Коло обраних

До “Оскара» можна відноситись по-різному. Для одних – це абсолютна нагорода, наявність якої причислює картину в пантеон «обраних та вічних». Для інших – дешева позолечна статуетка, яку видають на тщеславному атракціоні спонсорованому голлівудськими товстосумами. «Фільм отримав Оскара!» - просто подумайте якою різною інтонацією можна вимовити цю фразу.
Я намагався ніколи не впадати в жодну з описаних вище крайностей. Для мене «Оскар» – це популярна кінонагорода і непоганий спосіб звернути увагу на певні картини, які я міг пропустити на протязі року. Номінанти на «Оскар», як не крути, являються результатом певного відбору. Ніхто не гарантує, що ці фільми сподобаються, але певна якість глядачу гарантована - відверто нікчемні стрічки сюди не можуть потрапити апріорі. Цього року мені вдалось переглянути практично всі картини-номінанти на «Кращий фільм року» за виключенням 3-ої частини «Історії іграшок» (я і перші дві-то не бачив) та «Справжньої мужності» братів Коенів (обов’язково подивлюсь пізніше). Детально про кожен фільм я напишу нижче, проте якщо вмістити враження в одну фразу, то вийде «місцями непогано, але нічого надто особливого».
*Свідомо виношу за дужки зі списку конкурсантів картину «Початок» (кращий фільм 2010 року для мене). На мою думку, це не типова «оскарівська» картина і потрапила вона в цей список завдяки технічним номінаціям.

Соціальна мережа

Назва в оригіналі: The Social Network
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Стрічка мене приємно здивувала. Попри прізвище режисера я очікував продукт значно халтурніший. Таку собі кольорову мішуру про сучасні США без жодного натяку на якийсь цікавий сюжет. Іншими словами – очікував двійника «Волл Стріт 2». Проте Фінчер зумів витиснути максимум з документальної історії, показати нам цікавих персонажів, закрутити все це в добротний сюжет. Простіше кажучи - у нього вийшло зняти фільм, котрий варто дивитись. Не думаю, що якусь особливу роль тут зіграв саме бренд Фейсбука та його успішність. Кіно такої якості приречене на успіх, незалежно від того про яку соціальну мережу воно знімається :-)
Постать Цукерберга? Чудово. Зображено просто чудово. Мені байдуже, яка там частина справжня, а яка надумана Фінчером, але образ вийшов надзвичайно переконливим. Те саме стосується і оточення Цукерберга – його друзів та ворогів, його заздрісників та просто байдужих.
Великою помилкою буде стрибати на картину в пошуках так званого «рецепту успіху». Ризикую відкрити для когось Америку, але такого рецепту просто-напросто не існує. Тому якщо глядача гнітять питання на зразок: «Ну як, як він цього добився? Що він зробив не так як всі?» - то нічого з такого перегляду не вийде. Стрічка не про це. Не дивуйтесь, але вона про такі банальні речі, як «люди та відношення між ними». І дивитись її непідробно цікаво.

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

Боєць

Назва в оригіналі: Fighter
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Що приготувало нам кіно з такою свіжою та оригінальної назвою? Спортивна драма? Хм..
В часи кінопрокату цієї стрічки довелось почитати на «боксерських» форумах немало незадоволених вигуків. «Чому саме Уорд? Чим він відомий, що він виграв? В світі боксу море більш достойних кандидатів для екранізації!». Навряд чи режисер беручись за фільм не був в курсі масштабу величини Міккі Уорда в боксерському світі. І тим не менше – було вибрано саме цього бійця.
Причина, на мій погляд, лежить на поверхні. Знімати кіно виключно про спорт майже не можливо. Ну не може фільм складатись з нарізки успішних боїв перемішаної з виснажливими тренуваннями в спортзалі! Публіці таке набридне вже через 10 хвилин. А тим не менше, бої і тренування – це і є ВСЕ життя більшості професійних боксерів, яким не пощастило стати зіркою. Що ще показати? Як вони приходять до дому і цілують дружину? Чи як в розпачі після програного бою «порушують режим» в найближчому барі?
Стосовно Уорда – то тут до послуг сценаристів просто-таки багатющий бекграунд. Матір-агент, брат – бувший боксер, поточний наркоман, ватага сестер, підступний та загребущий промоутер (а вони бувають інші?). Одним словом, повний набір, де є розгулятись кінобратії. І вони… таки гуляють. «Боєць» вийшов досить пристойною життєвою драмою, а не сухим документальним фільмом про бокс. В чергове порадував Бейл – його роль старшого брата таки заслужила свій «Оскар».
Фанати боксу теж не залишились обділеними – окрім гарно поставлених фрагментів боїв, в кадрі регулярно з’являються реальні боксери та справжні коментатори каналу НВО, а методика показу боїв дуже схожа на звичну картинку під час трансляції боксерських боїв в Штатах.
Картина зірок з нема не хапає, але в цілому залишає позитивне враження.

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

З дітьми все нормально

Назва в оригіналі: The Kids Are All Right
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Якщо кожного року в список номінантів не просочиться якесь кінце про расові/сексуальні/релігійні меншинства/більшості – то це буде не «Оскар». Цього року шановне журі схоже було вражене до самих фібрів душі історією двох старих лесбіянок. До речі, фільм знятий (ким би ви думали?) - старою лесбіянкою(!).
Без сумніву, найслабкіший учасник оскарівського забігу. Нудний та бездарний . Що б там не стогнали про міцну роль «Кларисси Старлінг» і «непростий сюжет» - не вірте. Нам пропонується невеликий відрізок побутового життя «нетрадиційної» пари, які «сурогатно» виростили парочку дітей. Одна з учасників «пари» раптом вирішує зрадити суровим лесбійським будням на користь … страшно сказати … мужика. Чим провокує небачені душевні страждання в «своєї половинки». Мабуть, передбачалось, що страждання розділить і глядач. Частково ці надії виправдались – я ледве достраждав до кінця цього «шедевру».
Що цікаво, на зорі своєї режисерської кар’єри Ліза Холоденко вже знімала кіно про «нетрадиційні пари». Схоже режисера згодом відчула, що «тема розкрита недостатньо». Взагалі, деякі режисери і кінокритики, як складається враження, щиро вірять, що самої теми «нетрадиційності», «меншості» вже цілком достатньо, щоб вийшов Фільм, і нічого більше не потрібно. А дарма.

Оцінка: 5/10
новинки, оцінка:5/10

Зимова кістка

Назва в оригіналі: Winter's Bone
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Картина викликала суперечливі відчуття. З одної сторони – небанальна історія, що розгортається серед пагорбів Озарка(http://en.wikipedia.org/wiki/The_Ozarks) радує нас міцною акторською грою та суворим реалізмом. З другої сторони – картина явно переоцінена та перехвалена критиками.
Безумовно, в наш час не кожен ризикне показати бідність в Сполучених Штатів. Особливо, коли ця бідність вибивається за стандартні рамки: «нещасні чорні в процвітаючому мегаполісі». Бідність в Штатах буває і серед білих, а коли приходить скрута, вона рідко запитує якого кольору в тебе шкіра. Камера режисера – рідкий гість в депресивних сілких районах «старої доброї Америки». Тому «Зимова кістка» і виглядає настільки небанально на фоні інших картин схожої тематики.
З антуражем розібрались. Як щодо динаміки подій? Тут все значно гірше. Щоб не вживати слово «дурнувато», застосую термін «примітивно». Безумовно, 17-річна дівчина, яка тягне всю сім’ю на собі грає переконливо. Але ті речі, які по волі режисера вона змушена робити на протязі картини, нічого крім розчарування не викликають.
Я б міг переказати весь сюжет в одному реченні, але не хочу спойлерити для сміливців, які все-таки подивляться фільм. Чи варто дивитись? Можливо і варто. Ось тільки не варто багато очікувати при цьому.

Оцінка: 6/10
новинки, оцінка:6/10

127 годин

Назва в оригіналі: 127 Hours
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Турист пішов в похід наодинці, в результаті нещасного випадку важким каменем нещасному придавило руку в ущелені. Він провів там 127 годин.
З цих двох речень, в яких поміщається справжня персональна драма людини Дені Бойл зняв кіно. Мінімум акторів на початку та в кінці, трішки флешбеків в середині. Решту часу глядач проводить наодинці із головним героєм та клятим каменем, який ніяк не відпускає затиснуту руку. Утримати увагу в таких умовах – нелегка задача, навіть для такого майстра як Бойл. Але повинен сказати, що йому це вдалось.
За гіркою іронією долі головний герой втікає в своїх походах від набридливих людей, шукаючи душевного спокою серед дикої природи. Але в своїх втечах він зрештою перегинає палку і через відсутність людей, він яких він так тікав – мало не гине. Роздумам над власною долею, місцем в житті, вчинкам зробленим або не зробленим приділено багато екранного часу. В буденному житті люди настільки заклопотанні своїми «невідкладними справами», що у них навіть не вистачає часу задуматись над питанням «куди я рухаюсь?». І тільки опинившись на межі смерті людина починає думати про життя. Дені Бойл красиво показує це.
Специфіча стрічка, яка буде цікава далеко не кожному. Але своє місце серед оскарівських номінантів вона все-таки заслуговує.

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

Королівська вимова

Назва в оригіналі: The King's Speech
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Чому наші прокатники завжди перекладають російський же ПЕРЕКЛАД, а не пропонують свій варіант – для мене загадка. От звідки вони взяли це «Король говорить»?
Цьогорічний оскарівський тріумфатор виявився міцним добротним фільмом … без жодної претензії на геніальність. Так часто буває, коли на рівні абсолютно все - починаючи від акторів та закінчуючи детально підібраним реквізитом для зйомок. Але цього виявляється замало для справжнього прориву. Не вистачає тієї самої «іскорки».
Задумайтесь, як би ви оцінили цей фільм не знаючи про нього абсолютно нічого? Якби це був просто безіменний сірий диск з якимось англійським фільмом. Чи були б оцінки настільки високі? Я от чомусь сумніваюсь.
Стрічка знята на основі реальних подій, але оскільки 99% глядацької аудиторії історії все одно не знає, то для НАС інтрига зберігається до самого кінця :-)
Що ще б я згадав про цей фільм? Ну по-перше, хоча це історія про короля, який не може нормально говорити, будь-який дубляж все-одно адекватно передасть те, що відбувається на екрані. Справа в тому, що король саме заїкається, з грамотністю та знанням слів у нього все гаразд.
По-друге – я чомусь звик шукати в англійських фільмах «англійську атмосферу». А тут її практично немає. Фільм настільки американізований, наскільки це можливо, що є безумовним мінусом.
Ну а по-третє, стрічка просто-напросто не викликає особливих емоцій. Не знаю чому. А без емоцій в цьому блозі отримати оцінку вище «сім» неможливо :-)

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

Чорний лебідь

Назва в оригіналі: Black Swan
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Цей фільм викликав найбільше обговорення в кириличному інтернеті серед усіх інших. Його хвали, його хаяли, про нього говорили. Жінок в кінотеатри тягнула рідкісна «балетна тематика», чоловіків – їхні жінки. Ну і можливо загримоване обличчя Наталі Портман з кіноплакатів.
Після перегляду думки звичайно ж розділялись. Хтось казав «якісь дурниці», інші ж навпаки шукали затаєного змісту і вселенської істини в кожному кадрі. Причому чим більшим кінознавцем себе людина вважає, тим більше «затаєного змісту» вона мала знайти :-) Я думаю, істина як завжди посередині. Наталі Портман створила дуже переконливий образ, і під орудою вмілого Аронофскі зуміла передати цей образ глядачу. Роль Ніни є визначальною для картини. Всі питання та всі розгадки знаходяться в ній. Інша справа, що далеко не на кожне питання слід шукати відповідь.
Режисер влучно показує який жах і терор людина може спричинити сама собі при певних умовах. Пам’ятаєте знамените «Сон розуму породжує чудовиськ»? Самоізоляція Портман і той нереальний жахливий світ, в який вона себе заганяє зрештою дають відповідний ефект. Як наслідок героїня починає тонути у власних кошмарах. Ніщо так ефективно не може знищити людину, як вона сама. Ось чому я б не радив надто захоплюватись «пошуком істини».
Повертаючись до чисто глядацького аспекту, то фільм розчарував. Страхи і проблеми Ніни для більшості глядачів видадуться надуманими та несерйозними, а якщо при цьому слово «балет» викликає сонливість, то є всі шанси, що фільм не сподобається.
Естети звісно можуть у пошуках гострих відчуттів спробувати заглибитись у внутрішній світ нашої балерини. Але… ви справді вважаєте, що воно того варте?

Оцінка: 6/10
новинки, оцінка:6/10