Назва в оригіналі:Домовой
Рік: 2008
Щоб заманити сучасного глядача на перегляд черговою історією про найманого вбивцю, треба добре постаратись. Особливо, якщо з трейлера фільму не проглядаються спецефекти на кілька мільйонів, а з афіш кінотеатрів аудиторію не манять зірки світової величини. Проте є ще один варіант. Складніший. Просто зняти хороше кіно.
Вчергове переконуюсь, який ривок здійснив російський кінематограф за останні роки. Кількість картин знятих в Росії за рік, вже давно не вимірюється пальцями на руках. І навіть при тому, що якість більшості з них шкутильгає, просто по закону великих чисел, серед цієї маси все частіше трапляються достойні і просто цікаві картини. Одна з них – це герой сьогоднішнього огляду, кримінальна драма «Домовий». Картина, яка з самого початку не претендувала на гучні лаври, а просто зайняла свою невелику нішу серед кіноподій 2008 року, як цікаве, в чомусь незвичне кіно з інтригуючим сюжетом.
Саме сюжет, його несподівані виверти та повороти надає картині «ізюминку» та виділяє її на фоні інших. Основна лінія стрічки, яка й приковує до себе увагу – це порівняння та співставлення двох характерів: головних персонажів стрічки.
Часто справедливому сприйняттю картини заважають почуття до головних героїв зі сторони глядача. Найчастіше, звичайно ж за них вболівають, значно рідше – вболівають проти них. В картині «Домовий», неначе по замовленню, жоден з головних героїв не викликає надлишку емоцій в глядацької аудиторії. І це не брак акторської майстерності, навпаки – створити такий «сірий» образ – не білий, не чорний, а саме сірий - на екрані потрібно ще вміти. Якщо ж все-таки спробувати розібратись, хто з персонажів більш достойний, то є ризик прийти до взагалі парадоксальних висновків, оскільки герой Хабенскього (чесного письменника) по людським якостям програє Машкову (холоднокровному вбивці) практично розгромно. Здається, питання по персонажам вирішене, але потрібно не забувати про найважливіше. Не Хабенський, а Машков тисне на спусковий гачок.
Виділю також похмуру атмосферу фільму, яка створюється режисером практично всіма «підручними» засобами. Можливо, я помиляюсь, але здалось, що в картині практично немає сцен, знятих при сонячній погоді – або дощ, або хмари, або просто ніч.
На жаль, на кінцівку у авторів оригінальності не вистачило, що значно відобразилось на моїй оцінці про фільм. Проте навіть це не нівелює загальних позитивних вражень.
Оцінка:7/10
Вчергове переконуюсь, який ривок здійснив російський кінематограф за останні роки. Кількість картин знятих в Росії за рік, вже давно не вимірюється пальцями на руках. І навіть при тому, що якість більшості з них шкутильгає, просто по закону великих чисел, серед цієї маси все частіше трапляються достойні і просто цікаві картини. Одна з них – це герой сьогоднішнього огляду, кримінальна драма «Домовий». Картина, яка з самого початку не претендувала на гучні лаври, а просто зайняла свою невелику нішу серед кіноподій 2008 року, як цікаве, в чомусь незвичне кіно з інтригуючим сюжетом.
Саме сюжет, його несподівані виверти та повороти надає картині «ізюминку» та виділяє її на фоні інших. Основна лінія стрічки, яка й приковує до себе увагу – це порівняння та співставлення двох характерів: головних персонажів стрічки.
Часто справедливому сприйняттю картини заважають почуття до головних героїв зі сторони глядача. Найчастіше, звичайно ж за них вболівають, значно рідше – вболівають проти них. В картині «Домовий», неначе по замовленню, жоден з головних героїв не викликає надлишку емоцій в глядацької аудиторії. І це не брак акторської майстерності, навпаки – створити такий «сірий» образ – не білий, не чорний, а саме сірий - на екрані потрібно ще вміти. Якщо ж все-таки спробувати розібратись, хто з персонажів більш достойний, то є ризик прийти до взагалі парадоксальних висновків, оскільки герой Хабенскього (чесного письменника) по людським якостям програє Машкову (холоднокровному вбивці) практично розгромно. Здається, питання по персонажам вирішене, але потрібно не забувати про найважливіше. Не Хабенський, а Машков тисне на спусковий гачок.
Виділю також похмуру атмосферу фільму, яка створюється режисером практично всіма «підручними» засобами. Можливо, я помиляюсь, але здалось, що в картині практично немає сцен, знятих при сонячній погоді – або дощ, або хмари, або просто ніч.
На жаль, на кінцівку у авторів оригінальності не вистачило, що значно відобразилось на моїй оцінці про фільм. Проте навіть це не нівелює загальних позитивних вражень.
Немає коментарів:
Дописати коментар