Квант милосердя

Назва в оригіналі:Quantum of Solace
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Якщо вже бути точним в перекладі, то «Quantum of Solace» перекладається як «Квант втішення», а не «милосердя». Хоча після перегляду в мене з’явилась своя гіпотеза такої версії перекладу від наших прокатників – похід до кінотеатру на цю картину нічим іншим, як милосердям, не поясниш.
Особисто я ніколи до фанатів «бондіани» не належав, більше того - левову частину франчайзу навіть не бачив. Не знаю чому, але в пригодах агента 007 мені знайти щось цікаве було важко, як наслідок – навіть порівняно успішне «Казино Рояль» дивився вже у телевізійному варіанті, та й то – без особливої уваги. Однак до «Кванту милосердя» я вирішив підійти більш серйозно, оскільки хотілося подивитись, що ж все-таки представляє собою «бондіана» нашого часу.
….Краще б я цей фільм пропустив. Якщо намагатись описати стрічку однією фразою, то вистачить простого словосполучення – «повне безгуздя». «Квант» виглядає не краще за дешевий середньостатистичний бойовичок 90 років категорії «В» . Єдине, що різнить ці стрічки – традиційні коштовні спецефекти, та й те, схоже на них в цій частині «бондіани» вирішили заощадити.
Намагатись розібратись в сюжеті – справа марна, вслуховуватись в діалоги можна було б хіба що заради гумору, але ж навіть його тут немає! Окремо варто виділити монтаж – безумовно, така «рвана» манера виглядає дуже модерно :) , проте коли звичайну сутичку глядачу демонструють як набір сцен, схожих на стоп-кадри – це явний перебір.
Звичайно, до оцінки пригод агента 007 слід підходити з долею умовності, оскільки по великому рахунку, бондіана – це не що інше як казка для дорослих. Але якщо в цю казку додавати хоча б краплину здорову глузду – гадаю ніхто з глядачів проти не буде.
Що ще звертає на себе увагу? Франчайз намагається майже повністю позбутись старих «хвостів» та атрибутів. Суперпристрої, «нафаршировані» автомобілі, інша шпигунська атрибутика – все це в минулому. Навіть традиційний ролик на початку виглядає як непотрібна деталь, якої скоро позбудуться. Але проблема в тому, що позбуваючись від старого, стрічка не демонструє глядачу нічого нового. Більше того, якщо порівнювати «Квант» з попередньою частиною «бондіани» - «Казино «Рояль» - то нічого іншого, як термін «деградація» на думку не спадає…
Незважаючи на таку похмуру картину, описану мною, у картині все ж, неначе сонячний промінь, промайнув епізод, який трохи зацікавив – втеча Бонда від американського спецпідрозділу. Триває ця сцена якусь хвилину, але саме в ній лежить один з варіантів порятунку франчайза. Коли Бонд нарешті перестане воювати з міфічними суперсекретними організаціями, які очолює Черговий Негідник, а в’яжеться у боротьбу з реальними спецслужбами, з цього може щось і вийде. Останній успішний реальний приклад – епопея Джейсона Борна.
На завершення констатую сумний факт: поки публіка буде ходити на такі стрічки – а ця частина принесла своїм авторам майже 300 мільйонів доларів прибутку – сподіватись на кінопродукт вищої якості просто марно.

Оцінка: 5/10

Громадянин Кейн

Назва в оригіналі:Citizen Kane
Рік: 1941
imdb
КиноПоиск.Ru

Не стану довго ходити навколо, а одразу скажу, що по багатьом рейтингам кінокритиків «Громадянин Кейн» - це найкращий фільм за всі часи. Ось так, не більше, і не менше. Повний набір основних «Оскарів» в 1942 році та приставка «шедевр» на десятиліття. Картина, яка в деяких речах залишається актуальною і понині. Якщо в кінематографі існував би список картин, які кожен цінитель кіно зобов’язаний подивитись, то стрічка Орсона Уеллса неодмінно ввійшла б до нього.
Мене, звичайно, ніхто переглядати цю картину не зобов’язував, але цікавість дізнатись, що ж це все-таки за «найкращий фільм за всі часи» врешті-решт перемогла.
На жаль, підчас перегляду в мене так і не виникло відчуття, що цю стрічку без вагань можна записувати в «кращі з кращих». Добротна картина з непоганим сюжетом і мудрою та сумною кінцівкою. Але не більше. Я знаю, що «Громадянин Кейн» в багатьох аспектах випередив свій час і привніс багато нового в кінематограф. Жодним чином не маю намір заперечувати його роль в історії кіно. В той же час, я більш ніж впевнений, що мало хто з моїх сучасників знайде в цій картині щось по-справжньому неординарне. Як приклад, наведу стиль розгортання подій. Екскурсом в минуле, після того як глядачу показують чим все закінчилось, зараз нікого не здивуєш, в той час як в ті роки це було справжнім проривом. І тим не менше, я все-таки хотів би порекомендувати стрічку до перегляду. Хоча б для того, щоб побачити один з найяскравіших зразків західного кінематографу 40-вих років.
До речі, стрічку характеризують безліч цікавих подробиць. Зокрема, на момент зйомок картини її режисеру було …26 років. Крім того довгий час після прем’єри вона перебувала в певній тіні – в США цьому активно «сприяв» Рендольф Хірст, відомий газетний магнат, який мимоволі став прототипом для Кейна. Щодо решти світу, то по цілком зрозумілим причинам в ті роки усім було не до кіно.
Під завісу огляду не можу не уникнути спокуси порівняти «Громадянина Кейна» з стрічкою, якій я присвятив попередній відгук – «Авіатором». Обидві картини розповідають в основному про події 20-40 років, в центрі сюжету обох – історія сильної особистості. Але ж наскільки вони різні! Між ними просто ціла прірва епох. Дивлячись на них і порівнюючи те, що не порівнюється в принципі, можна побачити третю історію – історію розвитку кінематографа.

Оцінка: 7/10

Авіатор

Назва в оригіналі:The Aviator
Рік: 2004
imdb
КиноПоиск.Ru

«Біографічні» стрічки ніколи не належали до категорії моїх улюблених. Роздроблені на десятки років події та традиційна для жанру затягнутість – це лише вершина айсбергу причин такого ставлення. Від «Авіатора» я чекав непоганої картинки, літаків та відкритого неба. Що ж до історії якогось невідомого мені американського підприємця – це була справа другорядна.
Мої здогади виправдались рівно навпаки. Літаків попри назву у стрічці не так багато, натомість історія «невідомого підприємця» добряче зацікавила. Більше того, після перегляду я навіть витратив певний час на пошуки додаткової інформації про Говарда Хьюза. Персона м’яко кажучи неординарна, можна сказати навіть легендарна для США. Про Хьюза варто почитати незалежно від того, чи сподобався «Авіатор» чи ні. Ну, а щодо «авіаційної складової» у картині – то вона всього лише тло, на фоні якого вимальовується яскрава особистість. Це трохи суперечить назві фільму, але відповідає Говарду, оскільки польотами його життя зовсім не вичерпувалось.
Режисером «Авіатора» став Мартін Скорсезе, а виконавцем головної ролі Леонардо Ді Капріо. Знайомий тандем, чи не так? «Авіатор» постав черговою їхньою спробою отримати омріяну золоту статуетку – за «Найкращий фільм». Багато критиків навіть закидали Скорсезе в намаганні сподобатись саме журі, а не глядачу, що позначилось на особливостях картини. Зрештою головного «Оскара» стрічка так і не отримала… Мети вдалось досягти лише з наступної спроби – фільму «Відступники».
В чому «Авіатору» не відмовиш – так це у прекрасній грі акторів. Ді Капріо, Бланшет, Бекінсейл – вони відпрацьовують «свій хліб» на всі сто. Чого лише варте надзвичайно реально показане божевілля Говарда Хьюза.
Автори фільму скурпульозно підходять до будь-яких дрібниць – уважний глядач помітить як змінюється кольорова гамма стрічки відповідно до років в яких проходить дія фільму (таким чином відбувається копіювання палітри фільмів минулого – в системі «Сінемаколор» і «Техніколор»)
Опис життєвого шляху Говарда Хьюза в «Авіаторі» зупиняється посередині. Нові мільйони та мільярди, нові ідеї та компанії, нові розчарування та поглиблення хвороби – це все залишилось поза кадром. Але я впевнений, що фінал картини обрано більш ніж вдало. Символічний політ Хьюза на «H-4 Геркулес» в чомусь символізує його життя. Нехай цей літак піднявся в повітря всього один раз і пролетів лише 2 кілометри, але «авіатор» в чергове попри все і всупереч усім добився своєї мети…
Картина може викликати різні враження, але мало кого вона залишить байдужим.

Оцінка: 7/10

Бойлерна

Назва в оригіналі:Boiler Room
Рік: 2000
imdb
КиноПоиск.Ru

Якщо спробувати коротко охарактеризувати цю картину, то її можна назвати малобюджетною спробою повторити успіх фільму «Волл Стріт». Якщо ще коротше – то ця спроба виявилась невдалою.
При бюджеті в 26 мільйонів стрічка ледь дотягнула до рубежу самоокупності. Її без особливого ентузіазму сприйняли в Штатах. Не стяжала вона особливих лаврів і в Європі. І якщо про ситуацію з Америкою ще можна розмірковувати на питання «чому?», то, наприклад, з європейським континентом все зрозуміло: гра на біржі, оперування цінними паперами, продаж-купівля акцій – всі ці священні для багатьох американців слова, рештою світу сприймаються доволі спокійно.
Тим не менше, все вищесказане для мене ще не означало, що фільм обов’язково виявиться невдалим, адже і серед касових провалів трапляються справжні перлини. Початок фільму ніби підтверджує цю сентенцію, успішно затягуючи глядача, але вже після 30 хвилин перегляду стає ясно, що її авторам більше нічого сказати…
Замість справжнього занурення у світ фінансових афер, глядачу дають скуштувати маленьку ложку такого блюда і, ніби злякавшись навіть цього, весь залишок картини відводять на зомбування глядача єдиною думкою – «Це лише фільм, а насправді так робити НЕ МОЖНА».
При всій свої посередності, в картині трапляються справді яскраві епізоди. Наприклад спілкування героя Бена Афлека з «брокерами-новобранцями», або сцена, коли головні герої, ввімкнувши по телевізору «Волл Стріт» та вимкнувши звук, на пам’ять починають озвучувати Майкла Дагласа. До речі, саме після цього епізоду я оцінив наскільки великий ефект в свій час мала картина Олівера Стоуна. Якщо для європейського глядача – це просто якісне кіно, то для певної категорії американців воно стало по-справжньому культовим. От що значить різниця в ментальності…
Також пізнавально було подивитись на Віна Дізеля без неодмінного дробовика чи ножа у руці. І знаєте що? Роль біржової акули йому все-таки підходить менше... :)
Підводячи підсумки, можу порекомендувати цей фільм хіба що як певне «доповнення» до «Волл Стріт», що вийшло на 13 років пізніше. Особливої художньої цінності в ньому я не помітив, проте для ознайомлення із зворотною стороною фінансового бізнесу ця стрічка може бути корисною.

Оцінка:6/10

Пірати Карибського моря 3: На краю землі

Назва в оригіналі:Pirates of the Caribbean: At World's End
Рік: 2007
imdb
КиноПоиск.Ru

Кілька днів назад я опублікував свій огляд другої части «Піратів Карибського моря». На черзі – третя.
Як не прикро це констатувати, але позитивні очікування, які були після другої картини виявились вщент розбиті стрічкою номер три. Замість нової порції пригод і гумору, я отримав довжелезну по хронометражу «жуйку», яку в фіналі з останніх сил намагались «витягнути» завдяки мільйонним спецефектам.
Під час перегляду інколи просто хотілось «промотати» певні фрагменти – наскільки безглуздими і сирими вони виглядали. Чого тільки варта сама подорож «на край світу».
Фактично, «Пірати» пішли проти самих себе, намагаючись все представити по-новому. Цікаво, кому взагалі прийшла ідея раптом спробувати переставити франчайз на рейки «серйозності і драматургії»??! В даному випадку це виглядало не краще, аніж сідло на корові.
Ніби відчуваючи свій промах, автори картини епізодично намагались повернути свій «фірмовий» гумор. Зокрема, мене порадувала зустріч 3х3 на піщаній косі, оформлена у вигляді алюзії на «Одного разу на Дикому Заході». Проте подібних, справді кумедних епізодів – одиниці. Натомість глядачу пропонують поринути у світ безкінечної зради, крокодилячих сліз, безглуздих вчинків та ще безглуздіших діалогів.
Безумовно, фінальна морська баталія дещо скрашує загальне сприйняття картини, але проблема в тому, що до неї настрій встигає добряче зіпсуватись.
В чому ж причини такої відвертої сірості стрічки? Гадаю основний чинник, це справжній цейтнот, в який поставили самі себе автори стрічки. Адже між прем’єрами двох частин пройшло занадто мало часу, що в свою чергу вилилось у банальну нестачу ідей для героя сьогоднішнього огляду. Хтозна, можливо якби треті «Пірати» вийшли хоча б на півроку пізніше… Зрештою, це залишиться в області здогадок.

До речі, цікаво зауважити, що для Орландо Блума «Пірати» - це вже друга гучна кінотрилогія за остання десятиріччя, збори кожної з яких вимірюються мільярдами. До того ж в піратській епопеї фінальну крапку ще не поставили. Не буду тут розбирати акторський талант британця, але «нюх на гроші» в хлопця точно є :)
Що ж, тепер залишається чекати продовження. Можливо, четверті «Пірати» зможуть повернути на екрани ті пригоди і гумор, яких я так і не дочекався в третій…

Оцінка: 6/10