середа, 27 квітня 2011 р.

Ігри тронів


Не зміг втриматись, щоб не обіграти в заголовку назву нового серіалу від HBO, але мова піде звичайно ж не про Старків та Ланністерів.
Коли я вперше побачив трейлер картини «ТРОН : Спадок» з пістрявими заголовками «Дісней представляє!» та «Тільки в ЗД!» моєму скепсису не було меж. Нічого іншого, окрім типової голлівудської пустишки, що спекулює на сучасних спецефектах я не очікував. Але ви знаєте… інколи дуже приємно буває зрозуміти, що ти помилився.
Те, що «ТРОН : Спадок» являється сіквелом особливо ніхто і ніде не афішував. Оригінальний «Трон» 1982 року значних лаврів не стяжав, і виявився успішно забутим широкою публікою. Натомість, основні сподівання творців фільму були на 3D. Технології, яку буквально воскресив своїм «Аватаром» Джеймс Кемерон.
Дивитись сіквел 2010 року не знаючи нічого про оригінал – все-таки моветон. Я переглянув спочатку «Трон», а потім і «Трон:Спадок». Причому навмисно зробив це за один день. Виявилось, що дві картини між якими 28 років різниці, надзвичайно поєднуються, просто-таки з синергетичним ефектом. Зміст і концепція першого множиться на прекрасну картинку та драйв другого – в результаті враження від стрічок плавиться в одне ціле. До речі, про враження:


ТРОН



Назва в оригіналі: TRON
Рік: 1982
imdb
КиноПоиск.Ru


Якби потрібно було б охарактеризувати фільм всього двома словами, то для «Трона» це були б: «ідея» та «графіка».
Сценарій в стрічці спочатку дивує, а потім навіть захоплює. За 16 років до «Матриці» нам пропонують оригінальну ідею віртуального світу зі своїми законами та правилами. Мені абсолютно не зрозуміло, чому цей фільм був настільки малопопулярним. Що ж, сподіваюсь гучна прем’єра сіквела змусить багатьох все-таки ознайомитись з першоджерелом.
Ідея представлення програм як живих, свідомих істот в своєму комп’ютерному світі… Переміщення на транспорті в цифровому просторі… Боротьба за життя та виживання… Прагнення влади… Я ще раз згадую, що мова йде про 1982 рік – тобто епоху, коли комп’ютерами користувалась лише жменька людей, а до розквіту таких понять як Інтернет та домашній ПК залишалось як мінімум 10 років. Деякі ідеї з стрічки можуть видатись смішними, деякі наївними, але я завжди ціню оригінальність. В Троні вона є.
Віртуальний світ картини не найкращий чи найдосконаліший з того, що демонстрували глядачу, але це справді щось «нове і несхоже» з величезним потенціалом. Абсолютно недивно, що «Дійсней» вирішив знімати сіквел саме по цьому проекту.
Теплі враження по собі залишає і сюжет. Епоха 80-их означає, що світ поки що рятувати ніхто і ні від чого не збирається. Героями рухають виключно власні інтереси. Хоча… Попри те, що головний герой стрічки цікавиться ніби-то лише власним гаманцем, всі бажаючі знайдуть у фільмі «друге дно». Тоталітаризм, релігійні переслідування, віра в Користувачів, які «створили цей світ», зрештою гладіаторські ігри для всіх програм, «які вперто вірять». Нічого не нагадує з людської історії?
Не можу не оминути й візуальну картинку. Так, на фоні свого наступника, «Трон» м‘яко кажучи не виглядає. Але. Вірите чи ні, але в 1982 році творці фільму просто перевершили себе і свої можливості. Те що, вони зробили можна навіть назвати революцією спецеефектів. Фільм будо висунуто на «Оскар» в цій номінації, але зрештою він був дискваліфікований комісією через… використання комп’ютерної графіки, що вважилось «чітерством»…
Не намагайтесь обманути себе словами «комп’ютерна графіка». Ось лише один приклад особливостей тодішніх технологій. В той час машини просто не могли сторювати динамічну картинку - лише статику. Тому будь-яка «комп’ютерна» сцена вимагала безкінечного вводу нових координат для об’єкту, що рухається. Координати вводили люди-оператори, що було по-справжньому велетенською працею.
Кумедно, але багато діснеєвських аніматорів відмовлялось працювати над фільмом, побоюючись, що розвиток комп’ютерів врешті-решт призведе до втрати роботи людьми-аніматорами. Мені цей факт нагадує ремеслені бунти в Великобританії під час промислової революції, коли розлючені робітники спалювали і ламали верстати та станки на заводах. Історія показала чим це все закінчилось. Все в цьому світі повторюється. Саботаж аніматорів не додав їм честі, а через 22 роки після створення «Трону» студія «Дісней» закрила свій підрозділ «ручної анімації» на користь комп’ютерної графіки…
Яким вийшов «Трон»? Самобутнє, хороше кіно, яке завдяки продовженню 2010 року засяяло новими барвами.
Оцінка: 7/10
,

ТРОН: СПАДОК



Назва в оригіналі: TRON: Legacy
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


Передивившись першу частину франчайзу, ми вже в курсі всіх «передумов», тому одразу можна перейти до розбору картини. При всіх свої плюсах, вона вийшла досить нерівна. Чому? Давайте розберемось.
Зізнаюсь, початок не вселяв особливого оптимізму. Перші хвилин двадцять фільм «розкачувався», балуючи глядача втечею від поліції, стрибками з парашутом і «хакерськими» викрутасами (команди які виконує син Ділінджера в терміналі і рівень його хакерської майстерності оцінить будь який користувач UNIX-системи :-) )
Зате потім починається справжнє 3D. Як в переносному, так і в прямому сенсі, адже тільки дійство в віртуальній реальності знято на 3D, всі інші сцени - 2D.
«Ех… Побачити б цей фільм в IMAX…» - ловлю себе на думці. А дивитись і справді є на що. Зі зміною обстановки картина ніби прокидається від сну. Чудові зйомки, чудовий звук, чудова Олівія Уайлд. При цьому всьому режисер ухитряється ніде не перегинати палку, скочуючись до розважального відеоатракціона. Ще більш дивніше те, що й сюжет не розчаровує. Діалоги героїв як і їхні дії на чудо змістовні, а деякі сцени викликають навіть захоплення.
Ви звертали увагу, що чи не кожен глядач, який пише відгук про це кіно обов’язково згадує сутичку в барі. І тепер я розумію чому. Як для «Діснея» - то знято і справді «серйозно». Один з найяскравіших моментів фільму. Додаткових бонусів безумовно додає персона програми Zuse (його названо в честь відомого німецького вченого Конрада Цузе). Чудовий персонаж і харизма. Як на мене, він просто як дві каплі води схожий на Француза з Матриці:Перезавантаження.
В сцені в барі є лише одна проблема. Після неї сценаристів ніби підміняють, сюжет котиться невідомо куди, і на екрані починає панувати типова «голівудщина»… Логіка зникає, натомість глядачу згодовують типові кліше в стилі «поки негідник готує армію для підкорення світу я проберусь в башту, заберу артефакт і врятую принсесу". Замініть деякі слова в цьому реченні на «Клу», «диск» та «Олівія» і ви отримаєте повне представлення про сюжетні перипетії цієї частини фільму. Фінал дещо «витягує» враження, але негативний осад від того раптового провалу все-таки залишається.
Неможливо не згадати про музику… Це просто чудово. Навіть більше – надзвичайно! З часів Inception жоден саундтрек не справляв на мене такого враження. Daft Punk практично випустили свій четвертий альбом, повністю написавши музику для стрічки. Слухати музику з «Трона» можна годинами, навіть якщо ви не пристрасний прихильник стилю «хаус». Людині, яка вирішила залучити французьку групу до створення фільму, слід поаплодувати.
До речі, на початку квітня по мотивам саундтреків до картини Дісней випустив диск з реміксами під назвою Tron Legacy R3c0nf1gur3d. Як він? Скажу так - якщо вам сподобався оригінальний саундтрек, то пропускати R3c0nf1gur3d категорично не рекомендується :)
Ось такі вийшли в мене враження. Я справді задоволений, що познайомився зі всесвітом «Трона». Невідомо, звичайно, яким вийде продовження, зйомки якого, до речі, практично вирішена справа. Але ті два фільми, які маємо зараз, без сумніву рекомендую до перегляду.
P.S. В картині є момент, коли Куорра розповідає Сему, що їй рідко вдається обіграти його батька в грі «Го». В цьому немає абсолютно нічого дивного. На відміну від шахів, де комп’ютерні програми складають гідну конкуренцію чемпіонам світу серед людей, в грі «Го» комп’ютери рідко коли можуть обіграти навіть посереднього гравця. Ось чому Куорра, яка частково сама є програмою не може обіграти людину – Кевіна Флінна.

Оцінка: 7/10
,

субота, 23 квітня 2011 р.

Список Мартіна


Будучи прихильником творчості американського фантаста Джорджа Мартіна, я досить часто заходжу на російський фан-сайт письменника 7kingdoms.ru. Серед потоку новин про довгоочікувану прем’єру серіалу «Game of Thrones» від HBO і вихід «A Dance with Dragons» в липні, з цікавістю помітив лінки на дві статті Мартіна, де той розповідає про свої ТОП-10 фільмів в жанрі НФ та фентезі. За характеристикою кожної картини відчувається рука справжнього фанату жанру і прочитати ці дві статті виявилось досить пізнавально. Хоча було б дивно, якби один з найвідоміших письменників-фантастів не розбирався в фільмах про фантастику, правда ж? Не стану аналізувати «позиції та заслуженість» картин в списках – впевнений, що в кожної людини є власний список і власні думки, на які місця і які фільми ставити. Натомість серед згаданих Мартіном фільмів, я помітив кілька таких, які ще не бачив, і які могли б мене зацікавити. Про них піде мова сьогодні


A Scanner Darkly



Назва в оригіналі: A Scanner Darkly
Рік: 2006
imdb
КиноПоиск.Ru


Українська Вікіпедія радує дивовижним перекладом назви стрічки - «Помутніння». Для тих, кому важко відслідкувати етимологію цього іменника – зайдіть в російську Вікіпедію :) Scanner Darkly і справді важко перекласти. В мене свого варіанту, чесно кажучи, немає, але вже краще використовувати назву в оригіналі, аніж те україно-російське «Помутніння».
Стрічка дуже незвична, як це часто буває з фільмами знятими по мотивам творів Філіпа Діка. Культовою персоною в світі фантастики, між іншим. Відверто кажучи, я ніколи не розумів причини такого пієтету та захоплення перед людиною, яка чи не половину своїх творів написала перебуваючи в наркотичному дурмані. Так, в його творах є оригінальні ідеї, але їх аж ніяк не більше ніж в інших фантастів! Інша справа, що його незвичне життя завжди приваблюватимуть публіку більше, ніж традиційні будні рядового письменника.
Як би там не було, а Scanner Darkly, Дік написав проходячи реабілітацію від наркозалежності. Написав практично за лічені тижні. За ці ж лічені тижні майже через 30 років було й знято фільм. Кіану Рівз, Вайнона Райдер, Роберт Дауні молодший і компанія зібрались на двадцять днів в Техасі і видали «на гора» результат. Але цікаве не це, а те, що пост-продакшн зайняв … півтора роки. Всі відзняті матеріали піддали ротоскопії (художники поверх кожного знятого кадру малювали власний кадр). А це - надзвичайно ресурсоємка праця. Не зовсім ясно, чому використовували людей, а не комп’ютери. В будь-якому випадку, саме ротоскопія різко виділила стрічку з ряду подібних і дозволила реалізувати певні режисерські задумки та ефекти.
Чому я так «ходжу навколо», не переходячи до самого фільму? А не особливо є до чого переходити – перед нами історія про наркоманів (junkies), поліцейських по боротьбі з наркоманією (narcs) і жахливий наркотик Substance D. Душевні страждання героя Рівза, довжелезні діалоги «ні про що» Дауні молодшого, детективні повороти завдяки персонажу Вайнони Райдер – все це ніби і не погано, але все-одно не надто цікаво. А от що цікаво – так це scramble suit. Спеціальний костюм, який використовують агенти для приховування власної особистості. Дивовижний винахід фантазії Філіпа Діка, який чудово реалізований художниками в картині. Якщо не захочете дивитись фільм, перегляньте хоча б якийсь трейлер, де цей костюм показано.
Мало не забув – як ви думаєте, яка группа озвучила фільм? Правильно! Варіантів тут і бути не могло – Radiohead
Чи варто дивитись фільм? Попри власну не високу оцінку я скажу «так». Він оригінальний і ні на що не схожий, а це вже достоїнство. Ну і крім цього, ті, хто додивляться цей артхаус до кінця не будуть розчаровані кінцівкою.
Оцінка: 6/10
,

Темна зірка



Назва в оригіналі: Dark Star
Рік: 1974
imdb
КиноПоиск.Ru


Університетська робота Джона Карпентера знята за ультранизький бюджет як така собі пародія на картини про космос, штучний інтелект і мужніх космонавтів. Не варто шукати тут якихось прихованих посилів та глибоких думок. Людина розважилась і зняла кіно. Причому, деякі моменти там вийшли досить непогано – прибулець-талісман, заморожений мертвий капітан, що дає поради (це до речі запозичено з твору Філіпа Діка), ну і звичайно ж бомба зі штучним інтелектом. Її «Let there be light» ви запам'ятаэте надовго, якщо переглянете картину.
Карпентер зняв, фільм, написав музику, озвучив одного із персонажів, і навіть встиг таємно помститись жадібному продюсеру (в одному з моментів на екрані комп’ютера з’являється нецензурщина на його адресу). «Завдяки» економії якість відео і звуку – одні із найгірших, які ви можете собі уявити. З іншої сторони – припустимо, що хтось би надав Карпентеру мільйони на створення спецефектів. І як би ті спецефекти виглядали б зараз?
Враження від перегляду залишились змішаними. З однієї сторони – відверто слабеньке кінце зняте для розваги. З іншої, саме в ньому ви зможете побачити не один і не два прийоми, які потім будуть використані в фантастичних фільмах майбутнього. Починаючи від «Чужого» і далі по списку.
Оцінка: 5/10
,

Заборонена планета



Назва в оригіналі: Forbidden Planet
Рік: 1956
imdb
КиноПоиск.Ru


Цей фільм Мартін гордо поставив «номером один» в своєму списку НФ. Що таки змусило мене стрічку переглянути. Нехай і через 55 років після прем’єри :)
Взагалі, завдяки даті «1956» я готовий «пробачити» фільму дуже багато. Особисто ви, багато знаєте відомих НФ картин знятих ДО цієї дати? Так ото ж. Зі сприйняттям спецефектів ніби розібрались – що у нас з сюжетом? Як не дивно, але епоха 50-их і тут дається взнаки. Ви звикли в фільмах до екіпажу психів та екстремалі, корумпованого начальства, розпусних жінок і кінцівок де всі гинуть? Забудьте про це. У нас фільм з 50-их років, а це значить, що в ходу фрази «красень капітан», «мужній порятунок» «прекрасна і наївна дочка великого вченого», «відданий екіпаж». Незвично, правда?
До речі, роль капітана тут виконує не хто інший як Леслі Нільсен.
Ближче закінчення фільму сюжет досить цікаво розкручується, але все одно не покидає відчуття, що ти дивишся казку. Гарно поставлену, з дорослими героями, але казку. А коли проходить розчулення з приводу зйомок НФ в 50-ті і перестаєш вірити в справжність почуттів на екрані, то приходить нудьга.
На сайті imdb на 2013 рік ніби заплановано рімейк. Мартін в своїй статті влучно і лаконічно написав що він думає про це: «Please, no!»
Я вже хотів було завершувати статтю, але вирішив полізти на форум «Кинопоиска», і ознайомитись із «гласом народа». Натрапив там на два дотепні коментарі, які тим не менше дуже влучно ілюструють різницю епох:
1) «В своё время поражал воображение спецэффектами (говорят людей с сеансов выносили)»
2) «Когда в фантазийном интерьере появилась девица в супер-миниюбке с прекрасными формами и тупыми репликами, так и представилось продолжение в духе современного порно, чисто в качестве психологической защиты, иначе диалоги раздражали»
Оцінка: 6/10
,

субота, 2 квітня 2011 р.

Коло обраних


До “Оскара» можна відноситись по-різному. Для одних – це абсолютна нагорода, наявність якої причислює картину в пантеон «обраних та вічних». Для інших – дешева позолечна статуетка, яку видають на тщеславному атракціоні спонсорованому голлівудськими товстосумами. «Фільм отримав Оскара!» - просто подумайте якою різною інтонацією можна вимовити цю фразу.
Я намагався ніколи не впадати в жодну з описаних вище крайностей. Для мене «Оскар» – це популярна кінонагорода і непоганий спосіб звернути увагу на певні картини, які я міг пропустити на протязі року. Номінанти на «Оскар», як не крути, являються результатом певного відбору. Ніхто не гарантує, що ці фільми сподобаються, але певна якість глядачу гарантована - відверто нікчемні стрічки сюди не можуть потрапити апріорі. Цього року мені вдалось переглянути практично всі картини-номінанти на «Кращий фільм року» за виключенням 3-ої частини «Історії іграшок» (я і перші дві-то не бачив) та «Справжньої мужності» братів Коенів (обов’язково подивлюсь пізніше). Детально про кожен фільм я напишу нижче, проте якщо вмістити враження в одну фразу, то вийде «місцями непогано, але нічого надто особливого».
*Свідомо виношу за дужки зі списку конкурсантів картину «Початок» (кращий фільм 2010 року для мене). На мою думку, це не типова «оскарівська» картина і потрапила вона в цей список завдяки технічним номінаціям.



Соціальна мережа



Назва в оригіналі: The Social Network
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


Стрічка мене приємно здивувала. Попри прізвище режисера я очікував продукт значно халтурніший. Таку собі кольорову мішуру про сучасні США без жодного натяку на якийсь цікавий сюжет. Іншими словами – очікував двійника «Волл Стріт 2». Проте Фінчер зумів витиснути максимум з документальної історії, показати нам цікавих персонажів, закрутити все це в добротний сюжет. Простіше кажучи - у нього вийшло зняти фільм, котрий варто дивитись. Не думаю, що якусь особливу роль тут зіграв саме бренд Фейсбука та його успішність. Кіно такої якості приречене на успіх, незалежно від того про яку соціальну мережу воно знімається :-)
Постать Цукерберга? Чудово. Зображено просто чудово. Мені байдуже, яка там частина справжня, а яка надумана Фінчером, але образ вийшов надзвичайно переконливим. Те саме стосується і оточення Цукерберга – його друзів та ворогів, його заздрісників та просто байдужих.
Великою помилкою буде стрибати на картину в пошуках так званого «рецепту успіху». Ризикую відкрити для когось Америку, але такого рецепту просто-напросто не існує. Тому якщо глядача гнітять питання на зразок: «Ну як, як він цього добився? Що він зробив не так як всі?» - то нічого з такого перегляду не вийде. Стрічка не про це. Не дивуйтесь, але вона про такі банальні речі, як «люди та відношення між ними». І дивитись її непідробно цікаво.
Оцінка: 7/10
,

Боєць



Назва в оригіналі: Fighter
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


Що приготувало нам кіно з такою свіжою та оригінальної назвою? Спортивна драма? Хм..
В часи кінопрокату цієї стрічки довелось почитати на «боксерських» форумах немало незадоволених вигуків. «Чому саме Уорд? Чим він відомий, що він виграв? В світі боксу море більш достойних кандидатів для екранізації!». Навряд чи режисер беручись за фільм не був в курсі масштабу величини Міккі Уорда в боксерському світі. І тим не менше – було вибрано саме цього бійця.
Причина, на мій погляд, лежить на поверхні. Знімати кіно виключно про спорт майже не можливо. Ну не може фільм складатись з нарізки успішних боїв перемішаної з виснажливими тренуваннями в спортзалі! Публіці таке набридне вже через 10 хвилин. А тим не менше, бої і тренування – це і є ВСЕ життя більшості професійних боксерів, яким не пощастило стати зіркою. Що ще показати? Як вони приходять до дому і цілують дружину? Чи як в розпачі після програного бою «порушують режим» в найближчому барі?
Стосовно Уорда – то тут до послуг сценаристів просто-таки багатющий бекграунд. Матір-агент, брат – бувший боксер, поточний наркоман, ватага сестер, підступний та загребущий промоутер (а вони бувають інші?). Одним словом, повний набір, де є розгулятись кінобратії. І вони… таки гуляють. «Боєць» вийшов досить пристойною життєвою драмою, а не сухим документальним фільмом про бокс. В чергове порадував Бейл – його роль старшого брата таки заслужила свій «Оскар».
Фанати боксу теж не залишились обділеними – окрім гарно поставлених фрагментів боїв, в кадрі регулярно з’являються реальні боксери та справжні коментатори каналу НВО, а методика показу боїв дуже схожа на звичну картинку під час трансляції боксерських боїв в Штатах.
Картина зірок з нема не хапає, але в цілому залишає позитивне враження.
Оцінка: 7/10
,

З дітьми все нормально



Назва в оригіналі: The Kids Are All Right
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


Якщо кожного року в список номінантів не просочиться якесь кінце про расові/сексуальні/релігійні меншинства/більшості – то це буде не «Оскар». Цього року шановне журі схоже було вражене до самих фібрів душі історією двох старих лесбіянок. До речі, фільм знятий (ким би ви думали?) - старою лесбіянкою(!).
Без сумніву, найслабкіший учасник оскарівського забігу. Нудний та бездарний . Що б там не стогнали про міцну роль «Кларисси Старлінг» і «непростий сюжет» - не вірте. Нам пропонується невеликий відрізок побутового життя «нетрадиційної» пари, які «сурогатно» виростили парочку дітей. Одна з учасників «пари» раптом вирішує зрадити суровим лесбійським будням на користь … страшно сказати … мужика. Чим провокує небачені душевні страждання в «своєї половинки». Мабуть, передбачалось, що страждання розділить і глядач. Частково ці надії виправдались – я ледве достраждав до кінця цього «шедевру».
Що цікаво, на зорі своєї режисерської кар’єри Ліза Холоденко вже знімала кіно про «нетрадиційні пари». Схоже режисера згодом відчула, що «тема розкрита недостатньо». Взагалі, деякі режисери і кінокритики, як складається враження, щиро вірять, що самої теми «нетрадиційності», «меншості» вже цілком достатньо, щоб вийшов Фільм, і нічого більше не потрібно. А дарма.
Оцінка: 5/10
,


Зимова кістка



Назва в оригіналі: Winter's Bone
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


Картина викликала суперечливі відчуття. З одної сторони – небанальна історія, що розгортається серед пагорбів Озарка(http://en.wikipedia.org/wiki/The_Ozarks) радує нас міцною акторською грою та суворим реалізмом. З другої сторони – картина явно переоцінена та перехвалена критиками.
Безумовно, в наш час не кожен ризикне показати бідність в Сполучених Штатів. Особливо, коли ця бідність вибивається за стандартні рамки: «нещасні чорні в процвітаючому мегаполісі». Бідність в Штатах буває і серед білих, а коли приходить скрута, вона рідко запитує якого кольору в тебе шкіра. Камера режисера – рідкий гість в депресивних сілких районах «старої доброї Америки». Тому «Зимова кістка» і виглядає настільки небанально на фоні інших картин схожої тематики.
З антуражем розібрались. Як щодо динаміки подій? Тут все значно гірше. Щоб не вживати слово «дурнувато», застосую термін «примітивно». Безумовно, 17-річна дівчина, яка тягне всю сім’ю на собі грає переконливо. Але ті речі, які по волі режисера вона змушена робити на протязі картини, нічого крім розчарування не викликають.
Я б міг переказати весь сюжет в одному реченні, але не хочу спойлерити для сміливців, які все-таки подивляться фільм. Чи варто дивитись? Можливо і варто. Ось тільки не варто багато очікувати при цьому.
Оцінка: 6/10
,

127 годин



Назва в оригіналі: 127 Hours
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


Турист пішов в похід наодинці, в результаті нещасного випадку важким каменем нещасному придавило руку в ущелені. Він провів там 127 годин.
З цих двох речень, в яких поміщається справжня персональна драма людини Дені Бойл зняв кіно. Мінімум акторів на початку та в кінці, трішки флешбеків в середині. Решту часу глядач проводить наодинці із головним героєм та клятим каменем, який ніяк не відпускає затиснуту руку. Утримати увагу в таких умовах – нелегка задача, навіть для такого майстра як Бойл. Але повинен сказати, що йому це вдалось.
За гіркою іронією долі головний герой втікає в своїх походах від набридливих людей, шукаючи душевного спокою серед дикої природи. Але в своїх втечах він зрештою перегинає палку і через відсутність людей, він яких він так тікав – мало не гине. Роздумам над власною долею, місцем в житті, вчинкам зробленим або не зробленим приділено багато екранного часу. В буденному житті люди настільки заклопотанні своїми «невідкладними справами», що у них навіть не вистачає часу задуматись над питанням «куди я рухаюсь?». І тільки опинившись на межі смерті людина починає думати про життя. Дені Бойл красиво показує це.
Специфіча стрічка, яка буде цікава далеко не кожному. Але своє місце серед оскарівських номінантів вона все-таки заслуговує.
Оцінка: 7/10
,

Королівська вимова



Назва в оригіналі: The King's Speech
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


Чому наші прокатники завжди перекладають російський же ПЕРЕКЛАД, а не пропонують свій варіант – для мене загадка. От звідки вони взяли це «Король говорить»?
Цьогорічний оскарівський тріумфатор виявився міцним добротним фільмом … без жодної претензії на геніальність. Так часто буває, коли на рівні абсолютно все - починаючи від акторів та закінчуючи детально підібраним реквізитом для зйомок. Але цього виявляється замало для справжнього прориву. Не вистачає тієї самої «іскорки».
Задумайтесь, як би ви оцінили цей фільм не знаючи про нього абсолютно нічого? Якби це був просто безіменний сірий диск з якимось англійським фільмом. Чи були б оцінки настільки високі? Я от чомусь сумніваюсь.
Стрічка знята на основі реальних подій, але оскільки 99% глядацької аудиторії історії все одно не знає, то для НАС інтрига зберігається до самого кінця :-)
Що ще б я згадав про цей фільм? Ну по-перше, хоча це історія про короля, який не може нормально говорити, будь-який дубляж все-одно адекватно передасть те, що відбувається на екрані. Справа в тому, що король саме заїкається, з грамотністю та знанням слів у нього все гаразд.
По-друге – я чомусь звик шукати в англійських фільмах «англійську атмосферу». А тут її практично немає. Фільм настільки американізований, наскільки це можливо, що є безумовним мінусом.
Ну а по-третє, стрічка просто-напросто не викликає особливих емоцій. Не знаю чому. А без емоцій в цьому блозі отримати оцінку вище «сім» неможливо :-)
Оцінка: 7/10
,

Чорний лебідь



Назва в оригіналі: Black Swan
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


Цей фільм викликав найбільше обговорення в кириличному інтернеті серед усіх інших. Його хвали, його хаяли, про нього говорили. Жінок в кінотеатри тягнула рідкісна «балетна тематика», чоловіків – їхні жінки. Ну і можливо загримоване обличчя Наталі Портман з кіноплакатів.
Після перегляду думки звичайно ж розділялись. Хтось казав «якісь дурниці», інші ж навпаки шукали затаєного змісту і вселенської істини в кожному кадрі. Причому чим більшим кінознавцем себе людина вважає, тим більше «затаєного змісту» вона мала знайти :-) Я думаю, істина як завжди посередині. Наталі Портман створила дуже переконливий образ, і під орудою вмілого Аронофскі зуміла передати цей образ глядачу. Роль Ніни є визначальною для картини. Всі питання та всі розгадки знаходяться в ній. Інша справа, що далеко не на кожне питання слід шукати відповідь.
Режисер влучно показує який жах і терор людина може спричинити сама собі при певних умовах. Пам’ятаєте знамените «Сон розуму породжує чудовиськ»? Самоізоляція Портман і той нереальний жахливий світ, в який вона себе заганяє зрештою дають відповідний ефект. Як наслідок героїня починає тонути у власних кошмарах. Ніщо так ефективно не може знищити людину, як вона сама. Ось чому я б не радив надто захоплюватись «пошуком істини».
Повертаючись до чисто глядацького аспекту, то фільм розчарував. Страхи і проблеми Ніни для більшості глядачів видадуться надуманими та несерйозними, а якщо при цьому слово «балет» викликає сонливість, то є всі шанси, що фільм не сподобається.
Естети звісно можуть у пошуках гострих відчуттів спробувати заглибитись у внутрішній світ нашої балерини. Але… ви справді вважаєте, що воно того варте?
Оцінка: 6/10
,