Назва в оригіналі:Giù la testa
Рік: 1971
Минулоріч мені вдалося подивитись картину Серджіо Леоне «Одного разу на Дикому Заході», яка справила просто надзвичайне враження. Без сумніву – один з найкращих фільмів серед переглянутих в 2008 році. Чого тільки вартий початок того фільму… Ех… Але зараз говоримо вже про інший фільм за авторством талановитого італійця. По суті, сьогоднішній герой огляду – це друга частина умовної трилогії «Once upon a time…». До неї також входять вже згаданий вище «Одного разу на Дикому Заході» та «Одного разу в Америці», за участю ще молодого тоді Роберта Де Ніро. Час дії кожного фільму різний, персонажі також не пов’язані, і зв’язок між картинами лежить скоріше в психологічній площині.
«Одного разу … революція» - напевно, найменш відомий з цієї трійці. На це є цілий ряд об’єктивних причин. Проте, заради справедливості, зауважу, що навіть з чисто художньої сторони (як на мій смак) картина вийшла дещо слабшою, аніж «Одного разу на Дикому Заході».
Є й інша сторона медалі – те, що у Леоне «дещо слабше», для багатьох інших режисерів – просто недосяжний ідеал :) Мабуть, італієць володіє основами магії, оскільки я не можу по-іншому пояснити унікальну атмосферу його стрічок. Це не описати, це треба бачити та відчувати. Перефразовуючи відомий анекдот, можу сказати : «Ви бачили сучасний вестерн? Так от – зовсім не схоже!» .
Трохи про сюжет - волею долі звичайний мексиканський бандит та ірландський революціонер (ну і поєднання!) виявляються втягнуті в події Мексиканської революції. Кожен із них має свої мотиви, проте цей шлях вони проходять разом. В сучасних картинах модно обговорювати тандеми головних герої – мовляв, от «Дені Гловер та Мел Гібсон, то справжній дует», а «бідолаха Едді Мерфі, схоже, не знайде собі достойного напарника». Так ось, ніскільки не принижуючи достоїнств вищеназваних акторів, хочу сказати – дует мексиканця та ірландця просто поза конкуренцією! :)
Зазначу, що перша частина фільму видається більш легкою та навіть кумедною, в той час як в другій режисер зосереджує увагу глядача на значно глобальніших проблемах. Не можу сказати, що такий поворот мені надто сподобався, проте в цілому, стрічка від цих змін не втрачає.
Отож, добротний фільм з непересічною акторською грою та унікальним режисером. Дивитись чи не дивитись – так питання навіть не стоїть. Гадаю, що ознайомитись із творчістю Серджіо Леоне буде цікаво кожному цінителю кіно. Звичайно, я не можу гарантувати, що «почерк» неймовірного італійця прийдеться до смаку всім, але… спробуйте ;)
Оцінка: 7/10
«Одного разу … революція» - напевно, найменш відомий з цієї трійці. На це є цілий ряд об’єктивних причин. Проте, заради справедливості, зауважу, що навіть з чисто художньої сторони (як на мій смак) картина вийшла дещо слабшою, аніж «Одного разу на Дикому Заході».
Є й інша сторона медалі – те, що у Леоне «дещо слабше», для багатьох інших режисерів – просто недосяжний ідеал :) Мабуть, італієць володіє основами магії, оскільки я не можу по-іншому пояснити унікальну атмосферу його стрічок. Це не описати, це треба бачити та відчувати. Перефразовуючи відомий анекдот, можу сказати : «Ви бачили сучасний вестерн? Так от – зовсім не схоже!» .
Трохи про сюжет - волею долі звичайний мексиканський бандит та ірландський революціонер (ну і поєднання!) виявляються втягнуті в події Мексиканської революції. Кожен із них має свої мотиви, проте цей шлях вони проходять разом. В сучасних картинах модно обговорювати тандеми головних герої – мовляв, от «Дені Гловер та Мел Гібсон, то справжній дует», а «бідолаха Едді Мерфі, схоже, не знайде собі достойного напарника». Так ось, ніскільки не принижуючи достоїнств вищеназваних акторів, хочу сказати – дует мексиканця та ірландця просто поза конкуренцією! :)
Зазначу, що перша частина фільму видається більш легкою та навіть кумедною, в той час як в другій режисер зосереджує увагу глядача на значно глобальніших проблемах. Не можу сказати, що такий поворот мені надто сподобався, проте в цілому, стрічка від цих змін не втрачає.
Отож, добротний фільм з непересічною акторською грою та унікальним режисером. Дивитись чи не дивитись – так питання навіть не стоїть. Гадаю, що ознайомитись із творчістю Серджіо Леоне буде цікаво кожному цінителю кіно. Звичайно, я не можу гарантувати, що «почерк» неймовірного італійця прийдеться до смаку всім, але… спробуйте ;)
Немає коментарів:
Дописати коментар