неділя, 21 серпня 2011 р.

Хто ти, суспільство?




Приблизно рік тому, переглядаючи в блозі Другого фотозвіт про чергову операцію бразильської поліції проти наркокартелів в Ріо, я кілька раз наштовхнувся в коментарях на згадку про фільм «Елітний підрозділ». Причому, особливо наголошувалось, що стрічка зовсім не черговий бойовичок з бразильскими нетрями в якості фону, а навпаки - досить глибоке і розумне кіно. Як не дивно, але коментатори із ЖЖ не помилились. Більше того, під враженням від перегляду я згодом подивився і сіквел до стрічки і її документальний пріквел («Автобус 174»). Цією трилогією режисер Жозе Паділья прагнув не просто показати кримінальну столицю Бразилії, але й змалювати та проаналізувати причини, які зумовлюють поточний стан речей в Ріо. Чудові картини, які дають багато матеріалу для роздумів. Про дві з них я сьогодні напишу.
Ще одне - на жаль, з якісною озвучкою цих картин зрозумілими мені мовами поки що не дуже, тож довелось дивитись на португальській із англійськими субтитрами. Виявилось, що у португальської мови досить цікаве звучання, тож я ні на мить не пожалкував про такі «незручності».


Елітний підрозділ



Назва в оригіналі: Tropa de Elite
Рік: 2007
imdb
КиноПоиск.Ru


Як я вже згадував, картина попри спроби замаскуватись під бразильський «спецназ міста янголів» адресована більш думаючій аудиторії. Безумовно, фільм знято саме про бразильські реалії, але, звичайно ж, його проблематика справедлива для будь-якого людського суспільства. Ряд соціальних питань, що піднімаються в фільмі по справжньому вражає. Переглянувши «Елітний підрозділ», я по-іншому подивився на стан речей і у власній країні. Більшість проблем легше зрозуміти, коли вони тебе не стосуються. Дивлячись на власний дім перед очима завжди стоїть якесь марево, яке заважає тверезо оцінити ситуацію («У нас же не так!»). А тут – далека Бразилія, до якої ніяких сентиментів немає, тож на речі виходить дивитись значно реалістичніше. Гадаю, сказане вище, справедливе не лише для мене, але й для сотень тисяч глядачів «Елітного підрозділу» з інших країн.
Ну а як віднеслись самі бразильці до історії капітана Насіменто з бразильского спецпідрозділу по війні з нарокмафією? Якщо я скажу, що «Елітний підрозділ» та «Елітний підрозділ 2» стали одними з найуспішніших в прокаті за всю історію бразильського кінематографу, цього буде достатньо?
Якщо сонце сходить – значить це комусь вигідно. Жозе Паділья успішно руйнує примітивне замкнуте коло, яким дехто намагається пояснити проблеми в Ріо – «бідність – наркотики - бідність». Все що відбувається в суспільстві комусь вигідно. Інакше, воно б не відбувалось. Всюди переплітаються інтереси і прагнення. В цю гру грає кожен, хоча більшість не усвідомлює, що вони грають. Режисер вміло ілюструє це, ввівши в сюжет представників практично всіх верств суспільства.
Розглянемо найпростіший ланцюжок. Всі гравці шукають вигоду для себе. Найсильніші гравці – це влада. Найбільшу вигоду (гроші) в даний історичний момент існування держави можна підняти завдяки корупції та торгівлі наркотиками. То з якої це радості держава повинна боротись проти цих явищ? Це те саме, щоб дерево боролось проти своїх коренів.
Але я відволікся. Навіть якщо вам байдужий весь соціальний підтекст стрічки, її все-одно варто подивитись. Режисер ніколи не забуває, що, попри серйозність проблем, він все-таки знімає художній фільм для широкого кола глядачів, а не наукової групи експертів по соціології. Майстерність зйомок, людські долі, які неначе павутинки переплітаються та рвуться в цій історії, врешті-решт старий добрий драйв - Паділья не розчарує нікого.
А подивившись фільм, без жодних вагань тягніться за його другою частиною. Вона ні чим не гірша, а в дечому навіть краща.
Оцінка: 8/10
,

Елітний підрозділ 2



Назва в оригіналі: Tropa de Elite 2 - O Inimigo Agora É Outro
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru


Цього разу режисер вже без жодного маскування береться за бразильську систему, зводячи банальну стрілянину в кадрі в стилі італійського «Спрута» до мінімуму. Головний герой – все той же Насіменту, що волею долі отримав серйозне підвищення, а заодно - і краще розуміння, того, що відбувається у нього на очах. Разом із ним певне прозріння приходить і до шокованого глядача.
Режисер береться за найвищі щаблі системи. І раптом те, що видавалось правильним, логічним та простим в першому фільмі стає з ніг на голову. Бразильскій мафії ніби нанесено серйозний удар, але… Це зроблено лише для того щоб її місце зайняла поліцейська мафія. Руками Насіменто та його братів по зброї система всього лише трішки міняє свій вид доходів, залишаючи все інше таким як було.
Жозе Паділья безжально демонструє реальний процес еволюції системи та суспільства. Яким би цинічним цей процес не був. І як би гірко це не звучало, але держава бореться з криміналом не з благих міркувань, а просто тому, що в певний момент він стає їй не вигідним. Це саме стосується багатьох інших суспільних явищ.
І навіть зрозумівши, якщо не все, то дуже багато, нічого змінити неможливо. Герой Насіменту, настільки ж безсилий проти цього, як фізик, котрий блискуче може описати закони гравітації, але жодним чином не може вплинути на них.
На жаль, окрім відповідей фільм залишає ще багато питань. Люди люблять досліджувати все навколо, але зовсім не просунулись у вивченні власного виду. Картини Жозе Падільі – це чергові камені для бруківки, по якій ми йдемо на шляху пізнання самих себе.
Оцінка: 8/10
,

Немає коментарів:

Дописати коментар