Росомаха на екрані - вірне знамення приходу Траснформерів

Сьогодні під вогнем праведної критики опиняться три свіжоспечені цьогорічні блокбастери, огляд яких я щоразу відкладав через повне небажання написати хоча б речення про ці “шедеври”. Розпочнемо з картини

Росомаха

Назва в оригіналі:X-Men Origins: Wolverine
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

І досі не можу зрозуміти з якого дива я вирішив переглянути цю стрічку. До франчайзу “Люди Ікс” завжди ставився з байдужістю, ба більше - навіть не бачив жодну з попередніх частин, якщо не враховувати кілька уривків з ефірних телеканалів. Вирішив “виправитися”... А дарма. Краще б я це не дивився і продовжував вірити, що “Люди Ікс” непогана фантастика для любителів жанру комікс. Безглуздість, примітивізм, нудьга — якби не лінь, то я б залюбки пошукав у словнику синонімів ще більше належних епітетів. Дивитися на те, що відбувається на екрані без здивованої посмішки просто не виходить.
Уявіть собі дешевий східноазійський бойовик (їх масово крутили на початку 90-х в нашому напівпіратському ефірі), в якому головні герої окрім вогнепальної зброї використовують ще й всілякі дурниці - кігті, зуби, лазери з очей тощо. Весь цей балаган поставте на рейки сюжету, в якому одні комусь мстять, другі від когось тікають, треті створюють черговий суперзагін. Зафіксуйте картинку, вітаю! З цим “добром” можете сміливо зв'язуватись з голівудськими продюсерами — вони радо екранізують ваш шедевр, навіть не помітивши його разючої схожості з “Росомахою”.
Фільм може бути цікавим виключно фанатам франчайзу, яких, як я підозрюю, після прем'єри картини дещо поменшало. До речі, про фанатів. Вони хоча б знають, що це звір “росомаха”?! Принаймні мені прочитати статтю на Вікіпедії про цю тварину виявилось значно цікавіше, аніж дивитись фільм.

Оцінка: 4/10
новинки, оцінка:4/10

Трансформери 2

Назва в оригіналі:Transformers: Revenge of the Fallen
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Як правило, писати огляд найкраще по свіжим емоціям. Чим далі від дати перегляду, тим далі від емоцій, які принесла картина. “Трансформерів” я дивився влітку в кінотеатрі, але огляд пишу лише зараз. І ви знаєте, в такому “постфактумі” є щось своє. Літом про автоботів і десептиконів говорили практично всі: хвалили, критикували, обговорювали. Фільм вважався чи не головною прем'єрою року. Його чекали так само, які всі зараз чекають прем'єру “Аватара” Джеймса Камерона...
Що ж можна сказати зараз, майже через півроку після показу? Що залишилось в пам'яті, які епізоди згадуються, слова яких героїв і досі лунають в спогадах? Відповідь буде банальною — нічого... Про “Трансформерів” думаєш як про яскравий калейдоскоп, всі барви котрого забуваються вже через миттєвості — варто лише відкласти іграшку в бік. Картина без змісту, сюжету, героїв. В свій час я планував порозмірковувати про помилки фільму, логічні неточності, сценарні ляпи. Зараз про це не хочеться навіть згадувати. Фіаско других “Трансформерів” ще більш болючіше, через те, що перша частина вийшла досить непоганою — наскільки це взагалі можливо для типового американського блокбастера... Але в сіквелі, намагаючись вгодити всім режисер не вгодив нікому. Причини, як я гадаю, зовсім не на поверхні, але їх потрібно знайти. Якщо, звичайно, вони хочуть затягнути нас в кінотеатри на 3-тю частину.

Оцінка: 5/10
новинки, оцінка:5/10

Знамення

Назва в оригіналі:Knowing
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Не надто хочеться зараховувати чергову стрічку за участю Ніколаса Кейджа до чергової невдачі, але нічого не поробиш. Такий собі мікс фільму-катастрофи та містики, симбіоз “Дня, коли Земля зупинилась” і “Знаків”. Похмурий Кейдж, похмура картина, похмурий глядач... Важко сказати, що саме не вдалось авторам стрічки. Мабуть, це той самий випадок, коли картина “не тягне” в цілому. І зміст є, і сюжет досить інтригуючий, але десь на середині перегляду просто починаєш втрачати інтерес до подій, які розгортаються перед нами.
Складається враження, що стрічку зняли “конвеєрним” методом, неначе якийсь другосортний детектив. А до такої тематики, на яку знято “Знамення” подібний підхід просто неприйнятний.
До речі, хто-небудь пояснить голівудським сценаристам, що містику можна знімати і без темноволосих аутичних дівчат?! Бо після “Дзвінка” від них просто проходу немає :)

Оцінка: 6/10
новинки, оцінка:6/10

Кілька останніх оглядів, прямо скажемо, вийшли дещо критичними. Нічого не поробиш, здібностей розпізнавати якість фільму виключно по його назві і одразу відбраковувати халтуру в мене поки що немає. Залишається просто дивитись побільше стрічок, сподіваючись, що серед них неодмінно трапляться достойні. Саме про таких “достойних” я планую поговорити наступного разу: “Місяць”, “Сонячне сяйво”, “Пандорум”, “Район №9”. Одразу попереджаю — ці картини я буду розхвалювати довго і наполегливо, оскільки жанр наукової фантастики — мій улюблений :)

Сніг у тропіках буває лише в Зомбіленді

Що таке кіно-пародії? Такий собі жанр-паразит, який існує на висміюванні недоліків інших жанрів? Чи можливо тонке мистецтво через сміх показати людині те, що, будучи серйозною, вона просто не сприйме? В будь-якому випадку, передбачити реакцію глядача не так вже й просто, навіть якщо режисер рухається протореною стежинкою. От і буває, що високоінтелектуальні стрічки з тонкими алюзіями залишаються не поміченими, а бал правлять прості, ба навіть, примітивні картини. Взяти хоча б той же

Зомбіленд

Назва в оригіналі:Zombieland
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Весела та драйвова треш-комедія, яку можна дивитись, відключивши на деякий час почуття здорового глузду. Але вишукувати в цьому “кіні” щось глобальне та епічне, смакуючи окремі епізоди та натякаючи на міфічну “глибину” дійства — це вже перебір.
Власне кажучи, такий мій вступ був продиктований знайомством з кількома рецензіями на цю картину в російському інтернеті. Кожен бачить в картині те, що хоче побачити, але виставляти “Зомбіленд” перлиною жанру останніх років буде занадто. Просте та іронічне, і абсолютно безглузде кіно про подорож від точки “А” до точки “Б”. Сцену за участю Біла Мюррея взагалі оцінять лише затяті постмодерністи. Зайва вона тут, просто зайва... Не варто намагатись внести якийсь глибинний зміст туди, де його бути не може по визначенню.
Стрічка досить успішно пародіює ряд штампів, тим не менше базуючись, на цілому мішку інших. Якщо згадувати картини останніх років, то, скажімо “Зомбі на ім'я Шон” і “Планета страху” виглядають значно цікавіше і “тонкіше”. Ну а “Зомбіленд” я б поставив в один ряд із

Оцінка: 6/10
новинки, оцінка:6/10

Операція “Мертвий сніг”

Назва в оригіналі:Død snø
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Режисери цих стрічок неначе зговорились. В один рік зняти настільки подібні проекти в досить вузькій жанровій ніші :) Звичайно, у норвежців фільм вийшов більш самобутній та ... європейський. Та й дивитись його інколи трохи страшнувато. Тут зомбі не лізуть на героїв виключно на освітлених ділянках та після серії попереджувальних звуків як у “Зомбіленді”. Як і в попередній стрічці, при перегляді головний мозок бажано відключати і не особливо вдумуватись, що саме звисає з розпоротого живота чергового зомбі.
Норвежці явно повеселились без комплексів — по-іншому кіно, де по Скандинавським горам за студентами ганяються німецькі солдати-зомбі часів Другої Світової, зняти просто не можливо.
Одним словом, багатьом сподобалось. Основна річ під час перегляду — не давати лізти в голову думкам про те, до чого докотився сучасний глядач, якщо його вже намагаються веселити розірваними горлянками та відірваними кінцівками...

Оцінка: 6/10
новинки, оцінка:6/10

Грім в тропіках

Назва в оригіналі:Tropic Thunder
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

На фоні попередніх “героїв” ця стрічка виглядає справжнім інтелектуальним титаном. Бен Стіллер заручившись сценарною підтримкою Ітана Коена з усіх сил висміює сучасний Голівуд. Для сатири обрана далеко не найпростіша тема — В'єтнам, а по ходу дійства весь час проскакують алюзії на визнаних зубрів в цьому жанрі - “Апокаліпсис сьогодні”, “Мисливець на оленів”, “Цільнометалічна оболонка”. На горіхи дістається цілому ряду сучасних акторів, а Стіллер, здається, якби міг, то спародіював би навіть самого себе.
Все б нічого, проте є кілька “але”. По-перше, в деяких сценах, явно перегнута палка. Ясна річ, що в сучасному кіно “чим гірше/брудніше/похабніше — тим краще”, але міру треба знати. По-друге, щоб оцінити всі тонкощі багатьох жартів, потрібно просто дихати світом Голівуду і бути в курсі всього, що там відбувається. А левова частка аудиторії (куди я відношу і себе) не настільки просунута, щоб оцінити окремі суто американські “відсилки”.
Зізнаюсь, тішу себе надією, що після перегляду цієї картини хоча б у невеликої часточки людей зникнуть рожеві ілюзії стосовно Фабрики Мрій.
P.S. Картина не надто мені сподобалась, але те, як хлопці замаскували Тома Круза і Роберта Дауні мл. плюс фінальний саундтрек, змусили розщедритись на остаточну оцінку.

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

Гарфілд робить пропозицію, а нянька по виклику дізнається про голу правду

Перед написанням сьогоднішнього відгуку я планував серйозно помучити читача сентенціями на тему кризи сучасного комедійного жанру — мовляв і дерева зараз не такі високі, і трава не така зелена. Але передумав. Приймемо за аксіому, що хороші стрічки є завжди і в кожному жанрі, просто їх потрібно знаходити. Не скажу, що досяг на цій ниві значних успіхів, проте хочеться поділитися враженнями про переглянуті за останні місяці комедї.

Гарфілд

Назва в оригіналі:Garfield
Рік: 2004
imdb
КиноПоиск.Ru

Так, так цю відому в широких колах картину я переглянув лише зараз... А знаєте що? Міг і не дивитись. Цинічний котяра озвучений голосом Табакова — це звичайно класно, але проблема в тому, що більше нічого достойного в фільмі немає. Можна, звичайно, помилуватись Дженіфер Лав Х'юіт, але її роль в цій картині... м'яко кажучи не вражає. Кілька слабеньких жартів, пародія на “роад-муві”, негідник, “котрий_викрав_песика”. Чим так сподобався народним масам “Гарфілд” я так і не допетрав. З цією картиною я взагалі, мало що зрозумів, наприклад для мене відкритим залишилось питання на кого націлювалась стрічка. На дітей, для яких взірцем мав стати лінивий, пасивний та егоїстичний кіт? Чи може на дорослих, котрі щоб не заснути під “небанальний” сюжет повинні були висьорбати не одну чашку кави?

Оцінка:5/10
90-2000 роки, оцінка:5/10

Пропозиція

Назва в оригіналі:Proposal
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Головною фішкою картини повинна була стати її “зав'язка”. Ще б пак, далеко не в кожному фільмі побачиш, коли жінка-начальник у власних бізнес-інтересах змушує свого підопічного одружитись на ній та й ще погрожує звільненням у разі чого. Картина виправдала мої сподівання відсотків на 20. Точніше, її було цікаво дивитись перші 20 хвилин, а далі, коли все скотилось до банальних “ми любимо один одного, але нам не судилось бути разом”... інтерес значно впав. Можливо, я занадто багато вимагаю від американців, проте хотілося б чогось більш жвавішого і нестандартнішого. Якщо ж забути про свою вимогливість, то виявиться, що “Пропозицію” дивитись можна. Тут вам і красиві локації (Аляска, а не черговий NY чи LA), і хороша гра акторів. Сандра Балок зіграла далеко не одній відомій картині, і тим цікавіше було побачити її в образі стервозної начальниці. Райан Рейнольдс теж не підвів. Як наслідок, досить непоганий, місцями кумедний фільм для одного із довгих зимових вечорів. Але не більше.

Оцінка: 6/10
новинки, оцінка:6/10

Нянька по виклику

Назва в оригіналі:The Rebound
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

В порівнянні з попередньою картиною несподівано з'являється одна спільна риса. Обидві картини на своїх плечах “тягнуть” відомі голівудські актриси бальзаківського віку. Але якщо Сандрі Балок ще й допомагає нетривіальний сюжет, то Кетрін Зета-Джонс доводиться скрутніше, оскільки роман юнака і “дами в літах” ніби прописаний за адресою вулиця “Мильні опери”, будинок “Банальність”... Значно гірші тут справи і з комедійною складовою. Більше того, режисер ніби й не сильно намагався зняти комедію, використавши кілька жартів лише щоб замаскувати ліричну складову картини. Власне, дивна кінцівка лише підтверджує цю думку.
Дивитись чи ні? Якщо потрібно якось згаяти годинку-другу — можна й переглянути. Якщо ж ви більш раціонально ставитесь до власного часу, то картину я не раджу.

Оцінка: 5/10
новинки, оцінка:5/10

Гола правда

Назва в оригіналі:Ugly Truth
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Частенько, коли вагаюсь дивитись картину чи ні, я використовую російський “Кинопоиск”, щоб подивитись трейлер до стрічки. Звичайно, трейлери частенько дурять глядача, але буває, що й допомагають у прийнятті рішення. Наприклад, у 9 випадках з 10 якщо по трейлеру видно, що фільм халтура, то так воно і є :)
Трейлер “Голої правди” халтурою не був, і картину я подивився. Інша справа, що фільм нічого особливого із себе не представляє. Двоє самотніх людей, вона продюсер, а він телеведучий, успішно приховують власні комплекси під майстерно підібраними масками. Хтось розігрує із себе “сувору начальницю”, а хтось “досвідченого мачо”, котрий вважає речення невдалим у випадку, якщо в ньому відсутнє слово “секс”. На подив глядача, у цієї пари на протязі фільму немає романтичних відношень, але ж ви знаєте, чим закінчуються фільми у тих американців, еге ж?
Додайте до вищеописаного сценарію трохи “туалетного” гумору, діалоги в стилі “якщо ти йому хоч трохи сподобалась, то він вже подумки тебе оформив разів десять” і дещицю псевдофілософії. Все, у вас вже є повне уявлення про цю картину. Від рекомендацій щодо перегляду цього разу я утримаюсь.

Оцінка: 5/10
новинки, оцінка:5/10

P.S. Як неважко помітити, сьогоднішні стрічки ріднить “романтичний нахил”. Наступного разу я напишу про дещо інший напрямок: “Операція “Мертвий сніг”, “Зомбіленд” та “Грім в тропіках”.

Читач

Назва в оригіналі:The Reader
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Є у мене одна шкідлива звичка інколи “поклацати” по ще не переглянутому фільму, витягуючи 2-3 сцени по 20-40 секунд кожна. Інформації про картину така методика не дає жодної, натомість успішно можу слугувати джерелом певних упереджень. Наприклад, що фільм буде нуднуватим, або навпаки — складатиметься із суцільного екшену. В кінці-кінців, як правило, все виявляється абсолютно навпаки...
Оскароносний “Читач” дивитися я не планував, надто вже нечітким і слабоінтригуючим видався мені опис його сюжету. Натомість, я планував його запропонувати знайомим як чергового оскарівського лауреата — так би мовити для оцінки смаків сучасних кінокритиків. Взагалі-то, я рідко даю якісь картини на перегляд іншим, не маючи власної думки про них, тому вирішив хоча б “проклацати” The Reader”. Сцена перша — секс, сцена друга — знову секс, сцена третя — ви не повірите , але там знову секс! Перевірив назву файлу — я точно отримав “Читача”? Хм, ніби все нормально — та й початкові титри підтверджують, що переді мною картина Стівена Долдрі. Що ж це за кінематограф такий з жанровими елементами?! “Треба її запропонувати до перегляду нашим народним обранцям, коли ті в чергове будуть щось там обмежувати в інтернеті” - посміхнувся я тоді.
З цими думками, я відклав “Читача” до кращих часів. “Кращі часи” раптово наступили вчора ввечері, коли я вирішив все-таки вияснити, за що “The Reader” вважається однією з найкращих картин 2008 року.
Німеччина, Хайдельберг, 1958 рік. 15-річний хлопець ледь не втрачає свідомість, виходячи з трамваю. З останніх сил він доходить до підворотні одного з будинків, не розуміючи що з ним. Його виручає жінка середніх років, допомагаючи добратись додому. Ця випадкова зустріч похмурого дощового дня багато в чому визначає подальшу долю цех людей...
З чим би порівняти “Читача”? Картину, яка розчулює як “Зелена миля”, шокує як “Малена” і залишає в душі дзвінку порожнечу як у “Достукатись до небес”. Зараз абсолютно не хочеться аналізувати вчинки головних героїв з точки зору логіки — а у багатьох людей в житті все складається з точки зору логіки? Не хочеться когось звинувачувати та вирішувати хто правий, а хто винний. Не хочеться розмірковувати на тему, що на жаль в картині значно більше життєвої правди, аніж це видається на перший погляд. Ви знаєте, після таких картин в душу немов зазирає осінь.. Холодна та самотня осінь.
Ця картина, без сумніву була потрібна Німеччині як країні та німцям як нації, проте наївно вважати, що “Читач” знято виключно про німецьку трагедію — занадто широке коло питань піднімає режисер.
Ех, наскільки ж цікаво час від часу вириватись з коловороту конвеєрних голівудських фільмів, віддаючи перевагу європейським картинам! Наскільки вони інші — по атмосфері, по стилю, по грі акторів... А “The Reader” - це повністю європейське кіно по духу, нехай і зняте частково на американські гроші. До речі про Кейт — спробуйте порівняти двох жінок: роль Уінслет в цій картині і молоду дівчину, що в свій час мріяла на носі “Титаніка”. Гадаю, актриса зіграла в “Читачі” просто блискуче. Вона по-справжньому прожила цю роль. Я не мав змоги передивитись картини за участю інших номінанток на “Кращу жіночу роль 2009”, але вважаю, що Кейт отримала свою золоту статуетку повністю заслужено.
...Коли за темним вікном крапатиме дощ і сумно навіватиме вітер - ввімкніть “Читача”. Це кіно вимагає своєї атмосфери.

Оцінка: 8/10

Проклятий шлях

Назва в оригіналі:Road to Perdition
Рік: 2002
imdb
КиноПоиск.Ru

Для більшості глядачів ця картина була цікавою саме через ім’я режисера. Сем Мендес – автор нашумівшої «Красоти по-американськи» - свою другу голлівудську стрічку вирішив присвятити гангстерській тематиці, приправивши її моралізаторськими мотивами.
Майкл Салліван не може поскаржитись на життя – в кризові 30-ті у нього прекрасний будинок, щаслива сім’я та хороша робота. Робота, правда, дещо специфічна – убивства по замовленню ірландської мафії, але він не скаржиться. Та ось якось виявляється, що система, якій він служить, може бути не тільки щедрою, а й жорстокою - навіть до «своїх». Сім’ю Майкла вбивають, а він з єдиним вцілілим сином залишаються наодинці з невідомим майбутнім попереду та вбивцями мафії позаду…
В принципі, маючи такий сюжет, єдина надія заінтригувати глядача – це зняти кіно дещо по-іншому, не так як це робили десятки попередників. Мендес чесно намагається це зробити. В бій ідуть всі засоби – залучено зірковий акторський склад, звучить ніби-то непогана музика, то тут, то там уважне глядацьке око відмічає цікаву роботу оператора. Але… все-одно щось не те. Ситуація нагадує корабель, збудований по всім канонам мореплавства з надійною командою та мужнім капітаном. Корабель, який так і не нікуди не попливе, оскільки до моря – не одна сотня кілометрів.
До речі, про «капітана»- і тут у нас певне розчарування. Надзвичайно рідкісний випадок, коли про гру Тома Хенкса можна сказати: «Так міг зіграти будь-хто». Інші «зірки» теж не надто вразили, навіть роль «фотографа-вбивці» у виконанні Джуда Лоу видалась якоюсь вторинною.
Картина в свій час номінувалась на кілька «Оскарів», але отримала лише один – за операторську роботу. Мабуть, не дарма. Було б перебільшенням сказати, що візуальні образи стрічки вражають, але кілька «статичних» кадрів неодмінно залишаться перед очима глядачів після перегляду.
Прикро констатувати, але в цілому фільм не представляє собою нічого особливого. Банально та передбачувано. Ну і тема «гангстерських 30-х» м’яко кажучи не в новинку. Кіно буде по-справжньому цікавим хіба що для цінителів жанру. Всі інші можуть його спокійно пропустити.

Оцінка: 6/10