Назва в оригіналі:Four Weddings and a Funeral
Рік: 1994
Ще один допис присвячений комедії в моєму блозі. Картина, яку, напевно, бачили всі окрім мене. Без сумніву, входить до плеяди найвідоміших європейських фільмів епохи дев’яностих. Звучить занадто гучно? Можливо, але стрічка цього варта ;)
Основне, що притягує увагу (окрім фірмового англійського гумору, ясна річ) це незвична побудова сюжету. Фільм повністю відповідає своїй назві – вся дія картини розгортається саме на 4 весіллях і одних похоронах. Така нестандартна подача стрічці йде тільки на користь. Весілля різних людей розірвані часовим інтервалом у кілька місяців сприймаються як певні рубежі. Отож, у глядача з’являється цікавий шанс спостерігати - як змінюються головні персонажі і що змінюється в їхньому житті.
Картина мені безумовно сподобалась, але, зізнаюсь - чекав більшого. І ніби все на місці – і непогана історія, і яскрава гра акторів, і гумор, але… Можливо, якби до перегляду стрічки я не подивився вже більше десятка американських комедій зі схожою історією, то і сприймався б цей фільм зовсім по-іншому...
З творчістю Хью Гранта я на жаль знайомий не достатньо. Проте поверхневий погляд на картини за його участю дозволяє зробити необережний висновок, що британцю поки не вдалось розкрити свій справжній потенціал і вийти за рамки жанру «романтична комедія». Хочеться вірити, що я помиляюсь.
Щоб охарактеризувати Енді Макдауел в цій картині достатньо одного слова – «чарівна». Ні, ви просто прочитали і не вдумались. Спробуйте ще раз – «чарівна»…. Як багато все-таки можна передати цим епітетом! Зрештою, чим шукати глибокий зміст в словах, достатньо просто подивитись на постер картини розміщений трохи вище :)
Кілька слів про касові збори картини. Цій темі я завжди намагаюсь приділити кілька рядків, оскільки фінансова успішність свідчить про сприйняття фільму аудиторією, а це, погодьтесь, доволі важливий показник. Так ось – при бюджеті в 4 мільйони доларів у світовому прокаті стрічка зібрала… 245(!). Не берусь коментувати такий феноменальний(на жаль, більш ємного слова не знайшов) успіх. Скажу лише, що до 1999 року ці цифри дозволяли залишатись фільму найкасовішим за всю історію британського кіно.
Отже, настає час певних підсумків. Добротний англійський фільм приправлений долею гумору та романтики, який із задоволенням подивиться майже кожен. Але не більше. Не варто очікувати якихось сильних вражень чи довгих спогадів. Зрозуміло, що в 1994 році оцінки публіки були дещо іншими, але нічого не поробиш з тим, що я переглянув картину аж в 2009-ому…
Оцінка: 7/10
Основне, що притягує увагу (окрім фірмового англійського гумору, ясна річ) це незвична побудова сюжету. Фільм повністю відповідає своїй назві – вся дія картини розгортається саме на 4 весіллях і одних похоронах. Така нестандартна подача стрічці йде тільки на користь. Весілля різних людей розірвані часовим інтервалом у кілька місяців сприймаються як певні рубежі. Отож, у глядача з’являється цікавий шанс спостерігати - як змінюються головні персонажі і що змінюється в їхньому житті.
Картина мені безумовно сподобалась, але, зізнаюсь - чекав більшого. І ніби все на місці – і непогана історія, і яскрава гра акторів, і гумор, але… Можливо, якби до перегляду стрічки я не подивився вже більше десятка американських комедій зі схожою історією, то і сприймався б цей фільм зовсім по-іншому...
З творчістю Хью Гранта я на жаль знайомий не достатньо. Проте поверхневий погляд на картини за його участю дозволяє зробити необережний висновок, що британцю поки не вдалось розкрити свій справжній потенціал і вийти за рамки жанру «романтична комедія». Хочеться вірити, що я помиляюсь.
Щоб охарактеризувати Енді Макдауел в цій картині достатньо одного слова – «чарівна». Ні, ви просто прочитали і не вдумались. Спробуйте ще раз – «чарівна»…. Як багато все-таки можна передати цим епітетом! Зрештою, чим шукати глибокий зміст в словах, достатньо просто подивитись на постер картини розміщений трохи вище :)
Кілька слів про касові збори картини. Цій темі я завжди намагаюсь приділити кілька рядків, оскільки фінансова успішність свідчить про сприйняття фільму аудиторією, а це, погодьтесь, доволі важливий показник. Так ось – при бюджеті в 4 мільйони доларів у світовому прокаті стрічка зібрала… 245(!). Не берусь коментувати такий феноменальний(на жаль, більш ємного слова не знайшов) успіх. Скажу лише, що до 1999 року ці цифри дозволяли залишатись фільму найкасовішим за всю історію британського кіно.
Отже, настає час певних підсумків. Добротний англійський фільм приправлений долею гумору та романтики, який із задоволенням подивиться майже кожен. Але не більше. Не варто очікувати якихось сильних вражень чи довгих спогадів. Зрозуміло, що в 1994 році оцінки публіки були дещо іншими, але нічого не поробиш з тим, що я переглянув картину аж в 2009-ому…
Немає коментарів:
Дописати коментар