Назва в оригіналі:Road to Perdition
Рік: 2002
Для більшості глядачів ця картина була цікавою саме через ім’я режисера. Сем Мендес – автор нашумівшої «Красоти по-американськи» - свою другу голлівудську стрічку вирішив присвятити гангстерській тематиці, приправивши її моралізаторськими мотивами.
Майкл Салліван не може поскаржитись на життя – в кризові 30-ті у нього прекрасний будинок, щаслива сім’я та хороша робота. Робота, правда, дещо специфічна – убивства по замовленню ірландської мафії, але він не скаржиться. Та ось якось виявляється, що система, якій він служить, може бути не тільки щедрою, а й жорстокою - навіть до «своїх». Сім’ю Майкла вбивають, а він з єдиним вцілілим сином залишаються наодинці з невідомим майбутнім попереду та вбивцями мафії позаду…
В принципі, маючи такий сюжет, єдина надія заінтригувати глядача – це зняти кіно дещо по-іншому, не так як це робили десятки попередників. Мендес чесно намагається це зробити. В бій ідуть всі засоби – залучено зірковий акторський склад, звучить ніби-то непогана музика, то тут, то там уважне глядацьке око відмічає цікаву роботу оператора. Але… все-одно щось не те. Ситуація нагадує корабель, збудований по всім канонам мореплавства з надійною командою та мужнім капітаном. Корабель, який так і не нікуди не попливе, оскільки до моря – не одна сотня кілометрів.
До речі, про «капітана»- і тут у нас певне розчарування. Надзвичайно рідкісний випадок, коли про гру Тома Хенкса можна сказати: «Так міг зіграти будь-хто». Інші «зірки» теж не надто вразили, навіть роль «фотографа-вбивці» у виконанні Джуда Лоу видалась якоюсь вторинною.
Картина в свій час номінувалась на кілька «Оскарів», але отримала лише один – за операторську роботу. Мабуть, не дарма. Було б перебільшенням сказати, що візуальні образи стрічки вражають, але кілька «статичних» кадрів неодмінно залишаться перед очима глядачів після перегляду.
Прикро констатувати, але в цілому фільм не представляє собою нічого особливого. Банально та передбачувано. Ну і тема «гангстерських 30-х» м’яко кажучи не в новинку. Кіно буде по-справжньому цікавим хіба що для цінителів жанру. Всі інші можуть його спокійно пропустити.
Оцінка: 6/10
Майкл Салліван не може поскаржитись на життя – в кризові 30-ті у нього прекрасний будинок, щаслива сім’я та хороша робота. Робота, правда, дещо специфічна – убивства по замовленню ірландської мафії, але він не скаржиться. Та ось якось виявляється, що система, якій він служить, може бути не тільки щедрою, а й жорстокою - навіть до «своїх». Сім’ю Майкла вбивають, а він з єдиним вцілілим сином залишаються наодинці з невідомим майбутнім попереду та вбивцями мафії позаду…
В принципі, маючи такий сюжет, єдина надія заінтригувати глядача – це зняти кіно дещо по-іншому, не так як це робили десятки попередників. Мендес чесно намагається це зробити. В бій ідуть всі засоби – залучено зірковий акторський склад, звучить ніби-то непогана музика, то тут, то там уважне глядацьке око відмічає цікаву роботу оператора. Але… все-одно щось не те. Ситуація нагадує корабель, збудований по всім канонам мореплавства з надійною командою та мужнім капітаном. Корабель, який так і не нікуди не попливе, оскільки до моря – не одна сотня кілометрів.
До речі, про «капітана»- і тут у нас певне розчарування. Надзвичайно рідкісний випадок, коли про гру Тома Хенкса можна сказати: «Так міг зіграти будь-хто». Інші «зірки» теж не надто вразили, навіть роль «фотографа-вбивці» у виконанні Джуда Лоу видалась якоюсь вторинною.
Картина в свій час номінувалась на кілька «Оскарів», але отримала лише один – за операторську роботу. Мабуть, не дарма. Було б перебільшенням сказати, що візуальні образи стрічки вражають, але кілька «статичних» кадрів неодмінно залишаться перед очима глядачів після перегляду.
Прикро констатувати, але в цілому фільм не представляє собою нічого особливого. Банально та передбачувано. Ну і тема «гангстерських 30-х» м’яко кажучи не в новинку. Кіно буде по-справжньому цікавим хіба що для цінителів жанру. Всі інші можуть його спокійно пропустити.
Немає коментарів:
Дописати коментар