Назва в оригіналі:Prizzi's Honor
Рік: 1985
Якщо пошукати інформацію про цю картину в Уанеті чи Рунеті, то результати зведуться до кількох загальних фраз про «чорну гангстерську комедію» з натяками на «Хрещеного батька» та чудову гру Джека Ніколсона. В принципі, цієї інформації може бути достатньо, щоб зацікавити. Те, що стрічка в свій час номінувалась на Оскар у 7 номінаціях, в числі яких «за кращий фільм», теж про щось говорить.
Розпочну, мабуть, з того, що в картині я не помітив жодного натяку на хоча б якийсь гумор – чи то «чорний», чи «білий». Не буду сперечатись, можливо, якщо розібрати по кадрам стрічку, то хтось там і знайде певні іронічні алюзії і відсилки на «Хрещеного батька» та інші подібні стрічки. Але хіба це назвеш справжньою комедією, якщо гумор в ній можуть помітити лише кіноексперти по голівудським кінострічкам 70-80 років?? Не знаю… Коли я читаю словосполучення «чорна ганстрерська комедія», то в першу чергу згадується картина 1997 року «8 голів в одній сумці». Ось де справжній чорний «гангстерський »гумор!
Якщо ж фільм не комедієя і не пародієя, то що тоді? Для мене стрічка виявилась посередньою кримінальною драмою про американську мафію сицилійського ґатунку. Взагалі, єдині «світлі» моменти в стрічці, на мою думку – це чарівна Кетлін Тернер та музика Джоаккіно Россіні. Все решта справляло таке нудне враження, що я ледве досидів дві години хронометражу. В перші 30 хвилин не відбуває нічого, далі сюжет трішки оживає, що одначе не заважає мені крадькома поглядати, скільки там залишилось до кінця на таймері DVD-плеєра.
Центральний персонаж картини, безумовно, Джек Ніколсон. На жаль, тут він не продемонстрував нічого надзвичайного. Натомість актор в деяких епізодах ніби продовжував грати … Джека Торенса з прекрасного фільму «Сяяння» Стенлі Кубрика 1980 року. Однак між невдахою-письменником, якого зводить з розуму містичний готель і мафіозним вбивцею, погодьтесь, повинні все-таки бути певні відмінності. До речі, в моїх планах якось переглянути «Листоноша завжди дзвонить двічі» - ще один відомий фільм 80-років, за участю Джека Ніколсона. Сподіваюсь, в цій картині його акторська гра вийшла більш переконливою.
Коли фільм справляю негативне враження, то як правило, я намагаюсь знайти хоча б щось позитивне в окремих сценах. Є така сцена і тут. Мова про початок фільму, коли в церкві на весіллі під музику Шуберта лунає «Аве Марія». Ця прекрасна мелодія просто розчулює своєю теплотою... Дуже шкода, але більше нічого позитивного про «Честь сім’ї Пріцці» сказати не можу.
До речі, з тих 7 номінацій, про які я згадував на початку, «Честь сім’ї Пріцці» отримала лише один, та й то - не основний. І це теж про щось говорить :)
Оцінка: 6/10
Розпочну, мабуть, з того, що в картині я не помітив жодного натяку на хоча б якийсь гумор – чи то «чорний», чи «білий». Не буду сперечатись, можливо, якщо розібрати по кадрам стрічку, то хтось там і знайде певні іронічні алюзії і відсилки на «Хрещеного батька» та інші подібні стрічки. Але хіба це назвеш справжньою комедією, якщо гумор в ній можуть помітити лише кіноексперти по голівудським кінострічкам 70-80 років?? Не знаю… Коли я читаю словосполучення «чорна ганстрерська комедія», то в першу чергу згадується картина 1997 року «8 голів в одній сумці». Ось де справжній чорний «гангстерський »гумор!
Якщо ж фільм не комедієя і не пародієя, то що тоді? Для мене стрічка виявилась посередньою кримінальною драмою про американську мафію сицилійського ґатунку. Взагалі, єдині «світлі» моменти в стрічці, на мою думку – це чарівна Кетлін Тернер та музика Джоаккіно Россіні. Все решта справляло таке нудне враження, що я ледве досидів дві години хронометражу. В перші 30 хвилин не відбуває нічого, далі сюжет трішки оживає, що одначе не заважає мені крадькома поглядати, скільки там залишилось до кінця на таймері DVD-плеєра.
Центральний персонаж картини, безумовно, Джек Ніколсон. На жаль, тут він не продемонстрував нічого надзвичайного. Натомість актор в деяких епізодах ніби продовжував грати … Джека Торенса з прекрасного фільму «Сяяння» Стенлі Кубрика 1980 року. Однак між невдахою-письменником, якого зводить з розуму містичний готель і мафіозним вбивцею, погодьтесь, повинні все-таки бути певні відмінності. До речі, в моїх планах якось переглянути «Листоноша завжди дзвонить двічі» - ще один відомий фільм 80-років, за участю Джека Ніколсона. Сподіваюсь, в цій картині його акторська гра вийшла більш переконливою.
Коли фільм справляю негативне враження, то як правило, я намагаюсь знайти хоча б щось позитивне в окремих сценах. Є така сцена і тут. Мова про початок фільму, коли в церкві на весіллі під музику Шуберта лунає «Аве Марія». Ця прекрасна мелодія просто розчулює своєю теплотою... Дуже шкода, але більше нічого позитивного про «Честь сім’ї Пріцці» сказати не можу.
До речі, з тих 7 номінацій, про які я згадував на початку, «Честь сім’ї Пріцці» отримала лише один, та й то - не основний. І це теж про щось говорить :)
Немає коментарів:
Дописати коментар