Список Мартіна

Будучи прихильником творчості американського фантаста Джорджа Мартіна, я досить часто заходжу на російський фан-сайт письменника 7kingdoms.ru. Серед потоку новин про довгоочікувану прем’єру серіалу «Game of Thrones» від HBO і вихід «A Dance with Dragons» в липні, з цікавістю помітив лінки на дві статті Мартіна, де той розповідає про свої ТОП-10 фільмів в жанрі НФ та фентезі. За характеристикою кожної картини відчувається рука справжнього фанату жанру і прочитати ці дві статті виявилось досить пізнавально. Хоча було б дивно, якби один з найвідоміших письменників-фантастів не розбирався в фільмах про фантастику, правда ж? Не стану аналізувати «позиції та заслуженість» картин в списках – впевнений, що в кожної людини є власний список і власні думки, на які місця і які фільми ставити. Натомість серед згаданих Мартіном фільмів, я помітив кілька таких, які ще не бачив, і які могли б мене зацікавити. Про них піде мова сьогодні

A Scanner Darkly

Назва в оригіналі: A Scanner Darkly
Рік: 2006
imdb
КиноПоиск.Ru

Українська Вікіпедія радує дивовижним перекладом назви стрічки - «Помутніння». Для тих, кому важко відслідкувати етимологію цього іменника – зайдіть в російську Вікіпедію :) Scanner Darkly і справді важко перекласти. В мене свого варіанту, чесно кажучи, немає, але вже краще використовувати назву в оригіналі, аніж те україно-російське «Помутніння».
Стрічка дуже незвична, як це часто буває з фільмами знятими по мотивам творів Філіпа Діка. Культовою персоною в світі фантастики, між іншим. Відверто кажучи, я ніколи не розумів причини такого пієтету та захоплення перед людиною, яка чи не половину своїх творів написала перебуваючи в наркотичному дурмані. Так, в його творах є оригінальні ідеї, але їх аж ніяк не більше ніж в інших фантастів! Інша справа, що його незвичне життя завжди приваблюватимуть публіку більше, ніж традиційні будні рядового письменника.
Як би там не було, а Scanner Darkly, Дік написав проходячи реабілітацію від наркозалежності. Написав практично за лічені тижні. За ці ж лічені тижні майже через 30 років було й знято фільм. Кіану Рівз, Вайнона Райдер, Роберт Дауні молодший і компанія зібрались на двадцять днів в Техасі і видали «на гора» результат. Але цікаве не це, а те, що пост-продакшн зайняв … півтора роки. Всі відзняті матеріали піддали ротоскопії (художники поверх кожного знятого кадру малювали власний кадр). А це - надзвичайно ресурсоємка праця. Не зовсім ясно, чому використовували людей, а не комп’ютери. В будь-якому випадку, саме ротоскопія різко виділила стрічку з ряду подібних і дозволила реалізувати певні режисерські задумки та ефекти.
Чому я так «ходжу навколо», не переходячи до самого фільму? А не особливо є до чого переходити – перед нами історія про наркоманів (junkies), поліцейських по боротьбі з наркоманією (narcs) і жахливий наркотик Substance D. Душевні страждання героя Рівза, довжелезні діалоги «ні про що» Дауні молодшого, детективні повороти завдяки персонажу Вайнони Райдер – все це ніби і не погано, але все-одно не надто цікаво. А от що цікаво – так це scramble suit. Спеціальний костюм, який використовують агенти для приховування власної особистості. Дивовижний винахід фантазії Філіпа Діка, який чудово реалізований художниками в картині. Якщо не захочете дивитись фільм, перегляньте хоча б якийсь трейлер, де цей костюм показано.
Мало не забув – як ви думаєте, яка группа озвучила фільм? Правильно! Варіантів тут і бути не могло – Radiohead
Чи варто дивитись фільм? Попри власну не високу оцінку я скажу «так». Він оригінальний і ні на що не схожий, а це вже достоїнство. Ну і крім цього, ті, хто додивляться цей артхаус до кінця не будуть розчаровані кінцівкою.

Оцінка: 6/10
90-2000 роки, оцінка:6/10

Темна зірка

Назва в оригіналі: Dark Star
Рік: 1974
imdb
КиноПоиск.Ru

Університетська робота Джона Карпентера знята за ультранизький бюджет як така собі пародія на картини про космос, штучний інтелект і мужніх космонавтів. Не варто шукати тут якихось прихованих посилів та глибоких думок. Людина розважилась і зняла кіно. Причому, деякі моменти там вийшли досить непогано – прибулець-талісман, заморожений мертвий капітан, що дає поради (це до речі запозичено з твору Філіпа Діка), ну і звичайно ж бомба зі штучним інтелектом. Її «Let there be light» ви запам'ятаэте надовго, якщо переглянете картину.
Карпентер зняв, фільм, написав музику, озвучив одного із персонажів, і навіть встиг таємно помститись жадібному продюсеру (в одному з моментів на екрані комп’ютера з’являється нецензурщина на його адресу). «Завдяки» економії якість відео і звуку – одні із найгірших, які ви можете собі уявити. З іншої сторони – припустимо, що хтось би надав Карпентеру мільйони на створення спецефектів. І як би ті спецефекти виглядали б зараз?
Враження від перегляду залишились змішаними. З однієї сторони – відверто слабеньке кінце зняте для розваги. З іншої, саме в ньому ви зможете побачити не один і не два прийоми, які потім будуть використані в фантастичних фільмах майбутнього. Починаючи від «Чужого» і далі по списку.

Оцінка: 5/10
40-80 роки, оцінка:5/10

Заборонена планета

Назва в оригіналі: Forbidden Planet
Рік: 1956
imdb
КиноПоиск.Ru

Цей фільм Мартін гордо поставив «номером один» в своєму списку НФ. Що таки змусило мене стрічку переглянути. Нехай і через 55 років після прем’єри :)
Взагалі, завдяки даті «1956» я готовий «пробачити» фільму дуже багато. Особисто ви, багато знаєте відомих НФ картин знятих ДО цієї дати? Так ото ж. Зі сприйняттям спецефектів ніби розібрались – що у нас з сюжетом? Як не дивно, але епоха 50-их і тут дається взнаки. Ви звикли в фільмах до екіпажу психів та екстремалі, корумпованого начальства, розпусних жінок і кінцівок де всі гинуть? Забудьте про це. У нас фільм з 50-их років, а це значить, що в ходу фрази «красень капітан», «мужній порятунок» «прекрасна і наївна дочка великого вченого», «відданий екіпаж». Незвично, правда?
До речі, роль капітана тут виконує не хто інший як Леслі Нільсен.
Ближче закінчення фільму сюжет досить цікаво розкручується, але все одно не покидає відчуття, що ти дивишся казку. Гарно поставлену, з дорослими героями, але казку. А коли проходить розчулення з приводу зйомок НФ в 50-ті і перестаєш вірити в справжність почуттів на екрані, то приходить нудьга.
На сайті imdb на 2013 рік ніби заплановано рімейк. Мартін в своїй статті влучно і лаконічно написав що він думає про це: «Please, no!»
Я вже хотів було завершувати статтю, але вирішив полізти на форум «Кинопоиска», і ознайомитись із «гласом народа». Натрапив там на два дотепні коментарі, які тим не менше дуже влучно ілюструють різницю епох:
1) «В своё время поражал воображение спецэффектами (говорят людей с сеансов выносили)»
2) «Когда в фантазийном интерьере появилась девица в супер-миниюбке с прекрасными формами и тупыми репликами, так и представилось продолжение в духе современного порно, чисто в качестве психологической защиты, иначе диалоги раздражали»

Оцінка: 6/10
40-80 роки, оцінка:6/10

READY! SET! HUT!

Минулого разу я писав про бейсбольні фільми а також про те, що сподвигло мене на їх перегляд. Як і було заплановано, сьогодні розповім про кілька картин присвячених американському футболу. На жаль, дві з них виявились досить посередніми і тільки магічні «Нічні вогні п’ятниці» якось виправили ситуацію.
Система функціонування американського футболу в Штатах цікава сама по собі і без жодних кінофільмів. На шляху до успіху практично будь-який гравець проходить три щаблі: шкільний футбол, університетський футбол, професійна ліга. Далеко не кожному, хто розпочав свій футбольний шлях вистачить сил та вміння заграти на університетському рівні, не кажучи вже про профі. Успіх та популярність професійної ліги – це зрозуміла річ. Але особисто для мене виявилось величезним сюрпризом популярність шкільного та університетського футболу. Вони там не те що популярні, це явище яке можна порівнювати з релігією. Часто-густо шкільна команда 17-річних юнаків стає головною гордістю всього міста. На її матчі кожної п’ятниці ходять як на фінал Супербоула в місцевому масштабі. Для багатьох хлопців шкільний футбол – це не просто розвага, це шанс заявити про себе, «вирватись з провінції», потрапити до найпрестижніших університетів країни. Щодо університетських команд, то за них вболівають цілими штатами. На деяких матчах (університети грають по суботах) аудиторія на стадіонах сягає 100 000 чоловік.
Всі сьогоднішні картини присвячені шкільному та університетському футболу. Бажаючих ознайомитись із трудовими буднями NFL відсилаю до атмосферного «Any given Sunday» Олівера Стоуна. Ось там чесно і без купюр показані всі «fame and shame» американських професіоналів. До речі, це чи не єдиний фільм з колекції відомого режисера, який мені сподобався.

Руді

Назва в оригіналі: Rudy
Рік: 1993
imdb
КиноПоиск.Ru

Дуже наївна, але зворушлива та добра стрічка. Хлопець, якому природні дані не дозволяють по-справжньому проявити себе в американському футболі все життя мріє заграти за футбольну команду католицького університету Нотр Дам (штат Індіана). Закінчивши школу, він кілька років працює на заводі, але трагічна загибель його кращого друга змушують Руді переглянути своє життя. Попри супротив рідних, без грошей і хорошого атестату він відправляється на зустріч своїй мрії.
Зізнаюсь, я був вражений тим, наскільки відданим можна бути в своїй любові до клубу. Наскільки цінною може бути сама можливість числитись в команді. Наскільки фантастичним може бути відчуття, коли вперше в житті ти вибігаєш з тунелю на гру…
Попри свої позитивні якості в стрічці багато умовностей і недоречних пауз, не кажучи вже про те, що сам футбол знову показаний недостатньо. Тому вердикт – в принципі, непогано, але могло бути значно краще.

Оцінка: 6/10
90-2000 роки, оцінка:6/10

Пам'ятай про Титанів

Назва в оригіналі:Remember the Titans
Рік: 2000
imdb
КиноПоиск.Ru

Фільм розпочинається наступною фразою «In Virginia, high school football is a way of life», що безумовно вселяє оптимізм. Але раджу не поспішати, а приглянутись до назви штату і року, в якому відбуваються події. Отже: Вірджинія, 1971 рік. Що це означає? Правильно, перед нами картина присвячена питанням расизму з усіма витікаючими з цього наслідками. Звичайно, футбол в кадрі буде, але до кінця фільму я так і не зможу позбутись думки, що стрічку знімали про расизм, а не про футбол. Самовпевнений Дензел Вашингтон, в ролі тренера, дві школи: «біла» і «чорна», яким прийшов наказ «зверху» змішати своїх футболістів, виставивши змішаний склад – що ще треба для потрібної затравки? Расове питання в спорті завжди було актуальним, інше питання, що я збирався дивитись не «расовий» фільм, а просто фільм про футбол. Не вийшло.
В 2011 році в NFL лише 30% відсотків гравців є білими. Расова проблема зникла? Сумніваюсь. Чим далі від камер великих телеканалів, тим глибші розбіжності. Насправді, є великі сумніви, що ця проблема зникне хоча б колись – занадто багато факторів впливають на ситуацію.
Особисто я – обома руками «за» рівні права для всіх людей на нашій планеті. Але я не вірю, що різні раси можуть безконфліктно співіснувати, утворюючи змішане суспільство. В першій же спірній ситуації винних почнуть шукати не по справедливості, а по кольору шкіри, виду релігії і так далі. Саме тому історія, яку нам розповідають в картині (всі помирились і «ого-го» як заграли) сприймається досить скептично.

Оцінка: 6/10
90-2000 роки, оцінка:6/10

Нічні вогні п'ятниці

Назва в оригіналі: Friday Night Lights
Рік: 2004
imdb
КиноПоиск.Ru

Ця стрічка по своєму драматизму «відстрілялась» за всі п'ять попередніх «спортивних» фільмів, про які я писав. Це не просто спортивна стрічка, це справжній ФІЛЬМ. «Friday Night Lights” я запросто можу порекомендувати будь-якому кіноману, як хороше та якісне кіно. При цьому «Вогні п’ятниці» ще й примудряються демонструвати нам на екрані масу цікавого футболу. Сюжет побудований навколо шкільної команди з міста Одеса, штат Техас. Їхня ціль – чергове чемпіонство штату. І на цьому шляху кожен гравець змушений буде побороти найбільш серйозного супротивника – себе самого.
Не оминає стрічка і расову тематику. В ній лунає своєрідна відповідь ідеалістичному фільму з Вашингтоном. В першу чергу згадується вихід команд на поле в фіналі штату – всього хвилинна сцена, але як багато в ній вміщує режисер... Ех, далеко не все так просто в Датському Королівстві.
До речі, щодо фіналу. Без сумніву – це одна з найсильніших спортивних сцен, які я коли-небудь бачив на «великому екрані». Жорстокі зіткнення, закипаючі емоції, шокуюча кінцівка… Хочеться просто встати і вигукнути : «Браво! Хлопці, це було круто!»
Будь-який фільм про на спортивну тематику намагається в першу чергу показати душу свого виду спорту. «Нічні вогні п’ятниці» підійшли до виконання цієї мети близько, як ніхто.

Оцінка: 8/10
90-2000 роки, оцінка:8/10

Двері в бейсбол

За останні два з половиною місяці вдалось подивитись порівняно невелику кількість фільмів. Не те, що я втратив смак до кінематографу, зовсім ні. Просто доволі несподівано взявся відкривати для себе заокеанські бейсбол та американський футбол. В грудні насолоджувався записаними матчами плей-офф Major League, в січні – прийшла пора американського футболу, яка закінчилась чудовим Суперболом. До цього часу я практично нічого не знав про ці види спорту, але тепер відчуваю себе так, неначе переді мною відчинили двері у два величезних і захоплюючих всесвіти, покинути які буде майже неможливо. Безумовно, ніщо не здатне зсунути улюблений футбол з «місця №1», але … відтепер я зовсім по іншому сприйматиму квітень (старт бейсбольного сезон) і вересень (старт NFL).
До чого такий «не кіношний» вступ? Справа в тому, що закінчення сезонів вищезгаданих видів спорту я вирішив підкріпити переглядом тематичних кінофільмів. Ввівши в Google нехитрі фрази “best movies about baseball” і “best movies about American football” я взявся обирати. Сьогодні напишу про три «бейсбольні» стрічки, які вдалось переглянути. Одразу повинен зробити застереження – попри всі спроби картин присвячених спортивній тематиці, рідко котра з них вдається по-справжньому «народним» фільмом. Частіше, вони цікаві виключно фанатам того виду спорту, якому присвячені. Звичайно, можна дивитись фільм про бейсбол без жодного поняття про правила бейсбола. Але, повірте, задоволення від того буде не те.
Так вже вийшло, що всі три картини, якщо не комедії, то дуже близькі до них. Воно і правильно. Чомусь видається, що про цей чудовий вид спорту сумні картини знімати недоречно. Недарма самих бейсболістів називають світлим іменем «boys of summer». Отже, розпочнемо.

Містер Бейсбол

Назва в оригіналі: Mr. Baseball
Рік: 1992
imdb
КиноПоиск.Ru

«Мр. Бейсбол» - досить відоме на наших теренах кіно, в якому героя Тома Селека викидають з основного складу New York Yankees (ви ж чули про цю команду?) і відправляють «покращувати форму» в … команду японської бейсбольної ліги.
Тут потрібно зробити зауваження, що Японія фігурує в даній картині не дарма. В країні сонця, що сходить, бейсбол надзвичайно популярний. Безумовно, рівень гри там слабший аніж в США, проте це нікому там не заважає. Країн де бейсбол на перших ролях у світі не так вже й багато (окрім США, Японії сюди ще можна віднести деякі країни латинської Америки). Тому якщо раптом гравець з Major League виявляється безробітним у нього не такий вже й великий вибір. «Заслання» - це не білет в одну сторону. Якщо гравець знову заграє, у нього високі шанси повернутись в США в одну із провідних команд. Скажімо, стартовий пітчер цьогорічних чемпіонів Американської Ліги Texas Rangers Кобі Льюіс провів кілька років в Японії, що не завадило йому успішно повернутись.
Саме по такому сценарію і рухається наш фільм. Звичайно, Селек заграє. Звичайно, він повернеться в Штати. Але фішка фільму далеко не в інтризі сюжету. Набагато цікавіше дивитися на зіткнення культури американського бейсболу і бейсболу японського. На зіткнення характеру типового «простецького» янкі з «типовим» японським тренером, серед предків якого неодмінно мали бути якісь самураї. Якщо ви ще не здогадались, то «Містер Бейсбол» - яскравий приклад американської комедії 90-их років, в якому знайшлось місце як і багатьом кумедностям, так і цікавим бейсбольним нюансам. Останнє особливо припало мені до смаку, оскільки саме через бажання побачити побільше бейсболу на екрані я і взявся за цей фільм.

Оцінка: 7/10
90-2000 роки, оцінка:7/10

Дархемські бики

Назва в оригіналі:Bull Durham
Рік: 1988
imdb
КиноПоиск.Ru

Можливо, один із найколоритніших фільмів про бейсбол. Дивлячись його, значно ближче підходиш до розуміння, чому бейсбол настільки феноменально популярний вид спорту в Штатах (тільки з 1973 року він віддав пальму першості американському футболу). Ця картина не про яскравих гравців, мільйонні контракти чи незабутні фінали в Світових серіях. У світлі існування Major League якось забувається про існування Minor League – про бейсбол на локальному рівні. Про маленькі містечка, маленькі команди, більшість гравців яких ніколи не заграє на вищому рівні, маленькі стадіони, які втім рідко бувають порожніми. Переглянувши цю стрічку, розумієш, чому американська фраза «в моєму місті Є бейсбольна команда» звучить по-справжньому гордо.
В епіцентрі сюжету двоє бейсбольних гравців – неймовірно талановитий пітчер, якому щоправда заважає вітер в голові і досвідчений кетчер-ветеран, котрого керівництво команди запросило в надії «зробити людину» з молодого таланту. Поруч з цим дуетом весь час присутня третя особа - шалена фанатка «Биків», а по сумісництву і femme fatale, яка вважає своїм обов’язком кожного сезону звабити когось із гравців команди. Не стану розкривати деталі, чим завершиться цей трикутник, натомість розповім дещо про фільм. В першу чергу сподобалось те, що режисер не намагався догодити всій публіці не знайомій з азами бейсболу, урізавши його показ до класичного: «Джонсон на біті! Удар! І це хоумран! Вони перемогли!». Показано багато тонкощів цього виду спорту, що додає картині особливої «ізюминки».
В процесі перегляду я отримав справжню насолоду, спостерігаючи за ігровими буднями команди. Нехай це прозвучить дещо пафосно, але дивлячись ось на такі маленькі команди, ти справді відчуваєш любов американців до гри. Справжню любов, відданість та захоплення. Тут ніхто не отримує космічні гонорари, що тим не менше не заважає людям грати та отримувати від цього задоволення. Знову ж таки як і з попередньою картиною, я не можу рекомендувати її всім без виключення «до перегляду», але фільм хороший.

Оцінка: 7/10
40-80 роки:, оцінка:7/10

Вища ліга

Назва в оригіналі:Major League
Рік: 1989
imdb
КиноПоиск.Ru

Major League – мабуть найкумедніший з трьох переглянутих фільмів. Чого тільки варті молоді Чарлі Шин і Уеслі Снайпс. В стрічці описано зліт команди Cleveland Indians, яка несподівано для всіх і навіть в супереч командного боса виграє свій дивізіон. Тут мені хочеться зробити історично-географічну ремарку. Команда з Клівленда обрана режисером зовсім недарма. І я зараз поясню чому. Так вже повелось, що за Клівлендом, розташованим на берегах озера Ері закріпилось неприємне прізвисько - «Mistake on the Lake» (Помилка біля озера). Точне походження цього терміну не зовсім ясне, говорять, що воно пов’язане з промисловістю, якою в свій час був «нашпигований» Клівленд. Американці, як й інші країни далеко не такі вже й однорідні, як хотять видатись. Жителі прибережних регіонів зневажають Середній Захід, називаючи його «fly-over MidWest», Середінй Захід недолюблює жителів Півдня (“rednecks”) ну і так далі. Тому дивуватись виникненню такого прізвиська для Клівленда не варто. Інша справа, що термін «Mistake on the Lake» давно вже б забувся, якби раптом не був відновленний спортивними невдачами команд з Клівленда (ключова фраза «the-cleveland-curse-no-major-sports-championships-since-1964»). Так сталось, що Клівленд є єдиним великим американським містом чиї команди нічого не вигравали у Великій Четвірці (американський футбол, бейсбол, хокей, баскетбол) з 1964 року. Хокейного клубу в NHL у Клівленда немає, а от бейсбольні Cleveland Indians, футбольні Cleveland Browns і баскетбольні Cleveland Cavaliers мучаться до цих пір. Особливо трагічно виглядає доля Cavaliers, які з 2003 року на чолі з Леброном Джеймсом рвались до чемпіонства в NBA, але їх весь час зупиняли то Сан-Антоніо, то Бостон, то Чикаго. Зрештою, Леброн Джеймсу це набридло, він перейшов в 2010 році до Miami Heats, а Cavaliers зараз плетуться на останньому місці.
Власне, читачу тепер повинно бути зрозуміло, чому творці картини обрали в якості команди-героя картини, тих чия назва в Штатах зараз асоціюється зі словом «невдача».
До речі про картину, а точніше її сюжет. Хитра господарка клубу, якій глибоко начхати на спортивну честь команди, вирішує «злити сезон», заради того, щоб клуб міг розірвати контракт з містом і перебратись в процвітаючий Маямі, звідки гостинно махають зеленими купюрами. Заради такої мети, основний склад практично розганяється, а замість них набирають казна-кого. Ось тільки проблема - ці казна-хто раптом розпочинають грати і як грати! Попри банальний розвиток подій (чого варта лише схема «вирішальний матч сезону проти злих «Янкіс») фільм переглядається практично на одному диханні. Та що там, я рази три прокручував фінальні кадри назад, щоб помилуватись на тріумф Шина, Снайпса і компанії.
Працює класична формула: «просто» - «смішно - «наївно» - «цікаво». Славна картина про славний вид спорту.

Оцінка: 7/10
40-80 роки:, оцінка:7/10

Мости у вічність

Міст в Терабітію

Назва в оригіналі:Bridge to Terabithia
Рік: 2007
imdb
КиноПоиск.Ru

Прекрасний фільм, який я б нізащо не подивився, якби мені трапився шанс повернутись в минуле. Не можу віднести себе до надто чуттєвих глядачів, але востаннє такі тугу і жаль при перегляді фільму я відчував хіба що в «Зеленій милі» Стівена Кінга. «Міст в Терабітію» - це хороше і миле кіно, яке раптом, без підготовки, просто-напросто знищує глядача. Поворот сюжету в фінальній частині просто приголомшив і шокував мене. Це був неначе жорсткий удар який жбурнув мене на землю. Удар після якого не те що не можеш, а просто вже не хочеш підійматись. Згодом я піймав себе на гірких питаннях, котрі зопалу хотілось кинути режисеру та сценаристу – «Чому так? Для чого?!». В кількох прочитаних до перегляду рецензіях згадувалось, що «Терабітія» - це досить сумна стрічка. Брехня. Вона не просто сумна, вона безжально скрутить вас і не залишить ще довго після перегляду.
«Міст в Терабітію» - це стрічка про дитячі мрії та дружбу, стрічка про пошук власного місця в житті, стрічка про …скажу я сковтнувши гіркоту… оптимізмі та віру в краще.
Якщо ви все-таки вирішите переглянути цей фільм, я назву це мужнім вчинком. Тільки не сприймате все надто близько до серця – інакше буде дуже важко.

Оцінка: 8/10
90-2000 роки, оцінка:8/10

Велика риба

Назва в оригіналі:Big Fish
Рік: 2003
imdb
КиноПоиск.Ru

Цю картину я дивився наступного дня після «Терабітії» і на контрасті «Велика риба» здалась мені ще більш ніякою, ніж вона є насправді. Безумовно, в Бартона є свій стиль. Але моя проблема полягає в тому, що чим більше я дивлюсь картин цього режисера, тим менше мені цей стиль подобається. Пістрявий бал-маскарад царює практично в кожному фільмі. Бал без танцюристів – це не бал, тому не можу не представити головних осіб на цьому дійстві. Зустрічайте - простенький та нудний сюжет, невиразні герої, якась нечітка мораль – ось вони, наші герої.
Задумка у «Великій рибі» ніби й непогана, але Бартон настільки захоплюється другорядним, що під кінець фільму стає важко розрізнити основну сюжетну лінію. Режисер знімає для себе, для задоволення – і це плюс. Результат зйомок слабо зрозумілий глядачу – а це мінус.
Знову дозволю собі повернутись до «Терабітії» (в своїх думках я повертатимусь до неї ще довго). Обидві картини показують казку в реальності. Але роблять це настільки по-різному і з настільки різним ефектом, що спільного у них практично нічого немає. Мені було б по-справжньому цікаво почитати думки людей, яким сподобалась стрічка Бартона, а, точніше, хотілось би дізнатись – «Що саме там сподобалось?». А поки, коротко підіб’ю підсумки стосовно «Великої риби»: ні риба, ні м’ясо.

Оцінка: 5/10
90-2000 роки, оцінка:5/10

Весна, літо, осінь, зима ... і знову весна

Назва в оригіналі:Bom yeoreum gaeul gyeoul geurigo bom
Рік: 2003
imdb
КиноПоиск.Ru

Продовжуючи філософську тему, поверну в напрямку творіння корейського режисера Кім Кі Дука. Фільм я переглянув ще на Різдво, але гадаю відгук про нього доречно буде розмістити саме в цьому пості.
Що можна сказати… Досить незвичний досвід. Відчуваєш повне занурення в іншу культуру, філософію, релігію. Багато речей не розумієш, багато трактуєш по-іншому як це передбачав режисер. І тим не менше дивитись цікаво. В фільмі практично немає діалогів. Майже все необхідне доноситься до глядача за допомогою образів. Такий стиль інколи просто зачаровує. Щиро вважаю, що фільм варто переглянути кожному фанату кінематографу, принаймні, заради розширення власного кругозору.
Критики пишуть, що ця стрічка стала результатом творчого розвитку та режисерського «змужніння» Кім Кі Дука. Сподобалась фраза «він йшов до цього фільму». Якщо ви (як і я) не дивились інших картин режисера, то спробуйте хоча б переглянути трейлер до знятого раніше скандального «Острова». Всього кількох хвилин повинно вистачити, щоб зрозуміти походження фрази наведеної вище.
І все-таки я був би не щирим, якби написав, що фільм мені сподобався. Всі «східні» філософські стрічки я схильний примітивно ділити на дві категорії – «чужа філософія, але можу з нею погодитись» і «чужа філософія, погодитись не можу». До першої категорії відніс би ,наприклад, «Героя» (Чжана Імоу) і «Сім самураїв» (Акіро Куросави), до другої – «Тигр підкрадається, дракон ховається» (Енга Лі) і «Ляльки» (Такеші Кітано). Так ось, творіня Кім Кі Дука беззаперечно потрапляє в другу категорію. Занадто багато речей в його картині мені «чужі» та незрозумілі. Зрештою, це мій смак і мій вибір. Дивіться – оцінюйте.

Оцінка: 6/10
90-2000 роки, оцінка:6/10

Справжнє кохання

Назва в оригіналі:True Romance
Рік: 1993
imdb
КиноПоиск.Ru

Не перестаю дивуватись особистістю Квентіна Тарантіно. Якимось неймовірним чином в нього щоразу виходить здивувати глядача по-новому. Саме такі думки були в мене після перегляду кіноновели Тарантіно з фільму «Чотири кімнати». Щоправда фільмів від Квентіна не так вже й багато, тому доводиться звертати увагу і на те, до чого він не має прямого відношення, а, скажімо, лише пише сценарій. Отже, після «Чотирьох кімнат» захотілось ще чогось «тарантіновського». Вирішив глянути на «Справжнє кохання». Воно зняте в 1993 році Тоні Скоттом по першій частині велетенського сценарію, який в свій час написав Тарантіно. Другу частину в 1994-му успішно зіпсував Олівер Стоун (його «Natural born killers» я дивився кілька років тому. Більш бридкішого та огиднішого фільму відтоді згадати не можу).
Не скажу, що чекав чогось неординарного. Ви ж прекрасно знаєте, що таке фільми від Тоні Скота: кислотна жовто-зелена картинка, багато претензій на екшн, неясна біганина протягом всього фільму, Дензел Вашингтон зі стурбованим виразом обличчям і завжди простий як п'ять копійок фінал картини. Якщо забути про Дензела Вашингтона, то Скотт в «Справжньому коханні» зняв напрочуд типове для себе кіно, в чергове довівши, що із спільного у нього зі своїм братом - Рідлі Скоттом - лише прізвище, але не талант.
Не хочу, щоб у вас склалось хибне враження. True Romance не таке вже й поганеньке кіно – є там і достойні епізоди, особливо на початку. Олдмен та Уокен, зокрема, видаються просто-таки створеними для ролей негідників. Але коли арена дії переміщується з Детройту в Лос Анжелес, починаєш поступово розчаровуватись.
До речі, про «місце дії». Що ви знаєте про Детройт? «Місто американської автопромисловості» - скажуть одні. «Вотчина Емінема та хокейної команди «Red Wings» - додадуть інші. Факт полягає в тому, що Детройт на даний момент вмираюче місто. З одним із найвищих рівнем бідності та злочинності в США. Думаю, це трохи пояснює чому легендарного «Робокопа» знімали саме тут. Детройт розцвів завдяки промисловості в середині минулого століття. Завдяки цій же промисловості, яка не витримала конкуренції з японцями та європейцями, а також енергетичним кризам 20 ст., місто тепер успішно загниває. «Дженерал Моторс», «Форд», «Крайслер» - на цих китах в свій час трималось тут все. MotorCity – це друге ім’я Детройту.
Чесно кажучи, доля Детройту на порядок цікавіша і трагічніша сюжету True Romance. Місто, яке 50 років тому налічувало більше 1,6 мільйона населення тепер не дотягує навіть до мільйона. З 900 тисяч сучасного населення 81(!) відсоток складають темношкірі. Кожен третій житель Детройта живе за межею бідності. Завдяки бунтам незадоволених працівників ще в 60-ті роки почалась так звана «втеча білих з Детройту» . Тільки в Детройті для приїжджих є змога помилуватись таким унікальним явищем як «міські прерії» - це бувші житлові квартали, покинуті своїми власниками і знесені місцевою владою, щоб у наркоторговців не виникало бажання створювати там притони. В надії хоча б якось оживити місто, в його центрі був побудований бізнес квартал з кількома хмарочосами. Але, як не дивно, наявність хмарочосів не надто допомогла економіці міста.
Не дивно, що головна героїня фільму з іронією говорить про те, що її кохання розпочалось в такому місті як Детройт. Не дивно й те, що при першій же можливості вона це місто залишає…
Чому мені не сподобалось «Справжнє кохання»? Не знаю. Можливо, тому що режисер не використав весь потенціал такої великої ватаги хороших акторів. А може справа в антипатії до головних героїв стрічки. Ну аж ніяк не тягнуть вони на людей, за яких хочеться вболівати. Жадність, жорстокість, брехливість – всі ці якості потрохи «випливають» на протязі фільму. А тут ще й притягнута за довжелезні вуха розв’язка…
True Romance – досить непересічне кіно, яке варто подивитись будь-якому кіноману. Але, в той же час, це кіно, яке я навряд чи комусь особливо порекомендую...
P.S. Сподобалась фраза головного героя: I knew something must be rotten in Denmark. Судячи з усього, Шекспір в Детройті популярний :-)

Оцінка: 6/10
90-2000 роки, оцінка:6/10

Фарго

Назва в оригіналі:Fargo
Рік: 1995
imdb
КиноПоиск.Ru

2008 рік. Картині «Старим тут не місце» дають Оскар в категорії «Найкращий фільм», а я відкриваю для себе таке явище в кінематографі як брати Коени. Навмисне використовую термін «явище», оскільки для митців такого масштабу банальне «режисери» буде замало. Я бачив їхні картини і до цього - іронічні «Ігри джентльменів», культовий в певних кругах, проте не надто припавший мені до душі «Великий Лебовський». Окремим пунктом стоїть «Прочитати та спалити» - поки що єдина картина Коенів, яка мені не сподобалась. Але саме після «No Country for Old Men» я по-справжньому зміг оцінити величезний талант цього дуету. Фільми Коенів вчать цінувати кожен кадр. Вони вчать думати. Завдяки ним я в чергове заново відкриваю для себе світ кінематографа.
Про «Серйозну людину» я вже писав. Наскільки пригадую, тоді постав лише «7» - занадто низька оцінка для фільму, котрий я згадував і через два місяці після перегляду. Після цього почергово були переглянуті «Бартон Фінк», «Де ж ти брате?» і «Фарго». Я навмисно не дивлюсь всі їхні фільми «підряд», розтягуючи задоволення, немов гурман в ресторані. Про поневіряння сценариста в Голівуді та Одісею Джорджа Клуні я обов’язково напишу в майбутньому, а сьогодні спробую поділитись враженнями про «Фарго».
Ви колись щось чули про Міннесоту? Штат тисячі озер, «штат суслика». Штат чудернацьких акцентів та батьківщина Коенів. Вони народились та виросли в пригороді Міннеаполіса.
Фільм базується на реальних подіях. Саме таке неправдиве повідомлення хитрі Коени розмістили на початку картини, для того щоб глядач «краще повірив в цю історію».
Я думаю, ніхто надто не образиться, якщо я не затримаюсь на звичайному описі сюжету, який крутиться навколо викрадення дочки багатія заради викупу. Для цього існують спеціалізовані сайти, два з котрих я завжди вказую поруч із заголовком кожного фільму, про який пишу. Натомість одразу перейду до найцікавішого – вражень.
Десь вище, я вже згадував про цінність кожного кадра. Це складно пояснити – і ніби якісь звичайні люди, і ніби в не надто екзотичних ситуаціях – а ти дивишся з захопленням і просто не можеш відірватись! У всіх картинах Коенів ти відчуваєш справжню атмосферу того місця, де це все відбувається. В мене не надто великий досвід перегляду фільмів на мові оригіналу, але фільми Коенів у цьому плані одні з найскладніших. Яка гра слів, яка злива ідіом! Оцініть цей шматок звичайного діалогу, який я не полінився витягти із субтитрів:
- You got to listen to me on this one, Wade.
- Heck, you don't know. You're just whistling Dixie here.
- I'm saying, the cops, they can advise us on this. I'm saying, call a professional.
- No. No cops. That's final.
- This is my deal here, Wade. Jean is my wife, here.
- I gotta tell you, Wade, I'm leaning to Jerry's viewpoint here. We gotta protect Jean.
- We're not holding any cards. They got them all, so they call the shots.
- You're darn tootin'. - Damn it.
- I'm telling ya.
- Well, why don't we?
- I'm thinking we should offer them half a million.
- Now, come on, here! No way, Wade. No way.
- We're not horse-trading here, Wade.
- Yah.
- We gotta bite the bullet on this.
- Yah.
Акценти в картині шикарні. Коли поліцейська допитує двох проституток і всі троє активно використовують оце ‘Yah’ , без сміху та захоплення на цю сцену дивитись просто неможливо.
Скажу чесно, після цієї стрічки штат Міннесота я запам’ятаю надовго. Ці пейзажі, ці люди, ця мова, цей стиль життя та мислення… Ви, наприклад, чули про таку штуку як «Minnesota nice»? Виявляється, це специфічний стиль поведінки характерний для жителів цього штату.
Додам кілька слів і про пейзажі – зйомкам серйозно заважала одна з найтепліших зим в тих краях за останні 100 років. Використовували навіть фальшивий сніг, що прекрасно видно по великій кількості незамерзлої води в кадрі.
Впевнений, ви не знайдете в стрічці чогось екстраординарного. Я, наприклад, не знайшов. Натомість просто зрозумів – ось такі картини і називаються справжнім кінематографом.
Доводилось зустрічати думку, що «Фарго» - це один із найпростіших фільмів Коенів. Не знаю. Безумовно, «Фарго» - не «Бартон Фінк», але по яким критеріям його називати простим? Він простий, бо в ньому по ходу дійства «всього» дві відсилки до картин Стенлі Кубрика? Смішно.
На завершення хочеться розповісти про один кумедний факт. Чому саме «Фарго» я вибрав для перегляду? Через довжелезний список нагород з кінофестивалів? Ні, я про нагороди тоді і не знав. Подивитись стрічку мене «змусила» ось ця картинка під назвою «Сполучені Штати Кінофільмів» (клікніть на ній для повного перегляду):

Замість кожного штату – назва фільму, з яким найбільше цей штат асоціюється. Не пам’ятаю, в якому блозі я її знайшов, зате добре пригадую одне з питань в коментарях: «місто Фарго знаходиться Північній Дакоті – чому на карті фільм представляє Міннесоту?». Нехай це прозвучить смішно, але саме ця географічна дилема і стала останньою соломинкою по якій я вибрав наступний фільм Коенів для перегляду.
До речі, зверніть увагу, скільки взагалі картин Коенів на цій мапі. Не знаю як вам, а мені це багато про що говорить.

Оцінка: 8/10
90-2000 роки, оцінка:8/10

Хороше забувається швидко?

Не завжди виходить знайти очевидні спільні риси для фільмів чергового огляду, проте в даному випадку це не так вже й складно. Якісні, хороші картини для сімейного перегляду, які тим не менш забудуться більшістю вже через кілька днів.

7 років в Тибеті

Назва в оригіналі:Seven Years in Tibet
Рік: 1997
imdb
КиноПоиск.Ru

Історія особистостей, дружби та вірності, мужності та терпіння. Притча, основана на документальних подіях – тим неймовірніше виглядає її екранізація. Молодий Бред Піт в ролі легендарного австрійського альпініста, котрий волею долі провів кілька років в Тибеті, ставши близьким другом юного Далай Лами.
Красива повість про загадкову та незвідану для більшості з нас країну та про переоцінку життєвих цінностей, яку чомусь не оцінили в Китаї, заборонивши Бреду Піту в’їзд в цю країну після прем’єри стрічки. Взагалі, фільм надзвичайно універсальний – тут вам і драма, і війна, і гори, і кохання. І все це органічно поєднане та подане глядачу. Чому ж я не задихаюсь в схвальних епітетах, і не проголошую спіч про незаслужено забуті «шедеври кінематографа»? Вся справа в тому, що на мій смак режисер всюди «зрізає кутки». Нам показують «м’яку драму», «спокійний фільм про війну», «пуританське кохання» ну і так далі. Фільм рівний і добротний, але далеко не визначний.
P.S. Для цінителів англійської рекомендую особливу увагу звернути на епізод з арештом героя Генріха Харрера. Порівняйте беззубий «німецький англійський» героя Піта з блискучою вимовою британського офіцера. Дві різні планети!

Оцінка: 7/10
90-2000 роки, оцінка:7/10

1900

Назва в оригіналі:La leggenda del pianista sull'oceano
Рік: 1998
imdb
КиноПоиск.Ru

Давним-давно по телебаченню я кілька разів бачив фрагменти фільму, але мотивації подитись «від і до» все не вистачало. Зрештою цей ролик на YouTube мене таки переконав.
Останніми роками, наша публіка не надто слідкує за італійським кіно. Не ті часи. А дарма, сучасні італійці знімають не гірше від свої легендарних попередників. Згадайте хоча б «Малену». Що стосується «1900», то він з самого початку орієнтувався на англомовного глядача, хоча в плані бюджетних зборів особливих бонусів це йому не додало.
Надзвичайна історія. Це ж треба до такого додуматись! Геніальний піаніст, який все своє життя провів на трансокеанському лайнері, не бажаючи ступати на землю. «Це занадто великий корабель для мене» - сказав якось він своєму вірному другу. Лірична, глибока та трохи сумна історія, яка неначе чудова партія на піаніно гіпнотизує глядача. Проте, відкинувши сентименти, слід визнати, що стрічка дещо затягнута, а харизми Тіма Рота (в ролі головного героя) вистачає не завжди. Зрештою, і сам його вибір викликає внутрішній спротив.
Перед тобою лежить весь світ, тобі достатньо зробити один крок! Хоча… Чи настільки цей вибір очевидний і простий для кожного із нас?

Оцінка: 7/10
90-2000 роки, оцінка:7/10

Хороший рік

Назва в оригіналі:A Good Year
Рік: 2006
imdb
КиноПоиск.Ru

Хороший режисер + хороші актори + Франція = Хороший рік. Але, згадуючи відому приказку, - «Хороше, ворог найкращого». Я не думаю, що в даному випадку хтось збирався знімати шедеври «нетлінні у віках». Нам показали легку, ненав’язливу стрічку з безпрограшним сюжет про «виноградну спадщину в сонячній Франції». Розбавили сценарій чесною американкою і Лондонською біржею цінних паперів. Кілька простеньких жартів, трішки драми для смаку. Подивився, посміхнувся і забув.
Що ж найбільше сподобалось? Атмосфера. Атмосфера південної Франції передана неперевершено. Велетенський занедбаний маєток, тенісний корт в бур’янах і стародавній басейн, виноградники, скромне французьке містечко де всі знають всіх, вечеря в кінотеатрі «під відкритим небом» - всі ці дрібні деталі неначе складають картину намальовану справжнім митцем. Ти відчуваєш СПРАВЖНЮ Францію…
P.S. Привид трейлера Inception все ніяк не відпускає мене. Коли героїня Маріон Котійяр сказала "There's something you should know about me", я мало не впав зі сміху :-)

Оцінка: 7/10
90-2000 роки, оцінка:7/10

Як приручити дракона

Назва в оригіналі:How to Train Your Dragon
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

І знову тут ситуація аналогічна до попередніх. Класна стрічка, гарний мультик, який сподобається і дорослим та дітям. Але… ну не «ВАЛЛ-І» це! І навіть не «Рататуй»! При перегляді картини від Дрімворкс відчуваєш приємні легкі емоції, які успішно полишають тебе одразу після фінальних титрів. «Про що мультик?» - спитає мене хтось. «Ну.. там… хлопець дракона приручав, дівчині заодно намагався сподобатись..» - буде моя відповідь. «І як?» - з в’ялим ввічливим інтересом продовжить співрозмовник. «Та.. в принципі дракона приручив, дівчині сподобався» - видам я всі хитросплетіння сюжету. Ось таке кіно.
До речі, не можу не скористатись нагодою штурхнути авторів стрічки. Ну хто, хто робить з головним персонажем таке в кінці В МУЛЬТИКУ? Я розумію, що він у вас вікінг і все таке, але це ж МУЛЬТИК!
Резюме. Дивитись в компанії будь-якого розміру або без компанії. Приємні півтори години вам гарантовані. Але на більше не сподівайтесь.

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

Інколи краще жувати, ніж знімати

Картини в сьогоднішньому огляді об’єднує те, що всі вони в тій чи іншій мірі пов’язані з релігійною тематикою. Відповідь на те, що буває, коли Голівуд лізе в релігію, а також чому всі картини сьогоднішнього огляду можна сміливо пропускати повз увагу, шукайте нижче.

Книга Ілая

Назва в оригіналі:The Book of Eli
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Гнівно критикувати картину язик все-таки не повертається. Нічого особливого, проте й відвертим провалом не назвеш. Такий собі бойовичок середньої руки епохи пост-апокаліпсису з нетривіальною кінцівкою. Ба більше, перші хвилин п’ятнадцять його навіть цікаво дивитись! Проте далі сценарій замінюють фразою «крутий ковбой входить у вороже місто», і глядачу стає відверто нудно. Головний герой (Ілай, як нескладно здогадатись із назви) не кваплячись прокладає свій шлях через натовп ворогів, ліниво пострілюючи з берданки та відмахуючись блискучим тесаком. Він рухається на Захід, він несе свою Книгу. Щоб життя не здавалось простим, у нього на шиї висить молоденька «героїня», яку теж доводиться захищати.
Нудно, дешево, неоригінально. Фільм не сприймається ні як бойовик, ні як притча. Звичайно, останні хвилини картини змушують подивитись на речі по-іншому, але дивитись заради них цей затягнутий фільм зовсім не обов’язково.

Оцінка: 6/10
новинки, оцінка:6/10

Легіон

Назва в оригіналі:Legion
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Куди рухається людство, якщо фільми подібного роду примудряються збирати непогану касу? Жменька вцілілих людей в закусочній «in the middle of nowhere» відстрілюється від зграї духів та одержимих, в надії «дати людству другий шанс». Дурнішим за сценарій цієї картини виглядає тільки його реалізація. Повзання по стелі, одинокі фургончики з морозивом, фінальний двобій ангелів - і ти мимоволі починаєш шкодувати, що страйк американських сценаристів закінчився так рано. Якщо якимось дивом ви потрапите на перегляд цього шедеверу, негайно вимикайте мозок, це збереже його ресурс.
Бувають картини, які не варто дивитись, а бувають картини, які не варто навіть знімати. Останній варіант якраз про «Легіон»

Оцінка: 3/10
новинки, оцінка:3/10

Догма

Назва в оригіналі:Dogma
Рік: 1999
imdb
КиноПоиск.Ru

Стрічка задумувалась як інтелектуальна іронія на релігію, а в результаті отримали бездушний відразливий треш. Я не стану згадувати про те, що картина образила почуття багатьох віруючих людей – схоже на це автори сподівались в першу чергу. Натомість скажу, що дивитись без огиди певні епізоди цього «кіна» було просто не можливо. Я ще б зрозумів, якби стрічка іронічно вказувала на «недоліки та перегини». Але я не розумію, як можна знімати фільм прийнявши постулат «для нас немає нічого святого» за догму?
Про що думав режисер знімаючи цю беззмістовну м’ясорубку в фіналі? А …знаю! Мабуть, він просто хотів зняти «найбільш беззмістовну м’ясорубку в фіналі». Нехай вас не вводять в оману прізвища акторів – практично ніякої акторської гри тут немає. Вона і не потрібна, оскільки режисер грає в безпрограшну гру – «Шокуй глядача якоюсь дурницею спочатку, а далі робимо все що завгодно, ніхто вже не зверне на це увагу».
Я не зрозумів ні мети, ні засобів цієї картини. В свій час стрічка викликала значний резонанс. Приблизно такий резонанс, який викликає шматок болота вкинутий в чисту воду. Це найбільш влучне порівняння, яке приходить на думку в даному випадку.

Оцінка: 4/10
90-2000 роки, оцінка:4/10

The music is all around us…

Добре сімейне ліричне кіно і музика… Якщо такі категорії фільмів не викликають у вас алергії та криків «краще ще раз передивитись «Нестримних» зі Стетхемом і Сталоне», то запрошую ознайомитись з героями сьогоднішньої статті.

Шалене серце

Назва в оригіналі:Creazy Heart
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Читаючи коментарі до результатів чергової церемонії нагородження золотими статуетками, запам’яталась фраза: «Дюді нарешті дали Оскара!». Попри те, що Бріджес в наших глядацьких кругах найбільше відомий завдяки своїй ролі у «Великому Лебовському», саме його «перформанс» в «Шаленому серці» я б оцінив найвище.
Що трапляється з зірками, які вже давно скотились із небосхилу? А якщо зірка ще й активно п’є і немає ні грошей, ні сім’ї? Відповідь очевидна. Інша справа, що такі реалії рідко демонструють глядачу. Історія викладена нам в стрічці одночасно проста як шоссе і складна як людське життя. Герою Бріджеса співчуваєш, презираєш і знову співчуваєш. Він допускає ті самі помилки, які робили тисячі до нього і ще більше зроблять після. В усій красі постає «романтика» життя професійного співака, і не можна сказати, що режисер десь перебільшує чи недоказує.
Кіно приковує до себе і ти дивишся його до самого кінця радіючи та сумуючи з Бріджесом. А головне вірячи. Вірячи, що життя під музику кантрі все-таки налагодиться. Говорячи про цей фільм, неможливо не згадати про музику. Прості мотиви простої музики не можуть не сподобатись. Слухаючи ці пісні, починаєш значно краще розуміти ту країну і тих людей які живуть в ній.
Під завісу огляду хочеться ще раз згадати «Великого Лебовські». Дивлячись на завершення життєвого шляху колись видатного співака… чи не здається вам, що попри абсолютно різні жанри двох фільмів, Лебовські мав закінчити так само?

Оцінка: 8/10
новинки, оцінка:8/10

Август Раш

Назва в оригіналі: August Rush
Рік: 2007
imdb
КиноПоиск.Ru

Якщо уявити «Шалене серце» без музики ще так-сяк можна, то «Август Раш» - просто неможливо. Адже стрічка - це сама музика. Звичайна мелодрама, з елементами мильної опери, з надуманим сюжетом, яка завдяки музиці перетворюється на прекрасний фільм, який зможе зігріти будь-яке серце. Для мене це була, м’яко кажучи, не перша стрічка подібного жанру, але, зізнаюсь, кінцівку я переглядав тричі.
Треба визнати - в картині по-справжньому грають лише Август та Чарівник (персонаж Робіна Вільямса). Всі решта (навіть батьки Августа) виконують скоріше функції статистів. Проте на цей недолік швидко закриваєш очі, адже перед нами казка, а акторів в казки не буває.
Я не люблю мюзикли, і добре що «Август Раш» зовсім не мюзикл. Проте музика в ньому грає роль і режисера і сценариста і головного актора. Слухати музику можуть сотні, цінити її здатні десятки, а от творити – лише одиниці. Завдяки картині у глядача виникає можливість хоча б трохи зрозуміти світ справжніх творців музики. Принаймні я побачив цей фільм саме так.

Оцінка: 8/10
новинки, оцінка:8/10

Фанатик

Назва в оригіналі:High Fidelity
Рік: 2000
imdb
КиноПоиск.Ru

Історію непутящого невдахи, а по сумісництву і фаната музики, що майже весь фільм намагається розібратись в своєму внутрішньому світі, доброю сімейною історією не назвеш. А от в категорію «фільми про музику» він потрапляє без заперечень. Такого масиву енциклопедичної інформації музичного напряму, який валиться на глядача протягом фільму ще потрібно пошукати.
Інша справа, що на цьому переваги картини закінчуються. Схоже, що К’юзак зняв фільм про себе і для себе не надто хвилюючись, що багатьом подібний «шедевр» виявиться непотрібним. Кілька флеш-беків, кілька сумнівних жартів, Джо Блек в ролі продавця-психопата - на протязі 2 годин дії фільму не відбувається майже нічого.
Головний герой практично все в своєму житті спроможний виділити в такий собі список Топ-5. Топ-5 найболючіших розставань, топ-5 речей, які б він зробив, «якби почав заново» і так далі. Пишучи цей відгук, я збирався скласти свою топ-п’ятірку тих речей, через які фільм мені не сподобався, але передумав. Воно того не варте :-)

Оцінка: 5/10
90-2000 роки, оцінка:5/10

Рок-хвиля

Назва в оригіналі: The Boat That Rocked
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Непересічна історія з унікальним музичним контентом, яка тим не менш мене «не зачепила» - ось як би я коротко охарактеризував цю британську картину.
Далеко не кожний день перед нами розгортається історія британських музичних піратів, які попри сувору заборону уряду … вперто крутять рок-н-ролл. На початку фільму все сприймається з подивом та захопленням. Але чим далі в ліс - тобто по сюжету- тим нудніше дивитись. Особливо коли виявляється, що ніхто з героїв не здатний на більше, аніж вони показують в перші 15 хвилин. А саме - «гуляти» і ставити вініл з рок-н-ролом на борту бувшого рибацького судна. Іронія над консерваторським британським урядом досить влучна, але коли ні з того, ні з сього в сюжет стрічки прокрадається я непотрібний пафос, то починаєш активно поглядати на таймер плеєра .
Безумовно, картина на любителя. Якщо вам близький дух хіппі і при вигляді небритий волохатих облич з кінохроніки минулого у вас прокидаються нотки ностальгії – то фільм для вас. Ну а єдине, що по-справжньому відзначив би в цій картині я – багато якісної і хорошої музики.

Оцінка: 6/10
новинки, оцінка:6/10

Клінт Іствуд представляє

Не перестаю дивуватись акторському та режисерському таланту цього американця. Кожний наступний його фільм, що я переглядаю, відкриває для мене щось нове. Якихось 10 років назад Клінт Іствуд в моїй уяві міцно асоціювався виключно з посередніми ролями в картинах на зразок «Брудний Гаррі». Крутий коп, погані хлопці – вам ця пластинка знайома. Але пройшов час, я значно вдосконалив знайомство з цим актором і був змушений повністю поміняти свою думку. Іствуд «виявився» прекрасним актором і ще кращим режисером. Майже кожна його режисерська робота за останні 20 років по-своєму знакова і про три з них я зараз розповім.

Непрощенний

Назва в оригіналі:Unforgiven
Рік: 1992
imdb
КиноПоиск.Ru

Поруч з «Танцюючим з вовками», цей фільм є найвідомішим вестерном знятим в 90-ті. Це саме справжній вестерн 90-их, із зовсім іншою оцінкою тодішньої сучасності, вчинків та людей. «Думаюче кіно», кіно в якому значно більш реальніше показано Дикий Захід, аніж у класичних вестернах 60-70 років, коли публіку захоплювали сурові герої зі швидкими револьверами, котрі спокійнісінько ступали по трупам своїх ворогів.
Я б навіть назвав цей фільм «антивестерном» - настільки успішно Іствуд розвінчує популярні штампи в цьому жанрі.
Історія про найманого вбивцю на пенсії, котрий вирішує повернутись «у справу» заради солідної винагороди зовсім недарма отримала Оскар, як кращий фільм (це саме, до речі, стосується і «Танцюючого з вовками» з Кевіном Костнером). Сумна, трагічна, правдива – можете самі підбирати епітети, але це справжнє КІНО, яке варто дивитись.

Оцінка: 7/10
90-2000 роки, оцінка:7/10

Підміна

Назва в оригіналі: Changeling
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Досить несподіваний тандем Іствуда-режисера та Джолі-акторки в історичній драмі 30-их років, що базується на реальній історії. Рівень картини традиційно для Іствуда надзвичайно високий.
В пересічної жительки Пасадени зникає син. Через кілька місяців поліція його знаходить, але насправді вона знаходить .. не ту дитину. В той же час усі газети трублять про справу маніяка-убивці, який орудує неподалік.
Всі придирки до сюжету я заздалегідь прибрав, оскільки він намагався максимально відповідати реальній історії, за якою картину знято. Тому краще зосередитись саме на чомусь іншому. Скажімо, на грі акторів.
Звичайно, найцікавіше було спостерігати за тим, як Анджеліна Джолі впорається з роллю невтішної матері. І ви знаєте, в неї майже вийшло. Виявляється, якщо на жінку натягнути мішкоподібне плаття, зробити бездарну зачіску та нахлобучити на голову капелюшок, що по формі нагадує горшок для квітів, то навіть від сексуальності Джолі не залишиться і сліду. Ось тільки проблема в тому, що деякі актриси для драматичних ролей не підходять в принципі, і це було видно, в ті рідкі моменти, коли героїня Джолі дозволяла собі посмішку. Ці посмішки в моменті руйнували весь трагічний образ, який актриса старанно вибудовувала весь фільм. Що ж, все одно, експеримент був достойний, і я впевнений, що все-одно ніхто крім Іствуда Анджеліну в такому амплуа би не зняв.
Як це завжди буває в Іствуда, на голлівудську кінцівку не варто розраховувати – режисер все зробить по своєму. Якщо у вас досить міцні нерви, то фільм просто обов’язковий до перегляду.

Оцінка: 7/10
90-2000 роки, оцінка:7/10

Гран Торіно

Назва в оригіналі:Gran Torino
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

З розглянутого сьогодні тріо ця картина мені сподобалась найбільше. Серед неймовірного переплетіння проблем, які розглядає режисер – а це і сімейні відносини, і соціальні питання, і релігія, і расові питання, місце людини в своєму житті – мені вдалося розгледіти те, що так успішно маскують всі інші американські режисери – СПРАВЖНЮ СУЧАСНУ АМЕРИКУ.
Зізнаюсь, картина мене зачепила. Особливо це стосується її якоїсь відчайдушної прямоти та чесності. Від нас ніщо не приховують за фасадами фальшивих посмішок та наборами бездушних речень. Тільки реальність. Безумовно, ті питання, які піднімає режисер є спільними для всього світу, а не лише виключно для США. Проте побачити, що ТАКЕ кіно посмів зняти саме американський режисер – дорого вартує.
Не буду традиційно розмірковувати про акторську гру, сценарій, чи якийсь там саундтрек. Про все це зручно говорити... , але сьогодні хочеться сказати про фільм в цілому.
Щоб подивитись цю картину знадобиться мужність. Мужність побачити у вигаданому містечку Іствуда свій світ, світ, в якому ми живемо…
У свій час 79-річний Клінт Іствуд заявив, що роль в «Гран Торіно» стане останньою в його кар’єрі. Іствуд неначе виступає у власній лізі – знімає, що вважає за потрібне і показує, те що хоче показати. Його фільми – це стрічки від Особистості. Що ж, залишається сподіватись, що в якості режисера видатний американець порадує нас ще не раз.

Оцінка: 8/10
90-2000 роки, оцінка:8/10

Ігри та розплата

Життя Девіда Гейла

Назва в оригіналі:The Life of David Gale
Рік: 2003
imdb
КиноПоиск.Ru

Ви зручно влаштовуєтесь в кріслі, дістаєте записничок і піднімаєте очі на вашого співрозмовника. Очевидно, він готовий розповісти щось цікаве, проте нікуди не поспішає. Не варто спішити і вам, адже коли з легкою посмішкою Кевін Спейсі перейде до своєї історії, відрізнити, де в ній реальність, ви вже не зможете. «Звичайні підозрювані», «Планета Ка-Пекс» і ось тепер «Життя Девіда Гейла» - фактично кожен з цих різних фільмів обертається навколо неквапливої розповіді героя Кевіна Спейсі, яку той розповідає ошелешеному співбесіднику та не менш ошелешеному глядачу. При такому початку досвідчені кіномани одразу починають передбачати кінцівку в стилі «Первісного страху» з Нортоном і Гіром чи тих же «Звичайних підозрюваних».
В чомусь вони праві, проте історія життя Девіда Гейла примудряється залишитись оригінальною до самого кінця, не скочуючись до запозичення.
Тема засуджених до смертної кари не обділена увагою Голівудом. На цю тематику картини різного жанру виходять періодично. Тому «затравка» сьогоднішнього фільму на щось оригінальне не претендує: за кілька днів до своєї страти засуджений звертається до популярного таблоїду з пропозицією дати своє останнє інтерв’ю. Газетярі з готовністю вігукуються на це і в Техас з камерою та напарником відправляється героїня Кейт Уінслет. Саме їй доведеться побувати в шкурі «співрозмовника Кевіна Спейсі».
Картина сподобалась. Навіть незважаючи на те, що я не підтримую ідею по скасуванню смертної кари, яку пропагують творці фільму. Десь сюжет, звичайно, провисав, десь логічніше було б чекати зовсім іншого, але в цілому – стрічка досить добротна. Триллер, який можна рекомендувати будь-якому цінителю жанру.

Оцінка: 7/10
90-2000 роки,оцінка:7/10

Жорстокі ігри

Назва в оригіналі: Cruel Intentions
Рік: 1999
imdb
КиноПоиск.Ru

А от стрічка «Жорстокі наміри» симпатій не викликала. Без сумніву – це одна із легенд кінематографу 90-их, але це ще не причина для мене автоматично заносити її в свій favourite list.
Ідея картини, без сумніву, нетривіальна. Двоє молодих людей, не обмежених в фінансовому плані, смак життя знаходять в тонкому маніпулюванні долями інших. І треба сказати, у них це виходить. Ось тільки показано це все часто-густо з таким перебільшенням і пафосом, що, дивлячись на екран, замість захоплення скоріше можна відчути лише скепсис та нудьгу. Я далекий від возвеличення пересічної людини, але ті бездумні олов’яні солдатики, якими виглядають всі, хто оточує Себастьяна та Катрін, явний перегин творців картини.
Так звані інтриги та комбінації, які плетуть наші герої тягнуть максимум на 10 клас середньої школи. Недивно, що саме школярам та студентам це кіно сподобалось найбільше :)
Особливо обурливо виглядає кінцівка. Думаю, це кіно бачили вже всі крім мене, тому особливо не намаюсь приховати фінал. Схоже, що не тільки актори, але й режисери настільки захопились ідеєю «ігор», що для них навіть смерть людини виглядає менш важливою, аніж кількахвилинне засудження натовпом окремо взятої персони. А натовп (це очевидно, хоча й не показано в стрічці) по-пролетарськи похитає головою, розійдеться, а через місяць із захопленням знову буде захоплюватись об’єктом сьогоднішнього осуду… Але режисеру, звичайно, видніше.

Оцінка: 6/10
90-2000 роки, оцінка:6/10

Все не так як здається...

І знову загальною рисою картин, про які я розповім сьогодні, являються ігри режисера зі своїм глядачем. Десь все більш-менш зрозуміло (“13 поверх”), десь не зрозуміло майже нічого (“Малхоланд Драйв”), а десь уже сам глядач може відмовитись сприйняти гірку правду (“Острів проклятих”). В будь-якому випадку, всі три стрічки по-справжньому неперевершені — вони лише потребують особливого підходу...

Малхоланд Драйв

Назва в оригіналі:Mulholland Dr.
Рік: 2001
imdb
КиноПоиск.Ru

На початку січня було оголошено підсумки голосування кінокритиків Лос-Анджелеса, згідно якого найкращим фільмом десятиліття названо “Малхоланд Драйв”. Рейтинги — річ більш ніж суб'єктивна, проте про “шедевральність” “Малхоланд Драйв” мені доводилось чути не одноразово. Зрештою, настав час познайомитись із творчістю Девіда Лінча.
Що можна сказати? Дуже неординарний проект. Фільм, котрий спочатку знімався як серіал, потім був взагалі заморожений і зрештою випущений в прокат завдяки окремо дознятому матеріалу.
Гра акторів, робота оператора, композитора — чудово, але не за це я запам'ятаю в “Малхоланд Драйв”. Картина залишиться в моїй пам'яті, а також спогадах тисяч інших глядачів через свій загадковий сюжет. Сюжет, однозначної трактовки якого не існує і досі. На даний момент ще ніхто не дав повне і вичерпне тлумачення картині, в той час як єдина людина, котра може це зробити (режисер) вперто мовчить, обмежившись коротким списком підказок для глядача.
Так, існує більш-менш загальноприйнятна версія подій того, що відбулось (її ви можете знайти на різних кінофорумах), але іронія долі полягає в тому, що картина дозволяє без зайвих зусиль висунути абсолютно протилежне трактування сюжету.
Сюжет крутиться навколо акторського життя в Голівуді, що, м'яко кажучи, вже всім набридло. Але Лінч знімає своє кіно так, назвати якісь сцени в його фільмі штампами не повертається язик.
Я не можу сказати, що мені дуже сподобався “Малхоланд Драйв”. Важко вподобати те, чого майже не розумієш :-) Але саме ця загадковість, можливість вибудувати неначе з конструктора свою трактовку подій і є головною ізюминкою фільму.
Якщо колись вам здасться, що навколо все ясно та зрозуміло — передивіться фільм Левіда Лінча, і ця ілюзія зникне :-)
P.S. Не можу не зауважити наскільки чарівно звучать в картині два хіти 60 років: Конні Стівенс "Sixteen Reasons" та Лінди Скотт "I've Told Ev'ry Little Star"

Оцінка: 7/10
90-2000 роки, оцінка:7/10

Острів проклятих

Назва в оригіналі: Shutter Island
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Схоже, що тандем Скорсезе та Ді Капріо — це явище всерйоз та надовго. Ді Капріо вже давно позбувся сумнівної слави “зірки Титаніка” і його теперішні ролі по праву визнаються одними з найкращих в сучасному кіно.
“Проклятий острів” - це темна та важка картина. 1954 рік, на острів де знаходиться клініка для лікування психічно хворих злочинців прибуває тандем федеральних маршалів для розслідування обставин втечі однієї з “пацієнток”. Розслідування веде маршалів все далі і далі, доводячи до тієї точки, коли для того, щоб дізнатись правду може просто не вистачити духу.
Взагалі, попередній абзац можна сміливо забути. Ні він, ні трейлери і анонси стрічки не дають жодного уявлення про що вона НАСПРАВДІ.
Кілька нюансів, на яких хотілося б зупинитись. Фільм дуже стильний та атмосферний. Суворий скелястий острів-тюрма, божевільні пацієнти, суворі охоронці, притворно ввічливий штат лікарів, страшна буря, що насувається на острів. Що не кажи, а Мартін Скорсезе вміє нагнітати...
Величезним плюсом я б назвав час дії картини - якби його перенесли в наші дні, то дивитись було б і на половину не так цікаво.
Фільм триває довгі 2 години 20 хвилин, але воно того варте. Режисер уміло штовхає глядача з однієї крайності в іншу, і в результаті ви вже не знаєте чому вірити. Власне і по закінченні фільму я не був впевнений, що зрозумів кінцівку ПРАВИЛЬНО, але прокрутивши в пам'яті фільм спочатку, зрозумів — в кінцівці Скорсезе двояких трактувань бути не може.
Не хочу якимось чином розкривати таємниці сюжету, але все-таки поясню в чому мене фільм засмутив. Я до самого кінця вірив, що розв'язка буде в стилі “Гри” з Майклом Дагласом. Але вона виявилась в стилі “Ігри розуму” з Расселом Кроу...

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

13 поверх

Назва в оригіналі:The Thirteenth Floor
Рік: 1999
imdb
КиноПоиск.Ru

По великому рахунку, дві попередні картини звичайно ж потужніші у всіх аспектах (режисура, операторська робота і т.д.), але саме “13 поверху” я вирішив поставити дещо вищу оцінку. Не можу повністю аргументувати свій вибір нічим іншим як банальною фразою “більше сподобався”. Не знаю... Можливо цьому посприяло те, що в цій картині задум режисера найбільш очевидний і він відкриває всі карти в фіналі, на відміну від Лінча і Скорсезе.
“13 поверх” вийшов за кілька місяців до прем'єри “Матриці”, і, як нам тепер добре відомо, попри схожу задумку не отримав навіть десятої частини слави та популярності фільму братів Вачовських. На мій смак “Матриця” як фільм вийшов “сильнішим”, і недаремно культовою стала саме вона. Інша справа, що на хвилі популярності цієї стрічки незаслужено забули про її попередників - “Темне місто”, “13 поверх”...
Сюжет, як вже не складно здогадатись, в “13 поверсі” обертається навколо віртуальної реальності. Ви не побачите тут неймовірних спецефектів та сутичок в режимі слоу-мо, але, як не дивно, фільми про віртуальну реальність можна дивитись і без цього джентльменського набору. Замість гонок та стрибків з даху на дах, режисер більше зосередився на філософських питаннях. Ніби нічого складного, ніби чергова комп'ютерна корпорація придумує черговий віртуальний світ (Лос Анджелес 1937 року) і ніби все повинно закінчитись без інтриги, але... Одним словом, я впевнений, що стрічка вас не розчарує.
...“Хе!” - чути вигуки із залу. “Кому це потрібно! Що може бути філософського і розумного в такому жанрі!” Невдоволений глядач потроху покидає кінозал, навіть не задумуючись, що весь його світ, всі його знайомі та й він сам — може виявитись лише набором байт на чиємусь комп'ютері...

Оцінка: 8/10
90-2000 роки, оцінка:8/10