понеділок, 7 лютого 2011 р.

Мости у вічність

Міст в Терабітію



Назва в оригіналі:Bridge to Terabithia
Рік: 2007
imdb
КиноПоиск.Ru


Прекрасний фільм, який я б нізащо не подивився, якби мені трапився шанс повернутись в минуле. Не можу віднести себе до надто чуттєвих глядачів, але востаннє такі тугу і жаль при перегляді фільму я відчував хіба що в «Зеленій милі» Стівена Кінга. «Міст в Терабітію» - це хороше і миле кіно, яке раптом, без підготовки, просто-напросто знищує глядача. Поворот сюжету в фінальній частині просто приголомшив і шокував мене. Це був неначе жорсткий удар який жбурнув мене на землю. Удар після якого не те що не можеш, а просто вже не хочеш підійматись. Згодом я піймав себе на гірких питаннях, котрі зопалу хотілось кинути режисеру та сценаристу – «Чому так? Для чого?!». В кількох прочитаних до перегляду рецензіях згадувалось, що «Терабітія» - це досить сумна стрічка. Брехня. Вона не просто сумна, вона безжально скрутить вас і не залишить ще довго після перегляду.
«Міст в Терабітію» - це стрічка про дитячі мрії та дружбу, стрічка про пошук власного місця в житті, стрічка про …скажу я сковтнувши гіркоту… оптимізмі та віру в краще.
Якщо ви все-таки вирішите переглянути цей фільм, я назву це мужнім вчинком. Тільки не сприймате все надто близько до серця – інакше буде дуже важко.
Оцінка: 8/10
,

Велика риба



Назва в оригіналі:Big Fish
Рік: 2003
imdb
КиноПоиск.Ru


Цю картину я дивився наступного дня після «Терабітії» і на контрасті «Велика риба» здалась мені ще більш ніякою, ніж вона є насправді. Безумовно, в Бартона є свій стиль. Але моя проблема полягає в тому, що чим більше я дивлюсь картин цього режисера, тим менше мені цей стиль подобається. Пістрявий бал-маскарад царює практично в кожному фільмі. Бал без танцюристів – це не бал, тому не можу не представити головних осіб на цьому дійстві. Зустрічайте - простенький та нудний сюжет, невиразні герої, якась нечітка мораль – ось вони, наші герої.
Задумка у «Великій рибі» ніби й непогана, але Бартон настільки захоплюється другорядним, що під кінець фільму стає важко розрізнити основну сюжетну лінію. Режисер знімає для себе, для задоволення – і це плюс. Результат зйомок слабо зрозумілий глядачу – а це мінус.
Знову дозволю собі повернутись до «Терабітії» (в своїх думках я повертатимусь до неї ще довго). Обидві картини показують казку в реальності. Але роблять це настільки по-різному і з настільки різним ефектом, що спільного у них практично нічого немає. Мені було б по-справжньому цікаво почитати думки людей, яким сподобалась стрічка Бартона, а, точніше, хотілось би дізнатись – «Що саме там сподобалось?». А поки, коротко підіб’ю підсумки стосовно «Великої риби»: ні риба, ні м’ясо.

Оцінка: 5/10
,



Весна, літо, осінь, зима ... і знову весна



Назва в оригіналі:Bom yeoreum gaeul gyeoul geurigo bom
Рік: 2003
imdb
КиноПоиск.Ru


Продовжуючи філософську тему, поверну в напрямку творіння корейського режисера Кім Кі Дука. Фільм я переглянув ще на Різдво, але гадаю відгук про нього доречно буде розмістити саме в цьому пості.
Що можна сказати… Досить незвичний досвід. Відчуваєш повне занурення в іншу культуру, філософію, релігію. Багато речей не розумієш, багато трактуєш по-іншому як це передбачав режисер. І тим не менше дивитись цікаво. В фільмі практично немає діалогів. Майже все необхідне доноситься до глядача за допомогою образів. Такий стиль інколи просто зачаровує. Щиро вважаю, що фільм варто переглянути кожному фанату кінематографу, принаймні, заради розширення власного кругозору.
Критики пишуть, що ця стрічка стала результатом творчого розвитку та режисерського «змужніння» Кім Кі Дука. Сподобалась фраза «він йшов до цього фільму». Якщо ви (як і я) не дивились інших картин режисера, то спробуйте хоча б переглянути трейлер до знятого раніше скандального «Острова». Всього кількох хвилин повинно вистачити, щоб зрозуміти походження фрази наведеної вище.
І все-таки я був би не щирим, якби написав, що фільм мені сподобався. Всі «східні» філософські стрічки я схильний примітивно ділити на дві категорії – «чужа філософія, але можу з нею погодитись» і «чужа філософія, погодитись не можу». До першої категорії відніс би ,наприклад, «Героя» (Чжана Імоу) і «Сім самураїв» (Акіро Куросави), до другої – «Тигр підкрадається, дракон ховається» (Енга Лі) і «Ляльки» (Такеші Кітано). Так ось, творіня Кім Кі Дука беззаперечно потрапляє в другу категорію. Занадто багато речей в його картині мені «чужі» та незрозумілі. Зрештою, це мій смак і мій вибір. Дивіться – оцінюйте.
Оцінка: 6/10
,

5 коментарів:

  1. Певно перший раз мені важко з тобою погодитись майже по всіх пунктах. "Міст..." я не дивився, багато чув, гадав, що ще одна банальна казка. Тепер точно перегляну.

    Щодо Бартона. У мене таке відчуття, що це режисер, фільми якого треба дивитись у конкретний період часу. Якщо зараз передивитись "Едвард руки-ножиці", "Сонну Лощину" чи його "Бетмена", то це будуть достатньо сердні фільми, а от у 90х все це виглядало дуже цікаво і яскраво. Здається мені, що це стосується і "Великої риби", майже 7 років тому я її переглянув із великим задоволенням. Що сподобалось? І балаган, і атмосфера і казкова історія.

    Ну а Кім Кі Дук може або подобатись, або ні. Я почав знайомство з ним із "Порожнього дому" і після цього вже не міг зупинитись (хіба що ранні його фільми ще не бачив). "Весна..." один із найкращіх. Дуже чуттєва історія, неймовірні кольори природи, мінімум галасу і дійства. Такий собі АнтіБартон:)

    ВідповістиВидалити
  2. Спасибі за справді цікаві думки стосовно картин. Я б не назвав Кім Кі Дука «АнтиБартоном», але в цій версій безумовно щось є. Користуючись тим, що ти знаєш цього режисера, хочу уточнити одну річ, оскільки ніде її знайти не вдалось. Що символізують ті тварини в різні пори року (півень, черепаха і т.д.)? Це якось пов’язано з буддизмом?
    Тепер Бартон. Можливо, говорячи про всі його фільми, я дещо поспішив. Все-таки «Сонна лощина» мені сподобалась. Але все решта…Боюсь, що його «Алісу» я подивлюсь ще не скоро. А якщо розглянути твою версію, що фільми цього режисера слід дивитись тоді, коли вони виходять, то це не найкращий аргумент на користь Бартона. Я далекий від пафосного «хороші фільми - безсмертні», але все-таки якісну картину має бути цікаво дивитись хоча б протягом кількох десятиліть після її виходу. Особливо, якщо її успіх базується не на спецефектах. Ось ти пишеш, що сподобався балаган. Не знаю… Я чекав від стрічки чогось іншого.

    На рахунок "Терабітії" - я чесно попередив, що буде невесело..

    ВідповістиВидалити
  3. "Велика риба" це такий собі психоанализ відносин батька й сина. Бьортон вирішив зняти цю картину після смерті батька, з яким в нього теж не дуже прості відносини були.
    Ну, маскарад... Де? Це навпаки було цікаво співставити кінцівку з подіями із розповіді. Точніше не подіями, а персонажами. Тут цікавий і сам момент подання історії, флешбеки и те-де. Мені наприклад в кінці було шкода героя Финни. На відміну від кінця "Мост в Терабітію", яка значно і значно уступає "Лабиринту Фавна" у багатьох моментах

    ВідповістиВидалити
  4. Я довго кружляв навколо "Лабіринту", але так і досі не подивився. Можливо, нарешті наважусь, хоча, якщо він чимось схожий на "Терабітію", то боюсь це стане помилкою.

    ВідповістиВидалити
  5. "Міст" це американська попса)

    ВідповістиВидалити