четвер, 23 грудня 2010 р.

Cinema 2010

В січні цього року в одному зі своїх дописів я публікував відео на прекрасний відеомікс кіноновинок 2009. Минув майже рік і keesvdijkhuizen (автор відео) радує нас підбіркою «сезону 2010»



Як на мене, вийшло не так енергійно як в минулорічному ролику. Хоча, в цілому, досить непогано. Зрештою, сам автор зізнається, що «Cinema 2010 is a lot darker and deeper than 2009», тому не варто шукати 100% схожості.
До речі, з подивом констатую, що впізнав значно менше картин, аніж минулоріч. І це при тому, що в загальному фільмів переглянув приблизно таку ж саму кількість. Втрачається смак до новизни … ?

понеділок, 20 грудня 2010 р.

Легенди нічних стражів




Назва в оригіналі:Legend of the Guardians
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


Ніколи не задумувались, яким чином ви обираєте картини для перегляду? Методом «все підряд»? Чи може «знайомі порекомендували» ? А може «це один з найдорожчих фільмів цього року, треба йти на перегляд»? Чи все-таки «там грає мій улюблений Річард Гір – пропускати не можна»? Останнім часом я частенько використовую відбір «по режисеру». Після «Хранителів» я всерйоз намірився не пропускати жодного фільму Зака Снайдера, тому і взявся за перегляд «Стражів» - звичайного, на перший погляд, мультика, якого я обов’язково оминув би увагою, якби не прізвище режисера.
Враження після перегляду залишились «різні», проте позитив безумовно переважає. Так, перед нами чергова мультяшна «історія» з білими і чорними героями, легендами та подвигами, мріями та їх казковою реалізацією. Так, щось подібне глядач вже бачив і не раз. Але в Снайдера вийшло все зняти таким чином, що про певну вторинність і наївність якось не думаєш. Та й немає коли про це думати – на віражах совиних крил явно не до цього.
Зізнаюсь, мені дуже сподобалась ідея «пташиного всесвіту». Воістину немає меж фантазії хорошого сценариста. Ну а запаморочливі кадри совиного польоту вкотре заставили пожалкувати, що в моєму місті немає справжнього 3Д-кінотеатра.
Мультик трохи нагадує «Як приручити дракона», хоча по своєму стилю це більш похмура історія. Власне про двоякість в позиціонування влучно написали на російському Кінокадрі – ніби і не для дітей, але й не сувора історія для дорослих (перший фільм Снайдера без рейтингу R(!). Можливо, саме це і послужило причиною не самих високих касових зборів.
Звукова палітра мені чомусь нагадала музичну тему з «Шерлока Холмса» Гая Річі, хоча композитори у стрічок різні. Не можу не згадати ще один цікавий факт - одну з пісень для мультика виконала группа … Owl City. Ну ще б пак – з такою-то назвою!
По мірі можливостей я завжди намагаюсь прислухатись і оцінити мову, якою говорять персонажі картини. Звісно бувають абсолютно «невиразні» в цьому плані картини, коли з екрану до нас доноситься «рафінована американська-англійська». Але буває і навпаки – згадайте хоча б картини Коенів, в яких правлять бал акценти та говірки жителів різних штатів. Щодо «Стражів», то попри американський статус фільму, я був більш ніж переконаний, що чую саме британську англійську. Чому Снайдер вирішив озвучувати саме так? Не знаю, відповіді я не знайшов. Зате прочитав цікаву інформацію на IMDB по цій темі: «The young owl Eglantine is the only character in the film who does not speak in an Australian accent» Як бачимо, мій слух мене підвів – нас радували австралійським, а не британським англійським.
Оцінка: 7/10
,

пʼятницю, 26 листопада 2010 р.

Справжнє кохання



Назва в оригіналі:True Romance
Рік: 1993
imdb
КиноПоиск.Ru


Не перестаю дивуватись особистістю Квентіна Тарантіно. Якимось неймовірним чином в нього щоразу виходить здивувати глядача по-новому. Саме такі думки були в мене після перегляду кіноновели Тарантіно з фільму «Чотири кімнати». Щоправда фільмів від Квентіна не так вже й багато, тому доводиться звертати увагу і на те, до чого він не має прямого відношення, а, скажімо, лише пише сценарій. Отже, після «Чотирьох кімнат» захотілось ще чогось «тарантіновського». Вирішив глянути на «Справжнє кохання». Воно зняте в 1993 році Тоні Скоттом по першій частині велетенського сценарію, який в свій час написав Тарантіно. Другу частину в 1994-му успішно зіпсував Олівер Стоун (його «Natural born killers» я дивився кілька років тому. Більш бридкішого та огиднішого фільму відтоді згадати не можу).
Не скажу, що чекав чогось неординарного. Ви ж прекрасно знаєте, що таке фільми від Тоні Скота: кислотна жовто-зелена картинка, багато претензій на екшн, неясна біганина протягом всього фільму, Дензел Вашингтон зі стурбованим виразом обличчям і завжди простий як п'ять копійок фінал картини. Якщо забути про Дензела Вашингтона, то Скотт в «Справжньому коханні» зняв напрочуд типове для себе кіно, в чергове довівши, що із спільного у нього зі своїм братом - Рідлі Скоттом - лише прізвище, але не талант.
Не хочу, щоб у вас склалось хибне враження. True Romance не таке вже й поганеньке кіно – є там і достойні епізоди, особливо на початку. Олдмен та Уокен, зокрема, видаються просто-таки створеними для ролей негідників. Але коли арена дії переміщується з Детройту в Лос Анжелес, починаєш поступово розчаровуватись.
До речі, про «місце дії». Що ви знаєте про Детройт? «Місто американської автопромисловості» - скажуть одні. «Вотчина Емінема та хокейної команди «Red Wings» - додадуть інші. Факт полягає в тому, що Детройт на даний момент вмираюче місто. З одним із найвищих рівнем бідності та злочинності в США. Думаю, це трохи пояснює чому легендарного «Робокопа» знімали саме тут. Детройт розцвів завдяки промисловості в середині минулого століття. Завдяки цій же промисловості, яка не витримала конкуренції з японцями та європейцями, а також енергетичним кризам 20 ст., місто тепер успішно загниває. «Дженерал Моторс», «Форд», «Крайслер» - на цих китах в свій час трималось тут все. MotorCity – це друге ім’я Детройту.
Чесно кажучи, доля Детройту на порядок цікавіша і трагічніша сюжету True Romance. Місто, яке 50 років тому налічувало більше 1,6 мільйона населення тепер не дотягує навіть до мільйона. З 900 тисяч сучасного населення 81(!) відсоток складають темношкірі. Кожен третій житель Детройта живе за межею бідності. Завдяки бунтам незадоволених працівників ще в 60-ті роки почалась так звана «втеча білих з Детройту» . Тільки в Детройті для приїжджих є змога помилуватись таким унікальним явищем як «міські прерії» - це бувші житлові квартали, покинуті своїми власниками і знесені місцевою владою, щоб у наркоторговців не виникало бажання створювати там притони. В надії хоча б якось оживити місто, в його центрі був побудований бізнес квартал з кількома хмарочосами. Але, як не дивно, наявність хмарочосів не надто допомогла економіці міста.
Не дивно, що головна героїня фільму з іронією говорить про те, що її кохання розпочалось в такому місті як Детройт. Не дивно й те, що при першій же можливості вона це місто залишає…
Чому мені не сподобалось «Справжнє кохання»? Не знаю. Можливо, тому що режисер не використав весь потенціал такої великої ватаги хороших акторів. А може справа в антипатії до головних героїв стрічки. Ну аж ніяк не тягнуть вони на людей, за яких хочеться вболівати. Жадність, жорстокість, брехливість – всі ці якості потрохи «випливають» на протязі фільму. А тут ще й притягнута за довжелезні вуха розв’язка…
True Romance – досить непересічне кіно, яке варто подивитись будь-якому кіноману. Але, в той же час, це кіно, яке я навряд чи комусь особливо порекомендую...
P.S. Сподобалась фраза головного героя: I knew something must be rotten in Denmark. Судячи з усього, Шекспір в Детройті популярний :-)
Оцінка: 6/10
,

неділю, 14 листопада 2010 р.

Фарго


Назва в оригіналі:Fargo
Рік: 1995
imdb
КиноПоиск.Ru


2008 рік. Картині «Старим тут не місце» дають Оскар в категорії «Найкращий фільм», а я відкриваю для себе таке явище в кінематографі як брати Коени. Навмисне використовую термін «явище», оскільки для митців такого масштабу банальне «режисери» буде замало. Я бачив їхні картини і до цього - іронічні «Ігри джентльменів», культовий в певних кругах, проте не надто припавший мені до душі «Великий Лебовський». Окремим пунктом стоїть «Прочитати та спалити» - поки що єдина картина Коенів, яка мені не сподобалась. Але саме після «No Country for Old Men» я по-справжньому зміг оцінити величезний талант цього дуету. Фільми Коенів вчать цінувати кожен кадр. Вони вчать думати. Завдяки ним я в чергове заново відкриваю для себе світ кінематографа.
Про «Серйозну людину» я вже писав. Наскільки пригадую, тоді постав лише «7» - занадто низька оцінка для фільму, котрий я згадував і через два місяці після перегляду. Після цього почергово були переглянуті «Бартон Фінк», «Де ж ти брате?» і «Фарго». Я навмисно не дивлюсь всі їхні фільми «підряд», розтягуючи задоволення, немов гурман в ресторані. Про поневіряння сценариста в Голівуді та Одісею Джорджа Клуні я обов’язково напишу в майбутньому, а сьогодні спробую поділитись враженнями про «Фарго».
Ви колись щось чули про Міннесоту? Штат тисячі озер, «штат суслика». Штат чудернацьких акцентів та батьківщина Коенів. Вони народились та виросли в пригороді Міннеаполіса.
Фільм базується на реальних подіях. Саме таке неправдиве повідомлення хитрі Коени розмістили на початку картини, для того щоб глядач «краще повірив в цю історію».
Я думаю, ніхто надто не образиться, якщо я не затримаюсь на звичайному описі сюжету, який крутиться навколо викрадення дочки багатія заради викупу. Для цього існують спеціалізовані сайти, два з котрих я завжди вказую поруч із заголовком кожного фільму, про який пишу. Натомість одразу перейду до найцікавішого – вражень.
Десь вище, я вже згадував про цінність кожного кадра. Це складно пояснити – і ніби якісь звичайні люди, і ніби в не надто екзотичних ситуаціях – а ти дивишся з захопленням і просто не можеш відірватись! У всіх картинах Коенів ти відчуваєш справжню атмосферу того місця, де це все відбувається. В мене не надто великий досвід перегляду фільмів на мові оригіналу, але фільми Коенів у цьому плані одні з найскладніших. Яка гра слів, яка злива ідіом! Оцініть цей шматок звичайного діалогу, який я не полінився витягти із субтитрів:
- You got to listen to me on this one, Wade.
- Heck, you don't know. You're just whistling Dixie here.
- I'm saying, the cops, they can advise us on this. I'm saying, call a professional.
- No. No cops. That's final.
- This is my deal here, Wade. Jean is my wife, here.
- I gotta tell you, Wade, I'm leaning to Jerry's viewpoint here. We gotta protect Jean.
- We're not holding any cards. They got them all, so they call the shots.
- You're darn tootin'. - Damn it.
- I'm telling ya.
- Well, why don't we?
- I'm thinking we should offer them half a million.
- Now, come on, here! No way, Wade. No way.
- We're not horse-trading here, Wade.
- Yah.
- We gotta bite the bullet on this.
- Yah.

Акценти в картині шикарні. Коли поліцейська допитує двох проституток і всі троє активно використовують оце ‘Yah’ , без сміху та захоплення на цю сцену дивитись просто неможливо.
Скажу чесно, після цієї стрічки штат Міннесота я запам’ятаю надовго. Ці пейзажі, ці люди, ця мова, цей стиль життя та мислення… Ви, наприклад, чули про таку штуку як «Minnesota nice»? Виявляється, це специфічний стиль поведінки характерний для жителів цього штату.
Додам кілька слів і про пейзажі – зйомкам серйозно заважала одна з найтепліших зим в тих краях за останні 100 років. Використовували навіть фальшивий сніг, що прекрасно видно по великій кількості незамерзлої води в кадрі.
Впевнений, ви не знайдете в стрічці чогось екстраординарного. Я, наприклад, не знайшов. Натомість просто зрозумів – ось такі картини і називаються справжнім кінематографом.
Доводилось зустрічати думку, що «Фарго» - це один із найпростіших фільмів Коенів. Не знаю. Безумовно, «Фарго» - не «Бартон Фінк», але по яким критеріям його називати простим? Він простий, бо в ньому по ходу дійства «всього» дві відсилки до картин Стенлі Кубрика? Смішно.
На завершення хочеться розповісти про один кумедний факт. Чому саме «Фарго» я вибрав для перегляду? Через довжелезний список нагород з кінофестивалів? Ні, я про нагороди тоді і не знав. Подивитись стрічку мене «змусила» ось ця картинка під назвою «Сполучені Штати Кінофільмів» (клікніть на ній для повного перегляду):

Замість кожного штату – назва фільму, з яким найбільше цей штат асоціюється. Не пам’ятаю, в якому блозі я її знайшов, зате добре пригадую одне з питань в коментарях: «місто Фарго знаходиться Північній Дакоті – чому на карті фільм представляє Міннесоту?». Нехай це прозвучить смішно, але саме ця географічна дилема і стала останньою соломинкою по якій я вибрав наступний фільм Коенів для перегляду.
До речі, зверніть увагу, скільки взагалі картин Коенів на цій мапі. Не знаю як вам, а мені це багато про що говорить.
Оцінка: 8/10
,

суботу, 6 листопада 2010 р.

Хороше забувається швидко?


Не завжди виходить знайти очевидні спільні риси для фільмів чергового огляду, проте в даному випадку це не так вже й складно. Якісні, хороші картини для сімейного перегляду, які тим не менш забудуться більшістю вже через кілька днів.


7 років в Тибеті



Назва в оригіналі:Seven Years in Tibet
Рік: 1997
imdb
КиноПоиск.Ru


Історія особистостей, дружби та вірності, мужності та терпіння. Притча, основана на документальних подіях – тим неймовірніше виглядає її екранізація. Молодий Бред Піт в ролі легендарного австрійського альпініста, котрий волею долі провів кілька років в Тибеті, ставши близьким другом юного Далай Лами.
Красива повість про загадкову та незвідану для більшості з нас країну та про переоцінку життєвих цінностей, яку чомусь не оцінили в Китаї, заборонивши Бреду Піту в’їзд в цю країну після прем’єри стрічки. Взагалі, фільм надзвичайно універсальний – тут вам і драма, і війна, і гори, і кохання. І все це органічно поєднане та подане глядачу. Чому ж я не задихаюсь в схвальних епітетах, і не проголошую спіч про незаслужено забуті «шедеври кінематографа»? Вся справа в тому, що на мій смак режисер всюди «зрізає кутки». Нам показують «м’яку драму», «спокійний фільм про війну», «пуританське кохання» ну і так далі. Фільм рівний і добротний, але далеко не визначний.
P.S. Для цінителів англійської рекомендую особливу увагу звернути на епізод з арештом героя Генріха Харрера. Порівняйте беззубий «німецький англійський» героя Піта з блискучою вимовою британського офіцера. Дві різні планети!
Оцінка: 7/10
,

1900



Назва в оригіналі:La leggenda del pianista sull'oceano
Рік: 1998
imdb
КиноПоиск.Ru


Давним-давно по телебаченню я кілька разів бачив фрагменти фільму, але мотивації подитись «від і до» все не вистачало. Зрештою цей ролик на YouTube мене таки переконав.
Останніми роками, наша публіка не надто слідкує за італійським кіно. Не ті часи. А дарма, сучасні італійці знімають не гірше від свої легендарних попередників. Згадайте хоча б «Малену». Що стосується «1900», то він з самого початку орієнтувався на англомовного глядача, хоча в плані бюджетних зборів особливих бонусів це йому не додало.
Надзвичайна історія. Це ж треба до такого додуматись! Геніальний піаніст, який все своє життя провів на трансокеанському лайнері, не бажаючи ступати на землю. «Це занадто великий корабель для мене» - сказав якось він своєму вірному другу. Лірична, глибока та трохи сумна історія, яка неначе чудова партія на піаніно гіпнотизує глядача. Проте, відкинувши сентименти, слід визнати, що стрічка дещо затягнута, а харизми Тіма Рота (в ролі головного героя) вистачає не завжди. Зрештою, і сам його вибір викликає внутрішній спротив.
Перед тобою лежить весь світ, тобі достатньо зробити один крок! Хоча… Чи настільки цей вибір очевидний і простий для кожного із нас?

Оцінка: 7/10
,



Хороший рік



Назва в оригіналі:A Good Year
Рік: 2006
imdb
КиноПоиск.Ru


Хороший режисер + хороші актори + Франція = Хороший рік. Але, згадуючи відому приказку, - «Хороше, ворог найкращого». Я не думаю, що в даному випадку хтось збирався знімати шедеври «нетлінні у віках». Нам показали легку, ненав’язливу стрічку з безпрограшним сюжет про «виноградну спадщину в сонячній Франції». Розбавили сценарій чесною американкою і Лондонською біржею цінних паперів. Кілька простеньких жартів, трішки драми для смаку. Подивився, посміхнувся і забув.
Що ж найбільше сподобалось? Атмосфера. Атмосфера південної Франції передана неперевершено. Велетенський занедбаний маєток, тенісний корт в бур’янах і стародавній басейн, виноградники, скромне французьке містечко де всі знають всіх, вечеря в кінотеатрі «під відкритим небом» - всі ці дрібні деталі неначе складають картину намальовану справжнім митцем. Ти відчуваєш СПРАВЖНЮ Францію…
P.S. Привид трейлера Inception все ніяк не відпускає мене. Коли героїня Маріон Котійяр сказала "There's something you should know about me", я мало не впав зі сміху :-)
Оцінка: 7/10
,



Як приручити дракона



Назва в оригіналі:How to Train Your Dragon
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


І знову тут ситуація аналогічна до попередніх. Класна стрічка, гарний мультик, який сподобається і дорослим та дітям. Але… ну не «ВАЛЛ-І» це! І навіть не «Рататуй»! При перегляді картини від Дрімворкс відчуваєш приємні легкі емоції, які успішно полишають тебе одразу після фінальних титрів. «Про що мультик?» - спитає мене хтось. «Ну.. там… хлопець дракона приручав, дівчині заодно намагався сподобатись..» - буде моя відповідь. «І як?» - з в’ялим ввічливим інтересом продовжить співрозмовник. «Та.. в принципі дракона приручив, дівчині сподобався» - видам я всі хитросплетіння сюжету. Ось таке кіно.
До речі, не можу не скористатись нагодою штурхнути авторів стрічки. Ну хто, хто робить з головним персонажем таке в кінці В МУЛЬТИКУ? Я розумію, що він у вас вікінг і все таке, але це ж МУЛЬТИК!
Резюме. Дивитись в компанії будь-якого розміру або без компанії. Приємні півтори години вам гарантовані. Але на більше не сподівайтесь.
Оцінка: 7/10
,

неділю, 31 жовтня 2010 р.

Інколи краще жувати, ніж знімати


Картини в сьогоднішньому огляді об’єднує те, що всі вони в тій чи іншій мірі пов’язані з релігійною тематикою. Відповідь на те, що буває, коли Голівуд лізе в релігію, а також чому всі картини сьогоднішнього огляду можна сміливо пропускати повз увагу, шукайте нижче.


Книга Ілая



Назва в оригіналі:The Book of Eli
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


Гнівно критикувати картину язик все-таки не повертається. Нічого особливого, проте й відвертим провалом не назвеш. Такий собі бойовичок середньої руки епохи пост-апокаліпсису з нетривіальною кінцівкою. Ба більше, перші хвилин п’ятнадцять його навіть цікаво дивитись! Проте далі сценарій замінюють фразою «крутий ковбой входить у вороже місто», і глядачу стає відверто нудно. Головний герой (Ілай, як нескладно здогадатись із назви) не кваплячись прокладає свій шлях через натовп ворогів, ліниво пострілюючи з берданки та відмахуючись блискучим тесаком. Він рухається на Захід, він несе свою Книгу. Щоб життя не здавалось простим, у нього на шиї висить молоденька «героїня», яку теж доводиться захищати.
Нудно, дешево, неоригінально. Фільм не сприймається ні як бойовик, ні як притча. Звичайно, останні хвилини картини змушують подивитись на речі по-іншому, але дивитись заради них цей затягнутий фільм зовсім не обов’язково.
Оцінка: 6/10
,

Легіон



Назва в оригіналі:Legion
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


Куди рухається людство, якщо фільми подібного роду примудряються збирати непогану касу? Жменька вцілілих людей в закусочній «in the middle of nowhere» відстрілюється від зграї духів та одержимих, в надії «дати людству другий шанс». Дурнішим за сценарій цієї картини виглядає тільки його реалізація. Повзання по стелі, одинокі фургончики з морозивом, фінальний двобій ангелів - і ти мимоволі починаєш шкодувати, що страйк американських сценаристів закінчився так рано. Якщо якимось дивом ви потрапите на перегляд цього шедеверу, негайно вимикайте мозок, це збереже його ресурс.
Бувають картини, які не варто дивитись, а бувають картини, які не варто навіть знімати. Останній варіант якраз про «Легіон»
Оцінка: 3/10
,

Догма



Назва в оригіналі:Dogma
Рік: 1999
imdb
КиноПоиск.Ru


Стрічка задумувалась як інтелектуальна іронія на релігію, а в результаті отримали бездушний відразливий треш. Я не стану згадувати про те, що картина образила почуття багатьох віруючих людей – схоже на це автори сподівались в першу чергу. Натомість скажу, що дивитись без огиди певні епізоди цього «кіна» було просто не можливо. Я ще б зрозумів, якби стрічка іронічно вказувала на «недоліки та перегини». Але я не розумію, як можна знімати фільм прийнявши постулат «для нас немає нічого святого» за догму?
Про що думав режисер знімаючи цю беззмістовну м’ясорубку в фіналі? А …знаю! Мабуть, він просто хотів зняти «найбільш беззмістовну м’ясорубку в фіналі». Нехай вас не вводять в оману прізвища акторів – практично ніякої акторської гри тут немає. Вона і не потрібна, оскільки режисер грає в безпрограшну гру – «Шокуй глядача якоюсь дурницею спочатку, а далі робимо все що завгодно, ніхто вже не зверне на це увагу».
Я не зрозумів ні мети, ні засобів цієї картини. В свій час стрічка викликала значний резонанс. Приблизно такий резонанс, який викликає шматок болота вкинутий в чисту воду. Це найбільш влучне порівняння, яке приходить на думку в даному випадку.
Оцінка: 4/10
,

пʼятницю, 22 жовтня 2010 р.

Шедевр 2009 під музику шедевра 2010

Рідко вставляю відео в блог, але цю красу оминути просто немаю права.

четвер, 21 жовтня 2010 р.

Ці нові та прекрасні фільми


Це трапляється кожен рік. Кожен рік безвідмовна та бездушна голлівудська машина виробляє такі ж бездушні високобюджетні фільми і, щиро посміхаючись, пропонує їх глядачу. І кожен рік глядач, задоволено облизуючись, проковтує чергову порцію нікчемностей та нісенітниць. Мене важко віднести до поціновувачів такої продукції, що, ти не менше, не заважає мені щороку вперто переглядати такі шедеври. Звідки цей мазохізм? Не знаю. Десь в глибині душі завжди жевріє надія – «А раптом?». Та й взагалі, для мене допустимо переглянути 10 картин жанру «на смітник», якщо серед них є шанс випадково потрапити на класне кіно. Саме таким чином я відкрив для себе прекрасних «Хранителів»…

Цього разу ніяких відкриттів не сталось: сміття та примітивізм царюють на ниві «цьогорічних блокбастерів». Отже, зустрічаємо наших героїв!



Зелена зона



Назва в оригіналі:Green zone
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


Все ніяк не відпускає американців жадання зняти щось вартісне про Ірак. Ну просто не можуть спати спокійно. Але ця тема, немов Бермудський трикутник, якимось магічним чином фільтрує всі нормальні ідеї та сценарії, в кращому випадку залишаючи глядачу такі посередності як пропіарений оскароносний «Повелитель бурі». Чи вірив я, що автори шикарної трилогії про Борна зможуть зняти щось краще? Не дуже. В результаті в них вийшов звичайний потужний бойовик (мабуть найкращий екшн про Ірак на даний момент), який забувається через 15 хвилин після перегляду. Через 10 років після вторгнення голлівудські сценаристи несміливо піднімають питання «а може там і не було зброї масового знищення?» Було б смішно, якби не було так сумно.
В неперевершеній «бойовій» атмосфері хлопцям не відмовиш. В кінцівці фільму взагалі відчуваєш себе прямим учасником подій. Але цього мало, безмежно мало… Ну нічого, відіб’ють бюджет витрачений на «Зелену Зону» і обов’язково знімуть щось краще ;-)
Оцінка: 5/10
,

Залізна людина 2



Назва в оригіналі:Iron Man 2
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


В огляді цієї картини відчуваєш непереборне бажання використати високоінтелектуальний літературний зворот «повна фігня» і перейти до наступного фільму. Коли йдеш на сеанс таких шедверів, кінопрокатники просто зобов’язані вивішувати таблички «Обережно! Викликає отупіння!». Найсмішніше ж те, що перша частина франчайзу попри всі свої недоліки на фоні другої виглядає просто «Бартоном Фінком» від братів Коенів.
Пройдемось коротко по сюжету – його немає. Гра акторів – три рази «ха-ха». Робота оператора, композитор? Не будемо довго знущатись, а просто перейдемо до наступної картини.
Оцінка: 2/10
,

Робін Гуд



Назва в оригіналі:Robin Hood
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


З величезним розчаруванням я ставлю цей фільм в нашу компанію. Я сподівався на сіквел «Гладіатора», а отримав сіквел «Королеви Єлизавети». Щось в хлопців не вийшло… Хоча, враховуючи якість сюжету, тут і дивуватись немає чому. Перші хвилин 15 ти ще віриш та сподіваєшся, ну а потім покірно чекаєш закінчення сеансу. Тут вийшло принаймні те саме, що в «Зеленій зоні» - ніби зібралась класна команда, але забули написати сценарій. Ясно, що порівняно з іншими «героями» огляду (окрім «Зеленої зони») «Робін Гуд» - у нас «ого-го», але досягненням це не назвеш.
З кумедного. Дещо розважили кіномеханіки кінотеатру, в якому я дивився фільм. Через проблеми із звуковою апаратурою, вони час від часу, самі того не знаючи, радували нас фірменим звуковим ефектом з «Малхоланд Драйв». Пам’ятаєте те знамените гудіння в особливо драматичних моментах стрічки Девіда Лінча? ;)
Оцінка: 6/10
,

Принц Персії



Назва в оригіналі:Prince of Persia: The Sands of Time
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


Ви здивуєтесь, але великій частині глядачів цей «цирк на дроті» по-справжньому сподобався. Хлопці, ви що знущаєтесь? Оця примітивщина? Ось цей дитячий садок, картонні персонажі, мавп’ячі стрибки скопійовані з як мінімум десятка попередників – ось це вам сподобалось?
Закрученість сюжету безумовно триматиме в напрузі … школярів початкових класів. Жарти? А там були жарти? Мабуть, я проспав. Таке враження, що американці намішали все що вони знали про Схід (знання в основному почерпнуті з таких же фільмів), втиснули це в посміховисько під назвою «сюжет» і видали «на-гора». Зізнаюсь, пишучи ці рядки я відчуваю певне роздратування – не то на людей, що знімають і ЗНІМАТИМУТЬ ДАЛІ таку ХАЛТУРУ, чи то на себе, що все-таки подивився цей фільм.
Оцінка: 3/10
,

Нестримні



Назва в оригіналі:The Expendables
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


«Класика 90-их», «неперевершений Сталоне та компанія», «так уже ніхто не знімає». Впевнений, ви вже чули щось подібно про цю картину. Але є одна проблема – коли розвіюється ореол «класики», глядачу не залишається практично нічого. Ви впевнені, що отримаєте задоволення від перегляду картини, яка банально повторює класичні бойовики «класу Б» 20-річної давності? Безумовно Сталоне десь іронізує, десь прикрашає, але все-таки вище голови не стрибнеш, а Слай – це зовсім не Клінт Іствуд і навіть не Мел Гібсон, щоб раптом блиснути нетривіальною режисерською майстерністю.
При всій повазі до старої гвардії на екрані, її час давно вже пройшов і дивитись на екранний балаган набридає вже через 10 хвилин. Якщо ви вважаєте інакше і фільм сподобався, то для закріплення ефекту рекомендую знайти звукову доріжку фільму з перекладом Володарського, зробленим спеціально на замовлення. Повний ефект піратських VHS 90-их гарантовано :)

Оцінка: 4/10
,

Мачете



Назва в оригіналі:Machete
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


«Машэті» - шиплять час від часу герої на екрані. Картину не віднесеш до блокбастерів. А от до класу «повних розчарувань» - без проблем. Родрігес, без сумніву класний режисер. Але в нього одна проблема – фільми виходять дуже нерівними. Якщо «Планета страху» стала якісним прикладом зйомок «саркастичного трешу», то «Мачете» виявилась хорошим взірцем як фільми знімати не треба. Іронія та кепкування – надзвичайно тонка штука. Не додаш – буде нудно, перестараєшся – скотишся до відвертого абсурду. Саме останнє і трапилось з «Мачете».
Під приводом кепкування Родрігес назнімав таку кількість дурниць, що навіть «Принц Персії» нервово закурює за кутком. І не треба мені розказувати про «високоінтелектуальну іронію», «безліч алюзій та відсилок на інші картини», «гостру сатиру». Якщо фільм виглядає повною дурницею, ніякі алюзії та сатира його не врятують. Апогеєм безглуздості стає сцена фінального штурму, яка звичайно ж теж є алюзією штурму якогось там американського форту. Я вважаю, якщо фільм не вдався – про це треба говорити прямо, а не дивитись на прізвище режисера і щось там белькотіти про «шедевральність».
В фільмі є непогані епізоди. Якщо їх всіх зібрати разом вийшов би хороший 10-хвилинний кліп на YouTube. Але не більше.
Оцінка: 4/10
,

четвер, 9 вересня 2010 р.

The music is all around us…


Добре сімейне ліричне кіно і музика… Якщо такі категорії фільмів не викликають у вас алергії та криків «краще ще раз передивитись «Нестримних» зі Стетхемом і Сталоне», то запрошую ознайомитись з героями сьогоднішньої статті.


Шалене серце



Назва в оригіналі:Creazy Heart
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru


Читаючи коментарі до результатів чергової церемонії нагородження золотими статуетками, запам’яталась фраза: «Дюді нарешті дали Оскара!». Попри те, що Бріджес в наших глядацьких кругах найбільше відомий завдяки своїй ролі у «Великому Лебовському», саме його «перформанс» в «Шаленому серці» я б оцінив найвище.
Що трапляється з зірками, які вже давно скотились із небосхилу? А якщо зірка ще й активно п’є і немає ні грошей, ні сім’ї? Відповідь очевидна. Інша справа, що такі реалії рідко демонструють глядачу. Історія викладена нам в стрічці одночасно проста як шоссе і складна як людське життя. Герою Бріджеса співчуваєш, презираєш і знову співчуваєш. Він допускає ті самі помилки, які робили тисячі до нього і ще більше зроблять після. В усій красі постає «романтика» життя професійного співака, і не можна сказати, що режисер десь перебільшує чи недоказує.
Кіно приковує до себе і ти дивишся його до самого кінця радіючи та сумуючи з Бріджесом. А головне вірячи. Вірячи, що життя під музику кантрі все-таки налагодиться. Говорячи про цей фільм, неможливо не згадати про музику. Прості мотиви простої музики не можуть не сподобатись. Слухаючи ці пісні, починаєш значно краще розуміти ту країну і тих людей які живуть в ній.
Під завісу огляду хочеться ще раз згадати «Великого Лебовські». Дивлячись на завершення життєвого шляху колись видатного співака… чи не здається вам, що попри абсолютно різні жанри двох фільмів, Лебовські мав закінчити так само?
Оцінка: 8/10
,

Август Раш



Назва в оригіналі: August Rush
Рік: 2007
imdb
КиноПоиск.Ru


Якщо уявити «Шалене серце» без музики ще так-сяк можна, то «Август Раш» - просто неможливо. Адже стрічка - це сама музика. Звичайна мелодрама, з елементами мильної опери, з надуманим сюжетом, яка завдяки музиці перетворюється на прекрасний фільм, який зможе зігріти будь-яке серце. Для мене це була, м’яко кажучи, не перша стрічка подібного жанру, але, зізнаюсь, кінцівку я переглядав тричі.
Треба визнати - в картині по-справжньому грають лише Август та Чарівник (персонаж Робіна Вільямса). Всі решта (навіть батьки Августа) виконують скоріше функції статистів. Проте на цей недолік швидко закриваєш очі, адже перед нами казка, а акторів в казки не буває.
Я не люблю мюзикли, і добре що «Август Раш» зовсім не мюзикл. Проте музика в ньому грає роль і режисера і сценариста і головного актора. Слухати музику можуть сотні, цінити її здатні десятки, а от творити – лише одиниці. Завдяки картині у глядача виникає можливість хоча б трохи зрозуміти світ справжніх творців музики. Принаймні я побачив цей фільм саме так.

Оцінка: 8/10
,

Фанатик



Назва в оригіналі:High Fidelity
Рік: 2000
imdb
КиноПоиск.Ru


Історію непутящого невдахи, а по сумісництву і фаната музики, що майже весь фільм намагається розібратись в своєму внутрішньому світі, доброю сімейною історією не назвеш. А от в категорію «фільми про музику» він потрапляє без заперечень. Такого масиву енциклопедичної інформації музичного напряму, який валиться на глядача протягом фільму ще потрібно пошукати.
Інша справа, що на цьому переваги картини закінчуються. Схоже, що К’юзак зняв фільм про себе і для себе не надто хвилюючись, що багатьом подібний «шедевр» виявиться непотрібним. Кілька флеш-беків, кілька сумнівних жартів, Джо Блек в ролі продавця-психопата - на протязі 2 годин дії фільму не відбувається майже нічого.
Головний герой практично все в своєму житті спроможний виділити в такий собі список Топ-5. Топ-5 найболючіших розставань, топ-5 речей, які б він зробив, «якби почав заново» і так далі. Пишучи цей відгук, я збирався скласти свою топ-п’ятірку тих речей, через які фільм мені не сподобався, але передумав. Воно того не варте :-)
Оцінка: 5/10
,

Рок-хвиля



Назва в оригіналі: The Boat That Rocked
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru


Непересічна історія з унікальним музичним контентом, яка тим не менш мене «не зачепила» - ось як би я коротко охарактеризував цю британську картину.
Далеко не кожний день перед нами розгортається історія британських музичних піратів, які попри сувору заборону уряду … вперто крутять рок-н-ролл. На початку фільму все сприймається з подивом та захопленням. Але чим далі в ліс - тобто по сюжету- тим нудніше дивитись. Особливо коли виявляється, що ніхто з героїв не здатний на більше, аніж вони показують в перші 15 хвилин. А саме - «гуляти» і ставити вініл з рок-н-ролом на борту бувшого рибацького судна. Іронія над консерваторським британським урядом досить влучна, але коли ні з того, ні з сього в сюжет стрічки прокрадається я непотрібний пафос, то починаєш активно поглядати на таймер плеєра .
Безумовно, картина на любителя. Якщо вам близький дух хіппі і при вигляді небритий волохатих облич з кінохроніки минулого у вас прокидаються нотки ностальгії – то фільм для вас. Ну а єдине, що по-справжньому відзначив би в цій картині я – багато якісної і хорошої музики.
Оцінка: 6/10
,

вівторок, 31 серпня 2010 р.

Панда за кермом в ожеледь


Сьогодні мова піде виключно про жанр, який люблять всі - мультики ;-)

Панда Кунг Фу



Назва в оригіналі:Kung Fu Panda
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru


Останніми роками класифікувати американські мультики стає все легше. Якщо в титрах значиться такий собі «Піксар» - то сміливо можна очікувати на якісну в усіх значеннях картину. Якщо ж глядацьке око натрапляє на логотипи «Дрімворкса» та інших халтурщиків – мультик сміливо можна вимикати. Проте з цього правила бувають серйозні винятки. «Пада Кунг Фу» - один із них.
Прислухавшись до схвальних відгуків знайомих, я вирішив пожертвувати двома годинами вільного часу заради перегляду нехитрої історії про добродушну панду-кухаря, якому випала нагода спробувати перетворитись на «Воїна Дракона». І… як не дивно, історія мені сподобалась. Хоча чому тільки історія? Сподобався весь мультик, починаючи він алегоричного початку і закінчуючи чудовою музичною композицею "Kung Fu Fighting" в фінальних титрах.
Не сказати б, що сюжет мультика є вершиною оригінальності, проте все це подано під таким смачним соусом, що про відсутність оригінальності перестаєш думати майже одразу. Додатковим бонусом я б назвав легку атмосферу Сходу, яка присутня майже в кожному кадрі. Творцям картини вдалось передати цей «подих Сходу» не скочуючись до відвертого безглуздя або зарозумного цитування. Щодо гумору, то хоча він і не стоїть в якості самоцілі картини, проте я впевнений, що практично для будь-якого глядача кілька щирих посмішок гарантовано.
Мультфільми – це досить специфічний жанр в плані акторської майстерності. Адже присутність актора як правило зводиться до озвучування свого персонажу. Я надзвичайно рідко дивлюсь на прізвища в графі «ролі озвучували», але, зізнаюсь, після перегляду було цікаво довідатись, що голосами головних героїв до нас промовляли такі відомі особистості як Джек Блек, Дастін Хофман, Анджеліна Джолі, Джекі Чан… До речі, про Джолі (Tigress) – ніколи б не подумав, що в неї настільки грубий голос в порівнянні з іншими акторками. А точніше з Люсі Лю (Viper).
На завершення хочу навести одну прекрасну цитату з мультика. Щоправда її красу можна оцінити лише в англійському варіанті:
There's a saying: Yesterday is history. Tomorrow is a mystery. Today is a gift. That's why it is called the present.
Насправді автором цього вислову є Alice Morse Earle, проте в мене він завжди асоціюватиметься з мультиком про панду :-)
Оцінка: 7/10
,

Тачки



Назва в оригіналі: Cars
Рік: 2006
imdb
КиноПоиск.Ru

Зараз я скажу неймовірне – великі та могутні «Тачки» мені сподобались менше, аніж «Панда Кунг Фу». Дорослі «ВАЛЛ-І» та «Вперед і вгору» значно підняли планку очікування, тому більш дитячі «Тачки» трохи розчарували.
Попри це не можу не віддати належне і чудовій ідеї (це ж треба придумати такий світ!) і не менш чудовій реалізації (ще б пак, хто як не Піксар!). Шкода лише, що запалу на сюжет залишилось мало, тому в хід пішли типові голлівудські штампи: «міський хлопець – провінційне містечко», «пихата зірка – випробування славою», «талановитий гонщик – мудрий наставник», «прогрес стирає нашу самобутність»… Звичайно, подібний список при бажанні можна скласти для будь-якої картини, але чомусь від «Тачок» та Піксара я очікував більшого.
Окремо згадується, звичайно, наш український дубляж. Він надовго став справжнім еталоном, на який можуть рівнятись інші. «Чи не випити б вам кварту оливи?» - таких шедеврів в мультику можна знайти не один десяток.
Одним словом, якісний добротний мультик, котрий припаде до вподоби багатьом і котрий … мене все-таки розчарував. З іншої сторони, ніби не за горами друга частина. Хтозна, може вона виявиться кращою?
Оцінка: 6/10
,

Льодовиковий період 3



Назва в оригіналі:Ice Age: Dawn of the Dinosaurs
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Третій «Льодовиковий період» я переглянув більше року тому ще в кінотеатрі. Але вирішив згадати про нього лише зараз. Якщо «Панду» я б рішуче поставив на поличку з написом «Сподобалось», то «Льодовиковий період 3» я б не менш рішуче поставив… хоча ні, на такі речі мені було б шкода будь-яких поличок.
І це при тому, що третя частина льодовикової саги однозначно кумедніша за своїх попередників. Стара знайома шаблезуба білка та мисливець на динозаврів звичайно не дають глядачу занудьгувати, але цього замало, щоб «витягнути» мультик. В ньому немає того «чогось невловимого», що є в «Панді». Натомість в наявності безліч бездумних діалогів, примітивні в основній масі жарти і повна відсутність хоча б якоїсь ідеї.
Звіринець пройшовся з точки «А» в точку «Б», а потім назад, по дорозі намагаючись розважити глядача. Визнаю, що основній глядацькій масі в кінотеатрі цього виявилось більше ніж досить. А от мені – ні. Можливо, я занадто багато вимагаю від підстаркуватого тигра та флегматичного мамонта?
Додам ще одне спостереження, яке підтвердилось на сеансі «Льовикогвого періоду». Я про ці белькотіння, щодо необхідності повернення до дубляжу російською. Всіх «активістів» подібного роду варто час від часу водити на сеанси комедійного жанру – нехай вони спочатку послухають як публіка щиро регоче над адаптованим українськими жартами, а вже потім розповідають про «неякісний і незрозумілий дубляж».
Оцінка: 4/10
,

суботу, 21 серпня 2010 р.

Початок


Назва в оригіналі:Inception
Рік: 2010

Нарешті! Нарешті я переглянув найочікуваніший для мене фільм цього року. І як солодко та приємно відчувати що всі оптимістичні очікування справдились. Прекрасна фантастика! Картина, з дивовижним сюжетом, незрівнянними акторами, чудо-оператором, геніальним композитором - і так, людиною, яка зібрала це все разом і показала нам. Крістофер Нолан не підвів. Ні себе, ні глядача.
Який же багатогранний жанр… Фантастика – це не просто бластери чи дракони, космічні флоти чи школи магів. Нолан вказує нам на справжній «початок» фантастики. Фантастика – це наші мрії. Мрії, в яких живе кожна людина, мрії, світи яких обмежені лише можливостями нашого розуму.
Питання «а чи реально це?», що крокує з героями весь фільм, не відпускає глядача до самого фіналу. Перед нами бойовик, без жодної загибелі, триллер без негативних героїв, казка з неясної кінцівкою. Зрозуміло, що порівняння з «Матрицею» не оминути, проте я б скоріше згадав останню роботу Мартіна Скорсезе за участю того ж таки Ді Капріо. А взагалі, «Острів проклятих» і, особливо, «Початок» - це найкраще з тих новинок, які я бачив цього року.
Режисер старанно пояснює глядачу «закони і правила гри». Але на кожну відповідь приходяться два нові питання. І це подобається. Подобається дивитись на екран з повною непевністю, що буде далі.
Ігри з часом та реальністю під музику Ціммера настільки затягують, що до тями повертаєшся лише з фінальними титрами. Рідко, який фільм може похвалитись «вдалим хронометражем», адже обов’язково якісь сцени здадуться зайвими, або навпаки – нерозкритими. У Нолана ж кожен кадр, кожна хвилина виглядають на своєму місці.
Питання «чи дивитись?» тут буде риторичним. А от питання чи зніме хтось найближчим часом щось на рівні «Інсепшн» якраз дуже актуальне.
….Після завершення картини – з абсолютно «нолановським» фіналом, звичайно ж, спробував проаналізувати власні почуття. І зі здивуванням побачив там легку печаль, яку залишила після себе стрічка. Можливо, це почуття прийшло від простого усвідомлення, що ми ніколи не дізнаємось де справжня межа наших мрій…

Оцінка: 9/10
,

неділю, 4 липня 2010 р.

В очікуванні півфіналів...


Чемпіонат світу по футболу практично на місяць приковує увагу доброї половини планети. Неймовірним зусиллям відриваючись від футболу – благо до півфіналів ще два дні – я згадую про кінематограф і про цей блог :)
Сьогодні мова піде про кілька картин, які я переглянув ще до Мундіалю і враження про які не хочеться втрачати за невблаганною рікою часу.


Скажений спецназ



Назва в оригіналі:The Men Who Stare at Goats
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru


Після тріумфуючого «Старим тут не місце» брати Коени «порадували» спільноту сумнівним «Прочитати та спалити». Відгуки були неймовірні. «Геніально!», «Браво, яка сатира та іронія!» - хоча, пояснити в чому геніальність і що там такого, публіка в основному не могла. Просто фільм зняли Коени – а це вже відома марка. Звичайно ж, ніхто не зізнається, що він просто-напросто не «в’їхав» про що була картина. Приблизно через рік, вже інший режисер знімає свій аналог «Прочитати та спалити» - «Скажений спецназ». Попри значно солідніший акторський склад, картина представляє собою все ту ж мішанину нісенітниць. Але цього разу Коени за камерою не стоять, тому кінокритики радують нас розгромними рецензіями і зневажливими відгуками.
Як не складно зрозуміти, мені не сподобалась жодна з тих двох картин. Можна скільки завгодно розповідати про «геніальні тонкі алюзії» на ФБР/ЦРУ/КазнаЩО, але кіно, м’яко кажучи «не їде». Режисер може забавлятись собі скільки завгодно. Але для чого видавати фінальний результат за щось надзвичайне? «Скажений спецназ» - це ніщо інше як беззуба, квола та несмішна сатира на штатівські спецслужби. І я навіть не впевнений, що деякі глядачі зможуть додивитись її хоча б до середини.
Оцінка: 5/10
,

Серйозна людина



Назва в оригіналі: A Serious Man
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Поговоривши про невдалі копії невдалих проектів братів Коенів змінимо русло розмови. Чому не поговорити… скажімо про вдалі проекти братів Коенів? :-)
Я не знав що очікувати від цієї картини. З Коенами можна бути впевненим хіба що в несподіваному та відкритому фіналі. До того ж, і анонс лякав глядача, що велика частина стрічки базується на розгляді єврейських суспільних та релігійних питань, які сторонньому глядачу можуть бути просто незрозумілі. Однак все обійшлося. Коени ніде не перегнули палку, і на виході ми отримали якісну трагікомедію, котра мало кого залишить байдужим.
Чудовий самобутній фільм, без вираженого початку і з типовим «коенівським» закінченням.
Можна, звичайно, проводити якісь паралелі з іншими схожими стрічками. Дивуватись наполегливості братів, які вкотре проголошують, що доля важливіша і сильніша волі людини. Сміятись та співчувати з історії, що розгортається на екрані. Впізнавати частинки власного життя в цій картині.
Зрештою, можна дивитись і насолоджуватись, а аналіз залишити «нудним» кінорецензентам. І хтось із них обов’язково видасть щось подібне:
«Значення та роль вчинків, волі і бажань людини в цьому житті безкінечно прямує до нуля» - математична формула від Коенів.
Оцінка: 7/10
,

9



Назва в оригіналі:9
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Інтригуючий проект, яки за потенціалом міг стати одним із найкращих мультфільмів останніх років… але не став. До головних достоїнств картини безумовно потрібно віднести унікальний сюжет.
9 ляльок з тканини в постапокаліптичному світі - останні живі істоти на цій планеті. Перед враженим глядачем поступово розкривається дивовижна драматична історія, яка повинна була б «витягнути» стрічку при будь-яких обставинах. Але не змогла. Чому так не трапилось? Я не знаю, і боюсь що цього не знають і самі творці мультфільма.
Допускаю, що стрічку згубила надмірна кількість динамічних сцен. Безумовно, без стрибків і погонь сучасного глядача заманити в кінотеатри майже не можливо, але в цій історії такі атрибути виявились зайвими. А ще діалоги… Інколи краще зберігати тишу, аніж псувати гармонію бездумними реченнями.
В будь-якому разі, мультик вартий уваги, особливо для тих, які щиро вірять що мультфільми – це виключно дійство на зразок «Мадагаскара в Льодовиковому періоді».
Оцінка: 6/10
,

Кін-дза-дза!



Назва в оригіналі: Кин-дза-дза!
Рік: 1986
imdb
КиноПоиск.Ru

Так вийшло, що культову картину 80-х я подивився лише нещодавно. Враження розділились. Безумовно прекрасна акторська гра і самобутня історія варті лише найкращих епітетів. З іншої сторони ось те наївне «викривання та сатира» в наш час виглядають, м’яко кажучи застарілим.
Я можу зрозуміти, чому в картини настільки міфічний ореол – в ТІЙ країні будь-що зняте нетипово швидко завойовувало шалену популярність. Ось тільки жанру фантастика невідомі рамки між країнами, а Данелія створив суто радянську картину, з радянськими стереотипами і про радянське суспільство. Ось чому в міжнародному прокаті фільм так і не отримав масштабного визнання. Та й взагалі, нарочито недбале зображення всього «нереального» в стрічці говорить саме за себе – фантастика режисеру потрібна лише як ширма, на фоні якої відбувається все основне. Такий підхід мені чужий – оскільки фантастику я ніколи не сприймав як банальний фон.
Мабуть, я не зможу віднести «Кін-дза-дза» до золотого пантеону картин радянської доби, але… це і не важливо :-)
Оцінка: 7/10
,

пʼятницю, 11 червня 2010 р.

Клінт Іствуд представляє


Не перестаю дивуватись акторському та режисерському таланту цього американця. Кожний наступний його фільм, що я переглядаю, відкриває для мене щось нове. Якихось 10 років назад Клінт Іствуд в моїй уяві міцно асоціювався виключно з посередніми ролями в картинах на зразок «Брудний Гаррі». Крутий коп, погані хлопці – вам ця пластинка знайома. Але пройшов час, я значно вдосконалив знайомство з цим актором і був змушений повністю поміняти свою думку. Іствуд «виявився» прекрасним актором і ще кращим режисером. Майже кожна його режисерська робота за останні 20 років по-своєму знакова і про три з них я зараз розповім.


Непрощенний



Назва в оригіналі:Unforgiven
Рік: 1992
imdb
КиноПоиск.Ru

Поруч з «Танцюючим з вовками», цей фільм є найвідомішим вестерном знятим в 90-ті. Це саме справжній вестерн 90-их, із зовсім іншою оцінкою тодішньої сучасності, вчинків та людей. «Думаюче кіно», кіно в якому значно більш реальніше показано Дикий Захід, аніж у класичних вестернах 60-70 років, коли публіку захоплювали сурові герої зі швидкими револьверами, котрі спокійнісінько ступали по трупам своїх ворогів.
Я б навіть назвав цей фільм «антивестерном» - настільки успішно Іствуд розвінчує популярні штампи в цьому жанрі.
Історія про найманого вбивцю на пенсії, котрий вирішує повернутись «у справу» заради солідної винагороди зовсім недарма отримала Оскар, як кращий фільм (це саме, до речі, стосується і «Танцюючого з вовками» з Кевіном Костнером). Сумна, трагічна, правдива – можете самі підбирати епітети, але це справжнє КІНО, яке варто дивитись.
Оцінка: 7/10
,

Підміна



Назва в оригіналі: Changeling
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Досить несподіваний тандем Іствуда-режисера та Джолі-акторки в історичній драмі 30-их років, що базується на реальній історії. Рівень картини традиційно для Іствуда надзвичайно високий.
В пересічної жительки Пасадени зникає син. Через кілька місяців поліція його знаходить, але насправді вона знаходить .. не ту дитину. В той же час усі газети трублять про справу маніяка-убивці, який орудує неподалік.
Всі придирки до сюжету я заздалегідь прибрав, оскільки він намагався максимально відповідати реальній історії, за якою картину знято. Тому краще зосередитись саме на чомусь іншому. Скажімо, на грі акторів.
Звичайно, найцікавіше було спостерігати за тим, як Анджеліна Джолі впорається з роллю невтішної матері. І ви знаєте, в неї майже вийшло. Виявляється, якщо на жінку натягнути мішкоподібне плаття, зробити бездарну зачіску та нахлобучити на голову капелюшок, що по формі нагадує горшок для квітів, то навіть від сексуальності Джолі не залишиться і сліду. Ось тільки проблема в тому, що деякі актриси для драматичних ролей не підходять в принципі, і це було видно, в ті рідкі моменти, коли героїня Джолі дозволяла собі посмішку. Ці посмішки в моменті руйнували весь трагічний образ, який актриса старанно вибудовувала весь фільм. Що ж, все одно, експеримент був достойний, і я впевнений, що все-одно ніхто крім Іствуда Анджеліну в такому амплуа би не зняв.
Як це завжди буває в Іствуда, на голлівудську кінцівку не варто розраховувати – режисер все зробить по своєму. Якщо у вас досить міцні нерви, то фільм просто обов’язковий до перегляду.
Оцінка: 7/10
,

Гран Торіно



Назва в оригіналі:Gran Torino
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

З розглянутого сьогодні тріо ця картина мені сподобалась найбільше. Серед неймовірного переплетіння проблем, які розглядає режисер – а це і сімейні відносини, і соціальні питання, і релігія, і расові питання, місце людини в своєму житті – мені вдалося розгледіти те, що так успішно маскують всі інші американські режисери – СПРАВЖНЮ СУЧАСНУ АМЕРИКУ.
Зізнаюсь, картина мене зачепила. Особливо це стосується її якоїсь відчайдушної прямоти та чесності. Від нас ніщо не приховують за фасадами фальшивих посмішок та наборами бездушних речень. Тільки реальність. Безумовно, ті питання, які піднімає режисер є спільними для всього світу, а не лише виключно для США. Проте побачити, що ТАКЕ кіно посмів зняти саме американський режисер – дорого вартує.
Не буду традиційно розмірковувати про акторську гру, сценарій, чи якийсь там саундтрек. Про все це зручно говорити... , але сьогодні хочеться сказати про фільм в цілому.
Щоб подивитись цю картину знадобиться мужність. Мужність побачити у вигаданому містечку Іствуда свій світ, світ, в якому ми живемо…
У свій час 79-річний Клінт Іствуд заявив, що роль в «Гран Торіно» стане останньою в його кар’єрі. Іствуд неначе виступає у власній лізі – знімає, що вважає за потрібне і показує, те що хоче показати. Його фільми – це стрічки від Особистості. Що ж, залишається сподіватись, що в якості режисера видатний американець порадує нас ще не раз.

Оцінка: 8/10
,

середу, 9 червня 2010 р.

Ігри та розплата

Життя Девіда Гейла



Назва в оригіналі:The Life of David Gale
Рік: 2003
imdb
КиноПоиск.Ru


Ви зручно влаштовуєтесь в кріслі, дістаєте записничок і піднімаєте очі на вашого співрозмовника. Очевидно, він готовий розповісти щось цікаве, проте нікуди не поспішає. Не варто спішити і вам, адже коли з легкою посмішкою Кевін Спейсі перейде до своєї історії, відрізнити, де в ній реальність, ви вже не зможете. «Звичайні підозрювані», «Планета Ка-Пекс» і ось тепер «Життя Девіда Гейла» - фактично кожен з цих різних фільмів обертається навколо неквапливої розповіді героя Кевіна Спейсі, яку той розповідає ошелешеному співбесіднику та не менш ошелешеному глядачу. При такому початку досвідчені кіномани одразу починають передбачати кінцівку в стилі «Первісного страху» з Нортоном і Гіром чи тих же «Звичайних підозрюваних».
В чомусь вони праві, проте історія життя Девіда Гейла примудряється залишитись оригінальною до самого кінця, не скочуючись до запозичення.
Тема засуджених до смертної кари не обділена увагою Голівудом. На цю тематику картини різного жанру виходять періодично. Тому «затравка» сьогоднішнього фільму на щось оригінальне не претендує: за кілька днів до своєї страти засуджений звертається до популярного таблоїду з пропозицією дати своє останнє інтерв’ю. Газетярі з готовністю вігукуються на це і в Техас з камерою та напарником відправляється героїня Кейт Уінслет. Саме їй доведеться побувати в шкурі «співрозмовника Кевіна Спейсі».
Картина сподобалась. Навіть незважаючи на те, що я не підтримую ідею по скасуванню смертної кари, яку пропагують творці фільму. Десь сюжет, звичайно, провисав, десь логічніше було б чекати зовсім іншого, але в цілому – стрічка досить добротна. Триллер, який можна рекомендувати будь-якому цінителю жанру.
Оцінка: 7/10
,

Жорстокі ігри



Назва в оригіналі: Cruel Intentions
Рік: 1999
imdb
КиноПоиск.Ru

А от стрічка «Жорстокі наміри» симпатій не викликала. Без сумніву – це одна із легенд кінематографу 90-их, але це ще не причина для мене автоматично заносити її в свій favourite list.
Ідея картини, без сумніву, нетривіальна. Двоє молодих людей, не обмежених в фінансовому плані, смак життя знаходять в тонкому маніпулюванні долями інших. І треба сказати, у них це виходить. Ось тільки показано це все часто-густо з таким перебільшенням і пафосом, що, дивлячись на екран, замість захоплення скоріше можна відчути лише скепсис та нудьгу. Я далекий від возвеличення пересічної людини, але ті бездумні олов’яні солдатики, якими виглядають всі, хто оточує Себастьяна та Катрін, явний перегин творців картини.
Так звані інтриги та комбінації, які плетуть наші герої тягнуть максимум на 10 клас середньої школи. Недивно, що саме школярам та студентам це кіно сподобалось найбільше :)
Особливо обурливо виглядає кінцівка. Думаю, це кіно бачили вже всі крім мене, тому особливо не намаюсь приховати фінал. Схоже, що не тільки актори, але й режисери настільки захопились ідеєю «ігор», що для них навіть смерть людини виглядає менш важливою, аніж кількахвилинне засудження натовпом окремо взятої персони. А натовп (це очевидно, хоча й не показано в стрічці) по-пролетарськи похитає головою, розійдеться, а через місяць із захопленням знову буде захоплюватись об’єктом сьогоднішнього осуду… Але режисеру, звичайно, видніше.
Оцінка: 6/10
,