Назва в оригіналі:Eternal Sunshine of the Spotless Mind
Рік: 2004
imdb
КиноПоиск.Ru
Нечасто побачиш Джима Керрі в ТАКОМУ кіно. Це, звичайно, не арт-хаус чистої води, але щось дуже близьке. За час своєї кіно кар’єри актору часто закидали відсутність справжнього таланту – мовляв, тільки «серйозне» кіно може стати справедливим тестом на це. Я з такою тезою абсолютно не згідний. Щоб змусити людей сміятись – навіть так, як це робить Керрі - потрібно володіти зовсім не пересічною акторською майстерністю.
Незважаючи на велику відстань, яка відділяє «Вічне сяяння чистого розуму» від «масового» кіно, стрічка зібрала достатньо велику касу. В мене існують два пояснення цьому феномену – 1) Широкий загал раптом відчув сильну потребу в зовсім «іншому» кіно 2) Глядачі просто пішли на черговий фільм, в якому знялась головна кінозірка з «Маски» та «Брюса Всемогутнього». Кожен може обрати собі з цих пояснень те, яке йому до вподоби.
В мене фільм залишив неоднозначні враження – ніби і непогано, але я не можу назвати цю стрічку картиною, яка мені однозначно сподобалась. Безсумнівно чудовий сценарій (його навіть відзначили Оскаром в 2005 році). Те, що очікує на глядача в кінці – справді достойний сюрприз. Імпонує також гра акторів, які попри свій зірковий статус дійсно віддаються ролі на всі сто. Варто також відзначити теплу атмосферу стрічки, незважаючи на доволі складні пристрасті, які розгортаються на екрані.
Тепер відповідь на питання «Що саме не сподобалось?». Перший (і основний) чинник – це надзвичайно важкі для сприйняття забіги по спогадам героя Джима Керрі. Потрібно мати певну силу волі, щоб спокійно спостерігати за таким «видовищем». Інколи на підсвідомому рівні просто виникає відчуття, що дивишся якийсь безкінечний сон не зовсім адекватної людини. Одним словом, при цікавій задумці, зняли це … занадто оригінально. Щодо другої причини, то вона більш суб’єктивна, оскільки я категорично не сприйняв образ Клементини. В мене навіть склалась думка, що слова, якими вона себе характеризує на початку картини, не такі вже й далекі від істини…
Підводячи підсумки, ловлю себе на думці, що фільм, незважаючи на наведені мінуси, все-таки залишив по собі позитивне враження. Але от перед переглядом наступної картини по сценарію Чарлі Кауфмана, я візьму певну паузу :)
На останок - маленький прикол. В титрах фільму я абсолютно байдуже пропустив ім’я Кейт Уінслет. «Потрапила людина в зіркову компанію, але могли підібрати і когось іншого», - ось і все. Яке ж було моє здивування, коли я дізнався, що Кейт – головна зірка (ну, з Леонардо Ді Капріо, звичайно) одного з найвідоміших фільмів 90-х років. Мова звичайно йде про «Титанік». Цей фільм я дивився досить давно, та й те – без надмірного захвату. Недивно, що так і не запам’ятав там актрису на прізвище Уінслет.
Оцінка:7/10
Незважаючи на велику відстань, яка відділяє «Вічне сяяння чистого розуму» від «масового» кіно, стрічка зібрала достатньо велику касу. В мене існують два пояснення цьому феномену – 1) Широкий загал раптом відчув сильну потребу в зовсім «іншому» кіно 2) Глядачі просто пішли на черговий фільм, в якому знялась головна кінозірка з «Маски» та «Брюса Всемогутнього». Кожен може обрати собі з цих пояснень те, яке йому до вподоби.
В мене фільм залишив неоднозначні враження – ніби і непогано, але я не можу назвати цю стрічку картиною, яка мені однозначно сподобалась. Безсумнівно чудовий сценарій (його навіть відзначили Оскаром в 2005 році). Те, що очікує на глядача в кінці – справді достойний сюрприз. Імпонує також гра акторів, які попри свій зірковий статус дійсно віддаються ролі на всі сто. Варто також відзначити теплу атмосферу стрічки, незважаючи на доволі складні пристрасті, які розгортаються на екрані.
Тепер відповідь на питання «Що саме не сподобалось?». Перший (і основний) чинник – це надзвичайно важкі для сприйняття забіги по спогадам героя Джима Керрі. Потрібно мати певну силу волі, щоб спокійно спостерігати за таким «видовищем». Інколи на підсвідомому рівні просто виникає відчуття, що дивишся якийсь безкінечний сон не зовсім адекватної людини. Одним словом, при цікавій задумці, зняли це … занадто оригінально. Щодо другої причини, то вона більш суб’єктивна, оскільки я категорично не сприйняв образ Клементини. В мене навіть склалась думка, що слова, якими вона себе характеризує на початку картини, не такі вже й далекі від істини…
Підводячи підсумки, ловлю себе на думці, що фільм, незважаючи на наведені мінуси, все-таки залишив по собі позитивне враження. Але от перед переглядом наступної картини по сценарію Чарлі Кауфмана, я візьму певну паузу :)
На останок - маленький прикол. В титрах фільму я абсолютно байдуже пропустив ім’я Кейт Уінслет. «Потрапила людина в зіркову компанію, але могли підібрати і когось іншого», - ось і все. Яке ж було моє здивування, коли я дізнався, що Кейт – головна зірка (ну, з Леонардо Ді Капріо, звичайно) одного з найвідоміших фільмів 90-х років. Мова звичайно йде про «Титанік». Цей фільм я дивився досить давно, та й те – без надмірного захвату. Недивно, що так і не запам’ятав там актрису на прізвище Уінслет.
Периший раз коли подивився (дуже давно, років 8 тому) - мною просто опанувала буря емоцій, а недавно вирішив переглянути - але побачив зовсім інші речі, і вже не такі позитивні як раніше - якшо раніше я бачив історію про кохнання, то тепер я побачив історію про буденність ("битовуха")...
ВідповістиВидалитиА Клементина дійсно є тим ким вона себе називає, метафізично, (хоча, можливо, надіється, що хтось побачить її "справжню").