Мости у вічність

Міст в Терабітію

Назва в оригіналі:Bridge to Terabithia
Рік: 2007
imdb
КиноПоиск.Ru

Прекрасний фільм, який я б нізащо не подивився, якби мені трапився шанс повернутись в минуле. Не можу віднести себе до надто чуттєвих глядачів, але востаннє такі тугу і жаль при перегляді фільму я відчував хіба що в «Зеленій милі» Стівена Кінга. «Міст в Терабітію» - це хороше і миле кіно, яке раптом, без підготовки, просто-напросто знищує глядача. Поворот сюжету в фінальній частині просто приголомшив і шокував мене. Це був неначе жорсткий удар який жбурнув мене на землю. Удар після якого не те що не можеш, а просто вже не хочеш підійматись. Згодом я піймав себе на гірких питаннях, котрі зопалу хотілось кинути режисеру та сценаристу – «Чому так? Для чого?!». В кількох прочитаних до перегляду рецензіях згадувалось, що «Терабітія» - це досить сумна стрічка. Брехня. Вона не просто сумна, вона безжально скрутить вас і не залишить ще довго після перегляду.
«Міст в Терабітію» - це стрічка про дитячі мрії та дружбу, стрічка про пошук власного місця в житті, стрічка про …скажу я сковтнувши гіркоту… оптимізмі та віру в краще.
Якщо ви все-таки вирішите переглянути цей фільм, я назву це мужнім вчинком. Тільки не сприймате все надто близько до серця – інакше буде дуже важко.

Оцінка: 8/10
90-2000 роки, оцінка:8/10

Велика риба

Назва в оригіналі:Big Fish
Рік: 2003
imdb
КиноПоиск.Ru

Цю картину я дивився наступного дня після «Терабітії» і на контрасті «Велика риба» здалась мені ще більш ніякою, ніж вона є насправді. Безумовно, в Бартона є свій стиль. Але моя проблема полягає в тому, що чим більше я дивлюсь картин цього режисера, тим менше мені цей стиль подобається. Пістрявий бал-маскарад царює практично в кожному фільмі. Бал без танцюристів – це не бал, тому не можу не представити головних осіб на цьому дійстві. Зустрічайте - простенький та нудний сюжет, невиразні герої, якась нечітка мораль – ось вони, наші герої.
Задумка у «Великій рибі» ніби й непогана, але Бартон настільки захоплюється другорядним, що під кінець фільму стає важко розрізнити основну сюжетну лінію. Режисер знімає для себе, для задоволення – і це плюс. Результат зйомок слабо зрозумілий глядачу – а це мінус.
Знову дозволю собі повернутись до «Терабітії» (в своїх думках я повертатимусь до неї ще довго). Обидві картини показують казку в реальності. Але роблять це настільки по-різному і з настільки різним ефектом, що спільного у них практично нічого немає. Мені було б по-справжньому цікаво почитати думки людей, яким сподобалась стрічка Бартона, а, точніше, хотілось би дізнатись – «Що саме там сподобалось?». А поки, коротко підіб’ю підсумки стосовно «Великої риби»: ні риба, ні м’ясо.

Оцінка: 5/10
90-2000 роки, оцінка:5/10

Весна, літо, осінь, зима ... і знову весна

Назва в оригіналі:Bom yeoreum gaeul gyeoul geurigo bom
Рік: 2003
imdb
КиноПоиск.Ru

Продовжуючи філософську тему, поверну в напрямку творіння корейського режисера Кім Кі Дука. Фільм я переглянув ще на Різдво, але гадаю відгук про нього доречно буде розмістити саме в цьому пості.
Що можна сказати… Досить незвичний досвід. Відчуваєш повне занурення в іншу культуру, філософію, релігію. Багато речей не розумієш, багато трактуєш по-іншому як це передбачав режисер. І тим не менше дивитись цікаво. В фільмі практично немає діалогів. Майже все необхідне доноситься до глядача за допомогою образів. Такий стиль інколи просто зачаровує. Щиро вважаю, що фільм варто переглянути кожному фанату кінематографу, принаймні, заради розширення власного кругозору.
Критики пишуть, що ця стрічка стала результатом творчого розвитку та режисерського «змужніння» Кім Кі Дука. Сподобалась фраза «він йшов до цього фільму». Якщо ви (як і я) не дивились інших картин режисера, то спробуйте хоча б переглянути трейлер до знятого раніше скандального «Острова». Всього кількох хвилин повинно вистачити, щоб зрозуміти походження фрази наведеної вище.
І все-таки я був би не щирим, якби написав, що фільм мені сподобався. Всі «східні» філософські стрічки я схильний примітивно ділити на дві категорії – «чужа філософія, але можу з нею погодитись» і «чужа філософія, погодитись не можу». До першої категорії відніс би ,наприклад, «Героя» (Чжана Імоу) і «Сім самураїв» (Акіро Куросави), до другої – «Тигр підкрадається, дракон ховається» (Енга Лі) і «Ляльки» (Такеші Кітано). Так ось, творіня Кім Кі Дука беззаперечно потрапляє в другу категорію. Занадто багато речей в його картині мені «чужі» та незрозумілі. Зрештою, це мій смак і мій вибір. Дивіться – оцінюйте.

Оцінка: 6/10
90-2000 роки, оцінка:6/10

Cinema 2010

В січні цього року в одному зі своїх дописів я публікував відео на прекрасний відеомікс кіноновинок 2009. Минув майже рік і keesvdijkhuizen (автор відео) радує нас підбіркою «сезону 2010»



Як на мене, вийшло не так енергійно як в минулорічному ролику. Хоча, в цілому, досить непогано. Зрештою, сам автор зізнається, що «Cinema 2010 is a lot darker and deeper than 2009», тому не варто шукати 100% схожості.
До речі, з подивом констатую, що впізнав значно менше картин, аніж минулоріч. І це при тому, що в загальному фільмів переглянув приблизно таку ж саму кількість. Втрачається смак до новизни … ?

Легенди нічних стражів

Назва в оригіналі:Legend of the Guardians
Рік: 2010
imdb
КиноПоиск.Ru

Ніколи не задумувались, яким чином ви обираєте картини для перегляду? Методом «все підряд»? Чи може «знайомі порекомендували» ? А може «це один з найдорожчих фільмів цього року, треба йти на перегляд»? Чи все-таки «там грає мій улюблений Річард Гір – пропускати не можна»? Останнім часом я частенько використовую відбір «по режисеру». Після «Хранителів» я всерйоз намірився не пропускати жодного фільму Зака Снайдера, тому і взявся за перегляд «Стражів» - звичайного, на перший погляд, мультика, якого я обов’язково оминув би увагою, якби не прізвище режисера.
Враження після перегляду залишились «різні», проте позитив безумовно переважає. Так, перед нами чергова мультяшна «історія» з білими і чорними героями, легендами та подвигами, мріями та їх казковою реалізацією. Так, щось подібне глядач вже бачив і не раз. Але в Снайдера вийшло все зняти таким чином, що про певну вторинність і наївність якось не думаєш. Та й немає коли про це думати – на віражах совиних крил явно не до цього.
Зізнаюсь, мені дуже сподобалась ідея «пташиного всесвіту». Воістину немає меж фантазії хорошого сценариста. Ну а запаморочливі кадри совиного польоту вкотре заставили пожалкувати, що в моєму місті немає справжнього 3Д-кінотеатра.
Мультик трохи нагадує «Як приручити дракона», хоча по своєму стилю це більш похмура історія. Власне про двоякість в позиціонування влучно написали на російському Кінокадрі – ніби і не для дітей, але й не сувора історія для дорослих (перший фільм Снайдера без рейтингу R(!). Можливо, саме це і послужило причиною не самих високих касових зборів.
Звукова палітра мені чомусь нагадала музичну тему з «Шерлока Холмса» Гая Річі, хоча композитори у стрічок різні. Не можу не згадати ще один цікавий факт - одну з пісень для мультика виконала группа … Owl City. Ну ще б пак – з такою-то назвою!
По мірі можливостей я завжди намагаюсь прислухатись і оцінити мову, якою говорять персонажі картини. Звісно бувають абсолютно «невиразні» в цьому плані картини, коли з екрану до нас доноситься «рафінована американська-англійська». Але буває і навпаки – згадайте хоча б картини Коенів, в яких правлять бал акценти та говірки жителів різних штатів. Щодо «Стражів», то попри американський статус фільму, я був більш ніж переконаний, що чую саме британську англійську. Чому Снайдер вирішив озвучувати саме так? Не знаю, відповіді я не знайшов. Зате прочитав цікаву інформацію на IMDB по цій темі: «The young owl Eglantine is the only character in the film who does not speak in an Australian accent» Як бачимо, мій слух мене підвів – нас радували австралійським, а не британським англійським.

Оцінка: 7/10
новинки, оцінка:7/10

Справжнє кохання

Назва в оригіналі:True Romance
Рік: 1993
imdb
КиноПоиск.Ru

Не перестаю дивуватись особистістю Квентіна Тарантіно. Якимось неймовірним чином в нього щоразу виходить здивувати глядача по-новому. Саме такі думки були в мене після перегляду кіноновели Тарантіно з фільму «Чотири кімнати». Щоправда фільмів від Квентіна не так вже й багато, тому доводиться звертати увагу і на те, до чого він не має прямого відношення, а, скажімо, лише пише сценарій. Отже, після «Чотирьох кімнат» захотілось ще чогось «тарантіновського». Вирішив глянути на «Справжнє кохання». Воно зняте в 1993 році Тоні Скоттом по першій частині велетенського сценарію, який в свій час написав Тарантіно. Другу частину в 1994-му успішно зіпсував Олівер Стоун (його «Natural born killers» я дивився кілька років тому. Більш бридкішого та огиднішого фільму відтоді згадати не можу).
Не скажу, що чекав чогось неординарного. Ви ж прекрасно знаєте, що таке фільми від Тоні Скота: кислотна жовто-зелена картинка, багато претензій на екшн, неясна біганина протягом всього фільму, Дензел Вашингтон зі стурбованим виразом обличчям і завжди простий як п'ять копійок фінал картини. Якщо забути про Дензела Вашингтона, то Скотт в «Справжньому коханні» зняв напрочуд типове для себе кіно, в чергове довівши, що із спільного у нього зі своїм братом - Рідлі Скоттом - лише прізвище, але не талант.
Не хочу, щоб у вас склалось хибне враження. True Romance не таке вже й поганеньке кіно – є там і достойні епізоди, особливо на початку. Олдмен та Уокен, зокрема, видаються просто-таки створеними для ролей негідників. Але коли арена дії переміщується з Детройту в Лос Анжелес, починаєш поступово розчаровуватись.
До речі, про «місце дії». Що ви знаєте про Детройт? «Місто американської автопромисловості» - скажуть одні. «Вотчина Емінема та хокейної команди «Red Wings» - додадуть інші. Факт полягає в тому, що Детройт на даний момент вмираюче місто. З одним із найвищих рівнем бідності та злочинності в США. Думаю, це трохи пояснює чому легендарного «Робокопа» знімали саме тут. Детройт розцвів завдяки промисловості в середині минулого століття. Завдяки цій же промисловості, яка не витримала конкуренції з японцями та європейцями, а також енергетичним кризам 20 ст., місто тепер успішно загниває. «Дженерал Моторс», «Форд», «Крайслер» - на цих китах в свій час трималось тут все. MotorCity – це друге ім’я Детройту.
Чесно кажучи, доля Детройту на порядок цікавіша і трагічніша сюжету True Romance. Місто, яке 50 років тому налічувало більше 1,6 мільйона населення тепер не дотягує навіть до мільйона. З 900 тисяч сучасного населення 81(!) відсоток складають темношкірі. Кожен третій житель Детройта живе за межею бідності. Завдяки бунтам незадоволених працівників ще в 60-ті роки почалась так звана «втеча білих з Детройту» . Тільки в Детройті для приїжджих є змога помилуватись таким унікальним явищем як «міські прерії» - це бувші житлові квартали, покинуті своїми власниками і знесені місцевою владою, щоб у наркоторговців не виникало бажання створювати там притони. В надії хоча б якось оживити місто, в його центрі був побудований бізнес квартал з кількома хмарочосами. Але, як не дивно, наявність хмарочосів не надто допомогла економіці міста.
Не дивно, що головна героїня фільму з іронією говорить про те, що її кохання розпочалось в такому місті як Детройт. Не дивно й те, що при першій же можливості вона це місто залишає…
Чому мені не сподобалось «Справжнє кохання»? Не знаю. Можливо, тому що режисер не використав весь потенціал такої великої ватаги хороших акторів. А може справа в антипатії до головних героїв стрічки. Ну аж ніяк не тягнуть вони на людей, за яких хочеться вболівати. Жадність, жорстокість, брехливість – всі ці якості потрохи «випливають» на протязі фільму. А тут ще й притягнута за довжелезні вуха розв’язка…
True Romance – досить непересічне кіно, яке варто подивитись будь-якому кіноману. Але, в той же час, це кіно, яке я навряд чи комусь особливо порекомендую...
P.S. Сподобалась фраза головного героя: I knew something must be rotten in Denmark. Судячи з усього, Шекспір в Детройті популярний :-)

Оцінка: 6/10
90-2000 роки, оцінка:6/10

Фарго

Назва в оригіналі:Fargo
Рік: 1995
imdb
КиноПоиск.Ru

2008 рік. Картині «Старим тут не місце» дають Оскар в категорії «Найкращий фільм», а я відкриваю для себе таке явище в кінематографі як брати Коени. Навмисне використовую термін «явище», оскільки для митців такого масштабу банальне «режисери» буде замало. Я бачив їхні картини і до цього - іронічні «Ігри джентльменів», культовий в певних кругах, проте не надто припавший мені до душі «Великий Лебовський». Окремим пунктом стоїть «Прочитати та спалити» - поки що єдина картина Коенів, яка мені не сподобалась. Але саме після «No Country for Old Men» я по-справжньому зміг оцінити величезний талант цього дуету. Фільми Коенів вчать цінувати кожен кадр. Вони вчать думати. Завдяки ним я в чергове заново відкриваю для себе світ кінематографа.
Про «Серйозну людину» я вже писав. Наскільки пригадую, тоді постав лише «7» - занадто низька оцінка для фільму, котрий я згадував і через два місяці після перегляду. Після цього почергово були переглянуті «Бартон Фінк», «Де ж ти брате?» і «Фарго». Я навмисно не дивлюсь всі їхні фільми «підряд», розтягуючи задоволення, немов гурман в ресторані. Про поневіряння сценариста в Голівуді та Одісею Джорджа Клуні я обов’язково напишу в майбутньому, а сьогодні спробую поділитись враженнями про «Фарго».
Ви колись щось чули про Міннесоту? Штат тисячі озер, «штат суслика». Штат чудернацьких акцентів та батьківщина Коенів. Вони народились та виросли в пригороді Міннеаполіса.
Фільм базується на реальних подіях. Саме таке неправдиве повідомлення хитрі Коени розмістили на початку картини, для того щоб глядач «краще повірив в цю історію».
Я думаю, ніхто надто не образиться, якщо я не затримаюсь на звичайному описі сюжету, який крутиться навколо викрадення дочки багатія заради викупу. Для цього існують спеціалізовані сайти, два з котрих я завжди вказую поруч із заголовком кожного фільму, про який пишу. Натомість одразу перейду до найцікавішого – вражень.
Десь вище, я вже згадував про цінність кожного кадра. Це складно пояснити – і ніби якісь звичайні люди, і ніби в не надто екзотичних ситуаціях – а ти дивишся з захопленням і просто не можеш відірватись! У всіх картинах Коенів ти відчуваєш справжню атмосферу того місця, де це все відбувається. В мене не надто великий досвід перегляду фільмів на мові оригіналу, але фільми Коенів у цьому плані одні з найскладніших. Яка гра слів, яка злива ідіом! Оцініть цей шматок звичайного діалогу, який я не полінився витягти із субтитрів:
- You got to listen to me on this one, Wade.
- Heck, you don't know. You're just whistling Dixie here.
- I'm saying, the cops, they can advise us on this. I'm saying, call a professional.
- No. No cops. That's final.
- This is my deal here, Wade. Jean is my wife, here.
- I gotta tell you, Wade, I'm leaning to Jerry's viewpoint here. We gotta protect Jean.
- We're not holding any cards. They got them all, so they call the shots.
- You're darn tootin'. - Damn it.
- I'm telling ya.
- Well, why don't we?
- I'm thinking we should offer them half a million.
- Now, come on, here! No way, Wade. No way.
- We're not horse-trading here, Wade.
- Yah.
- We gotta bite the bullet on this.
- Yah.
Акценти в картині шикарні. Коли поліцейська допитує двох проституток і всі троє активно використовують оце ‘Yah’ , без сміху та захоплення на цю сцену дивитись просто неможливо.
Скажу чесно, після цієї стрічки штат Міннесота я запам’ятаю надовго. Ці пейзажі, ці люди, ця мова, цей стиль життя та мислення… Ви, наприклад, чули про таку штуку як «Minnesota nice»? Виявляється, це специфічний стиль поведінки характерний для жителів цього штату.
Додам кілька слів і про пейзажі – зйомкам серйозно заважала одна з найтепліших зим в тих краях за останні 100 років. Використовували навіть фальшивий сніг, що прекрасно видно по великій кількості незамерзлої води в кадрі.
Впевнений, ви не знайдете в стрічці чогось екстраординарного. Я, наприклад, не знайшов. Натомість просто зрозумів – ось такі картини і називаються справжнім кінематографом.
Доводилось зустрічати думку, що «Фарго» - це один із найпростіших фільмів Коенів. Не знаю. Безумовно, «Фарго» - не «Бартон Фінк», але по яким критеріям його називати простим? Він простий, бо в ньому по ходу дійства «всього» дві відсилки до картин Стенлі Кубрика? Смішно.
На завершення хочеться розповісти про один кумедний факт. Чому саме «Фарго» я вибрав для перегляду? Через довжелезний список нагород з кінофестивалів? Ні, я про нагороди тоді і не знав. Подивитись стрічку мене «змусила» ось ця картинка під назвою «Сполучені Штати Кінофільмів» (клікніть на ній для повного перегляду):

Замість кожного штату – назва фільму, з яким найбільше цей штат асоціюється. Не пам’ятаю, в якому блозі я її знайшов, зате добре пригадую одне з питань в коментарях: «місто Фарго знаходиться Північній Дакоті – чому на карті фільм представляє Міннесоту?». Нехай це прозвучить смішно, але саме ця географічна дилема і стала останньою соломинкою по якій я вибрав наступний фільм Коенів для перегляду.
До речі, зверніть увагу, скільки взагалі картин Коенів на цій мапі. Не знаю як вам, а мені це багато про що говорить.

Оцінка: 8/10
90-2000 роки, оцінка:8/10