Все не так як здається...

І знову загальною рисою картин, про які я розповім сьогодні, являються ігри режисера зі своїм глядачем. Десь все більш-менш зрозуміло (“13 поверх”), десь не зрозуміло майже нічого (“Малхоланд Драйв”), а десь уже сам глядач може відмовитись сприйняти гірку правду (“Острів проклятих”). В будь-якому випадку, всі три стрічки по-справжньому неперевершені — вони лише потребують особливого підходу...

Малхоланд Драйв

Назва в оригіналі:Mulholland Dr.
Рік: 2001
imdb
КиноПоиск.Ru

На початку січня було оголошено підсумки голосування кінокритиків Лос-Анджелеса, згідно якого найкращим фільмом десятиліття названо “Малхоланд Драйв”. Рейтинги — річ більш ніж суб'єктивна, проте про “шедевральність” “Малхоланд Драйв” мені доводилось чути не одноразово. Зрештою, настав час познайомитись із творчістю Девіда Лінча.
Що можна сказати? Дуже неординарний проект. Фільм, котрий спочатку знімався як серіал, потім був взагалі заморожений і зрештою випущений в прокат завдяки окремо дознятому матеріалу.
Гра акторів, робота оператора, композитора — чудово, але не за це я запам'ятаю в “Малхоланд Драйв”. Картина залишиться в моїй пам'яті, а також спогадах тисяч інших глядачів через свій загадковий сюжет. Сюжет, однозначної трактовки якого не існує і досі. На даний момент ще ніхто не дав повне і вичерпне тлумачення картині, в той час як єдина людина, котра може це зробити (режисер) вперто мовчить, обмежившись коротким списком підказок для глядача.
Так, існує більш-менш загальноприйнятна версія подій того, що відбулось (її ви можете знайти на різних кінофорумах), але іронія долі полягає в тому, що картина дозволяє без зайвих зусиль висунути абсолютно протилежне трактування сюжету.
Сюжет крутиться навколо акторського життя в Голівуді, що, м'яко кажучи, вже всім набридло. Але Лінч знімає своє кіно так, назвати якісь сцени в його фільмі штампами не повертається язик.
Я не можу сказати, що мені дуже сподобався “Малхоланд Драйв”. Важко вподобати те, чого майже не розумієш :-) Але саме ця загадковість, можливість вибудувати неначе з конструктора свою трактовку подій і є головною ізюминкою фільму.
Якщо колись вам здасться, що навколо все ясно та зрозуміло — передивіться фільм Левіда Лінча, і ця ілюзія зникне :-)
P.S. Не можу не зауважити наскільки чарівно звучать в картині два хіти 60 років: Конні Стівенс "Sixteen Reasons" та Лінди Скотт "I've Told Ev'ry Little Star"

Оцінка: 7/10
90-2000 роки, оцінка:7/10

Острів проклятих

Назва в оригіналі: Shutter Island
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Схоже, що тандем Скорсезе та Ді Капріо — це явище всерйоз та надовго. Ді Капріо вже давно позбувся сумнівної слави “зірки Титаніка” і його теперішні ролі по праву визнаються одними з найкращих в сучасному кіно.
“Проклятий острів” - це темна та важка картина. 1954 рік, на острів де знаходиться клініка для лікування психічно хворих злочинців прибуває тандем федеральних маршалів для розслідування обставин втечі однієї з “пацієнток”. Розслідування веде маршалів все далі і далі, доводячи до тієї точки, коли для того, щоб дізнатись правду може просто не вистачити духу.
Взагалі, попередній абзац можна сміливо забути. Ні він, ні трейлери і анонси стрічки не дають жодного уявлення про що вона НАСПРАВДІ.
Кілька нюансів, на яких хотілося б зупинитись. Фільм дуже стильний та атмосферний. Суворий скелястий острів-тюрма, божевільні пацієнти, суворі охоронці, притворно ввічливий штат лікарів, страшна буря, що насувається на острів. Що не кажи, а Мартін Скорсезе вміє нагнітати...
Величезним плюсом я б назвав час дії картини - якби його перенесли в наші дні, то дивитись було б і на половину не так цікаво.
Фільм триває довгі 2 години 20 хвилин, але воно того варте. Режисер уміло штовхає глядача з однієї крайності в іншу, і в результаті ви вже не знаєте чому вірити. Власне і по закінченні фільму я не був впевнений, що зрозумів кінцівку ПРАВИЛЬНО, але прокрутивши в пам'яті фільм спочатку, зрозумів — в кінцівці Скорсезе двояких трактувань бути не може.
Не хочу якимось чином розкривати таємниці сюжету, але все-таки поясню в чому мене фільм засмутив. Я до самого кінця вірив, що розв'язка буде в стилі “Гри” з Майклом Дагласом. Але вона виявилась в стилі “Ігри розуму” з Расселом Кроу...

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

13 поверх

Назва в оригіналі:The Thirteenth Floor
Рік: 1999
imdb
КиноПоиск.Ru

По великому рахунку, дві попередні картини звичайно ж потужніші у всіх аспектах (режисура, операторська робота і т.д.), але саме “13 поверху” я вирішив поставити дещо вищу оцінку. Не можу повністю аргументувати свій вибір нічим іншим як банальною фразою “більше сподобався”. Не знаю... Можливо цьому посприяло те, що в цій картині задум режисера найбільш очевидний і він відкриває всі карти в фіналі, на відміну від Лінча і Скорсезе.
“13 поверх” вийшов за кілька місяців до прем'єри “Матриці”, і, як нам тепер добре відомо, попри схожу задумку не отримав навіть десятої частини слави та популярності фільму братів Вачовських. На мій смак “Матриця” як фільм вийшов “сильнішим”, і недаремно культовою стала саме вона. Інша справа, що на хвилі популярності цієї стрічки незаслужено забули про її попередників - “Темне місто”, “13 поверх”...
Сюжет, як вже не складно здогадатись, в “13 поверсі” обертається навколо віртуальної реальності. Ви не побачите тут неймовірних спецефектів та сутичок в режимі слоу-мо, але, як не дивно, фільми про віртуальну реальність можна дивитись і без цього джентльменського набору. Замість гонок та стрибків з даху на дах, режисер більше зосередився на філософських питаннях. Ніби нічого складного, ніби чергова комп'ютерна корпорація придумує черговий віртуальний світ (Лос Анджелес 1937 року) і ніби все повинно закінчитись без інтриги, але... Одним словом, я впевнений, що стрічка вас не розчарує.
...“Хе!” - чути вигуки із залу. “Кому це потрібно! Що може бути філософського і розумного в такому жанрі!” Невдоволений глядач потроху покидає кінозал, навіть не задумуючись, що весь його світ, всі його знайомі та й він сам — може виявитись лише набором байт на чиємусь комп'ютері...

Оцінка: 8/10
90-2000 роки, оцінка:8/10

500 днів нової та реальної Амелі

За кілька днів до Нового року, подорожуючи по просторам тенет, наштовхнувся на цікавий пост “широко відомого у вузьких колах” Алекса Екслера, в якому той розмірковував на тему новорічних та різдвяних фільмів. З особливою теплотою популярний блоггер відгукнувся про дві стрічки: “Реальна любов” та “Нова Різдвяна казка”. Жодну з них на той момент я не бачив, тому мій “to-watch-list” одразу поповнився ще двома кандитатами. Через кілька днів я їх переглянув, проте відгук пишу лише зараз. Крім цих фільмів в сьогоднішній пост увійдуть ще й такі картини як “Амелі” та “500 днів літа”. Всі чотири стрічки характеризуються певним нальотом романтики та кохання — на противагу моєму попередньому посту, фільми в котрому були, мабуть, аж занадто суворі та похмурі :)

Реальна любов

Назва в оригіналі:Love Actually
Рік: 2003
imdb
КиноПоиск.Ru

Припускаю, що цю картину крутили на вітчизняному телебаченні не раз і не два, проте раніше я її не бачив. Фільм-конструктор, який складається з кількох паралельних історій звичайних людей з обов'язковим щасливим фіналом, який звичайно ж припаде на Різдво.
Кохання панує над усіма, починаючи від португальскої служниці і закінчуючи британським прем'єр міністром — такий головний посил стрічки. Ідея настільки ж нова, наскільки новий світ в якому ми живемо. Але завдяки оригінальній побудові сюжету та по-спражньому щирим посмішкам акторів стрічку дивитись цікаво та приємно. “Реальна любов” не розширює границю жанра, не приковує ланцюгами до екрану, не перехоплює подих в очікуванні і не змушує реготати до нестями. Але це зовсім не заважає їй просто бути хорошим фільмом.
Одним словом, якщо буде потрібно створити відповідний настрій перед якимось святом — перегляньте “Реальну любов”. І у вашій душі стане трохи тепліше.

Оцінка: 7/10
90-2000 роки, оцінка:7/10

Нова Різдвяна казка

Назва в оригіналі: Scrooged
Рік: 1988
imdb
КиноПоиск.Ru

На відміну від попередньої стрічки, “Нова Різдвяна казка”(в оригіналі фільм називається “Скнара”, по назві твору Ч. Діккенса) не така легка і проста, адже режисер береться за таку нетривіальну справу як пошук доброти в серці жорсткої та червствої людини. “Жорстокий і черствий” у нас Біл Мюррей, а коли в картині знімається такий актор, для мене це стає аналогічним до знаку “кіноякості”. Проте одночасно це означає, що від фільму годі очікувати банальних штампів. Можливо саме тому під Різдво та Новий Рік наші канали традиційно крутять “Один вдома” та “Міцний горішок”, а не кіно з Мюрреєм...
Прикро, але версія фільму яку я дивився була з одноголосим перекладом жахливої якості, що дещо “підмочило” враження від фільму.
Коротко про головного героя — молодий президент телекомпанії полюбляє тероризувати всіх своїх підлеглих, немає друзів та сім'ї, а Різдво — це лише день коли на телебаченні одні з найвищих глядацьких рейтингів. З таким типом неодмінно слід щось робити! Героя Мюррея по черзі відвідують духи минулого, теперішнього і майбутнього Різдва намагаючись виправити характер телемагната, котрий пручається з усім наявним у нього цинізмом та залізною волею.
Все це звучить дещо незвично, проте фільм без сумніву вартий перегляду!
Як мінімум всі отримають насолоду від блискучої акторської гри, а як максимум дехто задумається над собою та своїм життям...

Оцінка: 7/10
40-80 роки, оцінка:7/10

Амелі

Назва в оригіналі:Le fabuleux destin d'Amélie Poulain
Рік: 2001
imdb
КиноПоиск.Ru

Ох вже ці франзузькі фільми... Інколи просто хочеться поділити весь кінематограф на світовий та французький. Цей невловимий шарм, ця незабутня атмосфера... Напевно я буду не надто далеким від правди, якщо назву “Амелі” одним з найвідоміших французьких фільмів за останнє десятиліття. Неодноразово я чув згадки про це кіно, і щоразу то брак часу, то відсутність бажання не давали мені його переглянути.
В цьому абзаці мав би бути опис сюжету, але, згадавши про що саме картина, я просто посміхнуся. Тут треба не читати, а дивитись :) Звичайна француженка працює в звичайному французькому кафе і живе звичайним життям... потрохи впливаючи на життя інших. Ось тільки на своє життя вона вплинути боїться...
Про цей фільм як ніколи важко написати щось по суті. Можливо тому, що ця картина скоріше не послідовність подій, а такий собі різнобарвний набір почуттів та емоцій. Ви можете описати почуття?
У відгуках на “Кинопоиску” пишуть, що згодом було знято безліч наслідувань, але безуспішно. Адже Амелі — вона одна, та й талант Жан-П'єра Жене є далеко не в кожного. Дивіться, оцінюйте, насолоджуйтесь.
P.S. Хочу одразу застерегти любителів дивитись трейлери фільму ДО його перегляду він одної простенької “пастки”, на яку я сам успішно клюнув. В фільмі немає жодної магії, чудес і чародійства — там все реальне. А певні спецефекти на екрані являють собою звичайний “посилюючий метод” від режисера.

Оцінка: 8/10
90-2000 роки, оцінка:8/10

500 днів літа

Назва в оригіналі:(500) Days of Summer
Рік: 2009
imdb
КиноПоиск.Ru

Вже досить давно я не зустрічав настільки нешаблонних, оригінальних та яскравих молодіжних картин з американською пропискою. В принципі, можна було б сказати, що фільм просто “потрапив під настрій”, але це не зовсім не так. Атмосфера картини настільки чарівна і тепла, що можу гарантувати — навіть після важкого дня ви закінчите її перегляд з посмішкою на вустах.
І знову ж таки, в котре за сьогодні констатую, що в сюжеті нічого надзвичайного немає — хлопець зустрічається з дівчиною. Ось і все. Але ж наскільки класно все знято! Моменти щастя та розчарування, банальні розмови та емоції, звичні стереотипи та помилки — на все це дивишся ніби під трохи іншим кутом, і все якимось містичним чином виглядає ніби бачиш це ... вперше. Режисер майстерно підкреслює все важливе і ключове у людських відносинах. І немов сам перетворюється на глядача, спостерігаючи за своїми героями. Я і близько не очікував отримати настільки неординарний фільм на таку ординарну тему. Не знаю на рахунок запорожців в степах України, але те, що хороші кіномайстри не перевелись в Штатах — це беззаперечний факт.
До речі. Від жіночої частини кіноаудиторії частенько можна почути думку, згідно якої чоловіки не вміють по-справжньому оцінити “романтичний жанр” і лише кепкують з нього. А насправді вся справа в якості! Скажімо я дійсно не можу оцінити і дивитись безкінечне серіальне мило чи типовий маспродукт, які так наполегливо торують собі шлях на наші екрани. Що ж таке справжня якість? Перегляньте “500 дні літа” і ви дізнаєтесь.
P.S. Вкотре переконався наскільки важко інколи буває локалізаторам. Ну як, як адекватно перекласти цю фантастичну фразу в кінці картини?
— Nice to meet you. I'm Autumn.

Оцінка: 8/10
новинки, оцінка:8/10

Стрибок в свідомість

Сьогодні я розповім про три прекрасні картини, які тим не менш зможуть переглянути не всі. Режисери цих фільмів, граючись з людською свідомістю немов з іграшкою, часто використовують доволі важкі методи, тому не можу гарантувати, що герої сьогоднішнього огляду прийдуться до смаку кожному.

Пам'ятай

Назва в оригіналі:Memento
Рік: 2000
imdb
КиноПоиск.Ru

Переглянувши “Темного лицаря”, я задався логічним питанням — хто ж режисер цього шедевру? Виявилось, такий собі британець Крістофер Нолан. Його останні роботи до “Лицаря” були “Бетмен Початок” та “Престиж”. Фільми, як на мій смак непогані, але не видатні — особливо ця сентенція вірна для простенького пріквела “Бетмена”. Після того я “залишив” Нолана у спокої, аж поки не натрапив на одну з дебютних робіт британця — триллер “Мементо”, який згідно історії кінематографу і приніс йому світову знаменитість.
Сказати, що фільм вражає — це нічого не сказати. Кіноексперименти режисера з глядачем тут просто приголомшують.
Леонард Шелбі страждає на рідкісну хворобу — і нього не працює короткотермінова пам'ять і він не здатен запам'ятати нічого з того, що трапилось 15 хвилин назад. Своє минуле він пам'ятає до певного рубежу — трагедії, що трапилась в його сім'ї. В його будинок вдерлись грабіжники, його дружину було вбито, а сам він ледве вижив, якщо таке існування можна назвати повноцінним життям. Єдина мета його існування — помста. Щоб не забути про те, що трапилось, він використовує татуювання на своєму тілі, фотографії з написами, записки. А ще йому допомагають якісь люди, точніше Леонард думає, що йому допомагають...
Вражаючий сюжет творці фільму підкріпили ефективним трюком. Адже фільм нам демонструють в зворотній послідовності. До цього я бачив подібне лише в французькій “Незворотності” Гаспара Ное (той фільм вийшов на 2 роки пізніше, хто-зна, можливо Ное і запозичив у Нолана такий “обернений” хронометраж...).
Якщо ви гадаєте, що оскільки нам одразу показують фінал, то “все ясно” - я вас розчарую. Далеко не “все ясно” навіть після закінчення фільму. “Мементо” - це картина, яку не осягнути одним поглядом. Ще довго після перегляду ви згадуватимете кадри фільму та відкриватимете для себе нові драматичні моменти.
До речі, на спеціальному виданні фільму на ДВД у глядача є можливість переглянути стрічку у “правильному” хронографічно вірному порядку, хоча я не уявляю як можна дивитись цю картину в іншому, протилежному до задумки режисера ракурсі.
Стрічка по-справжньому сподобалась. Оригінальністю. Силою. Переконливістю. Якщо ви її ще не бачили — ні в якому випадку не пропустіть.
Щодо Нолана, то, натхненний неймовірністю “Мементо”, я планую ще переглянути “Безсоння” 2002 року та з інтересом чекаю “Початок”(Inception) — прем'єра картини з 200-мільйонним бюджетом запланована на літо.

Оцінка: 8/10
90-2000 роки, оцінка:8/10

Машиніст

Назва в оригіналі: El maquinista
Рік: 2004
imdb
КиноПоиск.Ru

А ось і ще один старий знайомий по “Темному лицарю” - Крістіан Бейл. В “Машиністі” його ледве можна впізнати, оскільки, як пишуть, в свій час для цієї ролі актор скинув більше 30 кілограм. Моторошний іспанський триллер зможуть додивитись далеко не всі, проте ті, хто витримає, будуть винагороджені достойним фіналом.
Сюжету як такого практично немає — все крутиться навколо головного героя, який ... не спить уже багато місяців. Його постійно мучать видіння та кошмари - як наслідок, бідолаха вже перестає розрізняти реальність та фікцію. Невизначеність де правда, а де уява мучить не тільки Тревора Резніка, але й глядача, оскільки режисер не дає жодних натяків на цю тему. Картина по-справжньому важка. Зловісна, темна, липка атмосфера панує на екрані. Весь час чогось очікуєш і весь час твої сподівання виявляються марним. Залишається хіба що подякувати режисеру за те, що той не став доповнювати і без того моторошну картину елементами хоррора. Проте, все це знято не заради одного процесу. В кінці картини вщент збентеженому глядачу все-таки буде дане пояснення на всі питання.
Ось тільки чи втішить воно вас?

Оцінка: 7/10
90-2000 роки, оцінка:7/10

Місто темряви

Назва в оригіналі:Dark City
Рік: 1998
imdb
КиноПоиск.Ru

Раса прибульців знаходится на грані вимирання. Попри всю свою могутність, яка дозволяє навіть змінювати реальність. Подорожуючи по галактиці, вони натрапляють на одну населену планету, жителі котрої можуть стати рятівним ключем до виживання.... Ласкаво просимо у Місто темряви — штучно створений світ, який повністю змінюється щоночі. Міняються будинки, вулиці і ... навіть спогади людей. Все це робится з єдиною метою — дослідити людство та вияснити секрет його існування.
Картина виявилась несподівано захоплюючою та цікавою. Я наштовхнувся на неї практично випадково, власне з найцікавішими фільмами так буває завжди :)
“Темна фантастика в стилі нуар” - ось як би я охарактеризував жанр фільму. Затягуючий сюжет поступово розгортається перед очима глядача, відповідаючи на одні запитання і одночасно ставлячи інші (не скажу, що кінцівка надто не передбачувана, проте свій шарм в ній безумовно є). Хороша гра акторів - без зайвого пафосу та драматизму, саме на стільки на скільки потрібно.
Якісний та колоритний фільм — один з небагатьох, які я без сумніву можу рекомендувати любителям жанру... Хоча останню фразу з успіхом можна застосувати до всіх трьох картин в сьогоднішньому огляді :)
Кілька цікавих “уривочних” моментів, які хотілося б виокремити — благо картина дає певну поживу для роздумів. По-перше цікавий шлях, яким змінюється об'єктивна реальність в стрічці. На відміну від інших фільмів такої тематики (взяти ту ж “Матрицю” зняту на рік пізніше на цих же декораціях) — реальність тут ПО-СПРАВЖНЬОМУ змінюється, тобто відбувається зміна матеріального замість класичних ігор зі свідомістю головного персонажа. Свідомістю в фільмі теж маніпулюють, але з іншою метою. По-друге, варто звернути увагу на ті нетривіальні питання, відповіді на які намагаються знайти прибульці. Ось неточна цитата з картини: “Якщо вам імплантувати інші спогади, чи станете ви жити відносно них? Що таке людина? Придаток до своєї пам'яті, чи щось значно більше?”
P.S. Мені так здається, чи якщо в якійсь картині знімається Дженіфер Конеллі, то обов'язково слід чекати появу довгого пірсу в океан? ;)

Оцінка: 7/10
90-2000 роки, оцінка:7/10

Скажений Макс - під куполом трилогії

Нечітко пригадую, що на початку 90-х вже переглядав не то другу, не то третю картину франчайзу. Туманні уривки оповиті серпанком “легендарності” - ось все, що я пам'ятав про пригоди Макса. Тому ось уже кілька останніх років планував переглянути трилогію повністю, але ці наміри весь час відкладались. До тепер. Благо сучасний кінематограф, в переважній мірі штампуючи клони безглуздих бойовиків і тупуватих комедій, цілком дозволяє час від часу занурюватись в глибини океану класики світового кінематографу.
Не те щоб малобюджетні картини зняті в австралійських пустелях з молодим Мелом Гібсоном в головній ролі якось претендували на звання незаперечних шедеврів, але свій слід в кіно вони, безумовно, залишили. Особливо це справедливо для прекрасної другої частини франчайзу - “Воїн дороги”. Вона вигідно вирізняється на фоні простоватої першої і нудної третьої. Проте, про все по порядку...

Скажений Макс

Назва в оригіналі:Mad Max
Рік: 1979
imdb
КиноПоиск.Ru

Дія всіх трьох картин відбувається в постапокаліптичному світі, але в кожній з них цей “апокаліпсис” зображено дещо по іншому. Попри всі старання режисера втримати трилогію в стрункому сюжетному руслі, зв'язок картин між собою більш ніж умовний. По великому рахунку, їх можна дивитись окремо, не втрачаючи майже нічого.
Особливо “відірваною” виглядає перша частина, в якій немає практично нічого “постядерного”. Натомість глядачу демонструються звичайні гонки на магістралях, в яких “хороші хлопці” не дають спуску “поганим хлопцям”. Ця історія плавно переходить в комбінацію “банда байкерів полює на сім'ю хорошого хлопця”, щоб згодом трансформуватись в “хороший хлопець перетворюється на Скаженого Макса і полює на банду байкерів”.
До виходу на екрани “Відьми з Блер”, “Скажений Макс” впевнено утримував лідерство в номінації найкраще співвідношення бюджету до отриманого прибутку. Знятий практично за четверть мільйона він приніс в прокаті своїм творцям неймовірні доходи. Тогочасній публіці сподобались “безбашені” гонки по автомагістралям, проте сучасний глядач не побачить в “Максі” майже нічого цікавого. Стрічок на подібну тему відтоді було знято настільки багато, що всю початкову оригінальність австралійської картини просто важко помітити.
Якщо коротко, то перша частина мене розчарувала. Зате друга..

Оцінка: 6/10
40-80 роки, оцінка:6/10

Скажений Макс 2: Воїн дороги

Назва в оригіналі: Mad Max 2
Рік: 1981
imdb
КиноПоиск.Ru

виправдала найсміливіші сподівання. Власне кажучи, саме цей фільм я б назвав справжнім “Скаженим Максом”. Простий та логічний сюжет, яскраві персонажі, драматизм та драйв в кінці-кінців! Що й казати — якщо ви не бачили фінальну сцену погоні з “Воїну дороги”, то просто марно вважаєте себе любителем кіно :)
Не берусь підрахувати скільки нового принесла стрічка в світове кіно та скільки раз потім її по всякому копіювали. Зате більш ніж впевнений, що таку класну фантастику не дарма вважають одним із найяскравіших екшн-фільмів 80-их.
Світ, в якому існує лише одна цінність — паливо. Світ, в якому дороги перетворились на життєві артерії, біля яких намагаються вижити жменька людей. Світ, в якому вціліє лише той, в кого надійніша машина, міцніші нерви та повний бак бензину.
Без сумніву, неймовірний фільм! Ну-мо перегляну я ще раз сцену погоні... :)

Оцінка: 8/10
40-80 роки, оцінка:8/10

Скажений Макс 3: Під куполом грому

Назва в оригіналі:Mad Max Beyond Thunderdome
Рік: 1985
imdb
КиноПоиск.Ru

Після “Воїну дороги” я сподівався на таке ж драйвове продовження, але творці картини чомусь вирішили інакше. Макса пересадили з автомобіля на верблюжу упряжку, всунули в стрічку Тіну Тьорнер, вчергове “перемалювали” світ франчайзу і пішли по неквапливій “філосовській” доріжці...
Не стану сперечатись — місцями “Під куполом грому” дивитись цікаво, певні моменти досить навіть нічого, але в цілому картина залишає по собі прісне враження. Наче розуміючи свій промах, режисер в самому кінці повертає в сюжет “класичні перегони”, але це лише підкреслює загальну невдачу фільму.
Міллер на протязі трьох фільмів шукав рецепт ідеального “постапокаліпсису”.
У “Воїні дороги” він його знайшов. Але повністю очевидним це стало лише після прем'єри “Під куполом грому”..

Оцінка: 6/10
40-80 роки, оцінка:6/10

До речі, скоро на екрани планують випустити четвертого “Макса”. Вже без Гібсона, який на думку режисера занадто старий, зате з потужним рядом нових спецефектів. Що ж, подивимось...

Доларова трилогія

“Доларова трилогія” Серджіо Леоне, яку геніальний італієць примудрився зняти трохи більше ніж за три роки, безсумнівно стала однією з найяксравіших подій в жанрі вестерн 20 століття. Леоне практично вдихнув нове життя в історії про ковбоїв з револьверами і забезпечив фільмам такого плану довге і ситне майбутнє. Його “спагетті-вестерни” відкрили новий напрямок в тематиці ковбойського кіно. Іронія долі, але картини, які відродили захоплення до цього суто американського жанру були відзняті... в іспанські пустелі, з більшістю іспанських акторів, а режисер та композитор трилогії — італійці.
Попри те, що “Хороший, поганий і злий” являється пріквелом до двох перших частин, я дивився стрічки саме в порядку їх зйомок , адже тільки так можна було відслідкувати “еволюцію” Леоне як режисера, Іствуда як актора, Моріконе як композитора.
Саме поняття трилогії тут досить розпливчате. По великому рахунку, всі картини об'єднує лише персонаж “людини без імені” у виконанні Клінта Іствуда. Неначе бажаючи заплутати глядача, Леоне без жодних комплексів використовує багатьох акторів в різних ролях в залежності від картини. Чого лише варті персонажі Лі Ван Кліфа в “На кілька доларів більше” і в “Хороший, поганий і злий” - спробуйте їх порівняти :)

За пригорщу доларів

Назва в оригіналі:Per un pugno di dollari
Рік: 1964
imdb
КиноПоиск.Ru

Пересічний італійський режисер знаходить мало кому відомого 34-річного американського актора, чия кар'єра явно в крутому піке. На смішну суму ці двоє, спілкуючись виключно через перекладача, знімають кіно. Щоб сильно не перенапружуватись, за основу береться сценарій картини Акіро Куросави “Тілоохоронець” і дещо “адаптується”.
Попри неясні перспективи фільму стається диво і фільм що називається “вистрілює”. Про Леоне та Іствуда дізнається весь світ, а на великі екрани готується вихід продовження.
Зізнаюсь, що порівняння більш пізніх робіт італійця з цією картиною явно не на користь останній. Простий, а інколи по-дитячому наївний сюжет, харизматичні, але абсолютно передбачувані актори, цікаві, але частенько затягнуті сцени, в яких вдесяте повторюється одне і теж — одним словом, я вдячний цій картині, за те, що вона подарувала світу Леоне, Моріконе та Іствуда, проте приблизно через 50 років після зйомок вона виглядає відверто слабко.
До речі, свій класичний прищур Іствуд отримав саме тут, “завдяки” яскравому світлу софітів. В інших картинах зі світлом, звичайно, все було в порядку, але прищурений погляд актора так сподобався публіці, що Клінт вирішив його залишити.

Оцінка: 6/10
40-80 роки, оцінка:6/10

На кілька доларів більше

Назва в оригіналі: Per qualche dollaro in più
Рік: 1965
imdb
КиноПоиск.Ru

Фільм значно вищого рівня, аніж його попередник. Скажу навіть більше — попри те, що головною перлиною трилогії вважається “Хороший, поганий і злий”, саме “На кілька доларів більше” сподобались мені найбільше. Гадаю саме ця частина стала апогеєм “спагетті-вестернів”, а фінальну сцену можна записувати в одну з найкращих в жанрі.
Як завжди буває в Леоне, грою акторів можна просто насолоджуватись. Вони не хороші і не погані, не брехливі і не щирі — вони СПРАВЖНІ. І нехай нікого не вводять в оману деякі обов'язкові атрибути “спагетті-вестернів” (неймовірна влучність, практична невразливість головних героїв тощо). Це кіно по-справжньому цікаво дивитись. Неймовірно, але одним із головних достоїнств картини є... паузи. Мовчання, довгий погляд, звичайна тиша — як багато можна висловити цими засобами!
Свій найвідоміший “ковбойський” саундтрек Моріконе напише для третьої частини трилогії. Для мене ж справжнім відкриттям стала простенька мелодія з механічного годинника Індіо. Браво!

Оцінка: 8/10
40-80 роки, оцінка:8/10

Хороший, поганий і злий

Назва в оригіналі:Buono, il brutto, il cattivo, Il
Рік: 1966
imdb
КиноПоиск.Ru

В цій картині Леоне втілив весь свій досвід отриманий за час попередніх зйомок, а глядачі отримали прекрасну і незабутню картину, яка не втратила свого блиску і для наступних поколінь.
Цього разу італієць заручився досить солідним як на ті роки бюджетом. В певних сценах роль масовки навіть грали цілі роти іспанської армії :) Картина знімалась з розмахом — адже її події розгортались на фоні Громадянської війни в США, тому від звичної схеми “невеличке містечко в пустелі — крутий мисливець за бандитами” доводиться відійти.
З кожною наступною частиною трилогії кількість ключових персонажів збільшується з арифметичною прогресією і, як не складно здогадатись, в цьому фільмі їх троє.
Три шукачі пригод, а точніше грошей, які ці пригоди приносять. Три безсердечні ганфайтери, розділення яких на “хороший”, “добрий” і “злий” більш ніж умовне. Жорстока війна між Північчю та Півднем, яка розриває країну, але не зможе завадити тим, хто йде за блиском золота.
Картина досить довга, але питання “дивитись чи ні” просто-напросто не стоїть.
Щодо власних вражень, то зауважу, що тісний зв'язок з військовими діями дещо нашкодив атмосфері “чистого вестерну від Леоне”. Натомість ми отримали пригодницьке кіно з більш широким полем подій...

Оцінка: 7/10
40-80 роки, оцінка:7/10