Сьогодні я розповім про три прекрасні картини, які тим не менш зможуть переглянути не всі. Режисери цих фільмів, граючись з людською свідомістю немов з іграшкою, часто використовують доволі важкі методи, тому не можу гарантувати, що герої сьогоднішнього огляду прийдуться до смаку кожному.
Пам'ятай
Назва в оригіналі:Memento
Рік: 2000
Переглянувши “Темного лицаря”, я задався логічним питанням — хто ж режисер цього шедевру? Виявилось, такий собі британець Крістофер Нолан. Його останні роботи до “Лицаря” були “Бетмен Початок” та “Престиж”. Фільми, як на мій смак непогані, але не видатні — особливо ця сентенція вірна для простенького пріквела “Бетмена”. Після того я “залишив” Нолана у спокої, аж поки не натрапив на одну з дебютних робіт британця — триллер “Мементо”, який згідно історії кінематографу і приніс йому світову знаменитість.
Сказати, що фільм вражає — це нічого не сказати. Кіноексперименти режисера з глядачем тут просто приголомшують.
Леонард Шелбі страждає на рідкісну хворобу — і нього не працює короткотермінова пам'ять і він не здатен запам'ятати нічого з того, що трапилось 15 хвилин назад. Своє минуле він пам'ятає до певного рубежу — трагедії, що трапилась в його сім'ї. В його будинок вдерлись грабіжники, його дружину було вбито, а сам він ледве вижив, якщо таке існування можна назвати повноцінним життям. Єдина мета його існування — помста. Щоб не забути про те, що трапилось, він використовує татуювання на своєму тілі, фотографії з написами, записки. А ще йому допомагають якісь люди, точніше Леонард думає, що йому допомагають...
Вражаючий сюжет творці фільму підкріпили ефективним трюком. Адже фільм нам демонструють в зворотній послідовності. До цього я бачив подібне лише в французькій “Незворотності” Гаспара Ное (той фільм вийшов на 2 роки пізніше, хто-зна, можливо Ное і запозичив у Нолана такий “обернений” хронометраж...).
Якщо ви гадаєте, що оскільки нам одразу показують фінал, то “все ясно” - я вас розчарую. Далеко не “все ясно” навіть після закінчення фільму. “Мементо” - це картина, яку не осягнути одним поглядом. Ще довго після перегляду ви згадуватимете кадри фільму та відкриватимете для себе нові драматичні моменти.
До речі, на спеціальному виданні фільму на ДВД у глядача є можливість переглянути стрічку у “правильному” хронографічно вірному порядку, хоча я не уявляю як можна дивитись цю картину в іншому, протилежному до задумки режисера ракурсі.
Стрічка по-справжньому сподобалась. Оригінальністю. Силою. Переконливістю. Якщо ви її ще не бачили — ні в якому випадку не пропустіть.
Щодо Нолана, то, натхненний неймовірністю “Мементо”, я планую ще переглянути “Безсоння” 2002 року та з інтересом чекаю “Початок”(Inception) — прем'єра картини з 200-мільйонним бюджетом запланована на літо.
Оцінка: 8/10Сказати, що фільм вражає — це нічого не сказати. Кіноексперименти режисера з глядачем тут просто приголомшують.
Леонард Шелбі страждає на рідкісну хворобу — і нього не працює короткотермінова пам'ять і він не здатен запам'ятати нічого з того, що трапилось 15 хвилин назад. Своє минуле він пам'ятає до певного рубежу — трагедії, що трапилась в його сім'ї. В його будинок вдерлись грабіжники, його дружину було вбито, а сам він ледве вижив, якщо таке існування можна назвати повноцінним життям. Єдина мета його існування — помста. Щоб не забути про те, що трапилось, він використовує татуювання на своєму тілі, фотографії з написами, записки. А ще йому допомагають якісь люди, точніше Леонард думає, що йому допомагають...
Вражаючий сюжет творці фільму підкріпили ефективним трюком. Адже фільм нам демонструють в зворотній послідовності. До цього я бачив подібне лише в французькій “Незворотності” Гаспара Ное (той фільм вийшов на 2 роки пізніше, хто-зна, можливо Ное і запозичив у Нолана такий “обернений” хронометраж...).
Якщо ви гадаєте, що оскільки нам одразу показують фінал, то “все ясно” - я вас розчарую. Далеко не “все ясно” навіть після закінчення фільму. “Мементо” - це картина, яку не осягнути одним поглядом. Ще довго після перегляду ви згадуватимете кадри фільму та відкриватимете для себе нові драматичні моменти.
До речі, на спеціальному виданні фільму на ДВД у глядача є можливість переглянути стрічку у “правильному” хронографічно вірному порядку, хоча я не уявляю як можна дивитись цю картину в іншому, протилежному до задумки режисера ракурсі.
Стрічка по-справжньому сподобалась. Оригінальністю. Силою. Переконливістю. Якщо ви її ще не бачили — ні в якому випадку не пропустіть.
Щодо Нолана, то, натхненний неймовірністю “Мементо”, я планую ще переглянути “Безсоння” 2002 року та з інтересом чекаю “Початок”(Inception) — прем'єра картини з 200-мільйонним бюджетом запланована на літо.
90-2000 роки, оцінка:8/10
Машиніст
Назва в оригіналі: El maquinista
Рік: 2004
А ось і ще один старий знайомий по “Темному лицарю” - Крістіан Бейл. В “Машиністі” його ледве можна впізнати, оскільки, як пишуть, в свій час для цієї ролі актор скинув більше 30 кілограм. Моторошний іспанський триллер зможуть додивитись далеко не всі, проте ті, хто витримає, будуть винагороджені достойним фіналом.
Сюжету як такого практично немає — все крутиться навколо головного героя, який ... не спить уже багато місяців. Його постійно мучать видіння та кошмари - як наслідок, бідолаха вже перестає розрізняти реальність та фікцію. Невизначеність де правда, а де уява мучить не тільки Тревора Резніка, але й глядача, оскільки режисер не дає жодних натяків на цю тему. Картина по-справжньому важка. Зловісна, темна, липка атмосфера панує на екрані. Весь час чогось очікуєш і весь час твої сподівання виявляються марним. Залишається хіба що подякувати режисеру за те, що той не став доповнювати і без того моторошну картину елементами хоррора. Проте, все це знято не заради одного процесу. В кінці картини вщент збентеженому глядачу все-таки буде дане пояснення на всі питання.
Ось тільки чи втішить воно вас?
Оцінка: 7/10Сюжету як такого практично немає — все крутиться навколо головного героя, який ... не спить уже багато місяців. Його постійно мучать видіння та кошмари - як наслідок, бідолаха вже перестає розрізняти реальність та фікцію. Невизначеність де правда, а де уява мучить не тільки Тревора Резніка, але й глядача, оскільки режисер не дає жодних натяків на цю тему. Картина по-справжньому важка. Зловісна, темна, липка атмосфера панує на екрані. Весь час чогось очікуєш і весь час твої сподівання виявляються марним. Залишається хіба що подякувати режисеру за те, що той не став доповнювати і без того моторошну картину елементами хоррора. Проте, все це знято не заради одного процесу. В кінці картини вщент збентеженому глядачу все-таки буде дане пояснення на всі питання.
Ось тільки чи втішить воно вас?
90-2000 роки, оцінка:7/10
Місто темряви
Назва в оригіналі:Dark City
Рік: 1998
Раса прибульців знаходится на грані вимирання. Попри всю свою могутність, яка дозволяє навіть змінювати реальність. Подорожуючи по галактиці, вони натрапляють на одну населену планету, жителі котрої можуть стати рятівним ключем до виживання.... Ласкаво просимо у Місто темряви — штучно створений світ, який повністю змінюється щоночі. Міняються будинки, вулиці і ... навіть спогади людей. Все це робится з єдиною метою — дослідити людство та вияснити секрет його існування.
Картина виявилась несподівано захоплюючою та цікавою. Я наштовхнувся на неї практично випадково, власне з найцікавішими фільмами так буває завжди :)
“Темна фантастика в стилі нуар” - ось як би я охарактеризував жанр фільму. Затягуючий сюжет поступово розгортається перед очима глядача, відповідаючи на одні запитання і одночасно ставлячи інші (не скажу, що кінцівка надто не передбачувана, проте свій шарм в ній безумовно є). Хороша гра акторів - без зайвого пафосу та драматизму, саме на стільки на скільки потрібно.
Якісний та колоритний фільм — один з небагатьох, які я без сумніву можу рекомендувати любителям жанру... Хоча останню фразу з успіхом можна застосувати до всіх трьох картин в сьогоднішньому огляді :)
Кілька цікавих “уривочних” моментів, які хотілося б виокремити — благо картина дає певну поживу для роздумів. По-перше цікавий шлях, яким змінюється об'єктивна реальність в стрічці. На відміну від інших фільмів такої тематики (взяти ту ж “Матрицю” зняту на рік пізніше на цих же декораціях) — реальність тут ПО-СПРАВЖНЬОМУ змінюється, тобто відбувається зміна матеріального замість класичних ігор зі свідомістю головного персонажа. Свідомістю в фільмі теж маніпулюють, але з іншою метою. По-друге, варто звернути увагу на ті нетривіальні питання, відповіді на які намагаються знайти прибульці. Ось неточна цитата з картини: “Якщо вам імплантувати інші спогади, чи станете ви жити відносно них? Що таке людина? Придаток до своєї пам'яті, чи щось значно більше?”
P.S. Мені так здається, чи якщо в якійсь картині знімається Дженіфер Конеллі, то обов'язково слід чекати появу довгого пірсу в океан? ;)
Оцінка: 7/10Картина виявилась несподівано захоплюючою та цікавою. Я наштовхнувся на неї практично випадково, власне з найцікавішими фільмами так буває завжди :)
“Темна фантастика в стилі нуар” - ось як би я охарактеризував жанр фільму. Затягуючий сюжет поступово розгортається перед очима глядача, відповідаючи на одні запитання і одночасно ставлячи інші (не скажу, що кінцівка надто не передбачувана, проте свій шарм в ній безумовно є). Хороша гра акторів - без зайвого пафосу та драматизму, саме на стільки на скільки потрібно.
Якісний та колоритний фільм — один з небагатьох, які я без сумніву можу рекомендувати любителям жанру... Хоча останню фразу з успіхом можна застосувати до всіх трьох картин в сьогоднішньому огляді :)
Кілька цікавих “уривочних” моментів, які хотілося б виокремити — благо картина дає певну поживу для роздумів. По-перше цікавий шлях, яким змінюється об'єктивна реальність в стрічці. На відміну від інших фільмів такої тематики (взяти ту ж “Матрицю” зняту на рік пізніше на цих же декораціях) — реальність тут ПО-СПРАВЖНЬОМУ змінюється, тобто відбувається зміна матеріального замість класичних ігор зі свідомістю головного персонажа. Свідомістю в фільмі теж маніпулюють, але з іншою метою. По-друге, варто звернути увагу на ті нетривіальні питання, відповіді на які намагаються знайти прибульці. Ось неточна цитата з картини: “Якщо вам імплантувати інші спогади, чи станете ви жити відносно них? Що таке людина? Придаток до своєї пам'яті, чи щось значно більше?”
P.S. Мені так здається, чи якщо в якійсь картині знімається Дженіфер Конеллі, то обов'язково слід чекати появу довгого пірсу в океан? ;)
90-2000 роки, оцінка:7/10
