Назва в оригіналі: NaPolA
Рік: 2004
Після перегляду «Валькірії» я вирішив подивитись ще один давно запланований фільм на схожу тематику – «Академія смерті». Звичайно ж, у картин окрім часу і місця дії спільного мало, проте простіше виявилось дивитись їх підряд, не розбавляючи цей дует якоюсь банальною комедією чи бойовиком. Іншими словами - «не втрачати атмосферу».
Картини про «принади» тоталітаризму завжди користувалися успіхом в глядача. Їх ніколи не було багато, цей жанр був один із небагатьох в сучасному кінематографі, де «брали якістю, а не числом». Не можу сказати, що «Академія» похитнула цей постулат, проте на фоні визнаних шедеврів жанру вона виглядає відверто слабко.
Але спочатку про плюси. По-перше, фільм піднімає досить непопулярну в Німеччині тему про так звані «школи фюрера», куди набирали молодих хлопців, промивали їм мізки, згідно ідеології та готували на роль гауляйтерів (господарів) всього світу. Чому тема непопулярна? Справа в тому, що багато випускників таких академій в післявоєнній Німеччині примудрились зайняти важливі державні пости, скромно «викресливши» таку деталь із своєї біографії.
По-друге, фільми подібні до «Академії» відображають ну просто-таки класичні методи дій БУДЬ-ЯКОЇ тоталітарної держави. Просто замініть німецькі імена та звання в картині на щось інше. Нічого не нагадує?
На жаль, недоліків у стрічки теж вистачає. Режисер Денніс Ганзель до цього більше спеціалізувався по молодіжним комедіям. І, як не крути, «воно й видно». Ні, жодної легковажності в фільмі немає, справа в іншому – NaPolA більше нагадує картину про труднощі і перепитії університетського життя та складнощі у відносинах між батьками та дітьми, аніж антитоталітарну драму. Ясна річ, що автори картини всіляко намагаються нагадати, про що вони знімають кіно – тут і прапори з фашистською символікою на кожному кроці, і полювання на радянських військовополонених і навіть ряд «полум’яних» промов у виконанні директора академії. Ось тільки виглядає це не до кінця переконливо.
Безумовно, нелогічно вимагати від картини «стрибнути вище голови». Її рівень цілком достойний і, я думаю, можна сказати, що режисер впорався зі своїм завданням.
На перегляд цього фільму масово агітувати не стану. Як я вже зауважив вище, є значно більш цікавіші зразки жанру. З іншої сторони, в «Академії» свої особливості, і, можливо, кіногурмани їх все-таки оцінять.
Оцінка: 6/10
Картини про «принади» тоталітаризму завжди користувалися успіхом в глядача. Їх ніколи не було багато, цей жанр був один із небагатьох в сучасному кінематографі, де «брали якістю, а не числом». Не можу сказати, що «Академія» похитнула цей постулат, проте на фоні визнаних шедеврів жанру вона виглядає відверто слабко.
Але спочатку про плюси. По-перше, фільм піднімає досить непопулярну в Німеччині тему про так звані «школи фюрера», куди набирали молодих хлопців, промивали їм мізки, згідно ідеології та готували на роль гауляйтерів (господарів) всього світу. Чому тема непопулярна? Справа в тому, що багато випускників таких академій в післявоєнній Німеччині примудрились зайняти важливі державні пости, скромно «викресливши» таку деталь із своєї біографії.
По-друге, фільми подібні до «Академії» відображають ну просто-таки класичні методи дій БУДЬ-ЯКОЇ тоталітарної держави. Просто замініть німецькі імена та звання в картині на щось інше. Нічого не нагадує?
На жаль, недоліків у стрічки теж вистачає. Режисер Денніс Ганзель до цього більше спеціалізувався по молодіжним комедіям. І, як не крути, «воно й видно». Ні, жодної легковажності в фільмі немає, справа в іншому – NaPolA більше нагадує картину про труднощі і перепитії університетського життя та складнощі у відносинах між батьками та дітьми, аніж антитоталітарну драму. Ясна річ, що автори картини всіляко намагаються нагадати, про що вони знімають кіно – тут і прапори з фашистською символікою на кожному кроці, і полювання на радянських військовополонених і навіть ряд «полум’яних» промов у виконанні директора академії. Ось тільки виглядає це не до кінця переконливо.
Безумовно, нелогічно вимагати від картини «стрибнути вище голови». Її рівень цілком достойний і, я думаю, можна сказати, що режисер впорався зі своїм завданням.
На перегляд цього фільму масово агітувати не стану. Як я вже зауважив вище, є значно більш цікавіші зразки жанру. З іншої сторони, в «Академії» свої особливості, і, можливо, кіногурмани їх все-таки оцінять.
Немає коментарів:
Дописати коментар