Назва в оригіналі:Boiler Room
Рік: 2000
Якщо спробувати коротко охарактеризувати цю картину, то її можна назвати малобюджетною спробою повторити успіх фільму «Волл Стріт». Якщо ще коротше – то ця спроба виявилась невдалою.
При бюджеті в 26 мільйонів стрічка ледь дотягнула до рубежу самоокупності. Її без особливого ентузіазму сприйняли в Штатах. Не стяжала вона особливих лаврів і в Європі. І якщо про ситуацію з Америкою ще можна розмірковувати на питання «чому?», то, наприклад, з європейським континентом все зрозуміло: гра на біржі, оперування цінними паперами, продаж-купівля акцій – всі ці священні для багатьох американців слова, рештою світу сприймаються доволі спокійно.
Тим не менше, все вищесказане для мене ще не означало, що фільм обов’язково виявиться невдалим, адже і серед касових провалів трапляються справжні перлини. Початок фільму ніби підтверджує цю сентенцію, успішно затягуючи глядача, але вже після 30 хвилин перегляду стає ясно, що її авторам більше нічого сказати…
Замість справжнього занурення у світ фінансових афер, глядачу дають скуштувати маленьку ложку такого блюда і, ніби злякавшись навіть цього, весь залишок картини відводять на зомбування глядача єдиною думкою – «Це лише фільм, а насправді так робити НЕ МОЖНА».
При всій свої посередності, в картині трапляються справді яскраві епізоди. Наприклад спілкування героя Бена Афлека з «брокерами-новобранцями», або сцена, коли головні герої, ввімкнувши по телевізору «Волл Стріт» та вимкнувши звук, на пам’ять починають озвучувати Майкла Дагласа. До речі, саме після цього епізоду я оцінив наскільки великий ефект в свій час мала картина Олівера Стоуна. Якщо для європейського глядача – це просто якісне кіно, то для певної категорії американців воно стало по-справжньому культовим. От що значить різниця в ментальності…
Також пізнавально було подивитись на Віна Дізеля без неодмінного дробовика чи ножа у руці. І знаєте що? Роль біржової акули йому все-таки підходить менше... :)
Підводячи підсумки, можу порекомендувати цей фільм хіба що як певне «доповнення» до «Волл Стріт», що вийшло на 13 років пізніше. Особливої художньої цінності в ньому я не помітив, проте для ознайомлення із зворотною стороною фінансового бізнесу ця стрічка може бути корисною.
Оцінка:6/10
При бюджеті в 26 мільйонів стрічка ледь дотягнула до рубежу самоокупності. Її без особливого ентузіазму сприйняли в Штатах. Не стяжала вона особливих лаврів і в Європі. І якщо про ситуацію з Америкою ще можна розмірковувати на питання «чому?», то, наприклад, з європейським континентом все зрозуміло: гра на біржі, оперування цінними паперами, продаж-купівля акцій – всі ці священні для багатьох американців слова, рештою світу сприймаються доволі спокійно.
Тим не менше, все вищесказане для мене ще не означало, що фільм обов’язково виявиться невдалим, адже і серед касових провалів трапляються справжні перлини. Початок фільму ніби підтверджує цю сентенцію, успішно затягуючи глядача, але вже після 30 хвилин перегляду стає ясно, що її авторам більше нічого сказати…
Замість справжнього занурення у світ фінансових афер, глядачу дають скуштувати маленьку ложку такого блюда і, ніби злякавшись навіть цього, весь залишок картини відводять на зомбування глядача єдиною думкою – «Це лише фільм, а насправді так робити НЕ МОЖНА».
При всій свої посередності, в картині трапляються справді яскраві епізоди. Наприклад спілкування героя Бена Афлека з «брокерами-новобранцями», або сцена, коли головні герої, ввімкнувши по телевізору «Волл Стріт» та вимкнувши звук, на пам’ять починають озвучувати Майкла Дагласа. До речі, саме після цього епізоду я оцінив наскільки великий ефект в свій час мала картина Олівера Стоуна. Якщо для європейського глядача – це просто якісне кіно, то для певної категорії американців воно стало по-справжньому культовим. От що значить різниця в ментальності…
Також пізнавально було подивитись на Віна Дізеля без неодмінного дробовика чи ножа у руці. І знаєте що? Роль біржової акули йому все-таки підходить менше... :)
Підводячи підсумки, можу порекомендувати цей фільм хіба що як певне «доповнення» до «Волл Стріт», що вийшло на 13 років пізніше. Особливої художньої цінності в ньому я не помітив, проте для ознайомлення із зворотною стороною фінансового бізнесу ця стрічка може бути корисною.
Немає коментарів:
Дописати коментар