Назва в оригіналі:The Pink Panther 2
Рік: 2009
Картина, яку точно бачив кожен третій, а критикував кожен другий. Саме так, в мене на повному серйозі виникли підозри, що бідолашний фільм критикувало більше людей, аніж його бачили. «Що? Знову там Стів Мартін ганьбиться в ролі блазня-детектива?! Та це на сто відсотків повний провал!» - якщо збирати резюме вражень в інтернеті на цю картину, то воно буде приблизно таким.
Скажу відверто – картина далека навіть до рівня комедій «середньої руки», проте…. і абсолютно несмішною її не назвеш. Пригоди Клюзо в маєтку мистецтвознавця, падіння з балкону Папи Римського, зрештою поїздка Енді Гарсія по сходам на відрі – викличуть сміх навіть у найзапеклішого критика цієї екранізації. Не можу також не відмітити тонку сатиру на модні нині фемінізм та емансипацію. Вміло замасковані сценаристом ходи в очі абсолютно не кидаються, проте уважний глядач їх звичайно ж не пропустить.
Прикро, але на цьому набір позитивних фраз для цієї псевдофранцузької комедії в мене закінчується. Що ж тоді непомірним вантажем тягне «Рожеву пантеру номер два» на дно глядацьких симпатій? Спробую відповісти у художньому стилі. Уявіть, що ви бачили сон, прокинулись, а вже через 5 хвилин абсолютно нічого не пам’ятаєте, більше того – немає жодного бажання щось згадувати. З цією стрічкою ситуація аналогічно. Сіра, інколи тягуча картина з сюжетом гідним пера восьмикласника. І, незважаючи на наведені вище приклади, майже без хорошого гумору.
Одним словом, не гірше від першої частини, але.. Ну ви мене зрозуміли :) Добре, що цього разу хоча б Бейонсі на зйомки не запросили. Впевнений, це одразу знизило планку самоокупності картини на кілька мільйонів в європейській валюті.
По-справжньому шкода Жана Рено – йому віддали таку сіру та безхребетну роль, що інколи починаєш сумніватись, що саме ця людина радувала нас в таких кумедних стрічках як «Васабі» та «Корсіканець». Таке враження, що режисер вирішив зняти картину так, щоб ніхто і не помітив там участі Рено.
«Дивитись чи не дивитись?»- можливо спитають ті, хто не встиг ні подивитись, ні покритикувати. «Хлопці, перед вами халтура, але при бажанні можна і подивитись» - відповім я їм :)
P.S. Зазвичай я не надто приділяю увагу дрібним і дуже дрібним деталям, проте «секундні» кадри із видом нічного Колізея по-справжньому вражають.
Оцінка: 6/10
Скажу відверто – картина далека навіть до рівня комедій «середньої руки», проте…. і абсолютно несмішною її не назвеш. Пригоди Клюзо в маєтку мистецтвознавця, падіння з балкону Папи Римського, зрештою поїздка Енді Гарсія по сходам на відрі – викличуть сміх навіть у найзапеклішого критика цієї екранізації. Не можу також не відмітити тонку сатиру на модні нині фемінізм та емансипацію. Вміло замасковані сценаристом ходи в очі абсолютно не кидаються, проте уважний глядач їх звичайно ж не пропустить.
Прикро, але на цьому набір позитивних фраз для цієї псевдофранцузької комедії в мене закінчується. Що ж тоді непомірним вантажем тягне «Рожеву пантеру номер два» на дно глядацьких симпатій? Спробую відповісти у художньому стилі. Уявіть, що ви бачили сон, прокинулись, а вже через 5 хвилин абсолютно нічого не пам’ятаєте, більше того – немає жодного бажання щось згадувати. З цією стрічкою ситуація аналогічно. Сіра, інколи тягуча картина з сюжетом гідним пера восьмикласника. І, незважаючи на наведені вище приклади, майже без хорошого гумору.
Одним словом, не гірше від першої частини, але.. Ну ви мене зрозуміли :) Добре, що цього разу хоча б Бейонсі на зйомки не запросили. Впевнений, це одразу знизило планку самоокупності картини на кілька мільйонів в європейській валюті.
По-справжньому шкода Жана Рено – йому віддали таку сіру та безхребетну роль, що інколи починаєш сумніватись, що саме ця людина радувала нас в таких кумедних стрічках як «Васабі» та «Корсіканець». Таке враження, що режисер вирішив зняти картину так, щоб ніхто і не помітив там участі Рено.
«Дивитись чи не дивитись?»- можливо спитають ті, хто не встиг ні подивитись, ні покритикувати. «Хлопці, перед вами халтура, але при бажанні можна і подивитись» - відповім я їм :)
P.S. Зазвичай я не надто приділяю увагу дрібним і дуже дрібним деталям, проте «секундні» кадри із видом нічного Колізея по-справжньому вражають.
