Стара закваска

Назва в оригіналі:Old School
Рік: 2003
imdb
КиноПоиск.Ru

Перше, про що я подумав, розпочинаючи перегляд, це те, що картина вже достатньо «вікова». Безумовно, справжні комедії безсмертні, але для решти кінокартин цього жанру рік летить як за два. Ось чому, власне кажучи, лейбл «знято в 2003 році» сприймається як досить солідний вік.
Не можу сказати, що був чимось вражений чи приємно здивований. Доволі «прохідне» кіно на вечір вихідного дня. Без надмірного засилля «паркетного гумору», з простеньким сюжетом, і кількома кумедними сценами (а для комедій останнього десятиріччя – це ВЖЕ досягнення).
Тріо друзів, для яких термін «молодість» вже зникає, а поняття «криза середнього віку» ще не наступило, намагаються трохи розважитись, створивши альтернативне «студентське братство» поблизу місцевого університету. До цього можна додати нехитру любовну лінію і анекдотичного негативного героя – тамтешнього декана університету.
Зауважу, що тема студентського братства в університетах США доволі часто обігрується в голівудських кінофільмах, проте більшість вітчизняних глядачів і досі дуже слабо уявляє собі, що це таке. Змушений і себе віднести до такого «неосвіченого контингенту» . Ні, певні уявлення що до чого в мене звичайно є, але щоб до кінця розуміти гумор картини (якщо він є, звичайно) треба добре розбиратись в предметі, який висміюється.
Режисер Тодд Філіпс, за його власними словами, розглядав цю картину як такий собі іронічний відгук на фільм «Бійцівський клуб». Не знаю… Особисто мені знайти хоча б щось спільне між картиною Фінчера та «Старою закваскою» було непросто. Хоча, як відомо, у режисерів завжди своє бачення :)
На протязі стрічки ніяк не міг згадати, де я ще бачив актора, котрий зіграв Мітча(Люк Вілсон). Єдине, що крутилось в голові, це те, що Мітч як дві краплі води схожий на Крістіана Бейла. Пізніше, коли я глянув на послужний список Вілсона стало зрозуміло, звідки такі асоціації – обидва актори не так давно зіграли в непоганому вестерні «3-10 to UMA», який я преглянув кілька місяців тому :)
Чи можна рекомендувати цю картину до перегляду? Як позитивний фон в компанії друзів – безумовно. Як хороше кіно, щоб вдосталь посміятись – на жаль, ні

Резюме: 6/10

Вавилон Н.Е.

Назва в оригіналі:Babylon A.D.
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

В одному з моїх найперших постів в цьому блозі, я вже якось згадував цю стрічку в контексті «літніх кінопровалів». Слабкі збори і буря критики говорили багато про що, але це далеко головний не показник будь-якого фільму. Адже поки не подивишся стрічку сам, вона не може бути ні хорошою, ні поганою.
Чесно кажучи, перед переглядом в глибині душі я сподівався, що «не все так погано» і фільм просто несправедливо «затоптали». Подивився… І вирішив, що фільм «топтали» НЕДОСТАТНЬО. І це при всьому моєму захопленні фантастикою, і відповідно дуже поблажливому ставленні до всіх картин цього жанру…Такої, даруйте, нікчемної картини, серед переглянутих за останній рік, і не пригадаєш. Та й не хочеться пригадувати.
Картину не врятував ні непереможний Він Дізель, ні епізодичний Жерар Депардьє, ні сувора Шарлотта Ремплінг. Щодо Дізеля, то тут взагалі окрема розмова. «Вавілон Н.Е.» яскраво демонструє, як НЕ потрібно знімати цього актора. «В руках» вмілого режисера Він Дізель перетворюється на одну з найхаризматичніших постатей серед акторів нової хвилі, натомість в картині Касовіца від нього залишається лише бліда тінь.
Сюжет – то справжній клубок нісенітниць, які переплітаються між собою в орнаменті безглуздя. І хто взагалі допускає таких сценаристів до сучасних фільмів?! Яскрава та пуста картинка, незрозуміла музика, «приклеєні» сцени паркура – одним словом, матеріалу якраз вистачило б на кілька музичних кліпів. Іншого застосування для цього «відеошуму» я просто не бачу.
Аналізувати «плюси та мінуси», а в даному випадку «мінуси та мінуси» фільму, немає жодного бажання. Це класичний випадок, коли можна сказати, що картина «ні про що».
Кінцівка «обнадіює» глядача можливим продовженням. Що може врятувати нас від нього? Касові збори вийшли не такі вже й провальні, адже в світовому прокаті картина майже відбила свій 70-мільйонний бюджет. Тому спокуса зняти Вавілон «номер два» може й переконати продюсерів. В такому випадку залишається лише сподіватись на совість режисера :)

Оцінка: 4/10

Чим зайнятись мерцю в Денвері

Назва в оригіналі:Things to Do in Denver When You're Dead
Рік: 1995
imdb
КиноПоиск.Ru

Ця картина без сумніву входить до когорти найвідоміших гангстерських фільмів 90-их років. Тим дивніше було для мене, коли виявилось, що її я до цього моменту не бачив. Уже під час перегляду я почав пізнавати окремі сцени і зрештою прийшов до висновку, що фільм я все-таки дивився, але настільки давно, що практично нічого не пам’ятаю :) В тому числі і кінцівку стрічки. Тому можна сказати, що перегляд вийшов практично з «чистого листа».
Все тече, все міняється і здавалось такі близькі дев’яності віддаляються від нас все далі. Це стосується і фільмів тієї доби. Вчора ще свіжі новинки, сьогодні вони впевнено посідають свої місця на полицях кінокласики. І дивишся на них вже через аналогічну призму. Принаймні, сьогоднішній герой огляду вже без жодних зауважень сприймається як класика, а не щось інше. Я говорю в принципі банальні речі, але ось такий перехід «з новинок в класику» і демонструє невблаганний хід часу…
Повертаючись до картини в першу чергу хочеться поговорити про акторів. Беззаперечно, їхній склад підібраний на шість балів по п’ятибальній шкалі, і до їхньої гри жодних зауважень не може бути в принципі. А от що стосується сюжету, то він, попри свою алегоричність, видається дещо простуватим. «Група бандитів завинила перед грізним босом і той віддає наказ на їхнє знищення». Власне, це все! Нічого надособливого чи надоригінального в картині немає. Проте це абсолютно не впливає на загальне сприйняття, оскільки дивитись фільм по-справжньому цікаво.
Немає сумніві, стрічка значно глибша, аніж звичайний бойовик епохи дев’яностих. Але інколи я ловив себе на тому, що мені трохи цікавіше розмірковувати над оригінальністю ролі Головного Мафіозі (Крістофера Уокена) чи нетиповим для Стіва Бушемі амплуа холоднокровного вбивці, аніж шукати подвійне дно і неодмінні алюзії в картині.
Окремих слів заслуговує кінцівка. Просто надзвичайна суміш трагічності та оптимізму. Навряд чи знайдеться глядач, який зможе чітко класифікувати свої враження після перегляду. Зате я більш ніж переконаний, що попри таку невизначеність майже всі зійдуться в одному – фільм і справді непоганий.

Оцінка: 7/10

Мадагаскар 2

Назва в оригіналі:Madagascar: Escape 2 Africa
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Вже давно минули ті часи коли кожна нова американська анімаційна стрічка сприймалась як подія сезону. «Фабрики кіно» дуже швидко оцінили всю прибутковість анімації та почали штампувати мультфільми неначе консерви на заводі. Кількість неминуче позначилась на якості, хоча й досі в цьому жанрі (в основному зусиллями студії Pixar) трапляються справжні перлини.
До недавнього часу серед тісних рядів «мультблокбастерів» вигідно виділявся «Мадагаскар» - в першу чергу завдяки непоганому гумору. Не дивно, що другу частину очікували з ентузіазмом. Щодо України, то «Мадагаскар 2» по касовим зборам за 2008 рік взагалі посів друге(!) місце (на першому - російська картина «Адмірал»).
Влаштовуючись зручніше перед екраном, я подумки готувався до нової порції жартів та запального гумору ..а натомість отримав нудне та сонливе видовище, яке з труднощами додивився попри куций хронометраж. Зустріч з батьками, тест на справжню дружбу, невдале кохання – все це перевірений часом міцний фундамент, на якому можна будувати хороший мультфільм. Але те, що зробили сценаристи з Dreamworks інакше як халтурою не назвеш. Хоча чому халтура? Звичайна собі експлуатація успішного бренду без зайвого напруження.
Навіть легендарний загін пінгвінів, на якому тримається чи не весь гумор мультфільму, виглядає блідою тінню самих себе з першої частини стрічки.
І якщо узагальнювати враження від мультфільму, то найкраще для цього підійде наступна цитата з Михайла Жванецького: «Жаль… Жаль, что нам так и не удалось послушать начальника транспортного цеха!»(с).
Я так і не побачив той мультфільм на який сподівався…
До речі, під час перегляду в мене була можливість порівняти російську та українську версії озвучки. Попри власний патріотизм, змушений зауважити, що російська версія моментами виглядала кумедніше, аніж вітчизняна. Натомість українська була «гострішою» - такі жарти як «примусити до миру сусідню державу» та «кляті комуняки» почути в російському варіанті годі й сподіватись.
Під кінець огляду заради справедливості не можу не зауважити, що в усій моїй критиці є певна доля умовності. Як не крути, «Мадагаскар 2» - це мультфільм, отже апріорі головна його аудиторія - діти. І для них мультфільм може бути цілком цікавим. Шкода лише, що вийти за межі дитячої аудиторії Алексу та компанії так і не вдалось.

Оцінка: 5/10

Серця в Атлантиді

Назва в оригіналі:Hearts in Atlantis
Рік: 2001
imdb
КиноПоиск.Ru

Ще одна стрічка переглянута мною «по мотивам» блогу slava.in.ua. І знову повинен сказати, що картина мене не розчарувала.
Хороші фільми буває досить складно охарактеризувати одним реченням . Для цього потрібен як мінімум непоганий літературний хист. Однак з «Серцями в Атлантиді» все значно простіше - достатньо сказати, що ця стрічка знята по книзі Стівена Кінга, а в головній ролі – Ентоні Хопкінс. Все! Навіть люди, які поверхнево знайомі з творчістю цих видатних літератора і актора повинні здогадатись, ЯКИМ буде цей фільм.
По мотивам романів Стівена Кінга знято далеко не одну стрічку. Рахунок вже йде на десятки. І це не перебільшення! Мені якось довелось читати інтерв’ю одного американського критика, в якому той з іронією зазначив – «Хотілося мені побачити, що робили б наші сценаристи без Кінга і про що вони б знімали кіно..». Не буду наводити тут список «вдалих» і «невдалих» екранізацій, адже в кожного може бути своя думка щодо цього. Зауважу лише, що «Серця в Атлантиді» - одна з найменш відомих стрічок «по мотивам» Кінга.
Я не належу до палких шанувальників цього американського письменника, але з його творчістю знайомий достатньо. Принаймні, з дюжину романів я прочитав. В принципі, із задоволенням розгорнув би «книжну» тему більш детально, але блог все-таки про кіно, а не про літературу, тому повертаюсь до стрічки. Книгу «Серцями в Атлантиді» не читав, але фільм вийшов настільки «кінговським», що я більш ніж переконаний в мінімальній розбіжності між текстом та картинкою. Загальний розвиток подій, окремі сцени, персонажі – все це настільки знайоме, що складається враження, немов старі знайомі з інших романів письменника лагідно посміхаються глядачу. Хороших екранізацій Кінга, щоб хто не казав, вистачає, а от екранізацій, які ТАК передали світ його книг - дуже мало.
Щодо акторів, то тут лише позитив. Однак одне прізвище не виділити просто неможливо. Я просто не перестаю дивуватись акторській грі Ентоні Хопкінса! Таке враження, що час просто не власний над ним. В ролях, які він виконує завжди є щось заворожуюче. Його гра не просто подобається, вона захоплює. Чесне слово, інколи кілька хвилин простого мовчання Ентоні Хопкінса в кадрі варті більше ніж деякі сучасні «мелодрами». Просто не пригадаю випадку, коли цьому актору не вдалось «вжитись в роль». Сьогоднішній фільм - не виняток.
«Серця в Атлантиді» - це фільм лише Кінга і Хопкінса. Без цього дуету… хоча чому «без»? Краще насолодитись тим, що ми отримали «за» їхньої участі.

Картина вийшла тихою та сумною. Попри банальні речі, які висвітлюються в ній, в чергове по-іншому намагаєшся поглянути на життя. Поглянути і задуматись..

Оцінка: 7/10

На гачку

Назва в оригіналі:Eagle Eye
Рік: 2008
imdb
КиноПоиск.Ru

Щось я давно не писав про такий популярний в глядача жанр як «голлівудський блокбастер». «На гачку» (а може, все-таки «Орлине око»??) цілком підпадає під таку характеристику – як по бюджету, розмаху, акторам і спецефектам так і по своїй кінематографічній «цінності».
Суперсучасний комп’ютер зі штучним інтелектом виходить із під контролю і намагається знищити правлячу верхівку США, використовуючи для цього ні в чому не повинних випадкових людей. Сценарій настільки «новий», що його сміливо можна записувати в кінокласику.
«Замах на президента», «дистанційне управління будь-якою електронікою», «новітня вибухівка», «мужні високосвідомі громадяни США», «суворі агенти ФБР», «перегони на авто зі спецефектами» - прочитали все це? Вважайте ви переглянули картину «На гачку». Найсумніше те, що в перелічених сценах-фрагментах немає нічого поганого, просто-напросто вони настільки часто використовуються в американському кінематографі, що встигають добряче набриднути.
Незважаючи на лейбл «фантастика», автори картини всіляко намагаються змусити глядача повірити, що подібний розвиток подій можливий. Не знаю… Бажання аналізувати реалістичність зображених подій в мене немає, скажу лише що постійні вказівки бунтівного комп’ютера на інформаційних табло та екранах протягом всього фільму замість трепету («а раптом це можливе??») викликають іронічну посмішку :)
Що стосується виконавця головної ролі Шая – «Трансформери форева!» -Лебьофа, то грати трагічно-патріотичні ролі – це явно не для нього. Стихія цього актора, на мій погляд – пригодницько-комедійне кіно, що підтверджують навіть окремі сцени «На гачку».
Все пізнається в порівнянні. Незважаючи на шквал критики, яким я вже встиг нагородити блокбастер, картина виглядає досить пристойно на фоні своїх голлівудських «екшн-побратимів». І як не парадоксально це писати, але інколи спостерігати за тим, що відбувається на екрані, достатньо цікаво.
Таким чином, стрічку можна рекомендувати до перегляду на випадок кінематографічного «безриб’я» або просто людям, які ще зовсім не втомились від традиційного голлівудського кліше.

Оцінка: 6/10