Чотири весілля та похорон

Назва в оригіналі:Four Weddings and a Funeral
Рік: 1994
imdb
КиноПоиск.Ru

Ще один допис присвячений комедії в моєму блозі. Картина, яку, напевно, бачили всі окрім мене. Без сумніву, входить до плеяди найвідоміших європейських фільмів епохи дев’яностих. Звучить занадто гучно? Можливо, але стрічка цього варта ;)
Основне, що притягує увагу (окрім фірмового англійського гумору, ясна річ) це незвична побудова сюжету. Фільм повністю відповідає своїй назві – вся дія картини розгортається саме на 4 весіллях і одних похоронах. Така нестандартна подача стрічці йде тільки на користь. Весілля різних людей розірвані часовим інтервалом у кілька місяців сприймаються як певні рубежі. Отож, у глядача з’являється цікавий шанс спостерігати - як змінюються головні персонажі і що змінюється в їхньому житті.
Картина мені безумовно сподобалась, але, зізнаюсь - чекав більшого. І ніби все на місці – і непогана історія, і яскрава гра акторів, і гумор, але… Можливо, якби до перегляду стрічки я не подивився вже більше десятка американських комедій зі схожою історією, то і сприймався б цей фільм зовсім по-іншому...
З творчістю Хью Гранта я на жаль знайомий не достатньо. Проте поверхневий погляд на картини за його участю дозволяє зробити необережний висновок, що британцю поки не вдалось розкрити свій справжній потенціал і вийти за рамки жанру «романтична комедія». Хочеться вірити, що я помиляюсь.
Щоб охарактеризувати Енді Макдауел в цій картині достатньо одного слова – «чарівна». Ні, ви просто прочитали і не вдумались. Спробуйте ще раз – «чарівна»…. Як багато все-таки можна передати цим епітетом! Зрештою, чим шукати глибокий зміст в словах, достатньо просто подивитись на постер картини розміщений трохи вище :)
Кілька слів про касові збори картини. Цій темі я завжди намагаюсь приділити кілька рядків, оскільки фінансова успішність свідчить про сприйняття фільму аудиторією, а це, погодьтесь, доволі важливий показник. Так ось – при бюджеті в 4 мільйони доларів у світовому прокаті стрічка зібрала… 245(!). Не берусь коментувати такий феноменальний(на жаль, більш ємного слова не знайшов) успіх. Скажу лише, що до 1999 року ці цифри дозволяли залишатись фільму найкасовішим за всю історію британського кіно.
Отже, настає час певних підсумків. Добротний англійський фільм приправлений долею гумору та романтики, який із задоволенням подивиться майже кожен. Але не більше. Не варто очікувати якихось сильних вражень чи довгих спогадів. Зрозуміло, що в 1994 році оцінки публіки були дещо іншими, але нічого не поробиш з тим, що я переглянув картину аж в 2009-ому…

Оцінка: 7/10

Стара закваска

Назва в оригіналі:Old School
Рік: 2003
imdb
КиноПоиск.Ru

Перше, про що я подумав, розпочинаючи перегляд, це те, що картина вже достатньо «вікова». Безумовно, справжні комедії безсмертні, але для решти кінокартин цього жанру рік летить як за два. Ось чому, власне кажучи, лейбл «знято в 2003 році» сприймається як досить солідний вік.
Не можу сказати, що був чимось вражений чи приємно здивований. Доволі «прохідне» кіно на вечір вихідного дня. Без надмірного засилля «паркетного гумору», з простеньким сюжетом, і кількома кумедними сценами (а для комедій останнього десятиріччя – це ВЖЕ досягнення).
Тріо друзів, для яких термін «молодість» вже зникає, а поняття «криза середнього віку» ще не наступило, намагаються трохи розважитись, створивши альтернативне «студентське братство» поблизу місцевого університету. До цього можна додати нехитру любовну лінію і анекдотичного негативного героя – тамтешнього декана університету.
Зауважу, що тема студентського братства в університетах США доволі часто обігрується в голівудських кінофільмах, проте більшість вітчизняних глядачів і досі дуже слабо уявляє собі, що це таке. Змушений і себе віднести до такого «неосвіченого контингенту» . Ні, певні уявлення що до чого в мене звичайно є, але щоб до кінця розуміти гумор картини (якщо він є, звичайно) треба добре розбиратись в предметі, який висміюється.
Режисер Тодд Філіпс, за його власними словами, розглядав цю картину як такий собі іронічний відгук на фільм «Бійцівський клуб». Не знаю… Особисто мені знайти хоча б щось спільне між картиною Фінчера та «Старою закваскою» було непросто. Хоча, як відомо, у режисерів завжди своє бачення :)
На протязі стрічки ніяк не міг згадати, де я ще бачив актора, котрий зіграв Мітча(Люк Вілсон). Єдине, що крутилось в голові, це те, що Мітч як дві краплі води схожий на Крістіана Бейла. Пізніше, коли я глянув на послужний список Вілсона стало зрозуміло, звідки такі асоціації – обидва актори не так давно зіграли в непоганому вестерні «3-10 to UMA», який я преглянув кілька місяців тому :)
Чи можна рекомендувати цю картину до перегляду? Як позитивний фон в компанії друзів – безумовно. Як хороше кіно, щоб вдосталь посміятись – на жаль, ні

Резюме: 6/10

Вавилон Н.Е.

Назва в оригіналі:Babylon A.D.
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

В одному з моїх найперших постів в цьому блозі, я вже якось згадував цю стрічку в контексті «літніх кінопровалів». Слабкі збори і буря критики говорили багато про що, але це далеко головний не показник будь-якого фільму. Адже поки не подивишся стрічку сам, вона не може бути ні хорошою, ні поганою.
Чесно кажучи, перед переглядом в глибині душі я сподівався, що «не все так погано» і фільм просто несправедливо «затоптали». Подивився… І вирішив, що фільм «топтали» НЕДОСТАТНЬО. І це при всьому моєму захопленні фантастикою, і відповідно дуже поблажливому ставленні до всіх картин цього жанру…Такої, даруйте, нікчемної картини, серед переглянутих за останній рік, і не пригадаєш. Та й не хочеться пригадувати.
Картину не врятував ні непереможний Він Дізель, ні епізодичний Жерар Депардьє, ні сувора Шарлотта Ремплінг. Щодо Дізеля, то тут взагалі окрема розмова. «Вавілон Н.Е.» яскраво демонструє, як НЕ потрібно знімати цього актора. «В руках» вмілого режисера Він Дізель перетворюється на одну з найхаризматичніших постатей серед акторів нової хвилі, натомість в картині Касовіца від нього залишається лише бліда тінь.
Сюжет – то справжній клубок нісенітниць, які переплітаються між собою в орнаменті безглуздя. І хто взагалі допускає таких сценаристів до сучасних фільмів?! Яскрава та пуста картинка, незрозуміла музика, «приклеєні» сцени паркура – одним словом, матеріалу якраз вистачило б на кілька музичних кліпів. Іншого застосування для цього «відеошуму» я просто не бачу.
Аналізувати «плюси та мінуси», а в даному випадку «мінуси та мінуси» фільму, немає жодного бажання. Це класичний випадок, коли можна сказати, що картина «ні про що».
Кінцівка «обнадіює» глядача можливим продовженням. Що може врятувати нас від нього? Касові збори вийшли не такі вже й провальні, адже в світовому прокаті картина майже відбила свій 70-мільйонний бюджет. Тому спокуса зняти Вавілон «номер два» може й переконати продюсерів. В такому випадку залишається лише сподіватись на совість режисера :)

Оцінка: 4/10

Чим зайнятись мерцю в Денвері

Назва в оригіналі:Things to Do in Denver When You're Dead
Рік: 1995
imdb
КиноПоиск.Ru

Ця картина без сумніву входить до когорти найвідоміших гангстерських фільмів 90-их років. Тим дивніше було для мене, коли виявилось, що її я до цього моменту не бачив. Уже під час перегляду я почав пізнавати окремі сцени і зрештою прийшов до висновку, що фільм я все-таки дивився, але настільки давно, що практично нічого не пам’ятаю :) В тому числі і кінцівку стрічки. Тому можна сказати, що перегляд вийшов практично з «чистого листа».
Все тече, все міняється і здавалось такі близькі дев’яності віддаляються від нас все далі. Це стосується і фільмів тієї доби. Вчора ще свіжі новинки, сьогодні вони впевнено посідають свої місця на полицях кінокласики. І дивишся на них вже через аналогічну призму. Принаймні, сьогоднішній герой огляду вже без жодних зауважень сприймається як класика, а не щось інше. Я говорю в принципі банальні речі, але ось такий перехід «з новинок в класику» і демонструє невблаганний хід часу…
Повертаючись до картини в першу чергу хочеться поговорити про акторів. Беззаперечно, їхній склад підібраний на шість балів по п’ятибальній шкалі, і до їхньої гри жодних зауважень не може бути в принципі. А от що стосується сюжету, то він, попри свою алегоричність, видається дещо простуватим. «Група бандитів завинила перед грізним босом і той віддає наказ на їхнє знищення». Власне, це все! Нічого надособливого чи надоригінального в картині немає. Проте це абсолютно не впливає на загальне сприйняття, оскільки дивитись фільм по-справжньому цікаво.
Немає сумніві, стрічка значно глибша, аніж звичайний бойовик епохи дев’яностих. Але інколи я ловив себе на тому, що мені трохи цікавіше розмірковувати над оригінальністю ролі Головного Мафіозі (Крістофера Уокена) чи нетиповим для Стіва Бушемі амплуа холоднокровного вбивці, аніж шукати подвійне дно і неодмінні алюзії в картині.
Окремих слів заслуговує кінцівка. Просто надзвичайна суміш трагічності та оптимізму. Навряд чи знайдеться глядач, який зможе чітко класифікувати свої враження після перегляду. Зате я більш ніж переконаний, що попри таку невизначеність майже всі зійдуться в одному – фільм і справді непоганий.

Оцінка: 7/10

Мадагаскар 2

Назва в оригіналі:Madagascar: Escape 2 Africa
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Вже давно минули ті часи коли кожна нова американська анімаційна стрічка сприймалась як подія сезону. «Фабрики кіно» дуже швидко оцінили всю прибутковість анімації та почали штампувати мультфільми неначе консерви на заводі. Кількість неминуче позначилась на якості, хоча й досі в цьому жанрі (в основному зусиллями студії Pixar) трапляються справжні перлини.
До недавнього часу серед тісних рядів «мультблокбастерів» вигідно виділявся «Мадагаскар» - в першу чергу завдяки непоганому гумору. Не дивно, що другу частину очікували з ентузіазмом. Щодо України, то «Мадагаскар 2» по касовим зборам за 2008 рік взагалі посів друге(!) місце (на першому - російська картина «Адмірал»).
Влаштовуючись зручніше перед екраном, я подумки готувався до нової порції жартів та запального гумору ..а натомість отримав нудне та сонливе видовище, яке з труднощами додивився попри куций хронометраж. Зустріч з батьками, тест на справжню дружбу, невдале кохання – все це перевірений часом міцний фундамент, на якому можна будувати хороший мультфільм. Але те, що зробили сценаристи з Dreamworks інакше як халтурою не назвеш. Хоча чому халтура? Звичайна собі експлуатація успішного бренду без зайвого напруження.
Навіть легендарний загін пінгвінів, на якому тримається чи не весь гумор мультфільму, виглядає блідою тінню самих себе з першої частини стрічки.
І якщо узагальнювати враження від мультфільму, то найкраще для цього підійде наступна цитата з Михайла Жванецького: «Жаль… Жаль, что нам так и не удалось послушать начальника транспортного цеха!»(с).
Я так і не побачив той мультфільм на який сподівався…
До речі, під час перегляду в мене була можливість порівняти російську та українську версії озвучки. Попри власний патріотизм, змушений зауважити, що російська версія моментами виглядала кумедніше, аніж вітчизняна. Натомість українська була «гострішою» - такі жарти як «примусити до миру сусідню державу» та «кляті комуняки» почути в російському варіанті годі й сподіватись.
Під кінець огляду заради справедливості не можу не зауважити, що в усій моїй критиці є певна доля умовності. Як не крути, «Мадагаскар 2» - це мультфільм, отже апріорі головна його аудиторія - діти. І для них мультфільм може бути цілком цікавим. Шкода лише, що вийти за межі дитячої аудиторії Алексу та компанії так і не вдалось.

Оцінка: 5/10