неділя, 1 березня 2009 р.

На гачку


Назва в оригіналі:Eagle Eye
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Щось я давно не писав про такий популярний в глядача жанр як «голлівудський блокбастер». «На гачку» (а може, все-таки «Орлине око»??) цілком підпадає під таку характеристику – як по бюджету, розмаху, акторам і спецефектам так і по своїй кінематографічній «цінності».
Суперсучасний комп’ютер зі штучним інтелектом виходить із під контролю і намагається знищити правлячу верхівку США, використовуючи для цього ні в чому не повинних випадкових людей. Сценарій настільки «новий», що його сміливо можна записувати в кінокласику.
«Замах на президента», «дистанційне управління будь-якою електронікою», «новітня вибухівка», «мужні високосвідомі громадяни США», «суворі агенти ФБР», «перегони на авто зі спецефектами» - прочитали все це? Вважайте ви переглянули картину «На гачку». Найсумніше те, що в перелічених сценах-фрагментах немає нічого поганого, просто-напросто вони настільки часто використовуються в американському кінематографі, що встигають добряче набриднути.
Незважаючи на лейбл «фантастика», автори картини всіляко намагаються змусити глядача повірити, що подібний розвиток подій можливий. Не знаю… Бажання аналізувати реалістичність зображених подій в мене немає, скажу лише що постійні вказівки бунтівного комп’ютера на інформаційних табло та екранах протягом всього фільму замість трепету («а раптом це можливе??») викликають іронічну посмішку :)
Що стосується виконавця головної ролі Шая – «Трансформери форева!» -Лебьофа, то грати трагічно-патріотичні ролі – це явно не для нього. Стихія цього актора, на мій погляд – пригодницько-комедійне кіно, що підтверджують навіть окремі сцени «На гачку».
Все пізнається в порівнянні. Незважаючи на шквал критики, яким я вже встиг нагородити блокбастер, картина виглядає досить пристойно на фоні своїх голлівудських «екшн-побратимів». І як не парадоксально це писати, але інколи спостерігати за тим, що відбувається на екрані, достатньо цікаво.
Таким чином, стрічку можна рекомендувати до перегляду на випадок кінематографічного «безриб’я» або просто людям, які ще зовсім не втомились від традиційного голлівудського кліше.
Оцінка: 6/10

неділя, 22 лютого 2009 р.

Честь сім’ї Пріцці


Назва в оригіналі:Prizzi's Honor
Рік: 1985
imdb
КиноПоиск.Ru

Якщо пошукати інформацію про цю картину в Уанеті чи Рунеті, то результати зведуться до кількох загальних фраз про «чорну гангстерську комедію» з натяками на «Хрещеного батька» та чудову гру Джека Ніколсона. В принципі, цієї інформації може бути достатньо, щоб зацікавити. Те, що стрічка в свій час номінувалась на Оскар у 7 номінаціях, в числі яких «за кращий фільм», теж про щось говорить.
Розпочну, мабуть, з того, що в картині я не помітив жодного натяку на хоча б якийсь гумор – чи то «чорний», чи «білий». Не буду сперечатись, можливо, якщо розібрати по кадрам стрічку, то хтось там і знайде певні іронічні алюзії і відсилки на «Хрещеного батька» та інші подібні стрічки. Але хіба це назвеш справжньою комедією, якщо гумор в ній можуть помітити лише кіноексперти по голівудським кінострічкам 70-80 років?? Не знаю… Коли я читаю словосполучення «чорна ганстрерська комедія», то в першу чергу згадується картина 1997 року «8 голів в одній сумці». Ось де справжній чорний «гангстерський »гумор!
Якщо ж фільм не комедієя і не пародієя, то що тоді? Для мене стрічка виявилась посередньою кримінальною драмою про американську мафію сицилійського ґатунку. Взагалі, єдині «світлі» моменти в стрічці, на мою думку – це чарівна Кетлін Тернер та музика Джоаккіно Россіні. Все решта справляло таке нудне враження, що я ледве досидів дві години хронометражу. В перші 30 хвилин не відбуває нічого, далі сюжет трішки оживає, що одначе не заважає мені крадькома поглядати, скільки там залишилось до кінця на таймері DVD-плеєра.
Центральний персонаж картини, безумовно, Джек Ніколсон. На жаль, тут він не продемонстрував нічого надзвичайного. Натомість актор в деяких епізодах ніби продовжував грати … Джека Торенса з прекрасного фільму «Сяяння» Стенлі Кубрика 1980 року. Однак між невдахою-письменником, якого зводить з розуму містичний готель і мафіозним вбивцею, погодьтесь, повинні все-таки бути певні відмінності. До речі, в моїх планах якось переглянути «Листоноша завжди дзвонить двічі» - ще один відомий фільм 80-років, за участю Джека Ніколсона. Сподіваюсь, в цій картині його акторська гра вийшла більш переконливою.
Коли фільм справляю негативне враження, то як правило, я намагаюсь знайти хоча б щось позитивне в окремих сценах. Є така сцена і тут. Мова про початок фільму, коли в церкві на весіллі під музику Шуберта лунає «Аве Марія». Ця прекрасна мелодія просто розчулює своєю теплотою... Дуже шкода, але більше нічого позитивного про «Честь сім’ї Пріцці» сказати не можу.
До речі, з тих 7 номінацій, про які я згадував на початку, «Честь сім’ї Пріцці» отримала лише один, та й то - не основний. І це теж про щось говорить :)
Оцінка: 6/10

четвер, 19 лютого 2009 р.

Остаточний монтаж

Назва в оригіналі:The Final Cut
Рік: 2004
imdb
КиноПоиск.Ru

Складно писати про такі стрічки. Принаймні, на порядок важче аніж, скажімо, про пересічний голлівудський блокбастер. Там – все просто. Трохи міркувань про передісторію картини, що зовсім не складно, бо зараз кожен другий голлівудський фільм якщо не сіквел, то пріквел. Плюс кілька речень про акторів – мовляв хтось розчарував, а хтось навпаки ще й досі дуже навіть нічого. Не забути згадати про красоту картинки, а якщо настрій хороший – додати кілька слів про музичне оформлення. На завершення, поскаржитись, що «не те зараз кіно» і заодно запланувати в список перегляду ще з півдюжини точно таких картин. Ось і весь «традиційний» огляд. А що ж тоді написати про «Остаточний монтаж»?
Отже, (не)далеке майбутнє. Нанотехнології розвинулись настільки, що дозволяють вживляти людям при народженні спеціальний мікрочіп, на який буде записуватись все, що людина побачить за своє життя. «Шпигунство, війна корпорацій, контроль над людьми» - згадали всі ці штампи? А тепер сміливо їх відкиньте. Життя пересічної людини може бути цікавим тільки їй та її близьким, тому єдине застосування такого чіпа – збір відеоматеріалу для того, щоб після смерті показати родичам померлого невеликий фільм про нього, вибравши найбільш яскраві та пам’ятні моменти всього життя. Такий монтаж з неймовірно великої кількості інформації здійснюють люди спеціальної професії. Герой Робіна Вільямса – один із них…
Під час перегляду інколи виникало почуття, що дивишся не фільм а постановку «живого» театру. По суті, все фантастичне підгрунття картини – всього лише засіб. Засіб трохи по-іншому глянути на вічні проблеми. Засіб трохи по-іншому відповісти на вічні питання.
Левова частка атмосфери стрічки базується на вражаючій грі Робіна Вільямса. При мінімумі слів та дій, його персонаж викликає цілу гамму почуттів, серед яких головні – сум та співчуття. Людина, яка через власну професію змушена переглядати сотні життів, і в якій потрохи згасає іскра власного життя. Зізнаюсь, я доволі давно не бачив на екрані втілення такого самотнього і трагічного образу.
Сюжет стрічки розвивається неквапливо, але надійно притягує аж до самого фіналу. Безумовно, картина зовсім не ідеальна. На деякі запитання, що їх залишив відкритими режисер хотілося б отримати відповідь на екрані, а не шукати її серед власних здогадок. Проте статус «арт-хаус» в даному випадку служить такою собі індульгенцією.
Складно щось писати про кінцівку. Скажу одне - «Остаточний монтаж» можна порівняти з тихою журною піснею, яку зачаровано слухаєш, але чим ближче до кінця, тим ясніше розумієш – дива не станеться…
Оцінка: 8/10

понеділок, 16 лютого 2009 р.

5 невідомих


Назва в оригіналі:Unknown
Рік: 2006
imdb
КиноПоиск.Ru


Непоганий триллер з нестандартним сюжетом. Так, на початку паралелі з першою «Пилою» більш, ніж очевидні, але згодом картина переходить на свої – незалежні – рейки та рухається по ним аж до кінця.
Передбачуваність – це одна з головних проблем, з якими стикається сучасне кіно. Подивившись певний мінімум фільмів різних жанрів, можна без зайвих зусиль прогнозувати розвиток сюжету кожної другою кіноновинки. «5 невідомих» - один з тих рідких (на жаль, рідких) випадків, коли абсолютно неясно, що трапиться в кожній наступній сцені. І це – головне достоїнство картини.
Ніби все просто, ніби перед нами класична суміш дешевого бойовика та триллера, проте з кожним кадром переконуєшся, в помилковості таких поверхневих суджень. Взагалі, «5 невідомих» - це чудовий приклад, як можна взяти стару заїжджену тему, додати трохи режисерської майстерності та нестандартного сценарію, щоб на виході отримати пристойне кіно.
На жаль, приблизно посередині картина трохи «провисає», експлуатуючи успішний початок і відтягуючи кінцівку. І це при достатньо скромному хронометражі. Але в цьому плані їй все-одно дуже далеко до деяких «напружених екшенів», від перегляду яких тягне на міцний та спокійний сон.
Нетиповим для жанру картини я б назвав ряд психологічних питань, які вона піднімає. Дуже цікаво спостерігати за людьми, які на певну мить «починають діяти з чистого листа», не пам’ятаючи нічого про своє минуле. Щоправда, вважаю режисер в кінці картини таки дещо перегнув палку з ефектом поступового повернення пам'яті. Занадто часто обманюючи глядача, можна просто-напросто його «відлякати». Хоча, можливо, такий фінал є найсправедливішим…
До речі, незважаючи на порівняно свіжу дату прем’єри, ця картина була мені абсолютно незнайома. Подивитись її я вирішив, прочитавши схвальну рецензію в «кінематографічному» блозі slava.in.ua На даний момент, там розміщено вже більше сотні рецензій на різні картини, велику кількість з яких я ще не бачив. Читаючи їх, сподіваюсь в майбутньому знайти ще не один хороший фільм для перегляду.
Оцінка 7/10

пʼятниця, 13 лютого 2009 р.

Населений острів: Фільм перший


Назва в оригіналі:Обитаемый остров
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Цей огляд почну з певне дещо парадоксального твердження – я люблю фантастику, але абсолютно не сприймаю творчість братів Стругацьких. Розумію, що стверджувати таке в певних колах – справжній моветон, але нічого не поробиш. Ніколи не буду заперечувати заслуги Стругацьких як видатних літераторів – це просто справжні майстри слова. Читаючи їхні книги, можна отримувати задоволення навіть від контексту фраз та побудови речень. Але власне те, про що вони пишуть, залишається для мене нецікавим. Можливо, згодом щось зміниться і я перегляну свої погляди, але поки що невелика повість «Ферма» Джорджа Оруела видається мені колоритнішим і гострішим твором про тоталітаризм, аніж весь «комплекс» романів братів Стругацьких…
Тим не менше, «Населений острів» прочитати я себе змусив. Спеціально «під прем’єру» стрічки. Взагалі-то знайомство з творчістю братів-фантастів в мене відбулось 2 роки назад. Читав кілька збірників, які були побудовані таким чином, що мною виявились прочитаними 2 і 3 частина «трилогії» про Макса Камерера. «Населеного острову» в тих збірниках не було, а я не сильно про це шкодував. В грудні 2008 року, «пробіл» був надолужений, але моя оцінка творчості Стругацьких не змінилась ні на йоту. Повільна, сіра, нецікава книга, що більше схожа на банальну казку для дорослих. В принципі, ці недоліки якісна екранізація могла усунути, але на жаль, Федір Бондарчук при зйомках твердо вирішив зробити все «по книзі», що в результаті просто катастрофічно відобразилось на загальних враженнях від картини.
Прагнення ні на грам не відійти від оригіналу простежується в кожному кадрі. Можливо тому образи акторів видались багатьом непереконливими, а сюжет пріснуватим. Як би там не було, але це кіно дивитись мені було елементарно нецікаво…
Початок картини взагалі виглядає неначе зламаний калейдоскоп. Ті глядачі, які читали книгу, ще розберуться що там до чого. А от що може зрозуміти «не підготовлений кіноман» з перших 15 хвилин стрічки – для мене повна загадка. Ті шматочки, що демонструються глядачу однозначно викликають більше запитань, аніж відповідей.
Коротко пройдусь по кільком моментам картини. Те, що росіяни почали знімати настільки масштабні фантастичні картини – звичайно, приємно. Ось тільки роботи над помилками в них – непочатий край. Одна справа – «запозичити» деякі елементи з голлівудської фантастики, інша справа – їх грамотно втілити у власній картині. Чого тільки варта головна бійка першої частини «Населеного острова». "Main event of the evening!", як сказав би ринг-аноунсер в професіональному боксі :) Мова, звичайно, про сутичку Мак Сима з вуличною бандою. Все виглядало настільки неправдоподібно, що склалась думка, ніби для зйомки цього епізоду Бондарчук спеціально з минулого виписав радянських постановників боїв :)
Не сподобалась також постійна зміна кольорової гамми картини. Танці кольору від яскраво жовтого до темно-синього, можливо, і покликанні показати різноманіття світу планети, але насправді викликають лише банальний дискомфорт.
До речі, перед написанням власного відгуку я не полінився переглянути рецензії на стрічку в Уанеті. Здивувала жорстка критика посмішки головного героя . У книзі слова «посміхався» і «Мак Сим» майже нерозлучні. Більше того, гадаю, саме завдяки цій посмішці російський актор чудово вжився в роль героя братів Стругацьких і став одним з небагатьох, до кого важко висувати претензії за «непереконливу» гру.
…Вже цієї весни на нас чекає друга частина «Населеного острову». Сподіватись, що вона разюче відрізнятиметься від першої і «поправить» загальне враження від проекта, мабуть, марно, але всі крапки над «і» розставить тільки перегляд :)
Оцінка:6/10