Все не так як здається...

І знову загальною рисою картин, про які я розповім сьогодні, являються ігри режисера зі своїм глядачем. Десь все більш-менш зрозуміло (“13 поверх”), десь не зрозуміло майже нічого (“Малхоланд Драйв”), а десь уже сам глядач може відмовитись сприйняти гірку правду (“Острів проклятих”). В будь-якому випадку, всі три стрічки по-справжньому неперевершені — вони лише потребують особливого підходу...

Малхоланд Драйв

Назва в оригіналі:Mulholland Dr.
Рік: 2001
imdb
КиноПоиск.Ru

На початку січня було оголошено підсумки голосування кінокритиків Лос-Анджелеса, згідно якого найкращим фільмом десятиліття названо “Малхоланд Драйв”. Рейтинги — річ більш ніж суб'єктивна, проте про “шедевральність” “Малхоланд Драйв” мені доводилось чути не одноразово. Зрештою, настав час познайомитись із творчістю Девіда Лінча.
Що можна сказати? Дуже неординарний проект. Фільм, котрий спочатку знімався як серіал, потім був взагалі заморожений і зрештою випущений в прокат завдяки окремо дознятому матеріалу.
Гра акторів, робота оператора, композитора — чудово, але не за це я запам'ятаю в “Малхоланд Драйв”. Картина залишиться в моїй пам'яті, а також спогадах тисяч інших глядачів через свій загадковий сюжет. Сюжет, однозначної трактовки якого не існує і досі. На даний момент ще ніхто не дав повне і вичерпне тлумачення картині, в той час як єдина людина, котра може це зробити (режисер) вперто мовчить, обмежившись коротким списком підказок для глядача.
Так, існує більш-менш загальноприйнятна версія подій того, що відбулось (її ви можете знайти на різних кінофорумах), але іронія долі полягає в тому, що картина дозволяє без зайвих зусиль висунути абсолютно протилежне трактування сюжету.
Сюжет крутиться навколо акторського життя в Голівуді, що, м'яко кажучи, вже всім набридло. Але Лінч знімає своє кіно так, назвати якісь сцени в його фільмі штампами не повертається язик.
Я не можу сказати, що мені дуже сподобався “Малхоланд Драйв”. Важко вподобати те, чого майже не розумієш :-) Але саме ця загадковість, можливість вибудувати неначе з конструктора свою трактовку подій і є головною ізюминкою фільму.
Якщо колись вам здасться, що навколо все ясно та зрозуміло — передивіться фільм Левіда Лінча, і ця ілюзія зникне :-)
P.S. Не можу не зауважити наскільки чарівно звучать в картині два хіти 60 років: Конні Стівенс "Sixteen Reasons" та Лінди Скотт "I've Told Ev'ry Little Star"

Оцінка: 7/10
90-2000 роки, оцінка:7/10

Острів проклятих

Назва в оригіналі: Shutter Island
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Схоже, що тандем Скорсезе та Ді Капріо — це явище всерйоз та надовго. Ді Капріо вже давно позбувся сумнівної слави “зірки Титаніка” і його теперішні ролі по праву визнаються одними з найкращих в сучасному кіно.
“Проклятий острів” - це темна та важка картина. 1954 рік, на острів де знаходиться клініка для лікування психічно хворих злочинців прибуває тандем федеральних маршалів для розслідування обставин втечі однієї з “пацієнток”. Розслідування веде маршалів все далі і далі, доводячи до тієї точки, коли для того, щоб дізнатись правду може просто не вистачити духу.
Взагалі, попередній абзац можна сміливо забути. Ні він, ні трейлери і анонси стрічки не дають жодного уявлення про що вона НАСПРАВДІ.
Кілька нюансів, на яких хотілося б зупинитись. Фільм дуже стильний та атмосферний. Суворий скелястий острів-тюрма, божевільні пацієнти, суворі охоронці, притворно ввічливий штат лікарів, страшна буря, що насувається на острів. Що не кажи, а Мартін Скорсезе вміє нагнітати...
Величезним плюсом я б назвав час дії картини - якби його перенесли в наші дні, то дивитись було б і на половину не так цікаво.
Фільм триває довгі 2 години 20 хвилин, але воно того варте. Режисер уміло штовхає глядача з однієї крайності в іншу, і в результаті ви вже не знаєте чому вірити. Власне і по закінченні фільму я не був впевнений, що зрозумів кінцівку ПРАВИЛЬНО, але прокрутивши в пам'яті фільм спочатку, зрозумів — в кінцівці Скорсезе двояких трактувань бути не може.
Не хочу якимось чином розкривати таємниці сюжету, але все-таки поясню в чому мене фільм засмутив. Я до самого кінця вірив, що розв'язка буде в стилі “Гри” з Майклом Дагласом. Але вона виявилась в стилі “Ігри розуму” з Расселом Кроу...

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

13 поверх

Назва в оригіналі:The Thirteenth Floor
Рік: 1999
imdb
КиноПоиск.Ru

По великому рахунку, дві попередні картини звичайно ж потужніші у всіх аспектах (режисура, операторська робота і т.д.), але саме “13 поверху” я вирішив поставити дещо вищу оцінку. Не можу повністю аргументувати свій вибір нічим іншим як банальною фразою “більше сподобався”. Не знаю... Можливо цьому посприяло те, що в цій картині задум режисера найбільш очевидний і він відкриває всі карти в фіналі, на відміну від Лінча і Скорсезе.
“13 поверх” вийшов за кілька місяців до прем'єри “Матриці”, і, як нам тепер добре відомо, попри схожу задумку не отримав навіть десятої частини слави та популярності фільму братів Вачовських. На мій смак “Матриця” як фільм вийшов “сильнішим”, і недаремно культовою стала саме вона. Інша справа, що на хвилі популярності цієї стрічки незаслужено забули про її попередників - “Темне місто”, “13 поверх”...
Сюжет, як вже не складно здогадатись, в “13 поверсі” обертається навколо віртуальної реальності. Ви не побачите тут неймовірних спецефектів та сутичок в режимі слоу-мо, але, як не дивно, фільми про віртуальну реальність можна дивитись і без цього джентльменського набору. Замість гонок та стрибків з даху на дах, режисер більше зосередився на філософських питаннях. Ніби нічого складного, ніби чергова комп'ютерна корпорація придумує черговий віртуальний світ (Лос Анджелес 1937 року) і ніби все повинно закінчитись без інтриги, але... Одним словом, я впевнений, що стрічка вас не розчарує.
...“Хе!” - чути вигуки із залу. “Кому це потрібно! Що може бути філософського і розумного в такому жанрі!” Невдоволений глядач потроху покидає кінозал, навіть не задумуючись, що весь його світ, всі його знайомі та й він сам — може виявитись лише набором байт на чиємусь комп'ютері...

Оцінка: 8/10
90-2000 роки, оцінка:8/10