Назва в оригіналі:The Lake House
Рік: 2006
Не так давно, в одній зовсім не «кінематографічній розмові» я почув назву цієї картини. Почув і навіть здивувався про себе, чому я і досі її не переглянув. До цього часу вже кілька разів по різним причинам відкладав перегляд, але тепер твердо вирішив нарешті подивитись.
Історія про двох людей, що живуть в одному домі, але в різний час та спілкуються між собою завдяки «чарівній поштовій скриньці» досить-таки небанальна. І нехай це рімейк, проте оригінальність походження сценарію особисто для мене не надто важлива.
В першу чергу, ця картина про любов , тому не очікуйте знайти тут хоча якісь атрибути фантастики та містики. Цього добра в стрічці абсолютний мінімум, просто-таки «крапля в морі». А шкода, публіка схожа на мене (тобто розпещена фільмами на зразок «Ефект метелика») не відмовилася б і від чогось більшого.
Вистачає запитань і до самого сценарію. Занадто багато складнощів, там де здавалось все можна вирішити двома-трьома словами. Натомість, потенційно цікаві епізоди режисер проскакує неначе на лихому коні. Одним словом - фільм сподобається в першу чергу жіночій аудиторії :)
З іншої сторони, картина зовсім небуденна. Розмірена романтична історія двох закоханих людей, яка може по-справжньому зачепити, якщо потрапить «під настрій». В даному випадку, до речі, дуже багато залежить від того, з якими думками в голові сядеш дивитись це кіно.
Стрічка про самотність та щастя, про вміння будувати своє життя та не руйнувати його іншим. Герої «розмовляють» між собою через листування, і, завдяки такій опосередкованості, виникає відчуття, що вони спілкуються і з глядачем. В картині зустрічається прекрасна метафора – про те, як справжній архітектор повинен вміти «піймати світло», будуючи проект свого життя. Головні герої теж намагаються піймати світло, ось не для своїх будинків, а для своєї душі…
Щодо кінцівки…то, незважаючи на бажання трохи поспойлерити, все-таки промовчу. Зрештою саме вона і є одним із найсильніших моментів фільму.
До речі, під час написання рецензії, згадав, що в свій час десь читав відгук на цей фільм. І справді на сайті «Мой мир» знайшлась знайома стаття. Слава не став довго розписувати особливості картини, оскільки вона його не надто вразила, проте в підсумках напрочуд точно вказав можливу цільову аудиторію для картини :) Тут я абсолютно згідний, стрічку найкраще дивитись в компанії з небайдужою дівчиною. Тоді деякі кінематографічні недоліки непомітно відходять на другий план :)
Оцінка: 7/10
Історія про двох людей, що живуть в одному домі, але в різний час та спілкуються між собою завдяки «чарівній поштовій скриньці» досить-таки небанальна. І нехай це рімейк, проте оригінальність походження сценарію особисто для мене не надто важлива.
В першу чергу, ця картина про любов , тому не очікуйте знайти тут хоча якісь атрибути фантастики та містики. Цього добра в стрічці абсолютний мінімум, просто-таки «крапля в морі». А шкода, публіка схожа на мене (тобто розпещена фільмами на зразок «Ефект метелика») не відмовилася б і від чогось більшого.
Вистачає запитань і до самого сценарію. Занадто багато складнощів, там де здавалось все можна вирішити двома-трьома словами. Натомість, потенційно цікаві епізоди режисер проскакує неначе на лихому коні. Одним словом - фільм сподобається в першу чергу жіночій аудиторії :)
З іншої сторони, картина зовсім небуденна. Розмірена романтична історія двох закоханих людей, яка може по-справжньому зачепити, якщо потрапить «під настрій». В даному випадку, до речі, дуже багато залежить від того, з якими думками в голові сядеш дивитись це кіно.
Стрічка про самотність та щастя, про вміння будувати своє життя та не руйнувати його іншим. Герої «розмовляють» між собою через листування, і, завдяки такій опосередкованості, виникає відчуття, що вони спілкуються і з глядачем. В картині зустрічається прекрасна метафора – про те, як справжній архітектор повинен вміти «піймати світло», будуючи проект свого життя. Головні герої теж намагаються піймати світло, ось не для своїх будинків, а для своєї душі…
Щодо кінцівки…то, незважаючи на бажання трохи поспойлерити, все-таки промовчу. Зрештою саме вона і є одним із найсильніших моментів фільму.
До речі, під час написання рецензії, згадав, що в свій час десь читав відгук на цей фільм. І справді на сайті «Мой мир» знайшлась знайома стаття. Слава не став довго розписувати особливості картини, оскільки вона його не надто вразила, проте в підсумках напрочуд точно вказав можливу цільову аудиторію для картини :) Тут я абсолютно згідний, стрічку найкраще дивитись в компанії з небайдужою дівчиною. Тоді деякі кінематографічні недоліки непомітно відходять на другий план :)
Ну ти вже все за мене прокоментував)) Дійсно, вразила картина не дуже. Хоча і Рівза і Булок я люблю...
ВідповістиВидалитиДо речі, про Сандру. Які її амплуа більше довподоби - ліричні чи комедійні? Мені, наприклад, більше подобається, коли вона смішить глядача :)
ВідповістиВидалитиНайкращим чином Сандра виразила своє ліричне амплуа у фільмі While You Were Sleeping - чудовий приклад хорошого доброго фільму.
ВідповістиВидалитиМилий фільм. Мені сподобався.
ВідповістиВидалити