеври класичної музики, які лунають в обох стрічках - «Голубий Дунай» та «Так казав Заратустра».
На жаль, щоб розгледіти всі натяки режисера в мене просто не вистачило знань. Зокрема, читаючи огляди мультика на кіношних сайтах, я з великим здивуванням дізнався, що прогулянки Валл-і з Євою – це пряма відсилка до стрічок Вуді Алена. Повз мою увагу також прослизнуло те, що сцена «висилки» Валл-і в модулі з «Аксіоми» - натяк на «Чужого» Рідлі Скотта (а в оригінальній версії голос комп’ютера модуля ще й озвучила Сігурні Вівер)
Такий підбір картин для кіноцитат не випадковий. Автори мультика зізнались, що при створенні «Валл-і» орієнтувались на фільми 60-70 років. До речі, предмети, які підбирає Валл-і на початку картини – теж з тієї епохи.
Що ж… огляд, чесно кажучи, вийшов занадто емоційним. Але.. Хіба не прекрасно що сучасному кінематографі трапляються речі, які викликають такі емоції!?
Оцінка:10/10

четвер, 18 грудня 2008 р.

Право на вбивство


Назва в оригіналі:Righteous Kill
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

В своєму минулому пості я доволі жорстко «пройшовся» по стрічці «Ми з майбутнього». Здавалося , що сьогоднішня картина дозволить говорити про себе в зовсім інших тонах. Тільки одні головні герої чого варті, а якщо там буде ще й більш-менш прийнятний сюжет з інтригою…Але не так сталось, як гадалось. При абсолютній несхожості двох картин, одна спільна риса в них таки знайшлась: від перегляду обох не отримуєш жодного задоволення.
Від «Права на вбивство» очікували багато, при чому це стосувалось не тільки від записних фанатів Аль Пачіно та Роберта Де Ніро. Щодо мене, то побачити щось по своїй напруженості схоже на «Сутичку» не сподівався, але на добротний продукт розраховував. На жаль, перегляд показав, що якими б геніальними не були актори, на одній харизмі фільм не витягнеш. Можна було б звалити провал стрічки на невмілого режисера, але в мене інколи закрадаються сумніви, що цей фільм взагалі хтось режисував.
Звичайно, важко придумати щось нове в історії американських копів-напарників з якогось умовного мегаполісу (Нью-Йорк, Лос-Анджелес, Сан-Франциско – вибір міста не такий вже і важливий). Ще важче підтримувати інтригу, яка була б оригінальною може років 10-15 тому, але аж ніяк не зараз. Одним словом, любителям інтриги можу порекомендувати краще ще раз передивитись «Звичайних підозрюваних» - однозначно буде цікавіше.
Відкидаючи бідність сюжету, можна припустити, що стрічку могли витягнути імена акторів. І справді, досить приємно спостерігати за грою двох заслужених метрів американського кіно. Саме завдяки їм, порожні і непотрібні діалоги, якими щедро насичений фільм, набувають хоча б якогось змісту. Але щиро кажучи, хотілося б щоб третя зустріч Де Ніро і Пачіно на великому екрані відбулась в дещо іншому кіно.
Навіть одразу після перегляду картини, ловиш себе на думці, що про стрічку по суті нічого згадати. Прямий як рейки сюжет, не поспішаючи, несе глядачів від початку і до самого кінця, пропонуючи на останній зупинці «надзвичайно несподіваний поворот подій». Найгірше те, що й емоцій особливих не виникає. А звідки їм бути, якщо практично все зображене на екрані, вже неодноразово демонстрували глядачу?
Підсумовуючи, хочеться ще раз висловити жаль, що маючи в наявності такий акторський склад, автори замість Фільму з великої літери, спромоглись лише на черговий промисловий продукт фабрики Голівуд.
Оцінка: 6/10

середа, 17 грудня 2008 р.

Ми з майбутнього


Назва в оригіналі: Мы из будущего
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Довгенько я відкладав цю картину «в довгий ящик», але нарешті настала і її черга. В Росії фільм презентували спочатку до Дня захисника Вітчизни, потім на День Перемоги з'явилась і телевізійна версія. В Україні теж встигли показати стрічку по ефірним каналам – чи-то «Інтер», чи-то «1+1» – вже не пам'ятаю. В мене цей фільм «пилився» довгі 4 місяці, оскільки скачав я його навіть не для себе, а по проханню друга.
Перегляд показав, що все-таки не даремно я, чи не на підсвідомому рівні, так старанно відстрочував своє знайомства із «гостями з майбутнього».
Можна по-різному сприймати фільм – хтось бачить в ньому фантастику і триллер, хтось патріотичну агітку, я, на жаль, побачив один дешевий балаган. Агрументи? Будуть і аргументи.
Виховна роль, яку повинен був нести цей фільм цілком очевидна. І це чудово, нарешті почати ставити за мету знімати картини, на яких почне вчитись «підростаюче покоління». Десь засудити, десь похвалити, приправити все це незайвим патріотизм – і ось він добротний, якісний кінопродукт. Але ні, хто зараз шукає легкий шлях? В «Ми з майбутнього» намішано стільки всього непотрібного, що інколи просто не знаєш, яке кіно ти дивишся. Трагедію? Комедію? А може фарс?
Від «реалізму» зображення часів 1942 року елементарно тягне на нервовий сміх. А через деякий час просто перестаєш сприймати події на екрані «в серйоз» і філософськи чекаєш закінчення фільму. Пригоди четвірки чорних археологів більше нагадують пригоди італійців в Росії, а ніж серйозний фільм.
Реп-концерт в стані радянських військ, добряк «особіст» із задатками міма, втеча від німців, яка скоріше згодилася б в епізоди із «Містер Піткін в тилу у ворога» - список зможе продовжити будь-хто, який подивився фільм. При чому режисер відверті дурниці в стрічці тут же намагається замаскувати чимось трагічним.
Можливо «молоде покоління» і сприймає все краще через гумор, але ж не потрібно опускатись до відвертих безглуздостей!
Як не дивно, але при скромному бюджеті постановка боїв вдалась доволі непогано. Дається взнаки запрошення канадського спеціаліста по спецефектам Джона Аттарда (трюки і спецефекти в «Гладіаторі» і «Чорному Яструбі» - його рук справа).
Автори брались за справу з безсумнівно благородними намірами, але схоже, що бажання догодити «всім і вся» зіграло з ними злий жарт…
Оцінка: 6/10

вівторок, 16 грудня 2008 р.

Місто Бога


Назва в оригіналі: Cidade de Deus
Рік: 2002
imdb
КиноПоиск.Ru

Інколи, щоб оцінити картину, потрібно спробувати відкинути всі умовності, відмежуватись від традиційних підходів. Як можна проаналізувати «Місто Бога», якщо в ньому просто-напросто показується життя таке, яке воно є? Фільм, знятий за справжніми подіями з дивовижною прямотою занурює глядача в реальність.
Що в ньому проаналізувати? Акторський склад, розкрутку перед прем’єрою, незвичність сюжету? Так професійних акторів там майже немає, термін «розкрутка» взагалі немає нічого спільного з цією стрічкою, а сюжет… Цікаво, як відреагував би звичайний мешканець нетрів Ріо, якби йому заявили, що його життя – це прекрасний матеріал для незвичного сюжету!?
«Місто Бога» - це один з найбідніших і страшніших кварталів Ріо. При всій документальності зйомок, в самий квартал знімальна команда так і не заходила, оскільки це було занадто небезпечно. Як виявляється, Ріо – це не тільки пляжі та карнавали, це ще й «місто Бога».
І тим не менше, яка б реалістична історія не лежала в основі сюжету, без талановитого представлення вона б мало що вартувала. Зйомки справді неймовірні! Чого лише варта сцена початку фільму…Окремі епізоди, кадри можна одразу без сумнівів вносити в скарбницю світового кінематографу. Зрештою, як і фільм в цілому. Нелінійність історії, «тарантіновський» стиль зйомок, широкий набір алюзій, глибокий підтекст певних епізодів – все це «Місто Бога».
Окремо слід згадати про жорстокість в стрічці. Ні, це не традиційний набір відрваних кінцівок та калюж крові в стилі більш пізніх «Пили» та «Хостела». Все зображено менш кривавіше, але значно більш реалістичніше. Найбільший шок глядач відчуває, коли до нього приходить розуміння – це не просто фільм, адже десь просто зараз в якихось нетрях може відбуватись теж саме. Місто Бога – це не один квартал в Ріо, це значно масштабніше явище на нашій Землі.
Фільм ставить перед глядачами складні запитання і не пропонує власних відповідей. Можливо, тому в нього так і не склалось з отриманням «Оскара» за кращий іноземний фільм. Зрештою, стрічка стала лауреатом інших нагород на європейських кінофестивалях. Отримала вона і свою найвищу відзнаку, цього разу без жодних засідань журі – мова йде про глядацьке визнання.
На останок, хочеться навести цифру бюджету картини – три мільйона триста тисяч доларів. Просто вдуматись в цю цифру і порівняти з витратами в сучасному кіно... Талант за гроші не купити…
Оцінка: 8/10

Макс Пейн


Назва в оригіналі: Max Payne
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Останнім часом, відвідувати кінотеатри мені вдається не так часто як того хотілося б. Але на «Макса» я вирішив обов’язково піти. Причини? Хм.. фаном комп’ютерної гри від фінської «Remedy Entertainment» себе назвати не можу. Так, в свій час довелось «побігати та постріляти» по нічним вулицям мегаполіса в ролі нью-йоркського поліцейського. Так, певні елементи гри залишили доволі позитивні враження. Але фанатом «Макс Пейна» ніколи себе не вважав. Справа набагато простіша – я всього лише «купився» на рекламну кампанію стрічки. Непогані кадри та «заманливий» трейлер картини зробили свою справу.
Зрештою, на фільм потрапити не вдалось, тому переглянув я його лише зараз – коли нарешті з’явився якісний DVD-RIP.
Як зараз «якісно» екранізують комп’ютерні ігри нагадувати не варто. Достатньо згадати минулорічний «шедевр» про лисого вбивцю з цифрою 47 на потилиці. Хтось подібні явища дуже влучно назвав «увеболівщиною»(про всяк випадок уточню, що термін походить від імені режисера :) ) Перед прем’єрою лунали гасла, що мовляв «Макс Пейн» стане найбільш вдалим проектом ігрової екранізації. В це хотілось вірити, але все-таки «фантастика у нас на другому поверсі» :)
Склалось враження, що режисер, традиційно для таких випадків, пустив «під ніж» більшу частину ігрового світу, і не знайшов чим це замістити. Хоча ні, чорних крилатих «валькірій»(хто здогадався їх так назвати?) в грі не було точно, а в стрічці ці створіння з’являються регулярно. Я, дивлячись на трейлер, взагалі подумав, що в «Макс Пейні» вирішили запозичити певні елементи сюжету з «Констянтина». Насправді, все виявилось значно банальніше…
Дуже посередній сюжет – один з основних недоліків фільму. Інтрига зникає з кожною наступною хвилиною перегляду. В кінці-кінців, залишається надія, що хоча б в фіналі стрічки, автори запропонують щось оригінальне. І вони справді намагаються. Але.. дарма. Можливо, я занадто вимогливий, але картина здалась мені аж занадто «простою».
Чи є плюси в стрічці? Безумовно. Кожен їх знайде для себе особисто, а я хотів би виділити «картинку» фільму. Кольорова гамма, стиль зйомок – все це залишає приємні враження. Похмурі нічні вулиці, пронизливий вітер, що наче торкається глядача і .. сніг. Сніг, який сумно кружляє на фоні темних будівель, і створює якусь власну, непідробну атмосферу стрічки.
…Свої недоліки картина ще зможе виправити, адже буде друга частина. Про це говорять два аргументи– один «серйозний», а другий – «так собі». Отже, аргумент «посередній»: якщо додивитись(чи «промотати») титри, то глядач побачить невелику «бонусну» сцену, яка прямо натякне на продовження. Аргумент «серйозний»: касові збори стрічки більш ніж вдвічі переважили її 35-мільйонний бюджет.
Оцінка: 6/10

неділя, 14 грудня 2008 р.

Вікно в двір


Назва в оригіналі: Rear Window
Рік: 1954
imdb
КиноПоиск.Ru

Ну що ж, от мені і вдалось познайомитись із творчістю Альфреда Хічкока. Пробіли в знаннях кінокласики рано чи пізно доводиться усувати. Про цього режисера я не знав практично нічого, окрім класичних штампів – «культовий режисер минулого» та «майстер жаху». Більше того, я щиро вважав, що Хічкок… американець (для тих, хто досі вважає так само, уточню, що Хічкок англієць, просто відомим він став вже в США). Я далекий від думки, що будь-яка людина, яка цікавиться кінематографом, повинна знати про таких «зубрів» кіно як Хічкок чи Кубрик «все і на зубок». Навіть, якщо її підняти серед ночі :) Такі речі пропоную залишити кінокритикам і біографам. А от ознайомитись із творчістю визначних режисерів минулого - ніколи зайвим не буде.
Найвідоміші фільми Хічкока – це, наскільки я розумію, «Психо» та «Птахи». До цих стрічок, можливо, доберусь дещо згодом. А сьогодні вирішив зупинитись саме на «Вікні в двір». Ця картина зацікавила мене своїм незвичним сюжетом – прикований до крісла через перелом ноги фотограф у вікно спостерігає за життям інших людей і випадково стає свідком подій, які «дуже схожі» на вбивство.
«Вікно у двір» вважається классикою світового кінематографу, а на подібний сюжет вже неодноразово знімались рімейки. За що ж так оцінили цю стрічку? Немає нічого простішого за відповідь на це питання, достатньо просто подивитись фільм.
Оригінальною є сама манера зйомки – глядач, як і головний герой, все бачить лише з однієї точки –з квартири фотографа. За весь, фільм камера практично не покидає свого розташування. І ця особливість, завдяки майстерності режисера, абсолютно непомітна ( якщо тільки не акцентувати ній увагу, як я це роблю зараз).
Сюжет зовсім не обмежується інтригою – «а чи було насправді вбивство?». Перед очима глядача розгортається справжня картина життя багатьох людей, які живуть по сусідству – їхні успіхи, проблеми, радості, печалі. Вікно в двір – це вікно в життя людей.
Для адекватної оцінки стрічки обов'язково потрібно пам'ятати рік картини – 1954. В той час, зрозуміло, і знімали по іншому, і фільми сприймали не так як зараз. Тому не варто очікувати від фільму Хічкока «атрибутів успішності» сьогоднішніх картин. Цей фільм просто ІНШИЙ.
Оцінка: 8/10

субота, 13 грудня 2008 р.

Смертельна гонка


Назва в оригіналі: Death Race
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Чесно кажучи, перелік картин, в яких останнім часом знімався англійський актор Джейсон Стейтем не вселяв оптимізму. Крива успішності стрічок за його участю невпинно рухалась вниз. Починав-то він з неймовірних фільмів Гая Річі, а от останні кілька робіт актора(«Адреналін», «Війна», «Пограбування на Бейкер-Стріт») нічого окрім розчарування не викликали. І ось черговий фільм, в якому англійцю запропонують сісти з а лівосторонній руль :)
Одним словом, до перегляду приступив із погано прихованим песимізмом, очікуючи чергову «сірість». На щастя, вже стартові кадри фільму допомогли позбавитись від цього відчуття.
Картина здивувала, і здивувала приємно. Перші слова, які прийшли на думку – «Таке ж зараз ніде не знімають!» Броньовані автомобілі з кулеметами на капотах і гранатометами на даху намотують коло за колом не жаліючи ні себе, ні суперників. Звуки зіткнень здатні заглушити лише звуки вибухів. Кількості куль випущеної за одиницю часу могли б позаздрити союзники під час висадки в Нормандії. Екшн, чистий екшн, який затягує глядача наповну!
Найцікавіше те, що в картині не придумано нічого нового. Проте з відомих інгредієнтів Полу Андерсону вдається приготувати справді вибуховий коктейль. І як я взагалі міг сумніватись в стрічці, яку знімав режисер «Обителі зла»??
Наївно, очікувати від головних героїв надмірних драматургічних талантів, але, як не дивно, й того що вони демонструють, виявляється достатньо. Відверто позитивних героїв немає в принципі. В кожного свої цілі і свої методи, що значно більше схоже реальність.
Окремо виділю місцеву начальницю тюрми зі сталевим блиском в очах(Джоан Аллен, здається, і костюм з «Ультиматума Борна» не довелось міняти). Який тоталітаризм, помножений на егоїзм і повну зневагу до життя інших людей! Мені здається,що чоловік-актор подібну роль просто би не потягнув :)
Описувати гонки, свідомо не буду. Це треба бачити, а не читати !По своїй задумці фільм вдався на всі 100. Сумніваюсь, що хтось із глядачів залишиться розчарований. Я – так точно ні. До речі, в мене навіть виникла ідея переглянути прототип - «Сметрельну гонку 2000», зняту в 1975 році за участю Сільвестра Сталоне.
…Схоже, що після «Гонки» і третього «Перевізника» амплуа голлівудського гонщика приклеїться до Джейсона Стейтема надовго. До речі, що там з підбором кадрів до четвертої частини «Форсажа»? Віну Дізелю і Полу Уокеру помічники не потрібні? ;)
P.S. Преамбула фільму, яка пояснює, чому власне виникла ситуація, при якій стали можливі «смертельні гонки» доволі банальна і типова для фантастичних фільмів. Проте, якщо після неї фільм поставити на паузу і поклацати пультом по каналах новин…
Оцінка: 8/10

пʼятниця, 12 грудня 2008 р.

Злочинець


Назва в оригіналі: Felon
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru
Важкий та похмурий фільм… Хоча, чого ще чекати від подібної тематики та жанру? Тема, доволі суперечлива в кінематографі – ніби і неприємна для більшості людей, але деякі фільми з нею набувають просто небаченої популярності (наприклад, «Втеча з Шоушенка»). «Злочинець» аж ніяк не відноситься до високобюджетних новинок сезону і я навіть не впевнений, чи крутили його в багатьох кінотеатрах. Цікаво порівняти рейтинги стрічки на «Кинопоиску» та IMDB - порівняно вищі глядацькі оцінки картина отримала на російському сайті. Що ж, можливо для західної аудиторії сюжет вийшов надто песимістичним, без традиційних американських життєстверджуючих гасел…
В цілому фільм виглядає дещо сумбурно, незважаючи на неквапливий розвиток подій. Неначе режисер, показавши страшне «нутро» звичайної американської тюрми, вирішив, що для фільму цього буде достатньо. Логіка подій кудись інколи просто зникає, залишаючи глядачу лише здогадки. Фінал достатньо передбачуваний і за головно героя сильно хвилюватись не варто.
Для нинішньої політкоректної Америки достатньо сміливо виглядає вибір на роль головного охоронця-негідника темношкірого актора. Сподіваюсь, на голову режисера одразу після прем’єри не посипались звинувачення у расизмі.
Картина, як на мене досить посередня, але вона піднімає цілий ряд неприємних для пересічної людини істин. Одну із них можна виразити цитатою англійського філософа Едмунда Берка – «Для того, що зло торжествувало, достатньо лише, щоб хороші люди не робили нічого».
Оцінка: 6/10

четвер, 11 грудня 2008 р.

Адмірал


Назва в оригіналі: Адмиралъ
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Цей фільм наробив багато галасу восени, особливо в Росії. Найбільше акцентувалась увага на фінансові збори картини. Справді, каса зібрана стрічкою заслуговує на повагу, особливо як для російського кінематографу. Що ж … таке сьогодення - в наш час про успішність фільму судять по сумарній касі, а не по художнім заслугам. Успішні збори далеко не завжди залежать від режисера, на сцену виходять промоушен, маркетинг і ще безліч непомітних на перший погляд речей. Однак , переглянувши фільм, берусь стверджувати, що в даному випадку спрацювала проста формула «Хороша стрічка – хороша каса».
Важко створити інтригу в фільмі основаному на історичних подіях, однак для багатьох глядачів(я в їхньому числі) доля адмірала Колчака до перегляду була оповита туманом. З точки зору власної освіти – мінус, з точки зору інтересу до картини – плюс.
Змушений зізнатись, що в фільмі мене цікавила не стільки головна сюжетна лінія (кохання та життя адмірала), скільки фон, на якому вона розвивалась. Так вже повелось, до подій, які відбувались в той час ставлення …. неоднозначне. Тому особливо цікаво було подивитись на якісну екранізацію тих років без люб’язних підказок «єдиної партії». Під час перегляду глядач повністю поринає в атмосферу того часу, і навіть починає жити тим життям.
Гра акторів досить переконлива, хоча особисто мене дещо здивував вибір режисера кандидатури на головну роль. Справа не у віці – Колчак зовсім не був сивочолим старцем – але от не вистачало Хабенському чогось «адміральського» і все!
В принципі, фільм вийшов би цілком самодостатнім і без застосування особливих спецефектів. Навіть при зйомках масштабних батальних сцен. Як приклад, наведу моторошну штикову атаку військ Капеля. А от створені комп’ютером броненосці на початку фільму виглядаю дещо по-іграшковому.
Як це часто буває в хороших фільмах, перед очима після перегляду ще довго стоять окремі епізоди і сценки, які ще неодноразово прокручуються, обдумуються. Особливо запам’ятався епізод, коли адмірал виходить від Керенського до Ганни і повз них проходить гурт нахабних і п’яних солдат. Сцена триває всього декілька секунд, головні герої мовчать, але скільки сказано стає насправді!
Фільм вийшов добротним і … важким. Важким, тому що правдивим. А правда, вона рідко буває простою і легкою.
Оцінка:8/10

середа, 10 грудня 2008 р.

Неймовірний Халк


Назва в оригіналі: The Incredible Hulk
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Якось не думав я, що мій перший допис на цьому блозі буде присвячений фільму, знятому за мотивами коміксу. Але раз так вийшло, то чому б і ні?
Очікування перед переглядом картини гойдались між поділками «Песимістично» і «Дуже песимістично». Мало того, що я не надто полюбляю жанр «екранізованого коміксу», так ще й перша частина «Халка» вийшла просто катастрофічно невдалою. Єдине що з неї можна згадати позитивного – це участь в фільмі Дженіфер Конеллі. Але сьогодні все-таки говоримо про другу частину Халка, тому ближче до справи.
Незважаючи, на літню премєру, набратись терпіння і хоробрості на перегляд картини я з міг лише в грудні. Як не дивно, але «Неймовірний» вийшов значно кращим, аніж перший фільм. З стрічки прибрали відверті безглуздості, спец ефекти теж виглядають значно цікавіше. Про сюжет говорити якось не хочеться, але все-таки певні риси здорового глузду в ньому з’явились (знову ж таки в порівнянні з першою частиною) . В принципі, якщо не чекати від «Халка» чогось особливого, то дивитися фільм без гримаси огиди цілком можливо. До «Залізної людини» йому далеченько, але почерк «Марвел» відчувається.
Погоні, стрільба з реальної і фантастичної зброї, мінімум затяжних діалогів, масштабна бійня посеред мегаполісу, фінальна сутичка між Халком і його «темним» противником.. Заснути біля екрану не вдасться, а що ще потрібно невимогливій американській публіці??
Щодо гри акторів, то вважаю, що і Нортон і Рот зі своїми ролями впорались без зайвих проблем. Від Лів Тайлер особливих талантів (окрім як переконливо покричати в кадрі) її роль не вимагала.
В результаті маємо посередній «мультфіль-бойовик», який можна переглянути у при наявності бажання і вільного часу. А можна й не дивитись :)
Окремо хочеться виділити останні кілька хвилин фільму. Я, чесно кажучи, сподівався на «закриття проекту», але глядачам дають зрозуміти, що надалі стрічки «Залізна людина» і «Халк» відтепер «працюватимуть разом». Ну що ж, гадаю Великому Зеленому це піде тільки на користь.
Оцінка:6/10

вівторок, 9 грудня 2008 р.

Про проект


«Двері в кіно»


Блог було створено в грудні 2008 року. На його сторінках мені хотілося б поділитись своїми думками про один з найоригінальніших винаходів людства - кінематограф. На перших порах, я планую викладати лише огляди переглянутих мною стрічок. Можливо, згодом тут з’являться матеріали дещо ширшого характеру.

Не думаю, що мої огляди можна буде класифікувати виключно як кінорецензії. Скоріше це буде щось на зразок добутку множення рецензії на враження :)

Для зручності, картини відсортовані за трьома категоріями: новинки (це фільми останніх років, не обов’язково тільки поточного), 90 – 2000 роки та 40-80 роки.

Не можу точно прогнозувати, якому саме фільму буде присвячений кожен мій наступний пост. Але, щоб все-таки окреслити певні перспективи, вирішив створити «орієнтовний список». До нього будуть входити фільми, які планую переглянути в найближчому майбутньому (і відповідно поділитися думками про них).

І кілька слів про ім’я цього блога. На нього мене надихнула назва одного з найкращих романів американського письменника-фантаста Роберта Енсона Хайнлайна – «Двері в літо». Намагайтесь відчиняти різні двері – можливо, котрісь із них виявляться саме вашими Дверима в Літо…

Сподіваюсь, ви знайдете на цих сторінках щось цікаве і для себе.

З повагою, Цінитель /кіно/