Назва в оригіналі:The Reader
Рік: 2008
Є у мене одна шкідлива звичка інколи “поклацати” по ще не переглянутому фільму, витягуючи 2-3 сцени по 20-40 секунд кожна. Інформації про картину така методика не дає жодної, натомість успішно можу слугувати джерелом певних упереджень. Наприклад, що фільм буде нуднуватим, або навпаки — складатиметься із суцільного екшену. В кінці-кінців, як правило, все виявляється абсолютно навпаки...
Оскароносний “Читач” дивитися я не планував, надто вже нечітким і слабоінтригуючим видався мені опис його сюжету. Натомість, я планував його запропонувати знайомим як чергового оскарівського лауреата — так би мовити для оцінки смаків сучасних кінокритиків. Взагалі-то, я рідко даю якісь картини на перегляд іншим, не маючи власної думки про них, тому вирішив хоча б “проклацати” The Reader”. Сцена перша — секс, сцена друга — знову секс, сцена третя — ви не повірите , але там знову секс! Перевірив назву файлу — я точно отримав “Читача”? Хм, ніби все нормально — та й початкові титри підтверджують, що переді мною картина Стівена Долдрі. Що ж це за кінематограф такий з жанровими елементами?! “Треба її запропонувати до перегляду нашим народним обранцям, коли ті в чергове будуть щось там обмежувати в інтернеті” - посміхнувся я тоді.
З цими думками, я відклав “Читача” до кращих часів. “Кращі часи” раптово наступили вчора ввечері, коли я вирішив все-таки вияснити, за що “The Reader” вважається однією з найкращих картин 2008 року.
Німеччина, Хайдельберг, 1958 рік. 15-річний хлопець ледь не втрачає свідомість, виходячи з трамваю. З останніх сил він доходить до підворотні одного з будинків, не розуміючи що з ним. Його виручає жінка середніх років, допомагаючи добратись додому. Ця випадкова зустріч похмурого дощового дня багато в чому визначає подальшу долю цех людей...
З чим би порівняти “Читача”? Картину, яка розчулює як “Зелена миля”, шокує як “Малена” і залишає в душі дзвінку порожнечу як у “Достукатись до небес”. Зараз абсолютно не хочеться аналізувати вчинки головних героїв з точки зору логіки — а у багатьох людей в житті все складається з точки зору логіки? Не хочеться когось звинувачувати та вирішувати хто правий, а хто винний. Не хочеться розмірковувати на тему, що на жаль в картині значно більше життєвої правди, аніж це видається на перший погляд. Ви знаєте, після таких картин в душу немов зазирає осінь.. Холодна та самотня осінь.
Ця картина, без сумніву була потрібна Німеччині як країні та німцям як нації, проте наївно вважати, що “Читач” знято виключно про німецьку трагедію — занадто широке коло питань піднімає режисер.
Ех, наскільки ж цікаво час від часу вириватись з коловороту конвеєрних голівудських фільмів, віддаючи перевагу європейським картинам! Наскільки вони інші — по атмосфері, по стилю, по грі акторів... А “The Reader” - це повністю європейське кіно по духу, нехай і зняте частково на американські гроші. До речі про Кейт — спробуйте порівняти двох жінок: роль Уінслет в цій картині і молоду дівчину, що в свій час мріяла на носі “Титаніка”. Гадаю, актриса зіграла в “Читачі” просто блискуче. Вона по-справжньому прожила цю роль. Я не мав змоги передивитись картини за участю інших номінанток на “Кращу жіночу роль 2009”, але вважаю, що Кейт отримала свою золоту статуетку повністю заслужено.
...Коли за темним вікном крапатиме дощ і сумно навіватиме вітер - ввімкніть “Читача”. Це кіно вимагає своєї атмосфери.
Оцінка: 8/10
Оскароносний “Читач” дивитися я не планував, надто вже нечітким і слабоінтригуючим видався мені опис його сюжету. Натомість, я планував його запропонувати знайомим як чергового оскарівського лауреата — так би мовити для оцінки смаків сучасних кінокритиків. Взагалі-то, я рідко даю якісь картини на перегляд іншим, не маючи власної думки про них, тому вирішив хоча б “проклацати” The Reader”. Сцена перша — секс, сцена друга — знову секс, сцена третя — ви не повірите , але там знову секс! Перевірив назву файлу — я точно отримав “Читача”? Хм, ніби все нормально — та й початкові титри підтверджують, що переді мною картина Стівена Долдрі. Що ж це за кінематограф такий з жанровими елементами?! “Треба її запропонувати до перегляду нашим народним обранцям, коли ті в чергове будуть щось там обмежувати в інтернеті” - посміхнувся я тоді.
З цими думками, я відклав “Читача” до кращих часів. “Кращі часи” раптово наступили вчора ввечері, коли я вирішив все-таки вияснити, за що “The Reader” вважається однією з найкращих картин 2008 року.
Німеччина, Хайдельберг, 1958 рік. 15-річний хлопець ледь не втрачає свідомість, виходячи з трамваю. З останніх сил він доходить до підворотні одного з будинків, не розуміючи що з ним. Його виручає жінка середніх років, допомагаючи добратись додому. Ця випадкова зустріч похмурого дощового дня багато в чому визначає подальшу долю цех людей...
З чим би порівняти “Читача”? Картину, яка розчулює як “Зелена миля”, шокує як “Малена” і залишає в душі дзвінку порожнечу як у “Достукатись до небес”. Зараз абсолютно не хочеться аналізувати вчинки головних героїв з точки зору логіки — а у багатьох людей в житті все складається з точки зору логіки? Не хочеться когось звинувачувати та вирішувати хто правий, а хто винний. Не хочеться розмірковувати на тему, що на жаль в картині значно більше життєвої правди, аніж це видається на перший погляд. Ви знаєте, після таких картин в душу немов зазирає осінь.. Холодна та самотня осінь.
Ця картина, без сумніву була потрібна Німеччині як країні та німцям як нації, проте наївно вважати, що “Читач” знято виключно про німецьку трагедію — занадто широке коло питань піднімає режисер.
Ех, наскільки ж цікаво час від часу вириватись з коловороту конвеєрних голівудських фільмів, віддаючи перевагу європейським картинам! Наскільки вони інші — по атмосфері, по стилю, по грі акторів... А “The Reader” - це повністю європейське кіно по духу, нехай і зняте частково на американські гроші. До речі про Кейт — спробуйте порівняти двох жінок: роль Уінслет в цій картині і молоду дівчину, що в свій час мріяла на носі “Титаніка”. Гадаю, актриса зіграла в “Читачі” просто блискуче. Вона по-справжньому прожила цю роль. Я не мав змоги передивитись картини за участю інших номінанток на “Кращу жіночу роль 2009”, але вважаю, що Кейт отримала свою золоту статуетку повністю заслужено.
...Коли за темним вікном крапатиме дощ і сумно навіватиме вітер - ввімкніть “Читача”. Це кіно вимагає своєї атмосфери.
Свого часу я теж писав відгук на читача. Цікавий фільм. Драма з великої літери "Д".
ВідповістиВидалитиP.S. все ніяк не можу повернутись до блогу(
Не вистачає часу? Знайома ситуація :)
ВідповістиВидалити