Назва в оригіналі:Seven Pounds
Рік: 2008
Картина про людські почуття з хорошим актором в головній ролі, яка тим не менше, не викликала нічого окрім почуття якоїсь штучності та несправжності.
Вже постфактум, аналізуючи фільм, я й досі дивуюсь, як при такому сюжеті стрічка могла перетворитись на «односерійний серіал» з пристрастями та діалогами відповідного гатунку. На жаль, не можу сказати навіть кілька слів про сюжет, оскільки щоб я не написав - все буде явним спойлером. Власне, картина видає свою кінцівку вже в перших кадрах (модний прийом в останні роки), проте не хотілося б псувати комусь інтригу перегляду.
Натомість зазначу, що на мій погляд, стрічка не використовує і крихти зі свого величезного драматичного потенціалу. Катастрофічно провисаючи по середині, фільму не вдається виправитись навіть у передбачуваній розв’язці. При всіх благих намірах режисера, глядач отримує лише посередню любовну драму в дещо специфічній обгортці. І справа зовсім не в тому, що певні технічні/наукові подробиці виглядають натягнуто. Мова про них взагалі не йде. Тут справа в іншому. А саме - в нездатності показати справжні людські почуття та переживання. Жертва головного героя (це мабуть теж спойлер, але вже нехай) в кінцівці девальвується в устах інших персонажів буквально за лічені хвилини. Знецінюється вона і в очах глядачів.
Для мене вже кілька років яскравим зразком справжньої драми залишається картина «Будинок з піску та туману». Ці фільми абсолютно різні, але я згадую стрічку Вадима Перельмана в сьогоднішньому контексті просто як яскравий приклад, коли майстерність режисера по-справжньому чіпляє струни душі глядача. У випадку з сьогоднішньою картиною я таку характеристику дати не можу. Здавалося б автори картини використовують всі інгредієнти «кіноуспіху» - є життєва драма, і яскравий герой, і заздалегідь приречене на невдачу кохання - список можете продовжити самі. Але…
Зрештою, похвалити «Сім життів» варто хоча б за те, що ця картина про справжню людську доброту та підтримку. Фільми, які несуть такі світлі почуття завжди варто цінити.
Можливо, такі неоднозначні враження фільм викличе не у всіх. Можливо, хтось і справді ПОВІРИТЬ в картину і отримає задоволення від перегляду. В мене цього не вийшло…
Оцінка: 6/10
Вже постфактум, аналізуючи фільм, я й досі дивуюсь, як при такому сюжеті стрічка могла перетворитись на «односерійний серіал» з пристрастями та діалогами відповідного гатунку. На жаль, не можу сказати навіть кілька слів про сюжет, оскільки щоб я не написав - все буде явним спойлером. Власне, картина видає свою кінцівку вже в перших кадрах (модний прийом в останні роки), проте не хотілося б псувати комусь інтригу перегляду.
Натомість зазначу, що на мій погляд, стрічка не використовує і крихти зі свого величезного драматичного потенціалу. Катастрофічно провисаючи по середині, фільму не вдається виправитись навіть у передбачуваній розв’язці. При всіх благих намірах режисера, глядач отримує лише посередню любовну драму в дещо специфічній обгортці. І справа зовсім не в тому, що певні технічні/наукові подробиці виглядають натягнуто. Мова про них взагалі не йде. Тут справа в іншому. А саме - в нездатності показати справжні людські почуття та переживання. Жертва головного героя (це мабуть теж спойлер, але вже нехай) в кінцівці девальвується в устах інших персонажів буквально за лічені хвилини. Знецінюється вона і в очах глядачів.
Для мене вже кілька років яскравим зразком справжньої драми залишається картина «Будинок з піску та туману». Ці фільми абсолютно різні, але я згадую стрічку Вадима Перельмана в сьогоднішньому контексті просто як яскравий приклад, коли майстерність режисера по-справжньому чіпляє струни душі глядача. У випадку з сьогоднішньою картиною я таку характеристику дати не можу. Здавалося б автори картини використовують всі інгредієнти «кіноуспіху» - є життєва драма, і яскравий герой, і заздалегідь приречене на невдачу кохання - список можете продовжити самі. Але…
Зрештою, похвалити «Сім життів» варто хоча б за те, що ця картина про справжню людську доброту та підтримку. Фільми, які несуть такі світлі почуття завжди варто цінити.
Можливо, такі неоднозначні враження фільм викличе не у всіх. Можливо, хтось і справді ПОВІРИТЬ в картину і отримає задоволення від перегляду. В мене цього не вийшло…
А мені вдалося повірити Муччіно та Сміту. Драма достатньо проста і, дійсно, в багатьох моментах передбачувана, але ідея цікава, реалізація нестандартна (згадаємо хоча б спосіб у який герой вирішує в фіналі своє питання). Тому, поставив би 3+ з 5.
ВідповістиВидалитиА є відгук в блозі? Я думав почитати, але не знайшов...
ВідповістиВидалитиСім життів - фільм про людську самопожертву та честь. Якої зараз, ой,як мало.
ВідповістиВидалитиЙому можна пробачити всю наївність і т.д і т.п.
Емоції ёпрст!!!!:))))
В кінці мало не заплакав. а сльози так і хотіли вирватись за межі:)
2Цінитель
ВідповістиВидалитиНі, саме на цей фільм нема. У мене фільми шукаються доволі просто - на головній сторінці в поле пошуку вводимо якісь літери із назви і відразу маємо результат, або не маємо))
2koomchik згоден. До сліз не дійшло, але зачепило.
Хороший задум реалізований банально.Сміт викладається як актор, пробує витягнути кіно на собі, але не виходить.І не його вина.Проблема фільму у тому що його зіпсував свій же творець.Наприклад,забрати б зі стрічки штамповану фінальну сцену із зустріччю героїні Доусон та Харрельсона та постійні зайві флешбеки головного героя,які вдесяте нам натякають що він пережив дуже і дуже сильну душевну травму і кіно могло підняти свою планку вище.
ВідповістиВидалити2 nixau - судячи з коментарів вище, кіно сподобалось багатьом і без підняття планки. Проте мені, повторюсь, стрічка не вельми припала до смаку.
ВідповістиВидалити