Експеримент

Назва в оригіналі:Das Experiment
Рік: 2001
imdb
КиноПоиск.Ru

Саме завдяки таким картинам можна відчути всю глибину справжнього кінематографа. В потоці порожніх блокбастерів та примітивних комедій інколи просто забуваєш, наскільки ІНШИМ може бути кіно. Кіно, яке «чіпляє» і «затягує», «тримає» і «не відпускає», «вражає» і «запам’ятовується».
«Експеримент» знято за реальними подіями, які відбулись в 1971 році в Стенфордському університеті. Випадково відібраних добровольців поділили на 2 групи – охоронців та ув’язнених. Кожна з груп повинна була повністю вжитись в свою роль. Термін експерименту – 2 тижні. Це в планах. Насправді, все закінчилося вже через 5(!) днів... Не буду розкривати подальших подробиць сюжету, натомість наведу лінк на один ресурс , за яким можна ознайомитись з усіма подробицями Стенфордського експерименту.
По рівню та глибині матеріалу для психологів «Експеримент» можна порівняти хіба що із знаменитим «Пролітаючи над гніздом зозулі». Особисто я із задоволенням би ознайомився з професійними викладками спеціалістів на тему цього фільму. Хоча й без жодних викладок, тем для роздумів у звичайного глядача буде більш ніж достатньо. Основним лейтмотивом картини безумовно постає поняття «влади» і те, до чого безмежна влада призводить. Але це – лише вершина айсберга цілого клубка питань та проблем, які демонструються в цій стрічці.
Вражаючий фільм про Людину. Про ті її сторони, про котрі не прийнято розмовляти і обговорювати, а інколи – навіть визнавати. Після перегляду, ловиш себе на думці – як мало люди, зі своїм прагненням пізнати все і вся, знають .. про самих себе.
Повертаючись до фільму, можна, звичайно подискутувати про можливість на неможливість розвитку ситуацій зображених в картині. Можна дозволити собі роздуми на тему «Що б сталось якби…» Можна в кінці-кінців сказати, що люди бувають різними і експеримент завершився саме так, бо в охорону потрапила різна наволоч. Але в такому випадку, хотілося б отримати відповідь на просте питання – чи справді все б закінчилося по-іншому, якби охоронцями виявились ті, кому випала роль ув’язнених?! Правильна відповідь на це запитання допоможе розвіяти певні ілюзії.
Зазначу також, що буквально кілька тижнів назад на великі екрани вийшов німецький «Експеримент - 2»(взагалі-то оригінальна назва "Хвиля", але у нас його представляють під старим брендом) і в цьому році планується вихід американського “Тюремного експерименту в Стенфорді». Думаю подивитись і ці картини. Але не одразу… ТАКУ правду важко сприймати у великих кількостях…

Оцінка: 8/10

Теорія змови

Назва в оригіналі:Conspiracy Theory
Рік: 1997
imdb
КиноПоиск.Ru

Серед моїх звичок при перегляді фільмів в даному випадку буде доречно згадати дві – я намагаюсь НЕ пропускати фільми за участю Мела Гібсона і так само намагаюсь ПРОПУСКАТИ картини, в яких знімалась Джулія Робертс. Оскільки в «Теорії змови» цей дует зіграв разом, то від однієї з двох звичок довелось відмовитись. І раз я все-таки пишу цю рецензію – то не складно здогадатись від якої :)
Картина ще з 1997 року і неодноразово демонструвалась по ефірним телеканалам, але обставини складались так, що подивитись її до цього моменту так і не вийшло. Якось читаючи відгуки на черговий слабенький голлівудський триллер, я наштовхнувся на коментар, в якому всіляко розхвалювалась «Теорія змови». І сюжет, мовляв, там небанальний, і актори супер, і взагалі – один з найкращих представників жанру триллера 90-х років. З’явилась думка - «Чому б не переглянути?»
Як для сьогоднішніх днів, то картина все-таки виглядає занадто шаблонно. І якщо перша частина сприймається ще доволі терпимо (початок взагалі дуже непоганий!), то чим ближче до фіналу, тим передбачуванішим стає фільм. Особливо неприродно виглядають «погані хлопці з секретних організацій» - для повноти сприйняття їм забули повісити на шию табличку – «Я з організації «Хаос», негайно викликайте Макса Кмітливого» :)
Взагалі, «Теорія змови» - це такий собі мікс різних жанрів. Тут і шпигунський детектив, і драма, і триллер і навіть трохи гумору. Всі ці компоненти достатньо органічно поєднанні, але сказати що на виході ми отримуємо феноменальний «кінококтейль» буде явним перебільшення. Більше того, під час перегляду на думку приходять одразу кілька фільмів, в яких основні ідеї «Теорії змови» реалізовані більш вдало. Так, потрібно пам’ятати, що це 97 рік і тоді картина сприймалась трішки по-іншому, але все-одно я чекав від цього фільму більшого. «Звичайні підозрюванні», скажімо теж з епохи середини дев’яностих, але чомусь в них «вік» не відчувається…
Щодо акторськї гри, то жодних зауважень висловити не можу – не те щоб Гібсон в цій картині зіграв накращого «напівбожевільного» за всю історію кінематографа, але його герой сприймається дуже натурально. Стосовно Робертс, то як вже говорилось вище, мене важко віднести до особливих поціновувачі її таланту, але з роллю «працівниці міністерства юстицій» вона теж впоралась непогано.
Отже, резюме. Посередня картина, яка в першу чергу може цікавити поціновувачів таланту Гібсона і Робертс. Для решти кіноманів, яких заінтригував незвичний сюжет, я скоріше б порекомендував щось більш цікавіше і реалістичніше – наприклад «Ворога держави» з Вілом Смітом у головній ролі.

Оцінка: 6/10

Ж.К.В.Д.

Назва в оригіналі: JCVD
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Нове амплуа Жан-Клода Ван Дамма. Картина-«сповідь», яка відкриває глядачу зовсім іншу сторону бельгійського актора.
Жан-Клод , як добре всі пам’ятають, був однією з найбільш яскравіших зірок бойовиків 90-х років, а на наших теренах певний час – чи не найпопулярнішим голлівудським актором. Проте згодом кар’єра бельгійця пішла різко на спад. Багато акторів в такому випадку міняють жанр, амплуа, інколи просто роблять паузу чи навіть завершують кар’єру. Але Ван Дамм продовжував зніматись, навіть коли було очевидно, що проекти, в яких він бере участь, настільки низькопробні, що їх не випустять навіть у прокат. Чому так сталось? На це і багато інших питань бельгієць намагається дати відповідь в цій стрічці, яку по великому рахунку можна назвати автобіографічною. Проста, але щира розповідь актора про себе на фоні шаблонного пограбування банку змушує переглянути погляди на деякі речі в кінематографі. Не так давно, я писав про труднощі одного продюсера, однак всі його проблеми просто марніють, на фоні реальної історії реального актора.
На жаль, якщо розглядати стрічку як «окреме» кіно, без автобіографічного підґрунтя, то особливої цінності воно немає. Простенька європейська картина з черговим пограбування та з кількома не надто свіжими жартами. Не допомагає навіть певна нелінійність сюжету.
Інша справа, що по суті, весь фільм являється лише фоном, який Ван Дамм використовує, щоб розповісти свою історію та показати СПРАВЖНЬОГО себе. Так, в його «сповіді» багато банальностей, але та очевидна щирість, з якою актор звертається до глядача буз сумніву заслуговує на повагу.
Я не впевнений, що ця картина буде цікава великій кількості людей. Але гадаю, що бувшим фанатам актора та й просто людям, яким подобались його стрічки все-таки варто переглянути цей фільм.
На завершення, хотілося б висловити сподівання, що бельгієць ще знайде себе у Великому Кіно і побажати йому в цьому успіхів.

Оцінка: 7/10

Перевізник 3

Назва в оригіналі: Transporter 3
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Не так давно в цьому блозі я розмірковував про успішність акторської кар’єри Джейсона Стейтема, аналізуючи останню стрічку за його участю. І ось, на черзі вже нова картина з харизматичним британцем в головній ролі.
Перший «Перевізник» вийшов доволі нерівним – багато плюсів картини успішно урівноважувались не менш численними мінусами. Другу частину франчайзу я взагалі примудрився пропустити – не в останню чергу через негативні відгуки своїх знайомих. А от третьому «Перевізнику» я вирішив присвятити трохи вільного часу, в основному, знову ж таки завдяки відгукам – тільки цього разу позитивним, і не від знайомих, а з інтернету.
Що тут скажеш? Згадуючи нещодавно переглянутий «Квант милосердя», з’являються відчуття дежавю. Інші герої, інші події, зрештою інший бюджет – а от безглуздість все та ж. Зрештою, при написанні цієї рецензії можна було б особливо нічого не видумувати, а просто скористатись методом “copy&paste” – благо «добротність» стрічок це дозволяє.
Особливого бажання розбирати епізоди і окремі сцени фільму, чесно кажучи, немає. Чого тільки варта надзвичайно «оригінальна» зав’язка з викраденням дочки міністра. Можна, звичайно, трохи поспекулювати на тему чи впоралась Наташа Рудакова з роллю «пересічної українки», про реальність і нереальність певних трюків в картині, про методику показу бойових сцен, яка на жаль, має багато спільного з «Квантом милосердя»… Можна, але навіщо? Коли загальний рівень стрічки змушує згадати фільми якості «Хітмена», то про що взагалі розмовляти?
До речі, в мене є одна вірна прикмета - як тільки в сучасних фільмах події на екрані починають розгортатись на території Східної Європи (особливо це стосується Румунії та Угорщини) – чекай черговий кінематографічний брак. Не підвела ця прикмета і зараз.
Щоправда те, що Україну в картині чи не вперше показано як нормальну європейську країну, а не як «азіатського підпільного продавця атомної зброї» (такий образ дуже полюбляють американські режисери) звичайно, приємно здивувало.
Можна припустити, що я просто занадто необ’єктивний і жанр сучасного бойовика просто «не сприймаю». Можливо… але от тільки минулорічній «Точці обстрілу» я готовий поставити у власному рейтингу 10 з 10, і взагалі вважаю одним з найкращих фільмів 2008 року. А «Точка обстрілу» теж, між іншим, цілком підпадає під класифікацію «сучасний бойовик».

Читати відгуки та враження – справа хороша, але краще це все-таки робити ПІСЛЯ перегляду, а не ДО. Інакше є ризик через відгуки інших або пропустити хорошу картину, або потрапити на чергову посередність, як це трапилось сьогодні зі мною.

Оцінка: 5/10

Одного разу в Голлівуді

Назва в оригіналі:What Just Happened
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Чергова картина, яка намагається показати засліпленій публіці «справжній» Голлівуд. Наскільки успішно? Що ж, можна зважити всі «за» та «проти»…
Родзинкою стрічки я б назвав точку зору, з якої подаються всі події. Глядач вже давно звик до історій, в яких бідних та нещасних акторів всіляко експлуатують «акули» кінобізнесу. Натомість, в цій картині всю непроглядність «Фабрики мрій» доводиться випробувати на собі … продюсерові. Здавалось би, продюсер, це остання особа в кіновиробництві, яка могла б на щось там скаржитись. А ні! Виявляється і продюсерський хліб нелегкий. З однієї сторони вередливі «зірки» та неадекватні режисери, з іншої – боси кіностудій та хитрі сценаристи. І всі щось хотять, чогось вимагають, чимось погрожують…
Здавалось би – непогана нива для непоганої картини, але картина всеодно «не чіпляє». Сімейні проблеми, непроста робота, зрештою старість, яка все ближче – героя Роберта Де Ніро зрозуміє будь-який глядач. Проте щось подібне, тільки в інших декораціях, всі вже бачили не десятки, а сотні разів. Можливо, автори картини сподівались виїхати лише за рахунок показу «заднього двору Голлівуду»? Однак і тут вони зовсім не піонери.
Звертає на себе увагу, що «Одного разу в Голлівуді» - далеко не перша «сіра» стрічка за участю Де Ніро в останні роки. Все частіше ім’я цього актора в титрах починаєш сприймати не як ознаку якості, а як предвістник чергової голлівудської «картини-посередності». Випадковість чи тенденція?
До речі, здивувало, яку визначальну роль в картині відвели Канському кінофестивалю. Від американської картини такого пієтету просто не очікуєш …
Додам кілька слів про музику. Схоже включення в фільми мелодій з картин, де композитором виступив Енніо Моріконе, вже давно перетворилось на ознаку хорошого тону. Проблема лише в тому, що в чергове слухаючи фантастичну музичну тему з «Одного разу на Дикому Заході», я в чергове згадую саме той фільм, а не «Одного разу в Голлівуді». А от саундтрек з «Жорстокості» (несправжного фільму, про який йдеться в стрічці) вийшов на диво якісним.
Багато непоганих фільмів страждають посередніми кінцівками. В даному випадку маємо все навпаки - у більш ніж посередньої картини вийшла доволі ефектна, я б навіть сказав естетична, кінцівка. Ось тільки цього буде все-таки замало для хорошого кіно..

Оцінка: 6/10