Назва в оригіналі:Broken Flowers
Рік: 2005
imdb
КиноПоиск.Ru
Стрічку я переглянув в деякій мірі випадково. Фільм довго очікував своєї долі в мене на комп’ютері, і від видалення його врятувала лише наявність прізвища Біла Мюррея в перших кадрах. І справді, як взагалі можна проігнорувати фільм, в якому грає головна зірка неймовірного «Дня сурка»?!
Є своя цікавість в перегляді картини, про яку до цього не чув абсолютно нічого. Біла Мюррея і Шерон Стоун я, звичайно, в титрах помітив, але на цьому «попередній збір інформації» і завершився.
Визнаю, з враженнями після перегляду не можу точно визначитись і досі. По-перше – оригінально (і це не зважаючи на те, що сюжет був написаний за 2 тижні), по-друге – іронічно, а по третє – сумно… Мабуть, все-таки печаль – це основний супутник цієї картини.
Чесно кажучи, важко навіть визначити жанр фільму. Життєва драма? Іронічна комедія? А може справжній детектив? Занадто багато знаків запитань… Що ж кінцівка фільму для глядача збільшить їхню кількість на порядок.
Не можу не звернути увагу на гру Білла Мюррея. Він не виділяється великою кількістю діалогів та не намагається підкорити глядача широким букетом емоцій. Більше того, на протязі більшої частини фільму головний герой просто … сидить чи то за кермом, чи то на власному дивані. Сидить і мовчить. І найдивовижніше те, що при цьому відчуваєш – зіграти ТАК, зміг би далеко не кожен...
Вже після перегляду, я заради інтересу вирішив поцікавитись в інтернеті, що за стрічку я, власне кажучи, подивився.
«…Переможець гран-прі Каннського кінофестивалю 2005 року… Культовий режисер фільму Джим Джармуш…Чергова геніальна роль Біла Мюррея…» І це зовсім не заголовки жовтої преси! А ще, незважаючи на доволі обмежений прокат, стрічка зуміла зібрати непогану касу при скромному бюджеті.
До «Поломаних квітів»Джим Джармуш не знімав «велике кіно» майже 5 років. Схоже, що глядач таки скучив за ним…
Оцінка:7/10
Є своя цікавість в перегляді картини, про яку до цього не чув абсолютно нічого. Біла Мюррея і Шерон Стоун я, звичайно, в титрах помітив, але на цьому «попередній збір інформації» і завершився.
Визнаю, з враженнями після перегляду не можу точно визначитись і досі. По-перше – оригінально (і це не зважаючи на те, що сюжет був написаний за 2 тижні), по-друге – іронічно, а по третє – сумно… Мабуть, все-таки печаль – це основний супутник цієї картини.
Чесно кажучи, важко навіть визначити жанр фільму. Життєва драма? Іронічна комедія? А може справжній детектив? Занадто багато знаків запитань… Що ж кінцівка фільму для глядача збільшить їхню кількість на порядок.
Не можу не звернути увагу на гру Білла Мюррея. Він не виділяється великою кількістю діалогів та не намагається підкорити глядача широким букетом емоцій. Більше того, на протязі більшої частини фільму головний герой просто … сидить чи то за кермом, чи то на власному дивані. Сидить і мовчить. І найдивовижніше те, що при цьому відчуваєш – зіграти ТАК, зміг би далеко не кожен...
Вже після перегляду, я заради інтересу вирішив поцікавитись в інтернеті, що за стрічку я, власне кажучи, подивився.
«…Переможець гран-прі Каннського кінофестивалю 2005 року… Культовий режисер фільму Джим Джармуш…Чергова геніальна роль Біла Мюррея…» І це зовсім не заголовки жовтої преси! А ще, незважаючи на доволі обмежений прокат, стрічка зуміла зібрати непогану касу при скромному бюджеті.
До «Поломаних квітів»Джим Джармуш не знімав «велике кіно» майже 5 років. Схоже, що глядач таки скучив за ним…
колись давно-давно (здається, таки в 2005-му: дуууже давно, ги) дивилися ми цей фільм у кінотеатрі. кіно сподобалося. щоби покоментувати, мушу переглянути ще раз (зараз глянемо в піратській бухті), але напам'ять --- дуже рекомендовано до перегляду.
ВідповістиВидалитиЧисто суб’єктивно – подібні фільми найцікавіше дивитись на одинці. Ну а якщо не на одинці, то в не в кінотеатрі точно. Зовсім по-іншому все сприймається…
ВідповістиВидалити