Назва в оригіналі: Casablanca
Рік: 1942
imdb
КиноПоиск.Ru
Писати рецензію на «Касабланку» в 2008 році? Звучить навіть дещо кумедно. Сказати, що це кінокласика – мабуть не сказати нічого. Один з найвідоміших голлівудських фільмів епохи 30-40 років…Мабуть, коректніше буде, якщо я просто поділюсь власними враженнями про стрічку, оскільки головну рецензію – рецензію часом вона вже пройшла.
Переглядати «вікові» фільми – доволі незвичне заняття. Якщо порівнювати з літературою, то це ніби читати знайому книгу на іншій мові. Сказане, в повній мірі стосується «Вікна в двір», про яке я писав недавно. Що вже тоді казати про «Касабланку», яка більш ніж на десять років старша за творіння Хічкока?!
Те, що фільм – чи не з іншої епохи, відчуваєш постійно. Навіть коли дійство по-справжньому затягує, все-одно десь на межі свідомості продовжуєш тримати вік стрічки. Це просте спостереження, але аж ніяк не недолік.
Не можу не навести кумедний факт про «Касабланку» - в середині 80-х років її сценарій під іншою назвою був розісланий в провідні голлівудські кіностудії. Більшість з них не впізнала «Касабланку», більше того – вони повернули сценарій з ремаркою, що він занадто слабкий і навряд чи може розраховувати на успіх при екранізації.
Важко дати однозначну відповіді, що саме в свій час зробило «Касабланку» настільки відомою і популярною. Для цього потрібно, принаймні, порівняти її з іншими картинами тієї епохи, переглянувши їх хоча б з десяток. Такої можливості в мене немає. Проте є можливість в іншому - поділитись враженнями про цю картину з точки зору людини 21 століття :)
А взагалі, заради об’єктивності, можна спробувати відкинути весь ореол і легендарність та дивитись «Касабланку», як звичайне рядове кіно. Можливо для глядача, який дивиться її вперше – це буде найбільш правильно. Не скажу, що мені повністю вдалась вищезгадана методика, але…
Зрештою, фільм справив досить приємне враження. Хвилююча та пристрасна драма, дія якої навряд чи залишить когось байдужим. Скажу навіть більше, деякі епізоди, попри туман часу, який потрохи ховає від нас ті часи, і сьогодні сприймаються із справжнім захоплення. Мова, звичайно ж, перш за все про сцену, коли відвідувачі ресторану, незалежно від національності починають співати «Марсельєзу»…
Безумовно, в кожної людини свої смаки, але гадаю, той, хто присвятить один вечір перегляду цієї картини, не пожалкує.
P.S. Взагалі, цікаво порівняти, як проходять випробування часом шедеври з різних галузей мистецтва. Наприклад, літератури і кіно. Тобто порівняти книгу та фільм, скажімо, з 30-х чи 40-х років. Не знаю чому, але поки що представники літератури старіють значно повільніше…
Оцінка: 8/10
Переглядати «вікові» фільми – доволі незвичне заняття. Якщо порівнювати з літературою, то це ніби читати знайому книгу на іншій мові. Сказане, в повній мірі стосується «Вікна в двір», про яке я писав недавно. Що вже тоді казати про «Касабланку», яка більш ніж на десять років старша за творіння Хічкока?!
Те, що фільм – чи не з іншої епохи, відчуваєш постійно. Навіть коли дійство по-справжньому затягує, все-одно десь на межі свідомості продовжуєш тримати вік стрічки. Це просте спостереження, але аж ніяк не недолік.
Не можу не навести кумедний факт про «Касабланку» - в середині 80-х років її сценарій під іншою назвою був розісланий в провідні голлівудські кіностудії. Більшість з них не впізнала «Касабланку», більше того – вони повернули сценарій з ремаркою, що він занадто слабкий і навряд чи може розраховувати на успіх при екранізації.
Важко дати однозначну відповіді, що саме в свій час зробило «Касабланку» настільки відомою і популярною. Для цього потрібно, принаймні, порівняти її з іншими картинами тієї епохи, переглянувши їх хоча б з десяток. Такої можливості в мене немає. Проте є можливість в іншому - поділитись враженнями про цю картину з точки зору людини 21 століття :)
А взагалі, заради об’єктивності, можна спробувати відкинути весь ореол і легендарність та дивитись «Касабланку», як звичайне рядове кіно. Можливо для глядача, який дивиться її вперше – це буде найбільш правильно. Не скажу, що мені повністю вдалась вищезгадана методика, але…
Зрештою, фільм справив досить приємне враження. Хвилююча та пристрасна драма, дія якої навряд чи залишить когось байдужим. Скажу навіть більше, деякі епізоди, попри туман часу, який потрохи ховає від нас ті часи, і сьогодні сприймаються із справжнім захоплення. Мова, звичайно ж, перш за все про сцену, коли відвідувачі ресторану, незалежно від національності починають співати «Марсельєзу»…
Безумовно, в кожної людини свої смаки, але гадаю, той, хто присвятить один вечір перегляду цієї картини, не пожалкує.
P.S. Взагалі, цікаво порівняти, як проходять випробування часом шедеври з різних галузей мистецтва. Наприклад, літератури і кіно. Тобто порівняти книгу та фільм, скажімо, з 30-х чи 40-х років. Не знаю чому, але поки що представники літератури старіють значно повільніше…
Немає коментарів:
Дописати коментар