понеділок, 24 серпня 2009 р.

Рок-н-рольщик


Назва в оригіналі:RocknRolla
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

У кожного режисера є свій почерк – ось тільки в одних він відчувається з однієї стрічки до іншої, інші же спритно маскуються, кожного разу видаючи абсолютно інший кінопродукт. Не впізнати почерк «англійського Тарантіно» в «Рок-н-рольщику» просто неможливо. Від «А» до «Я» це картина Гая Річі. Старого доброго Гая Річі. Кожен кадр, кожне слово – за ними просто-таки відчувається постать цього англійця. І нехай хтось скаже, що десь ми вже це бачили, що тут багато запозичень і самоповторів. Можливо, і так. Але, це те кіно, якого так не вистачає останнім часом – несподіване та оригінальне, веселе та драйвове, кіно, яке хочеться дивитись!
Говорити про сюжет в типовому фільмі «від Річі» - справа марна. Принаймні, я нізащо не повірю, що хтось може кількома реченнями передати перипетії з картин «Великий Куша» або «Карти, гроші, два стволи». З «Рок-н-рольщиком» та сама історія. З десяток «головних» персонажів, кожен з яких рухається в своєму напрямку і до своєї мети. Виокремити когось окремо дуже складно. Рок-н-рольщик? Особистість цікава, проте він всього лише один із багатьох. Раз-Два, Арчі, Ленні, Стелла? Навіть важко когось і обрати… Не шукайте прототипів цих героїв з попередніх картин Гая Річі, а просто насолоджуйтесь. Навіть якщо картини англійця викликають у вас антипатію, перегляньте хоча б сцену танцю Стелли і Раз-Два. Це щось неймовірне :)
І все-таки одному з персонажів я приділю додаткову увагу. Російський мільярдер Омович. Хм.. Таке враження, що Гай Річі настільки хотів, щоб абсолютно всі впізнали в ньому Абрамовича, що навіть прізвище не став сильно міняти. Але мова не про це. Я був просто вражений, наскільки сильно вплинув одіозний росіянин та його гроші на стареньку Англію. Про нього вже навіть істинно англійські фільми знімають! Ні, ну ви тільки вдумайтесь в цю фразу – «Абрамович та його роль в культурі Великобританії початку 21 століття».
Фільми від Річі ніколи не були «пустишками». Іронічна кримінальна комедія – це тільки вершина айсбергу. Так, інколи філософії буває аж занадто багато (див. «Револьвер»), але як правило… І нехай, філософські істини тут видають не професори, а бандити і сутенери - від цього мало що міняється. Одним словом, кожен глядач може отримати від картини, те що хоче отримати.
В одній із російських рецензій на стрічку я зустрів вдалу досить фразу – Гай Річі зняв два проміжних фільми (один для себе, інший для бувшої дружини - Мадонни) і повернувся до себе старого. І ви знаєте, що? Я радий, що він повернувся :)
Оцінка: 7/10

неділя, 2 серпня 2009 р.

Рестлер


Назва в оригіналі:The Wrestler
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Багато місяців тому, перемикаючи канали, я випадково став свідком справжньої істерії, яку влаштували російські кіноканали з приводу приїзду Міккі Рурка в Москву. Його останній фільм – «Рестлер» - зібрав цілий букет схвальних відгуків, а сам актор знову опинився на гребені слави та успіху. Метушня навколо Рурка в Росії виглядала дещо кумедно, проте картину я взяв собі «на замітку».
І ви знаєте, що? Виявляється кінокритики інколи в порядку виключення і справді можуть похвалити хороше кіно. «Хороше»? Ні, цей прикметник не відображає всієї суті справи. «Життєве та правдиве» - ось так значно краще.
Ренді Робінсон – згасла зірка реслінгу 80-х все ще виходить на ринг за смішні гроші, а у паузах між виступами змушений підробляти в якості «чорноробочого». У нього практично немає близьких, дочка не бажає з ним навіть розмовляти, а єдиний друг – стриптизерша з місцевого бару. Одного дня цей «порядок речей» порушує інфаркт, який трапляється з героєм Рурка прямо в роздягальні після бою.
Безглуздо навіть розповідати про що ця картина. Ну а тим, які не зрозуміють цього навіть після перегляду залишиться просто поспівчувати. «Рестлер» приковує увагу вже з своїх перших кадрів і не відпускає до самого кінця. За інших умов, я б обов’язково наголосив і на оригінальній манері зйомок «з-за спини» і на незвичних ракурсах, проте все це в даному випадку є другорядним. Просто глядач немов досвідчений аквалангіст занурюється в глибину картини, не звертаючи уваги на все інше.
Картина попри всю свою оманливу простоту торкається найпотаємніших куточків людської душі. Те, що ніколи не зможуть зробити продюсери за допомогою мільйонних бюджетів, фільм робить завіграшки, використовуючи всього один нехитрий прийом – щирість.
Наскільки ж ця роль підійшла Міккі Рурку! Дивлячись в очі актора, розумієш, що так зіграти – неможливо. Зате можливо спробувати розповісти на екрані про свою долю. Незважаючи, на те, що актор в житті не мав ніякого відношення до реслінгу, картину так і хочеться назвати автобіографічною.
…Фільм не міг закінчитись по-іншому. Просто не міг. Ця думка ще довго не залишала мене. Уже минули титри під музику підібрану Клінтом Манселом, закінчився фільм, а я все сидів перед порожнім екраном, сумно дивлячись в нікуди..
Оцінка: 8/10